BlogCamp manager = spam manager

against spam

Нечего на зеркало пенять..
(с) із одного російського прислів'я
.........................................

Ні, я розумію, що у всіх трапляються помилки, важкі дні, проблеми з клавіатурою, сервером і руками. Трапляються. Але "засвітити" базу на 800 з лишком адрес і ще й нафлудити півтора десятки бесід із десятка листів кожна мені у поштову скриньку вмілими руцями панни Олі Дегтярьової - це вже переборчик. Великий переборчик. І відмазуватись, "ета вишло случайно, і я ні хатєла", не треба. Не надто фахово це з боку команди "БлогКемпу", не надто. Взагалі, тепер я сто разів подумаю, перш ніж потрапити в таку "спам-базу". А поки що "дуже дякую" за "удар із космоса".

Цитатка: "Під час Блоґкемпу ми зібрали аудіо відгуки від найрізноманітніших учасників, щоб мати змогу краще вам показати враження під час самої події – їх можна прослухати ось тут. Ну а відео презентацій можна знайти тут – саме зараз ми продовжуємо додавати відео файли до списку, тому якщо цікавої вам презентації ще немає в списку, загляньте трішки пізніше. Файли проіменовані наступним чином – день, номер аудиторії, назва презентації. "(с)

Ну а обговорення цього сцуко милого вчинку.. (соррі за мою французьку!) та цього випадку нехтування усіх правил приватності дивіться тут, в блозі УнаБомбера

про приватність, Або чому я не читаю "топ"

Image by Getty Images via Daylife

Быть самим собой
Было легко, Теперь -
Тяжелее
Быть самим собой
(с) Бумбокс

Реально, ты ждешь что я что-нибудь скажу?
(с) из "Зайца ПЦ" from Линор Горалик
...........................................

Власне, в часи, коли годинник увесь час синхронізується із сервером, коли нотатки та пассворди на імейлі, а не в блокноті, коли музику, тексти, книжки, думки, щоденник, пафосні цитати, розумні новини та дурні відеоролики ми дивимось одночасно із свого лептопа, все менше залишається місць для того, аби.. бути самим собою, не приховувати чужих думок і своїх не приховувати, відчувати, а не кидати "топові" замітки. Колись, коли я завів ще перший блог, на і.уа, я був ще доста дурним та наївно-щасливим, аби писати в нього все, що хотілося. Потім в мене був період "блог як імідж". Потім - "блог як щоденник, а всі решта - ідіть лісом". А тепер - це спроба детермінувати себе чи світ скрізь себе, чи себе у світі, чи просто це графоманія в кінцевій стадії - не знаю. Не читаю "топових" і певно - не читатиму. Не тому, що нецікаво. Є особистості, які є певним чином скандальними, відомими, чи скандально-відомими. Навіть якщо вони банально посилають на йух більшість коментуючих. Вони це роблять із таким шармом, що навіть цю достобісову дурню можна читати. Але блоги, "заточені" під пошукову оптимізацію, "продажний" контент, "актуальність", лінкопізнаваність (не корпоративні чи фірмові, а особисті) - це така ж маячня (імхо), як "Ока" із двигуном від "Порш". Текст виходить нечітким, думки - штучно-пластмасовими, ідіоми - ідіотськими. Так, це приносить гроші чи бонуси, пізнаваність та "очки" у рейтингах. Та чи приносить задоволення?..

З іншого боку, зіткнувшись на власній шкірі (як-то кажуть) із явищем троллінгу та провокуванням дорогих мені людей, почав задумуватись: а чого взагалі варта наша приватність у час, коли можна зазирнути в інфо майже кожного? Як можна викладати свої відверті думки чи відкрите ставлення, коли суспільство.. Стоп! А з яких пір це ти став зважати на те, що є придурки, яким байдужа цінність реального, а не те що віртуального життя, які човгають немитими кедами по людських душах, дають волю "стьобу" над переживаннями чи емоціями?! Відколи це ти почав зважати на те, що говоритиме "хтось", чи пліткуватиме, чи провокуватиме, чи просто нестиме нісенітниці із широко вискаленими зубами, плюючи отрутою в тих, за кого стоїш ти і хто встане за тебе? Раніше цього не було. І тепер не буде.

