з Днем Економіста

кажуть, сьогодні День економіста :) так що, згадуючи, хто я за освітою та маючи багато друзів і знайомих, які працюють в цій сфері, всіх вас вітаю з цим днем. будьте економними: просто багато заробляйте, щоб витрати завжди здавались мінімальними у порівнянні із прибутками!

Копай глибше!
Відіслати цю листівку Розмістити в блозі/на сайті		Листівка надана: vladsm

Digg.com - ще більше для тих, хто хоче цільових відвідувачів

на відміну від Штатів та західної блогосфери, в наших краях ресурс Digg.com особливою популярністю не користується, і це сумно. а ще цьому є декілька досить вагомих причин:

1) дуже мала кількість ресурсів англійською із якісним контентом, який достойний того, аби просувати його у широких масах користувачів вебу;
2) мала кількість оригінального матеріалу (а не перекладів з англійської, які видають за оригінальний контент на вітчизняних теренах);
3) домінування Хабрахабру та інших закритих колективних систем "плюсування" контенту, які суттєво обмежують розвиток якісної блогожурналістики, і читачам "підсовують" те, що є, а не те, що має конкурентну основу.

конвертування кліків у цільових відвідувачів на вітчизняних просторах корпоративних та тематичних сайтів відбувається шляхом розкрутки та реклами у банерах, контекстних сервісах та купівлі посилань, а не за рахунок залучення до обговорення широких мас. чому цей сервіс не популярний у нас? тому що у нас немає політики залучення спільноти; натомість повсякчас і усюди практикують "накачування" трафіку кричущими заголовками чи незрозумілими, але привабливими банерами.

якщо ж ви намагаєтесь збудувати особистий чи корпоративний блог чи сайт, орієнтований на більш широкий загал користувачів, то зверніть увагу не лише на Твіттер, але й на Digg.com, оскільки в разі, якщо вам потрібні відвідувачі та обговорення "із західної сторони", то кнопка "digg it" вам точно не буде зайвою. головна відмінність від хаброподібних ресурсів: відсутність інвайтів, доступна та проста реєстрація, можливість інтеграції з іншими сервісами (Blogger.com, Facebook). потіснити визнаних "діггерів" типу Mashable вам навряд чи вдасться, але спробуйте цей інструмент, якщо працюєте на західний ринок.

MP3 Vacations: SkinHate "Війна в головах" (1998)

чи то настрій такий, чи пригадались роки "бурхливої молодості" курсу десь так 3-го, але сьогодні в мої МР3-Канікули потрапляє альбом "Війна в головах" від гурту "SkinHate". щоправда, коли я вперше почув цей альбом року десь так 2003-го, то називалась та касета "Skinhate", гурт чомусь мав назву Skinhead, а якість записів була досить поганенька. так само дуже примарними в мене були уявлення про українську альтернативну та хардкорову сцену (це вже згодом в мої навушники потраплять "Карна", "ТОЛ", "Квадраджесіма", "ОпоZиція", "Оркестр Янки Козир").

перше попередження - наявність неформатної лексики та важких рифів, тому приберіть від моніторів вагітних та вразливих жінок, дітей і решту тих, кому відео- та аудіоматеріали даного типу можуть зашкодити. до моніторів запрошуються ті, в кого є досвід прослуховування американського хардкору, нью-металу та постхристиянських течій важкої музики. чому саме цей альбом і цей виконавець? тому що це чи не єдиний зразок раннього українського хардкору "доОЯКівського і доТОЛівського періоду". альбом просякнутий ненавистю - як здається на певний погляд. альбом, просякнутий ненавистю до певних речей та явищ, - це розумієш, покрутивши його у плеєрі. я б не назвав цю музику такою, яка щось пропагує чи до чогось закликає. вона - для руйнівного, скаженого настрою; для вивільнення енергій та створення певної атмосфери. порадити можу лише тим, у кого все гаразд із психікою та добре із поняттям "хардкор" в сенсі музики. попри велику частку негативізму та декларативності, щось таке вивільняється в тобі, коли ти слухаєш "SkinHate", завдяки чому потім стає легше. ти цей альбом ніби через себе "проживаєш", "гасиш" в собі злість, чи що... про сам гурт можна почитати у Вікіпедії чи на ЛастФМ-і. попри співзвучність назви та численні спекуляції, гурт не має ніякого стосунку до фа, антифа, бонхедів чи "уайтпауер", тематика текстів швидше належить до стрейтеджерів. за стилем та подачею - це типовий хардкор, повний якісного звукового "м'яса". вокаліст із гарним гроулінгом та витягуванням партій доповнює важку "базу" із гітар та драму. декілька відео відшукалось на Ютубі, людям із слабкою психікою дивитись відео на пісню "Біль", зібране із якогось американського фільму, не раджу (решта - хтось підкажіть, що за фільм використовується в якості відеоряду). інформації про групу наразі небагато, навіть не знаю, чи гастролюють вони. музику подібного типу не слухаю вже досить рідко, лише під певний настрій.

"Ukraine's Got Talent": several pounds of sand for 125 thousand USD

"Yes she can!" Maybe these are the words which can describe the results of the Friday's night voting for the most talented person on the "Ukraine's Got Talent", STB channel, Ukraine. Ksenia Symonova became the winner of the show in the final part of the contest with her stunning performance, full of tragic passion, love and pain. At the closing of the show Ksenia performed the same amazing show she did in semi-final part, but with few changes. Though the TV-broadcast was corrupted in some Ukrainian regions as there were awful thunderstorms last night, the result was still great. No one else could make the audience and the judges feel such sincere tears in the eyes as she did. And she did that again. I must say she's greater than an usual artist, because when making a traditional picture with paints, chalks or whatever else, an artist can spend a time, even years, following his details, passion or ideas, improving or changing them; while sand gives Ksenia only 3-5 or 10 minutes to tell us the story of the whole life. This is great, really.

The final prize for the winner was 1 mln. UAH (near 125 thsnd. USD) for the development of the talent or for making a dream come true. And the final preformance brought her the real glory and passion of the millions over Ukraine and even growth of interest from abroad for what she's making with the help of sand:



...................................................................

а моїм українським читачам хочу сказати, що Ксенія Симонова особисто мене вразила своїм надзвичайним талантом вперше за ті декілька років, що в Україні та Росії почали йти подібні шоу. вона творить дива і повертає нас туди, де ми немаємо нічого, окрім емоцій та відсутності слів. тому що слова зайві. можна просто дивитись на те, як перед твоїми очима перебігають за 10 хвилин події цілого життя. здатність повторити це дуже мізерна. навіть якщо в світі є й інші художники та аніматори, котрі роблять подібне, нам однаково є чим пишатися, адже Україна дійсно має талант, і не один. але найяскравішою героїнею вчорашнього шоу на СТБ стала звичайно ж вона, переможниця конкурсу, Ксенія Симонова з Євпаторії.

MP3 Vacations: Evidence "The Weatherman" (2007)

а першим у мої МР3-Канікули і в мій айпод потрапив вже давно улюблений мною в літній період і спеку (ось таку, як зараз) альбом хіпхопера із Санта-Моніки під псевдонімом Evidence. Біографічні дані про цього хлопця можна знайти тут. В деталі вдаватись не буду, а перейду одразу до музики. отже, альбом називається "The Weatherman LP", реліз від 20 березня 2007 року, і містить він 21 повноцінний трек у стилі хіпхоп. далі усі нелюбителі хіпхопу сторінку закривають, а усі його любителі уважніше читають, за реакцією і враженнями моїми спостерігають стосовно саунду даного і собі теж наслухають, те що можна прослухати із цих чудових треків на сайті ЛастФМ-у і собі скачати до бібліотеки. нема нічого краще посеред літньої спеки, аніж повільний міцний біт та саунд гарних треків. до прослуховування рекомендую чоловічій половині, оскільки теми із альбому навряд чи будуть для дівчат; тому дівчата посміхаються і далі собі мовчать; а хлопцям раджу слухати в машині чи на прогулянці містом. знаєте, дуже гарно пасує під неспішну ходу, коли розжарений асфальт добряче тебе підігріває знизу, сонце добряче підігріває згори, а довгі ноги (при умові, що вони красиві) прекрасної половини людства підігрівають погляд з усіх боків :)

а якщо без жартів, то дуже цілісний, стильний і якісний хіпхоп-альбом, без заяложених ритмів, без попсовості, трішки пафосу (куди ж без нього) і гарна басова лінія, яка добре відчувається за наявності у вас якісний навушників чи потужної стереосистеми. вся тематика альбому побудована довкола обігрування у скітах між піснями теми погоди - не лише тієї, що за вікном, але й погоди життя, погоди у справах "воротили" бізнесу чи просто чувака-з-вулиці ну і решта такого різного. чим подобається мені цей альбом? якісним саундом, який дає змогу спокійно відчувати ритм, просто насолоджуватись містом і не перейматись нічим. як раз музика для спекотного часу літа, коли у затінку температура повзе за +30.

