Sep 23, 2012

Про роботів та вибори

До яких тільки чудес креативності не починають вдаватись політичні сили, аби привернути увагу потенційних виборців. Пакети з гречкою, продуктові пайки, книжки імені себе та політичні намети із прапорами та газетками - це в минулому. Представляю ваші увазі нове слово в політтехнологіях: робот - найкращий агітатор.



Переваги робота очевидні: з ним набагато охочіше фотографуються дівчата та діти, аніж із пакетом гречки чи пляшкою мінеральної води імені народного обранця. Крім того, робот екологічніший (очевидно, саме тому політична партія "зеленого" спрямування обрала таку ось оригінальну форму агітації).
 
"Робота" можна побачити усім охочим вінничанам сьогодні впродовж дня на Театральній площі біля трамвайної зупинки. 

Sep 22, 2012

28

Ну от і залишилась позаду перспектива потрапити в "клуб 27" :) Тут мали би бути підсумки прожитого, плани на майбутнє, грандіозні і не дуже досягнення та інша подібна "єрунда". Але, мабуть, нічого подібного писати не буду. Залишу чистий простір на майбутнє, так би мовити.

Sep 9, 2012

Вінниця відзначила День міста (багато фото)

Виявилось, я рік не брав до рук фотоапарата. Тому після тривалої перерви на ручному (а не автоматичному) фокусі місцями "змилював", але все ж таки назнімав пару десятків світлин зі святкування чергової річниці Вінниці.

Якщо вірити історикам та іншим обізнаним людям, перші письмові згадки про Вінницю сягають ще приблизно 1385 року. Не знаю, що тоді було на місці нашого міста (одні кажуть - військове містечко на річці Винничці, інші - винокурні, тобто "винниці"; треті - що назва пішла від старовинного "віно /вєно", тобто посаг), а от що і як було у Вінниці 8 вересня 2012 року - це можете побачити самі.