А хочеться просто не зважати на них, тих, хто і Мережу намагається відверто "загадити" своїми викидами лайна (прошу вибачення за лексику, але навзвати це по-іншому не можу). Перемагає не той, хто виходить у "топ"; перемагає той, хто здатен зберегти гідність і при цьому не скотитись до рівня ідеалізовано-пластмасового, оптимізованого з усіх боків, приємного на дотик та на гуглопошук "юзера". В кінцевому підсумку, бути собою може й важче, але інших способів буття для АДЕКВАТНОЇ людини не існує.

Читаю: Поваляєва "Ексгумація Міста"

Слухаю: аудіокнига "Искусство словесной атаки"

За вікнами: осінь та перші заморозки

В голові: думки про Неї, про Тебе, про життя, про дорогих серцю людей..

Настрій: задумливий

Справи: блоги для київського замовника, кежуал на основній роботі, якісь шматки буденності, помножені на спроби почати писати оповідання, вести одразу декілька проектів і врешті-решт - зібратись і почати все-таки щось РОБИТИ, а не спостерігати..

Час: ніч, 23:14

Вийшло: щось між мікроблогінгом та макросвітом..

проЧИТАНЕ: Нечипурук "Больно" та інше

(с)Coffee by Rodney Smith

Жизнь - это гипермаркет самообслуживания.... главное на кассе не ах%еть от своего "выбора"...
(с) источник неизвестен

В центрі міста біля магазину припарковано великий чорний джип із "блатним" УА-номером на чотири однакових цифри і дві пари однакових літер. На джипові темним золотом через усі двері з обох боків напис "Иисус Господь" церковним шрифтом. Або в нас дуже заможні священнослужителі, або дуже круті прихожани..
(с) помічено вчора на вулицях Вінниці
.............................................

Власне, трішки про книжки. Читаю якось залпом одразу декілька книжок, а завершив читати Є. Нечипурука "Больно". Одразу скажу: лінк на книжку дати не можу, бо самому кинули на елпошту, тому напряму джерела не знаю. Загальні враження: це російський Чак Паланік у полегшеному (читай - "софтовому", для новачка) варіанті. Навіть ідею у другій частині роману він трішечки підчепив у "Бійцівському клубі". Але книжка для тих, хто освоїв і полюбив Чака, зможе читати і Нечипурука. Книжка трішки "з м'ясом", але порівнюючи за Паланіком - дитячі забавки. Сюжет переказувати не буду, а то все зведеться до кількох банальних речень, і ви мозком, шлунком, інстинктом цю книжку не відчуєте. Мова проста, а натуралізм суворо дозований. Є пару моментів, які варто занести в цитатник і прочитати по декілька разів. Вердикт: чтиво авангардне, жорсткувате, але не настільки, щоб вас вивернуло назовні (жартую). Тим, хто не читав попередньо Паланіка чи хоча б не дивився "Бійцівського клубу" чи фільмів на кшталт "Сука-Любов", краще почитати щось інше, наприклад, книгу "100 рецептів до вашого столу" )))

Наступна книжка, яка "в процесі", але власне,вже набрала чітких обрисів для читання - це Оксана Нєробкая "Будет больно: мой эротический дневник". Я б сказав, що це "Робскі від сучросліт на еротичну тематику": стилістика подачі як у "Casual" від Оксани Робскі, але із закосами під Де-Сада (до речі, абсолютно невдалими як на мене). Коротше, таке собі легке чтиво про дівчинку-дівчину, яка від нудьги та з власної "фішки" у голові, експериментує із БДСМ. Гумор чорний, але влучний. Тим, хто шукає еротичної розпусти, раджу Де-Сада; хто шукає легкого "тіпа соврємєнного" чтива - як раз саме воно. Вердикт: читати в офісі, вдаючи вигляд, що інтенсивно працюєте =)

На черзі: "iKoна: Стив Джобс" (ел.текст, вже почав читати), "Трициліндровий двигун любові" (друкований варіант, куплений вчора в ЕМПІК), "Ексгумація Міста" (звідти ж, ніяк не сягну середини книжки, не йде мені щось Поваляєва..), "Пейнтбол" (ел.текст), "Психологический вампиризм" (здається, аудіо), "Тактика словесной атаки" (аудіо).