Трекліст альбому
1 I Know 3:52
2 Weather Report 1 0:34
3 Mr. Slow Flow 4:01
4 Letyourselfgo feat. The Alchemist & Phonte 3:22 5 Down in New York City 4:30
6 A Moment In Time feat. Planet Asia 4:46
7 Look For The Evidence (Interlude) 0:26
8 All Said & Done feat. Kobe 4:39
9 Weather Report 2 0:31
10 Perfect Storm feat. Rakaa Iriscience & Madchild 4:49
11 Chase The Clouds Away 3:57
12 NC to CA feat. Defari, Joe Scudda & Rapper Big Pooh 4:31
13 Evidence is Everywhere 2:31
14 Things You Do 3:23
15 Biggest Belgium Fan (Interlude) 0:43
16 Hot & Cold feat. The Alchemist 4:24
17 Line of Scrimmage feat. Slug 4:31
18 Believe In Me feat. Res 4:37
19 Born In LA feat. Chace Infinite & Sick Jacken 4:34
20 Weather Report 3 0:38
21 I Still Love You 3:42

MP3 Vacations in my blog

as I've get bored by ordinary topics and don't have any ideas about the future topic trends for this blog, I'd like to introduce you the new topic for the future month, called "MP3 Vacations". Just sun, music, albums, my opinions about the musicians and free relaxation together with some useful links. I'd like to have a rest for a month from all that lifehack & web 2.0, so come with me ;) neither serious political or social post nor media, management solutions and trends for the life. just music for the upcoming month... enjoy! this conception is rather simple: I've got an MP3-album in my iPod everyday, and I'll tell you about my opinions and feelings from this music, and this will be our MP3 Vacations for the middle-summer period. you can listen to this too to get your own opinion - I'll just try to show you what I'm enjoying.

.....................................................................

оскільки мені вкрай набридли трендові теми, і в мене поки що дуже сильно бракує ідей, як і про що писати, а романтичні дурниці в мене чомусь не пишуться :), то на найближчий місяць оголошую такі собі МР3-Канікули. дам і вам, і собі відпочити від дописів про лайфхак, інформаційні технології, соціальні медіа, та решту стафу, про який постійно пишуть розумні і не дуже тьоті і дяді "у цих ваших інтернетах" :) а щоб цей місяць блог не простоював, пропоную вам усім просту і цікаву забавлянку: щоденно я вкидаю до свого айпода якийсь цікавий мені музичний альбом, а потім описую свої думки і враження від тієї музики тут. ось такі будуть в нас МР3-Канікули. а ви потім самі можете відшукати ту музику, послухати і сказати, чи правду я вам описав, чи якось по-іншому та музика на вас вплинула. інколи буду навіть лінки постити на альбоми. ну що, поїхали? :) чи то пак - послухали! :))

(c) by Pink-World

Saturday's music post - "Slow Club"

so it's Saturday's evening and it's time for good new music. today I'm going to listen to «Slow Club» - a folk-pop group from the UK, formed in 2006. This group consists of Charles as vocals and guitar and Rebecca as vocals, guitar and drums. Their album can be downloaded here. Let's try together ;)

eAR OS - аналог MacOS за 5 годин, на PC і без танців із бубном (UA Ubuntu-users devoted)

людина - це такак неспокійна істота, їй увесь час хочеться кращого, і то - із мінімальними витратами зусиль, з високою ефективністю, і щоб усілякі прибамбаси та цяцьки були. а ще щоб вірусів не було, щоб вільне ПЗ, щоб не платити буржуям, і щоб як ні в кого. сподіваюсь, коли ви дочитаєте цю розгорнуту оповідку під назвою "як дядько Сашко із Убунти МакОсь робив", то у вас буде а) бажання собі поставити таку; б) детальна інструкція, як то все зробити; в) ще один доказ того, що Linux is for human beings (мої пізнання в частині Лінакса називаються "новачок самонавчений"; так що гадаю, у вастеж вийде :) )

Завдання:
Отримати на ноуті 100% функціональну ОС із звуком, відео, WiFi, webcam, ICQ, Skype, Internet, безкоштовну, 100% із вільним ПЗ і зовнішістю щоб була як дві краплини води Mac.

Вихідні матеріали:
1 дистрибутив Ubuntu-modified (ядро ймовірно hardy), 1 ноутбук ASUS F3Ja, 1 USB-modem ZTE AC8710 від PEOPLEnet із відповідно активованим під Віндою підключенням, вільних 4-5 годин часу і відсутність бажання "шаманити із бубном".

Детальна покрокова інструкція:

1. Спочатку нам потрібен мультимедійний дистрибутив Лінакса, який би не довелось довго і нудно "обробляти напилком" (одразу згадуємо народну приказку про "красниє глаза гєнтушніка" і решту легенд для масового споживача про важкий і складний в налаштуванні Лінакс). я людина без айтішної освіти і з мінімальним бажанням лопатити тонни мануалів та компілювати ядра. Результат 10 хвилин методичної "атаки на Гугл" дав свої плоди. Йдемо і закачуємо собі архівований (без вірусів та інших "сюрпризів") дистрибутив eAR OS, від датського розробника. Як раптом за вказаною вище адресою дистрибутив вже не роздають, тоді просто йдемо на їхній сайт, там тягнемо із котрогось з дзеркал.

2. Беремо флешку не менше 2 Гб і за допомогою Unebooting чи аналогічної програми підготовки завантажувальних носіїв записуємо наш ISO-образ на неї. Перезавантажуємо машину, перед новим запуском вставивши флешку в USB і входимо в систему з флешки.

3. За секунд 30-40 перед вами постане робочий стіл приблизно такого ось вигляду:



На ньому нам потрібен єдиний значок "Install". Клацаємо на ньому двічі і запускаємо установку. Варто заздалегідь запастись мінімум 4-5 Гб вільного дискового простору (я просто зніс розділ із Убунтою 8.10, яка підглючувала досить давно). Відповідаємо на всякі питання, обираємо мову (беріть англійську - однаково в базовій поставці немає повних мовних пакетів, ми їх потім встановимо) і тиснемо на всілякі "ОК" та "Next".

4. Хвилин так за 25 система скаже, що все поставила, запропонує перевантажитись, тиснемо Enter, витягаємо флешку і як індикатор добіжить до кінця рядка, знову Enter. Після входу в систему у вас є фактично встановлена і готова до роботи ОС, яка власне є модифікованим варіантом Ubuntu із кастомізованими мультимедійними можливостями. Вже "з коробки" піднявся звук та відео, WiFi, працюють більшість форматів перегляду фільмів. В стандартній поставці є Wine, Audacity, Audio CD extractor із FLAC та MP3, k3B - писалка CD- та DVD, Kaffeine для перегляду фільмів та використання DVB-S і DVB-T TV із підтримкою DVD (причому він не тормозить), VLC із опцією перегляду широкосмугового TV, Firefox 3.0, Thunderbird, Pidgin, F-Spot Photo Manager, GIMP та ще ряд програм. Причому то не рекламна мулька - це все дісно є і все дійсно працює ще до апгрейду через веб. В якості стільниці - GNOME. Використовується ядро Linux Real-Time 2.6.24 (2.6.19 - не знаю, яке з них закачалось з інету при апдейті :) )




5. Основна фішка дистрибутиву - це наявність спеціального інтерфейсу, потрапивши в який, ви юзаєте такий собі мультимедіа-центр із можливістю створення колекцій, прослуховування музики, перегляду потокового та автономного відео тощо. Все те виглядає досить красиво, але не забуваємо, що наша мета - "виглядати як МакОсь". Тому першу годину ми витратили на втсановлення та ознайомлення, а тепер час братись до справи.