На честь свята місто прикрасили ось такими прапорами (державним та стягом міста). Квіти на освітлювальних стовпах - то вже давно, ще із весни, тому вони в святковий антураж не входять:
Центральну вулицю Соборну перекрили з 11:00 до 20:00. Коли ще можна прогулятись вздовж трамвайних колій у самому серці Вінниці :)
 До Дня міста закінчили встановлення нових вуличних покажчиків у стилі початку ХХ століття:
 До речі, цьогорічне святкування теж було витримане в традиціях перших 20 років ХХ століття. Тому була костюмована хода усіляких панночок, гімназистів, поштарів, кондитерниць та інших подібних персонажів (я на неї запізнився, тому застав лише поодинокі групки учасниць, котрі фотографувались посеред вулиці):
 "Повези мене туди, де природа сама, повези мене за місто, де асфальту нема... Повези-повези, старенький трамвай..." Хіт "ПІкардійської Терції" згадався саме через декілька старих трамваїв, котрі на той час теж стали місцем для масового фотографування:
 А народ все прибував та прибував. Реконструкція ґотелю "Савой" трохи псувала можливості для вільного пересування тротуаром, але людей це не особливо стримувало:
 А ось іще один старенький трамвай. Це - один із перших, котрі з'явились у місті на початку ХХ століття. Діючий, до речі. На ньому інколи екскурсії катають:
 А в трамваї - ось такі пожежники. В автентичних костюмах початку ХХ століття, ще до революції, правда, із мобілками в руках (це вже "плоди" революції іншої - технічної):
 Дозволяли фотографуватись не лише зовні, але й всередині трамвая, але там була тиснява із мам та дітей, тому пробиватись туди особливо не став:
 На вулиці теж було чимало цікавого:
 Наприклад, на Соборній звели ось такі сцени-платформи із різними клоунами та вуличними театрами:
 Причому дехто старався на совість:
 В парку ім. Горького в цей час розпочався концерт, щоправда, він віддавав трішки старим добрим совковим офіціозом на самому початку:
 Поруч розмістились народні умільці зі своїми виробами: хто напоказ, а хто - на продаж:
 На Соборній тим часом свято у розпалі. Дівчина із бубликами detected:
 Клоуни працюють на повну потужність:
 До парку тим часом звідкись прибули барабанниці, щоправда, без барабанів:
 Інколи кадри "змилювались", бо цікаві люди рухались дуже швидко:
 В парку тим часом козаки давали можливість усім охочим викувати собі монету на пам'ять:
 А ще бажаючих катали на коні у бричці (щоправда, теж не безкоштовно):
 Часом на вулиці можна було сфотографуватись із доволі екзотичними персонажами:
 А в парку дітям роздавали цукерки (не знаю, чи безкоштовно чи ні, але ажіотаж певний був):
 Отак ідеш собі містом - і раптом просто на тебе йде справжній поліцмейстер чи гімназист чи хтось на кшталт із тієї епохи:
 Кондитерниці теж щось роздавали, здебільшого тим "чимось" активно цікавились пенсіонери:
 А ще поміж людей можна було побачити поштарів, котрі роздавали випуск газети RIA із цитатами та зразками об'яв із початку ХХ століття. Наприклад, із такої газети можна було дізнатися, що в 20-ті роки ХХ ст. подорожчав цукор, і тому його відпускали лише тим, хто купував на "рубль другого товару" (бачите, за майже 100 років нічого не змінилося практично :) )
 На перетині вулиць Артинова та Грушевського тим часом завершувалась міні-виставка місцевого автоклубу:
 Ще не всі почмайстри розійшлися, дехто ще гуляв центром міста:
 Вишиванковий "горбатий" ЗАЗ викликав найбільше зацікавлення у перехожих, особливо - іноземців-студентів:
 Кастом-кари - куди ж без них в такий день:
 Свій невеличкий куточок зайняли і активісти-байкери, щоправда, цього року їх було зовсім мало:
 Найменший байкер з усіх представлених :) Але від того не менш серйозний:
 Дівчата традиційно атакували спортивні "тачки", тому сфотографувати машину без студентки в доповнення до неї було практично неможливо:
 Тим часом на Грушевського розпочали свій виступ представники одного із камерних симфонічних оркестрів, котрі в цей день виступали в центральній частині Вінниці:
 А ось наступний кадр, сподіваюсь, не вкрадуть місцеві видання без дозволу :) Бо обернувшись на Театральній, за спиною в себе на відстані 2 метрів я побачив... мера Вінниці Володимира Гройсмана та міністра економіки України Петра Порошенка. Причому ніякої охорони, котра би розсовувала перехожих чи забороняла зйомку, не було:
 А ось це - паперовий макет реально існуючої у Вінниці будівлі. Зараз там знаходиться школа мистецтв, а колись це був один із панських маєтків-будинків:
 Концерт в парку все тривав:
 Сквер Козицького перетворився на такий собі вернісаж просто неба + творчі майстерні для бажаючих:
 Під відкритим небом експонувались картини юних і не дуже юних художників:
 А на газоні розташувались гусари:
 Гусари - люди творчі, тому не просто відпочивали, а ще й грали та щось намагались наспівувати:
 Незмінний прапор міста майорів у небі (небо, до речі, вже стало по-осінньому холодним і погода натякала про те, що повернення літньої спеки очікувати не варто):
 Плоша у сквері Козицького:
 Тут же, в сквері, можна було зустріти ось таких кухарів:
 Та побачити нові покажчики вулиць та об'єктів із відстанню:
 А на майдані Незалежності тим часом стояли ось такі "городові":
 Гусари на ходулях полювали за красивими дівчатами:
 А дехто фотографувався ось із такими денді:
 Чи ось із такими панночками (до речі, панночка теж на 2-метрових ходулях):
 Але навіть у довгому платті тримається добре:
 "Чєсть імєю рєкомендовать сєбя...":
 Ну і як же пропустити нагоду сфтографуватись наостанок біля старовинного трамваю:
 А ще в такий день можна зустріти на вулиці "людей із Твіттера": це @dim_s та @Anitos9 власними персонами :)
Ввечері був ще великий концерт та дуже класний феєрверк, але в кадр ці події вже не потрапили. Ось так ми й відзначили цей День міста.

PS: історичне фото розвіртуалізації від @dim_s

ПОПУЛЯРНІ ПУБЛІКАЦІЇ