Також днями мною помічено пару цікавих ресурсів бібліотечного характеру, де навіть є що почитати:

Про сучасну українську літературу і довкола неї
Журнали та книжки (включно із аудіоверсіями, щоправда, в основному фантастика в аудіо)

Такі ось справи. Всім гарного понеділка та цікавих книжок.



UPD:
На "Буквоїді" добігає фіналу чат із Іриною Цілик. Ось дещо з нього (читати знизу вгору):

Moderator 13:00:41
А я, Ви знаєте, із задоволенням би планувала щось таке, якби хтось інший за це взявся в сенсі організації:). Майже ніколи не відмовляюся, коли мені пропонують якісь виступи, читання і те де: можна сказати, я поки що не наїлася діалогу з аудиторією… Знаю точно, що в кінці грудня виступатиму у Харкові на фестивалі «Харківська барикада»…
Alexandr_UA 12:36:07
Доброго Вам дня! Ще раз - вкотре - висловлю захоплення Вашою творчістю )) і хочу запитати, чи не плануєте Ви виїзні автограф-сесії в інших містах України, окрім Києва та Львова? Чи якісь творчі вечори.. було б цікаво для тих, хто банально не має часу відвідати заходи із Вашою участю у Києві. Дякую за відповідь
Moderator 12:54:13
1. Я знаю, чого б я НЕ спитала. Наприклад, «про що Ваша книга?»:) Якщо чесно, маю не надто багатий досвід інтерв'ю, але вже встигла помітити, що запитання частіше за все є дуже одноманітними. От якби я мала можливість поставити запитання якомусь письменнику (припустімо, Уліцькій, бо я її майже всю останнім часом прочитала), я б жадібно розпитувала про деякі процеси писання, наприклад, роботу з прототипами або сюжетними лініями.
2. Якщо говорити про мою першу повість «Післявчора», дуже дратує, що критика частіше за все пише про неї як «однозначно автобіографічну річ». Хоча, треба зізнатися, я використовувала переважно матеріал, який дуже добре знала (власні історійки, спостереження за близькими, друзями і те де), але перебріхувала його так, як мені було ліпше для книги. Тепер я пишу роман, де хочу створити повноцінні живі багатогранні образи, що не мають нічого спільного з моїм особистісним досвідом. Тільки для того, щоб вони вийшли повноцінними, я хочу добре попрацювати з прототипами, «наколядувавши» багато живого матеріалу в інших людей.
Bask 12:16:57
1. Если бы Вы были читателем, чтобы Вы сами у себя спросили в чате?
2. То, что Вы описываете в своих книгах это - Ваши личные переживания или просто Ваша буйная фантазия? Где в произведениях Вы, а где выдуманные персонажи?
Moderator 12:47:40
Пишу роман, як би патетично це не звучало. Не хочу розповідати, що там і як, бо все поки що дуже швидкозмінне. Єдине, чим хочу поділитися, так це власним ставленням до процесу створення цієї книги. Якщо «Післявчора» писалася стихійно, і зачаття якихось елементів структури неодноразово відбувалось одночасно з їхнім народженням, то тепер я жадібно аналізую кожен свій крок, намагаючись прорахувати всю внутрішню стратегію до кінця. Не знаю, добре це чи погано. Мабуть, симптоматично. От раніше я фільми теж дивилася, як нормальний живий глядач, а тепер бачу всі шви та кишки навиворіт…
mustafa 10:06:59
Іро, над чим Ви зараз працюєте?
Moderator 12:44:59
Певно, у кожного літератора має бути своя ефектна історія про те, як він/вона почав/-ла писати. От, наприклад, не так давно я була на творчому вечері Тетяни Толстої, то вона дуже гостро і смачно розповідала про те, як їй зробили серйозну операцію на очі, як довгий час вона не виходила за межі своєї «чорної кімнати» (бо сонячне світло нестерпно било в оперовані очі), а в результаті такої вимушеної медитації в неї нарешті проявилося бажання писати. В мене такої шикарної історії нема. Я почала писати років у 10 куценькі і дуже патетичні віршики про Батьківщину та всіх її великомучеників, потім разом із пубертатними метаморфозами перекинулася на гормональну лірику, а за тим пройшла кілька неодмінних етапів усушкі-утрускі власної геніальності:). Тепер пишу зовсім інші вірші. Що ж до прози, я ніколи не могла закінчити жодного оповідання, а минулого року несподівано для себе накатала повість. Тепер от працюю над романом. Я не знаю, ЧОМУ. Просто захотілося пи-са-ти!
А особливі книжки… Можу назвати, скоріше, авторів, які на різних етапах життя мене по-справжньому «стурбували»: Цвєтаєва (причому, проза в пріоритеті), Чехов, Достоєвський, Набоков, Кундера, наразі Уліцька…
Артур 14:07:59
Ірина, зазвичай творчі люди спираються на певний базис - чи то досвід, чи результат навчання, читання книжок, відносин з батьками, інколи, навіть трагічних подій. Що для тебе стало таким поштовхом до творчрсті та чи могла ти назвати 5 книжок, які тебе найбільше стурбували серед прочитаного?
Moderator 12:41:18
Насправді, поки що я зробила тільки одне короткометражне кінце, але повірте мені, зняти фільм на плівку своїми силами (в сенсі, без спонсорської підтримки) – це ціла пригода. Називається він «Blue Hour», хронометраж 10 хвилин. Не вмію ловко відповідати на запитання «Про що твій фільм/книга?», але в анотації написала таке: «“Blue hour” – це магічний час удосвіта, який здатен проявляти ті особливі моменти, деталі, звуки Великого Міста, що зазвичай приховані сутолокою та гаміром удень… Це історія про одну із таких передсвітанкових годин життя героїні, що змінює її внутрішній світ».
Назар 11:15:15
Розкажи про свої фільми. Чув, що ти представляла на цьогорічній Молодості фільм. Що це за фільм? Про що він?
Moderator 12:37:36
1. Я маю доволі розпливчастий образ своєї цільової аудиторії. Хто вони – ці люди? Мені це дійсно цікаво, але на відміну від, наприклад, актора на сцені, коли він бачить своїх глядачів та їхні реакції на власну творчість тут-і-тепер, літератор може лише здогадуватися, ХТО і ЯК його читає. Що ж до залежності від аудиторії… Останнім часом я внутрішньо прямую до гармонійного союзу писання, яке проходить через фільтр власної щирості, із зацікавленим зирканням у бік потенційного читача. Гадаю, письменник не повинен писати на догоду натовпу, але йому не слід і перерізати живу пуповину між власною творчістю та больовими точками суспільства.