6. Робимо апдейт системи через інтернет. Можна скористатись кабелем, а можна - модемом (в моєму випадку це був USB-модем ZTE АС8710 (мануал по підключенню - тут) і інет від "піплів"). Загалом система скачає апдейтів десь на 200-300 Мб, після встановлення вони займуть приблизно стільки ж місця.

7. Після апдейту перезавантажуємо ноутбук. Входимо в систему. Внизу у нас - докбар SimDock, який треба прибрати. З нього нам знадобиться тільки значок у вигляді літери "R" на синьому тлі - збережість шлях, який він задає і створіть кнопку на верхній панелі, якій в полі "Команда" припишіть цей шлях (це щоб можна було запускати медіа-центр, коли хочеться погортати фотки чи подивитись кіно).

8. Ставимо мовну локалізацію (виберіть Synaptics Manager'ом усі пакунки із потрібною вам мовою (в моєму випадку - це українська).

9. Створюємо в каталозі Home теку Mac_files. У цю теку треба скачати такі файли:

Modified Mac4Lin theme
Mac4Lin icon set
Mac4Lin wallpaper
Avant Windows Manager elegant glass theme

10. Йдемо в System->Preferences->Appearance
Обираємо Install і додамємо Mac4Lin GTK theme (/home/username/Mac_files/Mac4Lin_v0.4/GTK Metacity Theme/Mac4Lin_GTK_v0.4.tar.gz).
Знову обираємо Install і тепер уже беремо Mac4Lin icon theme. (/home/username/Mac_files/Mac4Lin_Icons_Part2_v0.4.tar.gz /home/username/Mac_files/Mac4Lin_Icons_modified.tar.gz). По закінченню встановлення тиснемо на “Apply new themes“.
І знову - Install та обираємо Mac4Lin mouse cursor theme. (/home/username/Mac_files/Mac4Lin_v0.4/GTK Cursor Theme/Mac4Lin_Cursors_v0.4.tar.gz). І знову “Apply new themes”.
Жмемо на ‘customize’ і вибираємо Mac4Lin_GTK_v0.4. У вкладці “Window border” вибираємо Mac4Lin_GTK_v0.4. Тиснемо Close.
У вкладці Background тиснемо на Add і обираємо обоїну у /home/username/Mac_files/Wallpapers/Leopard.jpg. І знову - Close.

11. В МакОС є така фіча як док внизу. Для цього нам треба встановити Avant Window Navigator. Послідовність дій така:

Запускаємо Applications->Accessories->Terminal і в консолі пишемо:

gksu gedit /etc/apt/sources.list

у файлі, який відкрився перед нашими ясними, хоч і стомленими очима, пишемо в самому низу:

deb http://ppa.launchpad.net/awn-testing/ubuntu hardy main
deb-src http://ppa.launchpad.net/awn-testing/ubuntu hardy main

Все, сейвимо, і закриваємо. В консолі продовжуємо писати:

sudo apt-get update
sudo apt-get install avant-window-navigator-trunk awn-manager-trunk awn-extras-applets-trunk

На цій стадії може дати помилку. Тоді треба через Менеджер пакетів Сінаптікс качнути Авант та усі залежні від нього пакунки. Щоб докстек запрацював, треба щоб візуальні ефекти були увімкнені на стан "Normal".

У відкритому AWN клацайте на іконку Applet у властивостях (вона зліва). А зправа буде напис stack Applet. От його треба обрати і натиснути Activate. В док додасться така Тека із вкладеними в неї, як знаменита Mac Leopard stack.

12. Встановлюємо шрифти від OSX

в консолі пишемо:

sudo apt-get install msttcorefonts

cd /usr/share/fonts
sudo tar xvzf /home/username/Mac_files/Mac4Lin_v0.4/Fonts/OSX_Fonts.tar.gz

cd/
sudo tar xvjpf /home/username/Mac_files/Mac4Lin_v0.4/Fonts/fontconfig.tbz -C /etc/fonts

Потім йдемо в System->Preferences->Appearance і на вкладці Fonts обираємо шрифти так, як на скріншоті, і сейвимось.



На цьому я кастомізацію продовжувати не став - мені і так подобається, без зміни положення кнопок вгорі вікна:

Джерело: EVERYBODY LIES (c)

А хто хоче, щоб його Лінакс був "ну зовсім як Мак" - тому я раджу ось цей повноцінний англомовний мануал із ПОВНОЇ кастомізації Turn Your Ubuntu to Mac OSX Leopard (аж до grub, logon screen, service buttons & etc.)

PEOPLEnet для Ubuntu 8.10 / 7.10 / 8.04 / eAR OS (працює на ноутбуках та нетбуці Acer AspireOne)

На прохання tyvasyk, сьогодні розповім вам про те, як підключитись до PEOPLEnet під Ubuntu 8.10, якщо у вас USB-модем ZTE АС8710. Даний рецепт працює для версії kernel старого типу, і не підтримується у jaunty-version (9.04)). Також цілком можливо, що цей рецепт спрацює для інших Debian-based дистрибутивів Лінакса. В моєму випадку -я його перевірив на 8.10, 8.04 та модифікованій збірці Убунти під назвою eAR OS.

Отже, послідовність дій така:

1) спочатку треба проапдейтити систему. відкриваємо термінал і в консолі пишемо:

sudo apt-get install updates

2) в тій же консолі пишемо:

sudo su

на вимогу ввести пароль вводимо свій пароль юзера і тиснемо на Enter.

3) вмикаємо наш модем в USB-порт. спочатку він мерехтить помаранчевим, як тілька загориться зеленим індикатор на корпусі - можемо продовжувати далі.

4) в тій же консолі пишемо

sudo modprobe usbserial vendor=0x19d2 product=0xffff

і знову Enter

5) продовжуємо з консоллю:

sudo gnome-ppp

якщо цей пакунок та усі, яких він потребує, вже встановлені у вашій ОС - чудово. як ні - завантажте через кабельне підключення до інтернету чи з іншої машини і потім запустіть їх поетапну установку (це вимагатиме трішки більше часу, але нічого не поробиш).

6) якщо

sudo gnome-ppp

було успішним, то у вас на екрані буде вікно, в якому в полі логіну пишете свій логін від віндового налаштування інету, в полі паролю - свій пароль звідти ж. на вкладках додаткових дій знімаємо "пташку" біля Check carrier line.

7) сейвимо налаштування, тиснемо Connect.

8) вуаля - ми в мережі! :) як набридне вештатись інетом, тиснемо на кнопку Disconnect.

мануали з картинками та детальними уточненнями також можна знайти такі:

Налаштування USB-modem PEOPLEnet для Ubuntu 9.04
Настройка модема ZTE AC8710 3G от PEOPLEnet под Ubuntu Linux 7.10 (мануал від "піплів")

цікавого вам веб-серфінгу ;)

Calvin Klein - provoces but works

Calvin Klein makes the world buzz out again about the new printed ads. Don't you think that advertising must be provocative enough? I do.



Kids and morality organizations are good enough, but not for the case of provocation. Lots of forbidden offline ads don't guarantee any of these kids and puritanic persons from "obsession" and advert-provocation via Web, YouTube, Facebook or Twitter. Don't you think it's ridiculous to forbid things that can show the different view? doctor-moms can go and play with kids, no need for them to shout "oh, it's offensive", is there any break-out of public moral and ethic principles? do not involve kids in the try to shut-up the advertising campaign.

This is the classical example of effective advertising provocation and media PR via "buzz-out". Make people talk about you and discuss, fight for the brand or against it. You never can tell this is "bad" or "good", but the only thing you can tell in this case is that it's "effective".

As CBS and world's top TV-channels discuss this printed board, as people film this or discuss this, if bloggers are involved as well as common citizens - then this is the example that it works. The so-called morality-watchers never "follow up" the things that can't influence the world. Company may take a risk of making a scandalous performance from the fact as well as making a new example of online PR for the offline media. Tha'ts an interesting example of the mixed PR-strategy that can be followed-up by some UA- or RU-companies in the fashion industry as well as in the other spheres of life.

о "любви" к Родине и Родины к нам

не люблю разговоры о политике. и тем не менее - говорю о ней иногда. вчера был как раз такой разговор, из которого и публикую отрывки. кстати - все нижеизложенное является субъективной точкой зрения и никоим образом не отображает ничьи политические, гражданские и бизнес-интересы, кроме моих собственных, и т.д. и т.п.

(20:15:31 17/06/2009)
честно - я люблю Украину, но перспектива здесь очень и очень призрачна как по мне

наша экономика отстает лет на 40, наша культура и ценности - на страницах учебников, а в жизни - суррогат. мы постоянно не дотягиваем. каково жить с осознанием того, что ты из стран "третьего мира".. меня всегда умиляли люди из диаспоры - они приезжали сюда, со слезами на глазах радовались родной земле, скупали тут тучу сувениров, рассказывали, как они скучают по этой самой родной земле и.. уезжали обратно, туда, где им не надо бояться жить, создавать семьи, где у них есть законная страховка и счет в банке, где их депозит выдадут вовремя, где не надо давать взятки, чтобы не идти в армию или пройти квалифицированное лечение в больнице, где им - даже эмигрантам - есть социальные гарантии. а здесь, будучи урожденным гражданином страны, ты живешь в подвешенном состоянии, ходишь голосовать за придурков, знаешь, что жизнь не изменится, и что все, о чем говорят, пишут и обсуждают - это туфта и пропаганда, а на деле мы никогда не заживем как европейцы

я не был. но оттуда почему-то не вернулся ни один из тех знакомых и друзей, кто смог туда всеми правдами и неправдами уехать

и никто из них не жаловался мол там плохо

а что скучают по нашим людям - ну это такое

знаю только 3-х человек, 2 вернулись из Израиля из-за климата и войны; 1 - из Германии, потому что ей за 60 и ей влом учить язык и сдавать экзамены

мы чужие на этой земле ничуть не меньше, чем на чужой, если честно.
какие у меня права здесь? а никаких. если я иду в больницу -я плачу деньги не за услуги по счету - я даю взятку, если мне нужно срочно решить мою проблему со здоровьем, а не бумажку купить.
если мне был нужен белый билет, то несмотря на 2 явных диагноза его все равно выдали за связи.
если у меня будет семья и дети, никто в этой стране не гарантирует их безопасность, даже я сам - потому что у нас нет закона о легализации оружия и нормальных гражданских правах.
на улице меня не защитит милиция, если что не так, потому что я своими заявлениями порчу им статистику
и таких вещей очень и очень много
так что с тупыми шутками можно жить...
и еще - уже в 4 часа дня в областном центре в центре города полно пьяных.. это нормально?!
это нормально, что на дорогах днем с огнем нет гаишников, только если они не "косят капусту"?
это нормально, что по ночам весь город, в котором я живу, в дыму из-за незаконно сжигаемого мусора, и всем по барабану?
не знаю, мне хочется жить в цивилизованном обществе, а не в обезьяннике..

и то - у обезьян тоже какой-никакой порядок в стае

со всем этим можно жить, это моя родина, я ее по-своему люблю

но

из позитивного у нас наверное только девушки ))))

понимаешь, что меня раздражает в наших людях
как только они пересекают границу ЕС - все, они пиво в пакетах носят, на газоны не плюют, мусор не бросают, не пристают на улицах, не быкуют в барах и на вокзалах..

наши люди там знают как себя вести
даже самые простые, неграмотные и наглые
зато как только они на родной земле
то ведут себя как - извини - свиньи
ты давно видела, чтобы люди семечки в пакетик выплевывали?
а сигареты бросали в урну, а не под ноги
хотя бы

я не идеализирую Запад
там не мед, потому что нигде на земле не мед
и люди везде одинаково подозрительны и эгоистичны по своей натуре

у нас не демократия, у нас базар и крики "ура, у нас демократия"
у нас свобода - для тех, у кого деньги и власть
это не свобода, это свобода как у панков: хотим строим, хотим рушим
понимаешь, наша свобода не от уровня демократии - она от уровня безответственности. свобода делать что хотим, говоришь? а в чем она выражается? в том, что мы можем дома перед телевизором ругать правительство. или пойти на улицу посидеть в парке с пивом, и нам милиция не скажет "а че вы тут сидите, вам уже есть 21?" в том, что мы можем создать грантоедскую организацию, и отмывать деньги для кого-то. а можем не создавать. можем вообще забить, и не делать ничего.
у нас есть выбор? неа. я не слушаю радио и не смотрю тв не потому, что это модно, а потому, что там нечего выбрать, оно все заточено под среднестатистического 16-летнего гопника или тех кому за... вот я сейчас тебе пишу и слушаю французскую хипхоп радиостанцию через iTunes. потому что здесь такая музыка никогда не станет эфирной. в стране, где RadioOne собственники переименовали в РадиоАлла и вместо качественной рок-поп-инди-музыки стали крутить совковую махру, ничего не будет развиваться. наша свобода декларирована, да. но я не вижу ни одной статьи конституции, которая бы выполнялась. образование в школе я получил не на том языке, который гарантирован конституцией. про бесплатную медицину и образование молчу вообще. про безопасность и защиту гражданских прав тоже. где обещанная контрактная армия? где гарантия прозрачных взаимоотношений с работодателем? я сейчас работаю в организации, оформленным как СПД, сбор в ПФ я не плачу, организация не считает нужным, а я из своего кармана не собираюсь оплачивать Тимошенко ее выборы (хотя не факт, что я не буду за нее же и голосовать, потому что не голосовать же мне за Яныка, а Ющенко провалился за эти 5 лет, а Яценюк - просто чей-то проект очередной; а против всех - это голос на ветер, это модно заявлять "я вот пойду и проголосую против всех", это все равно что сказать "пойду-ка я назло всем вам повешусь"). так вот - я не имею никаких социальных гарантий, потому что медицина у нас нелегально-платная, страховые компании у нас лопаются быстрее, чем мыльные пузыри, и у кого купить медполис я не в курсе; а пенсионный фонд я вообще молчу, мне-то до пенсии еще лет 40, но все равно - какое тут долгосрочное планирование?! в условиях нашей банковской системы и политики я не могу взять кредит на жилье (если создавать свою семью, например) потому что проценты по этому кредиту - это рабство при уровне наших зарплат. про практику "задержать зарплату", если ты работаешь не в бюджетном учреждении, я вообще молчу. у меня за плечами 5 лет универа, 2 красных диплома, магистратура, языковые знания. ничто из этого не применяется по месту работы на сегодняшний день. я работаю фактически на 2-х работах, чтобы получать зарплату в сумме равную чуть меньше, чем минимальная европейская, и считаю, что я клево еще устроился. и мы ходим на выборы, голосуем, работаем, учимся, что-то делаем... хотя и ежу понятно, что скоро уже надо будет как молдоване, булыжники из мостовой выковыривать.
и чипов нам не надо - мы рождены с чипами. с чипами социальных комплексов и "так не делай", "это не положено" и т.д.
если наши депутаты в ВР - лучшие среди нас, то тогда на нас всех можно поставить большой гранитный крестик )))))

уважение к человеку - вот чего у нас нет
зимой 2004-го кто-то из тогдашних "руководителей" сказал "да мы вам этой биомассы нагоним столько, сколько надо". а мы есть биомасса. потому что они считают нас такими. они - это же и мы, что грустно. у нас нет деления продуктов на ГМО и экологически чистые, нет социальной ответственности; нет этики; по нашим городам стоят памятники лидерам красного фашизма, если на то пошло. мы такой большой социальный миф; только одни рассказывают миф про Совок, а вторые - про великую Украину. а Украина не великая - она несчастная страна, которую мы все сделали несчастной,

но согласись, что как можно развивать нормальных детей в среде, где социальное гетто? зачем правительства крупных стран выделяют деньги на борьбу с бедностью, на образование в гангста-районах и все такое? а потому что нельзя среди навоза вдруг выращивать бриллианты. можно сначала сделать условия лучше, чтобы было больше бриллиантов

я тоже не люблю политические разговоры
потому что это просто разговоры
прибалты ценят свою свободу, почти все восточноевропейские страны ценят свою свободу.. потому что она им досталась не путем подписи под одним док-том.. а мы говорим..

5 причин, чому я не читаю рунет та уанет

кажуть, зараз модно не лише підтримувати вітчизняного виробника, а за разом - і критикувати його. причому це має бути в усіх сферах життя. і не хочеться ні в кого кидати камінь, але "рука тянется к пистолету". я зараз не про наших улюблених народом чиновників, телевізійників чи газетну "джинсу". мова про рунет та уанет (більше схожий на бліду тінь рунету у стадії тривалої коми). вітчизняні та російські ресурси я не читаю вже понад півроку. виняток становить "ЛігаБізнесІнформ" (і то - лише заголовки рубрик "економіка", "фінанси", "політика"), ITC, CNews. це не позерство чи спроба "а як-то жити без рус-укр контенту":

1) 90% вітчизняних та російських інформаційних веб-ресурсів широкої тематики чи розважально-інформаційного характеру є репринтовими блідими копіпастами 10 провідних англомовних блогів та онлайн-видань. декілька кліків мишкою - і у вас є підписки на RSS цих ресурсів в англомовному оригіналі без спрощень криворукими перекладачами.