2. На даному етапі література для мене стала пріоритетним заняттям у житті. Тому це все те, що Ви перерахували, і навіть більше. Правда, щодо намагання заробити цим гроші я можу поки що тільки тихенько (чи на весь голос?) похихотіти )
Андрій 12:11:56
1. Ти знаєш, хто читає твої тексти? Наскільки автор залежить від того, що хоче читач?
2. Що для тебе література? Самоствердження? Намагання заробити гроші? Професія?

чому ідеологія не працює (імхо)

(c) by unknown

Я не знаю, все ли мужики козлы. Возможно, некоторые женщины считают козлами тех мужчин, из которых они не смогли сделать баранов.
Просто, по моему мнению, подобное притягивается к подобному.
Не будьте тупыми овцами. Ведь у львицы муж – лев.
(c) из одного случайного блога
.........................................

В який ще день, як не в день більшовицького перевороту, поміркувати над тим, що ж в нас поламалося і не працює. В сенсі - чому люди перестали вірити в політиків, в бізнес-гуру, в топ-менеджерів, в слова про те, що "всьо обойдьотся" і подібні нісенітниці, які зазвичай можно укомплектувати у один пакетик із ярличком "ідеологія".

Не працює політична ідеологія саме через "Yes we can!", це не Обама придумав першим, це лише слоган-втілення того, що давно відбувається по всьому світі і руйнує ідеологію: процесс індивідуалізації та усвідомлення того, що ми таке можемо, самі, без вождів, без очільників, броньовиків, без партій та кланів. В нас вона не працює, бо людей уже чотири роки тупо "кидають", коли вони вірять у чергових ідеологів.

Не працює бізнес-ідеологія, бо в світі нішова структуризація відбувається швидше, ніж бізнес-гуру формують потоки управлінських рішень. Старт-апи та ідеї множаться як потоки свідомості, такий собі "колективний розум". А топ-менеджмент - він не завжди бачить це. На жаль.