2) "я не ваша целевая аудитория" - понад половина сайтів рунету і близько третини сайтів уанету грішать контекстною рекламою та партнерськими посиланнями із кричущими заголовками, за яким ховається не сенсація чи важлива інфо, а звичайна "мильна бульбашка", дешева показуха та тупе нагнітання трафіку на певний сайт. плюс десяток поп-апів, які успішно ріжуться, дякувати Богу. отже, від 30% до 50% часу ти витрачаєш на інфо, яка є нічим, просто "шумом". мені не потрібен шум, мене цікавить мелодія.

3) рунет та уанет - найбільш плодовита місцина для холіворів, хохлосрачів та совкового "слишь ти, панаєхалі, с какова города". розставляти пальці навчились усі - від недоумкуватих підлітків, які оплачують інет за батьківські гроші, до "експертів" із політичних та інших питань. обґрунтувати своб точку зору здатні ледь не 1% від усіх.

4) рунет та уанет - велика пісочниця, обмежена не лише мовним парканом, але й інтелектуальним та ціннісним. коло актуальних тем та гучних імен тут настільки вузьке, що вже за тиждень очевидно: цей сегмент вебу не розвивається, він просто кружляє у каламутній воді довкола Артемія Лєбєдєва, ВКонтакті, Ранєток, 3-х серіалів, 4-х відеопроектів, Дома-2 та Прожектораперісхілтон. все це stinks so much..

5) рунет та уанет побудовані за принципом "ми круті, ми претендуємо на місце..". решта вебу - за принципом "ми круті, ми робимо якісні новини / музику / відео / фото, нам є що сказати світові". ми не вчимо англійської, зате ширимо заразу "албанскаго" і "башорга". ми винаходимо велосипеди, поки решта світу полірує каділлаки.

мені не хочеться винаходити велосипед кожного ранку. саме тому я не читаю рунет, рідко читаю уанет і в моїх підписках - 80% сайтів та близько половини блогів англійською.

а як у вас стосунки із ру-уа-нетрями?

Ozzy morning ;)

доброго усім ранку!

вчора у розмові згадали пісню Оззі Осборна, і ось для потенційного заряду енергії - трохи старого доброго року. а ще - розшукується фільм "Костянтин - володар пітьми". всім гарного робочого (чи не дуже) дня!

Partly Cloudy: новий мультик від Pixar

щось якось все про справи та про щось неоптимістичне. за вікнами як раз дощ - а отже час підвищити собі настрій. особливо - із допомогою нового короткометражного мультфільму від Pixar Studio:

Все знают, что детей приносят аисты, но откуда они их приносят? Оказывается, дети появляются из облаков на огромных облачных фабриках, ну, а аисты, собственно, доставляют свежеизготовленных детишек по назначению.
Гас, одинокое и неуверенное серое облако, - мастер в создании “опасных” малышей -дикобразов, крокодилов и прочих. С каждым разом он делает все более и более непослушных созданий, которые доставляют беспокойство при доставке его партнеру аисту Пеку.

ДИВИТИСЬ ТУТ

Big TwitterMix, or Everything you do not still use in #Twitter

you think you've tried using all the possibilities of Twitter? it's a big mistake. lots of services and abilities still can be used in everyday practice.

Tweepler - an easy, more enjoyable way of processing your New Twitter Followers. View a list of New Followers and classify them in one of two "Buckets" Follow (meaning you wish to follow them back) and Ignore (meaning you don't wish to follow them and want to archive them out of the way, reducing clutter.

Tweetsum - TweetSum does one thing and does it well: shows you at a glance who’s following you, gives you the tools you need to decide whether you should follow them back or not, and lets you quickly add or dismiss your new followers

Twitoria - How many friends are you really following? Twitoria finds your friends that haven't tweeted in a long time so you can give them the boot.

Nest.Unclutteer - The Nest Unclutterer allows you to review a list of accounts that meet your user-specified criteria before any blocking or unfollowing occurs. At that point you may add additional accounts to the whitelist before any actions are performed.

FriendOrFollow - Who are you following that's not following you back? Who's following you that you're not following back? Find out.

Your Twitter Karma - it’s a Flash application that fetches your friends and followers from Twitter when you click the “Whack!” button, then displays them for you, letting you quickly paginate through them. By default, the list contains all your friends and followers and is sorted by last update, showing those who most recently updated first. You can sort the list alphabetically either ascending or descending by Twitter ID. You can filter the list in several ways: only friends or only followers, all friends or all followers, and mutual friends.

Tweetcloud - the best and the most effective way to find out what are the hottest topics, discussions and the most mentioned names, brands, users, locations etc. on Twitter.

Twinfluence - twInfluence is a simple tool for measuring the combined influence of twitterers and their followers, with a few social network statistics thrown in as bonus.

TwitterHawk - TwitterHawk is a real time targeted marketing engine that will find people talking on twitter now by your chosen topic and location, allowing you to really hit your target mid conversation with ease.

TweetName - Use Twitter to send a direct message to "tweetname" with the domain you want. The reply will be "Success!" or "D'oh." And only $11.95 for a domain in .com, .net, .org, .us

Twitter Fiction - the first example of the microblog-book made online. Twitter Fiction is very simple - it's 140 characters of microfiction posted to twitter.com/twitterfiction.

Monitter - It's a twitter monitor, it lets you "monitter" the twitter world for a set of keywords and watch what people are saying. But this can be used as a good targeting tool by bloggers and marketing specialists.

Twittermap API - the new way for geolocation and determining geo-targets via Twitter.

and finally - visit TwitterApps for a huge collection of apps for your Twitter-account which let you to collect, spread and analyse the huge variety of trends, information and marketing objectives.

filmотека: "Россия 88"

соціальне кіно в епоху Мєдвєдєва-Путіна та після націоналістично-просякнутого "Брата-2" - величезна рідкість для Росії. надто, якщо його знімає автор гламурного серіалу "Клуб", а в головній ролі грає актор, що зіграв Гаала у розкрученому блокбастері Федора Бондарчука "Обитаемый остров".

"Russia 88" - це погляд на побутову Росію; ту саму, в якій "Росія для рускіх, Москва для москвічєй", в якій спальні райони та глушина займають 80% території; ту саму Росію, де вбивають за колір шкіри чи національне походження; і на яку все частіше позирають місцеві українські бонхеди та фа, використовуючи досвід "бєлих братьєв Русі". 88 - за нумерологією наці означає "Хайль Гітлер".

О фильме

* в фильме использована только оригинальная нацистская музыка — диски куплены в торговом центре «Горбушка» в Москве;
* большая часть нацистской атрибутики доставлена российским Интернет-магазином;
* вся одежда героев фильма — из реального московского магазина, включая майки с надписями «Я — русский» и цитатой «14 слов» нацистского идеолога Дэвида Лейна;
* чиновник, которого сыграл Андрей Мерзликин, говорит фразами из переписки двух наци-деятелей, электронную почту которых взломала хакерская команда антифашистов;
* на ультраправых форумах и сайтах в Интернет-зоне «.ru» периодически выкладываются инструкции по уличной борьбе. Один из подобных текстов главный герой — Штык дословно зачитывает на камеру в шапке-маске;
* на сайте youtube.com можно скачать ролики нацистов — как документальные, так и постановочные. Наци-видео представлено в самом широком ассортименте: документальные и постановочные ролики с драками и убийствами, комедийные костюмированные сценки, агитационные тексты, праздники, обряды посвящения, сборы, тренировки по стрельбе и рукопашному бою. Некоторые кадры нашего фильма — прямые цитаты «творчества» русских скинхедов;
* убийства, погромы, теракты, которые фиксируют милицейские сводки от Владивостока до Кондопоги и от Санкт-Петербурга до Верхней Пышмы — не фантазия сценариста;
* не выдумана и бытовая ксенофобия, поразившая большУю часть нашего общества. Интервью на Пушкинской площади в Москве и в подмосковной электричке — подлинный и достоверный документ.

(с) з офіційного сайту фільму

фільм мені сподобався, хоча псевдодокументалку я зазвичай не люблю. агресивна картинка, цілісний сюжет, ніякого "причесування" та виправдання бонхедів (яке часто практикують організаціїї на кшталт "Двіжєнія протів нєлєгальной міграції" та інші профашистські формування і у нас, і в Росії). і власне про те, що окрім зламаних життів, ніякого змісту у всій цій кривавій "показусі" та свастиках, немає. мабуть, чи не єдиний вдалий фільм про найбільш негуманну субкультуру на пострадянському просторі. до "Американської історії Х" не дотягує, але вже досить серйозний крок, надто - в період кремлівської цензури та "захисту історії".

"- Как ты стал фашистом?
- Чего?? Я не фашист. Я патриот"

"- А ты чего вообще стал фашистом? Ты ж еврей. Тусовался бы с евреями..
- Евреи - они сами фашисты. Они всех считают гоями"

Трейлери:





П.С.: ну і те, що автори нічого не придумали, можна легко довести - агітаційних матеріалів на YouTube вдосталь. для прикладу:
під відео гарний комент англійською

"Nazi russians???? is this a joke? didnt the nazis killed 10 million white russians?? lol stupid white boys"

Twitter у корпоративний цілях? цілком можливо

Тема використання Твіттера в якості потужного інформаційного інструмента набирає обертів не лише в західних медіа. Українські компанії теж цілком спроможні використовувати Твіттер в умовах мінімізації бюджетів на рекламу та PR.

Щоб розпочати “твіттерінг”, компанії не треба буде застосовувати складного функціоналу чи спеціалізованого забезпечення. А саме використання даного веб 2.0 — сервісу покликане не лише сприяти зростанню рівня відвідуваності сайту компанії, але й сприяє формуванню позитивного інформаційного іміджу, діалогу із потенційними клієнтами, експертами та дає змогу зібрати великий обсяг корисних тематичних посилань в інтересах компанії.

Все, що вам потрібно:
* свій Твіттер-акаунт;
* фон із логотипом та контактними даними;
* не менше десятка цікавих твітів на тиждень;
* following за кількома напрямками, серед яких мають бути впливові блогери за вашим напрямком діяльності, споріднені компанії та експерти консалтингового ринку, а також тематичні та міжнародні ЗМІ;
* моніторити необхідні вам тематики за відповідними тематикам хеш-тегами;
* слідкуйте за анонсами подій та конференцій, які відповідають вашому напрямкові діяльності;
* зареєструйтесь у тематичних групах твітерян.

Чим варто скористатись:
* для постінгу найкраще підійдуть клієнти TweetDeck та twhirl;
* інструментарій на базі online-сервісів:
моніторинг та пошук:
* пошук за кількома тематиками можна вести із допомогою сервісу Monitter
* виконуйте пошук за подіями
* шукайте за тематиками
* доповніть результати за допомогою геолокації
* шукайте тематичні трансляції та події у Твіттері
зареєструйтесь у каталогах:
* каталог бізнесу та компаній
* створіть бізнес-візитку
* тематики та користувачі у каталогах
* каталог тем

читайте і створюйте тексткасти, опитування та робіть ретвіти:
* робіть трансляції за допомогою хеш-тегів, які ви додаєте до твітів;
* для опитувань скористайтесь цим сервісом

Що дає Твіттер вашому бізнесу:
 зацікавленість у вашому брендові;
 нові відвідувачі для вашого корпоративного сайту;
 концентрація на інформаційних пріоритетах компанії (через “marketing buzz”, “company buzz” та формування сприятливих чуток та експертного авторитету компанії у фаховій області)
 можливість діалогу та окреслення позиції компанії стосовно тих чи інших тематик та інформаційних напрямків.

Керуючись цими нескладними рекомендаціями, ви цілком зможете почати успішний шлях до створення ефективного мікроблоґу, сповненого актуальної інформації та експертного підходу до формування іміджу вашої компанії у сучасних електронних медіа.

filmотека: "9 and 1/2 Weeks"

фільм, який варто переглянути хоча б побачити, якими були Кім Бесінджер та Міккі Рурк у розквіті сил :) шедевр, який переносить нас не лише у атмосферу 80-х, але й показує практично ідеальний зразок того, як можна зняти кіно, наскрізь проникнене сексом, в якому жодного разу камера не показує повністю секс як такий. (із грубим натуралізмом, як звикли знімати зараз, коли камера ледь не поміж ноги героїні заїжджає...)



мушу зізнатись, що раніше цього фільму я не бачив, а тепер він точно потрапив у список найбільш улюблених. історія про те, як незнайомець і незнайомка вирішили поекспериментувати із почуттями, а отримали щось більше, аніж просто стосунки у ліжку. Міккі Рурк - зразок харизматичного чоловіка в цьому кіно. відчуття - це головне, на чому побудовано цю кінострічку. а крупні плани та світло - це той ефект, яким цей фільм просто залишає поза конкуренцією решту спроб зробити щось на кшталт провокативної історії. висновок: дивитись. це кіно не тільки і не стільки про секс. це кіно про те, що стоїть поза часом, сексом і людьми. поза стосунками та емоціями, коханням та іншою нісенітницею. просто опустіть штори, пригасіть світло і подивіться цей фільм наодинці із великим екраном.

filmотека: "Русалка"

якщо б Амелі виросла у спальних районах російської глибинки, то про неї б зняли приблизно цей самий фільм.

"Русалка" - фільм Анни Мелікян, який схожий на "Кука для дорослих" чи "Амелі для пост-радянського простору". реалізм фільму трішки казковий, а казковість аж занадто "для спальних районів".



сподобалось: гра актриси у ролі головної героїні; епізодичний персонаж - дівчина-бомж без ніг; викрадення ананасів, розгардіяш у бутіку парфумів; прорізання вікна у велетенському плакаті, яким затягнутий фасад будинку у спальному районі Москви. не сподобалось: головний герой, більшість діалогів у фільмі; алюзія на "Ангел-А" із стрибком з мосту; співпадіння однієї з пісень саундтреку із саундтреком "Пітер-ФМ".

загальне відчуття: якісна спроба зняти російський indie-фільм. на Оскара, Канни чи Берлінський кінофест замахнутись звичайно навряд чи; але емоційній аудиторії від 16 до 22 років, напевно, подобається. переглянути можна, але окрім шоку у фіналі загалом фільм вас навряд чи "зачепить". хоча я можу й помилятись.. :)

про дитинство

дитинство - це мабуть, єдиний час, від якого залишається стільки фотографій на папері, стільки альбомів і стільки зошитів. це єдиний відрізок часу, за який тобі не соромно, тому що коли ми малі, ми не вміємо до пуття соромитись. це був час, коли можна було боятись певних речей, а інші речі - неприховано любити. час, коли не треба було нічого придумувати, бо все існувало само собі, йшло так, як і мало бути. а ще - це час, який інколи згадувати не дуже хочеться, а інколи тобі кортить знову стати малим, і не перейматись нічим із того, про що ти маєш думати тепер настільки часто.

я себе можу пригадати років із 4-х - 5-ти. я дуже добре пам'ятаю, скільки радості було, коли мені тато зібрав машину, з педалями (нинішні кіндери вже не знають, що то за цяцька - машина з педалями). в ней був закритий корпус, я побив об той корпус усі коліна, ходив із синцями, але було весело і кльово, адже то був не якийсь велосипед три колеса, а машина!! :) потім в мене ще була машина а-ля болід Ф-1, тільки з відкритою рамою, в неї було зручно сідати, не було закритого корпуса, а педалі дозволяли їй розганятись до шаленої (як для 5-річної дитини) швидкості, тато за мною ледве встигав бігти :)

коли мені було років 6, я себе добре пам'ятаю у різних дитячих лікарнях. відвар з ізюму та курага - це два смаки, які в мене стійко асоціюються із реанімацією. того що тобі нічого більше не можна, і ти можеш їсти і піти перші днів 2 лише це. і пригадую, як мама вічно скрізь зі мною була. навіть у так званих лікарняних "боксах". а ще період 6-7 років - це жахливе горнило радянської педіатрії, антисанітарні умови, багато нахабства та корупції, якійсь добрі і не дуже тьоті і дяді у білих халатах, особливий запах лікарняних коридорів (карболка, спирт, хлор та ліки від серця). а ще - необхідна звичка мити руки милом, не їсти нічого немитого, і взагалі знати, що майже все, що звикли втовкмачувати в себе радянські діти, - усе це тобі тепер не можна.