В нас не працює в державі жодна ідеологія. Тому що нам... вона не потрібна - з одного боку (в нас немає такого відчуття колективізму, як у китайців, адмінвідповідальності та дисципліни як у японців, расової вищості - як у путіноідів, ми взагалі якісь такі своєрідні, мовчимо-терпимо, а потім бах! - і Коліївщина, УНР чи Революція яка-небудь). І тому що в нас немає нікого, хто б виконував обов'язки нашого Мартіна-Лютера Кінга, Джорджа Вашінгтона, Теодора Рузвельта, Маргарет Тетчер чи ще когось такого.. В нас немає героїв - в нас популярні політики, які думають про рейтинг, але анітрохи не переживають за наше майбутнє. В нас криза? Ні, криза не в нас, а в сфері топ-менеджменту: політичного, економічного, соціального. І провокує все це просте нерозуміння того, що тактика, яка гарного працювала у 90-х, сьогодні мертва. Той, хто каже сьогодні про необхідність "ідеології", лише втрачає час. В нас 2.0-суспільство, без усіляких соціальних мереж - просто це такий етап розвитку (чи занепаду)) ) людської свідомості.

А до чого це я раптом завів про такі серйозні речі, спитаєте. Та певно, просто дістало бачити по "зомбоящику", як люди нібито із вищими освітами та великим управлінським досвідом несуть абсолютні нісенітницю про "консолідацію", "ідеологію" та "європейський вибір", пропонуючи цю суміш тим, кого в країні 70% і в кого немає грошей на нову куртку для дитини до школи. А вони про "ідеологію". Сумно і смішно. "Маленький українець", якого один Віктор видер із рук іншого Віктора, вже скоро стане таким маленьким, що його і в мікроскоп годі буде побачити. Певно, це і є той "історичний вибір", ага. Тільки зробили його не ми. Може, нам слід собі теж сказати, що таки "yes, we can!", і без них, отих "голів" та "очільників" із телевізора.. ?

KID NOT DEAD: де поставити крапку, Або про складне

(с) by Tobin Smith

(с)by Kenneth Josephson


Клиент - Э-э-э-э-э... после некоторых раздумий и сомнений , я решил опять инсталлировать «Любовь». Могли бы вы мне помочь?
Тех- Разумеется. Если вы готовы, то начнем прямо сейчас.
Клиент - Ну... Я не очень разбираюсь в процессе, но думаю, что готов. С чего начинать?
Тех. - Прежде всего, откройте «Сердце». Вы знаете где у вас «Сердце»?
Клиент- Да. Но можно ли инсталлировать «Любовь» если запущены другие программы?
Teх.- Какие программы в работе?
Клиент- Э-э-э-э... - у меня включены «Прошлые Обиды, «Низкая Самооценка» и «Разочарование и Уныние».Teх. - С «Прошлыми Обидами» проблем быть не должно. «Любовь» постепенно выгрузит их из оперативной памяти , чтобы они не мешали работе других програм, но сохранит их в виде временных файлов. «Любовь» также сама постепенно вытеснит «Низкую Самооценку» при помощи собственного модуля «Более Высокая Самоценка», однако, вы должны сами стереть "Разочарование с Унынием» полностью, так как они препятствуют инсталляции «Любви».
(с) взято тут
............................................................

В світлі деяких подій та розмов, що відбувались у мене цими днями і на тлі тотального "дефолту гламуру" (цікаве поняття, поцуплене мною на сайті "ВВС-Україна"), виникає у мене чимало питань у голові до представниць нашої прекрасної статі:

За яких обставин Ви б погодились зробити аборт? І чи здатний аборт вирішити проблему, якщо загалом Ви - не на вулиці, Вас є кому підтримати, просто від Вас пішов батько майбутньої дитини? (не приведи Господи, але ситуація як приклад..)

І взагалі - Ви любите дітей? Якщо так - то чи вбили б Ви того, хто ще не здатний навіть спробувати захистити себе, виправдовуючи це якимись "важливими обставинами"?.. Що для Вас взагалі дитина - спосіб прив'язати до себе обраного чоловіка, результат гармонічного подружжя чи хтось інший?.. Чи щось інше?..

ну так, цікаво просто...