7 - 8 років: перший раз у перший клас. фотографії того часу - від карапуза до худюсінького хлопчика, який ледве не світиться на фото - менше ніж 3 роки. школа, школа, рідний дім: захворів на кон'юнктивіт, і то було жахливо. взагалі, чогось майже до 5-го класу дитинство - то незліченні хвороби, яких було забагато навіть для десятка дітей молодшого шкільного віку.

а потім середні класи. спокійна домашня дитина мирно сидить біля приймача "Радіотехніка" і слухає першу у місті FM-радіостанцію "Радіо Set", яка тоді крутила повні альбоми та концерти Metallica, Nirvana, Offspring, The Prodigy. А ще нікому невідомого тоді рокопопсового миколаївського музиканта Кіма Брейдбурга та гурт "Діалог". а взимку ми брьохаємо снігом замість уроків, граємо у футбола на морозі (який був надзвичайною екзотикою на українському півдні) і кидаємось сніжками у трактора. а ще мамі роблять операцію, і той період залишає по собі багато часу, коли я був сам-на-сам із собою, своїми думками, своїми помилками і бажанням, щоб вона якнайскоріше одужала. і не розумію, чому і в тата, і в мами наодинці часто бувають сльози.

а потім старші класи. і спроба вести "незалежний" спосіб життя. а ще тоді я знову "посадив" свою багатостраждальну печінку, вчинив багато дурощів та капостей, розмальовував парти у школі кульковою ручкою, ледь не врізав дуба опісля святкування повернення однокласника зі Штатів. а ще було весело, дивно, дико, і тепер від того всього трішки сумно.

а потім дитинство закінчилось. воно непомітно закотилось у якийсь далекий куток, і той куток запорошило пилом спогадів, забуття, змін, призабутих подій та облич. і лише альбоми зі старими фотками, здебільшого чорно-білими, наклеєними на картон (нинішні діти скоро не будуть знати навіть, що таке "картон", а не те що про такі альбоми). дитинство закінчилось так само раптово, як закінчується все, що викликає у тебе теплу задумливу посмішку. і якщо хтось запитає "чи хотів би ти повернутись туди?", я відверто відповім: "ні, ніколи". але чорно-білі фото однаково залишаться зі мною, навіть якщо тепер я бачу їх вкрай рідко...

free way for Free Hugs

just going through YouTube place, I've found several random videos which recolleted to me the idea of Free Hugs Movement, and I propose you to rise your feelings and level=up the mood with some moments of positive and unity which is so necessary for us all, no matter whether you've got heat or rain in the place where you are now...

The Free Hugs Campaign is a social movement involving individuals who offer hugs to strangers in public places.[1] The campaign in its present form was started in 2004 by an Australian man known only by the pseudonym "Juan Mann" [2] . The campaign became famous internationally in 2006 as the result of a music video on YouTube by the Australian band Sick Puppies. The hugs are meant to be random acts of kindness - purportedly selfless acts performed by a person for the sole reason of making others feel better. Free Hug Day took place in 2009 on February 13.

(c) from Wikipedia article

I remember as I've seen the first video on YouTube about FreeHugs, it impressed me much with that simple but great idea of giving positive energy and smile to just common unknown people. to make this world a little bit better place maybe. sometimes if you feel lonely it's just one hard, but enough simple way for you to change something in a positive way. just try...

про корпоративний блоґінг

(с) by Matusciac Alex

Корпоративний блоггінг — це єдина тема, до якої я поки що не можу підступити у єдиному форматі на практиці. Теоретична база є, певні пошуки та здобутки саме на ниві теоретичних досліджень, аналізу думок фахівців та способів вирішення тих чи інших завдань і викликів, які є перед корпоративним блоґером, - все це присутнє.

Потрібно виконати напрацювання певної практичної бази, а це не надто легко, зважаючи на специфіку українського ринку, на певний рівень закритості інформації та специфіку певних тематик, яких може і яких не може торкатись ІТ-компанія із українським капіталом. Де провести розмежуванням між тим, що “треба” з точки зору власника і дирекції, і ти, що “можна” і “спрацює” з точки зору мене як блоґера? І як при цьому не нашкодити результативності?

Ну ось приблизно такі думки запосіли мою голову останнім часом. Власне, ніхто не казав, що виписати цілісну стратегію буде легкою справою. Одначе, і з цим теж справлюся. Якщо серед моїх читачів є ті, хто має практичний досвід саме корпоративного блоггінгу, то буду щиро вдячний, якщо порадите якісь джерела стосовно складання інформаційної стратегії та менеджменту рішень щодо корпоративного блогу.

загалом покладаю досить оптимістичні сподівання саме на цей інформаційний інструмент не лише в рамках моєї діяльності, але й загалом. на моє переконання, стійкий інтерес компаній до просування засобами веб 2.0 - це запорука того, що корпоративна блогосфера в умовах вітчизняного ринку буде розвиватись. можливо, цей розвиток не буде носити постійний характер, але тенденції його збережуться саме до зростання, до появи конструктивних кейсів, моделей поведінки на інформаційному просторі блогосфери. З часом українські компанії дедалі більше будуть моніторити онлайн-репутацію, тому що неможливо увесь час сидіти в кущах, зображаючи "великий бізнес" за сімома інформаційними замками і трьома корпоративними парканами. А якщо і можливо, то досить недовго. Довіра до вітчизняного бізнесу і так не надто висока у світі; якщо ж пропагувати інформаційну закритість та десоціалізацію, то навряд чи можна досягти позитивних результатів.

5 video ads for Tuesday

so, here is another portion of adverts from YouTube which "made my day" :) today it's fun and teasing beauty from T-Mobile, natural philosophy from Vodafone, extreme speed from Shell feat. Ferrari, awesome stylish feelings from Chanel and a little bit of provocative unpredictable reality from D&G. enjoy =)

new iPhone 3GS: in stores since 19th June 2009

so, the world's got new iPhone for the use with brand new iPhone OS 3.0, as it was just annonced via WWCD by Apple. This gadget will be sold out in the US, Canada, France, Germany, Italy, Spain, Switzerland, UK and a week later in 6 more countries. Still hoping for coming of official Apple vendor or representative into Ukraine, but I think this will not happen though.. ((

The previous model of iPhone 3G 8GB will be available for $99 since today via AT&T for new and qualifying customers; may vary elsewhere. The new iPhone 3GS will be $199 for 16GB, $299 for 32GB version (within AT&T, USA).

Main features of the new phone from Apple:

* Most eco-friendly iPhone yet -- arsenic-free glass, BRF-free, mercury-free LCD, etc.

* Improved battery life. Now up to 9 hours of internet surfing, 10 hours of video, 30 hours of audio, 12 hours of 2g talk-time, 5 hours of 3g talk-time.

* Instant remote wipe, encrypted iTunes backups.

* Something business have asked for -- data encryption, which iPhone 3GS supports.

* Support for Nike+

* New accessibility options -- VoiceOver for content and controls, zooming, color inversion, mono audio, etc.

* New compass app shows your orientation, integration with Maps -- if you double click, the map will reorientate itself.

* With the iPhone 3GS, you hold down the home button for a second and a voice control interface is brought up. Simply say things like "Call Scott Forstall" -- if there are more than one entries, it will ask which one you wanted (i.e. home, office, etc) -- or "play The Killers"

* There is an API for video too, which allows developers to integrate video capture into their apps. Next -- voice control.

* The videos live alongside photos in the same application. You can scrub a video and edit it too. You can share the video right from your iPhone 3GS to YouTube, MobileMe, MMS, and email.

* The camera application has a switch that lets you swap between still photo and video mode. 30FPS, VGA with audio, auto-focus, auto-white balance, auto-exposure.

* Developers can take advantage of the camera too. But the best thing is -- it also captures video.

* Also features tap-to-focus. Tap on the part of the photo you want to focus, and it automatically does so. Automatically handles exposure and white balance. Better low-light sensitivity as well. Also, auto-macro -- as close as 10cm away.

* Vastly more pictures on Flickr from iPhones than any other phone. Now featuers 3MP auto-focus camera.

* Supports OpenGL|ES 2.0 -- great for games. Supports 7.2Mbps HSPDA.

* 2.1x faster to launch Messages, 2.4x to load SimCity, 3.6x faster to load an Excel attachment, 2.9x faster to load a large website.

* No front-facing video camera. The insides are entirely new, but the outside appears the same.

(c) by MacRumors

as can be seen on the photos, MTS logo was on the presentation of the main telecom operators. but what about MTS-Ukraine? hope this year we can see the changes on the UA-market with proposal for Ukrainian customers and Apple-fans.

про дайджести у соцмережах та їх корисність

Наплив соцмереж не сприяє генерації якісного контенту. Здається, це твердження стає справедливим не лише для таких попсових соцпроектів, як Вконтакті чи Однокласники, але й таких відверто провальних, як Connect, Politiko, Dabudu; а останнім часом певні негативні процеси щодо “пустоголового” контенту та незначущих інформаційних посилів став я помічати і на таких ресурсах, як LinkedIn, Profeo, XING. Хтось свого часу вніс у вуха певним “спецам” думку про те, що соцмережі здатні генерувати достатній рівень притоку відвідувачів, і вони сприйняли цю думку буквально. Тому замість цікавих кейсів, інформаційних подач, тексткастів чи вебінарів почала зростати частка “шуму”: кого цікавить те, як Ви радієте з приводу вступу у профільну групу соцмережі?! Правильно — нікого. А все це негативно відображається на якості щоденних та щотижневих дайджестів із оновлень користувачів у групах, а ці дайджести надходять на електронну скриньку. Як підсумок — втрачається інтерес до перебування у тій чи іншій тематичній групі (навіщо мені “інфосміття”, якщо першопочатково я підписувався саме на певний тематичний (а отже — апріорі якісний і відфільтрований за тематикою) контент?) Як наслідок — спадає цікавість до користування профільною соцмережею. Саме в цьому процесі “виродження” корисної та змістовної інформації, на мою думку, і полягає криза соцмереж, яка неодмінно настане вже за рік, або й швидше. Потрібні якісно нові механізми для того, аби контент, тематики, обговорення, були предметними, несли в собі певну інформацію, цікаву широкому загалові. Якщо ж цього не відбувається — потрібна модерація груп, дискусій, якесь спрямування їх у русло конструктиву. Інакше навіть найбільш розкручена, функціональна і профільна соціальна мережа захлинеться неякісною інформацією.

чи потрібний блогосфері блог про економіку?

Дедалі більше вивчаючи блогосферу та цікавлячись інформаційними трендами, я все частіше помічаю катастрофічний брак певних тематичних ресурсів в уанеті. Стало модним писати про стартапи, про технології, про Лінукс, теми довкола лайфхаку, тайм-менеджменту, соцмереж та фотографії. Але в той же час — немає об'єктивного сплеску тієї тематичної та нішевої блогосфери, яка набула певних темпів за кордоном. Особисто мені бракує хорошого ресурсу блогосфери із тематичним спрямуванням “економіка та фінанси”. Блог на тему не персональних фінансів чи чергової МЛМ-піраміди, не на тему “як заробити мільйон” чи “як позитивно ставитись до життя”. Хотілося б почитати блог із глибоким інформаційним наповненням чи хоча б спробою порівняльної аналітики в галузі корпоративних та державних фінансів, із залученням експертів до онлайн-обговорень чи експрес-дайджест із різних видань (тільки це не має бути типовий агрегатор новин, яких в уанеті вже наплодили досить). Саме такого конструктивного аналітичного проекту, який би кидав погляд на ринок фінансових послуг та фінансового менеджменту, мені дуже бракує (ностальгія за часами магістратури раптом прокинулась :) ). Навіть дедалі міцнішає думка про те, що я б і сам заснував подібний проект, однак ускладнюється ця задача відсутністю команди та особливих можливостей щодо окремого домену та хостингу (зараз фінансові можливості трохи обмежені, і самотужки піднімати такий проект важко як з точки зору коштів, так і з позиції часу). Цю ідею я поки що обмірковую. Можливо, що в липні все-таки буде реалізовано цей проект. В якому форматі — це треба буде ще поміркувати. Але якщо чогось немає — спробуй створити його сам, чи не так? :)

specially for Fallen =)

as I previously promised - the topic about "Red Hat authentication over external RADIUS server". those who don't know why this is here - it's a pack of manuals for Linux migration of the servers, formed for help, as this was a subject of personal conversation between me and Fallen. and as I don't know whether it's holiday in Prague as it is in Ukraine, I've decided to put these links here. I think, this will be useful not only for Fallen, but for someone else who has the same question, enjoy ;)

Case Study and Main specifications

Linux SSHD authentication to external Radius: HOWTO configure Linux SSH users to authenticate to external Radius

Pack of Linux Howto's for RADIUS

Wireless Hacks (online reading)

All content for 'remote access authentication radius'

5 video ads for Monday

hi everyone, it's Monday morning and still more interesting video adverts from YouTube I've found. let them inspire you for the new working week ;) today it's Pepsi, Toyota, Amstel and Stella Artois.

Acer AspireOne: gOS, Windows чи Ubuntu?

Отже, вже 4 місяці в мене є Acer AspireOne із SSD 8 Gb + 8 Gb SD-card, 1,5 Gb RAM, Intel Atom 1,6 GНz. Нарікань на саме залізо немає жодних (тьху-3 рази), окрім трохи набридливого вентилятора, але у громадських місцях та у офісі його не чути взагалі за загальним рівнем шуму, та й звичка працювати під музику в навушниках добряче допомагає.

За цей час на цій зручній машинці мною було відтестовано 4 ОС: gOS, Windows XP SP 2, Ubuntu 8.10, Ubuntu Netbook Remix 9.04. Настав час описати свої враження.

gOS:
Термін використання — 2 дні.
Система поставилась із флешки без жодних проблем. Після перевантаження перший запуск відбувався дещо повільно. Ядро системі лінуксове. Звук та вайфай “з коробки” не піднялись. Відео піднялось, більшість конфігів теж. Кардрідер запрацював лише один. Вебкамера не працює, мікрофон швидше за все — теж. Після встановлення зайняло щось близько 2 Гб простору (є підозра, що 1 Гб ОС зарезервувало під якийсь файл підкачки чи щось типу того). Безліч закладок на сервіси та соціальні мережі, а також онлайн-інструменти роботи із файлами та документами (але без працюючого вайфаю та без підключення до інету розмаїття цих можливостей — лише красива картинка). Десктоп повінстю зкопійовано з MacOS, але трохи змінено кольори. Все досить приємно виглядає, ефекти анімації одразу включено. В стандартній поставці немає ані OpenOffice, ані Pidgin, ані графічних та звукових кодеків, відтак, без оновлення через інет нічого не буде. Завести під цю ОС USB-модем від PEOPLEnet не вдалося, вайфай підніматись не захотів. Вердикт — виглядає досить пристойно як для тестового проекту чи пре-лоад системи до встановлення базової системи, але працювати звичними інструментами в такому середовищі неможливо (хоча це краще за безжалісно обмежений Linpus). Видалив.

Windows XP SP 2:
Встановлено спочатку повноцінну версію, в якій вручну довелось вимкнути купу служб та процесів примусово, щоб зекономити ресурси нетбука та сприяти швидшому процесу завантаження. Повноцінна система жахливо гальмувала SSD-накопичувач нетбуку, довелось ставити спеціально скомпільовану версію від “умільців”. Шаманити над флешкою довелося трохи довше, система поставилась лише із 3-ї спроби. Після установки одразу забрало під себе майже 3 Гб місця.
Якщо попередня система завантажувалась секунд за 20, то тут процес навіть після всіх оптимізацій тривав не менше 30-35 секунд. Після встановлення нормального пакету програм (MS Office 2007 не поставився - “замерз” на півдорозі; поставлено portable-версію; інші програми інстальовано на картку пам'яті у нормальному вигляді) процес завантаження сягнув 40-45 секунд (часто — до 1 хвилини). Плюси: система вже знайома, більшість програм ставляться і працюють без проблем, навіть Photoshop 7.0, Artweaver, Skype. Мінуси: довелося добряче пошукати, поки зібрав усі драйвера, щоб підняти звук, “рідне” відео, вебкамеру та вайфай. Крім того, швидкість роботи навіть із спеціально підготованим дистрибутивом Вінди та максимально оптимізованим під нетбук portable-софтом часто залишала бажати кращого. Іноді траплялися зависання. Дзижчання вентилятора вдалося врегулювати за допомгою зібраної тими ж “умільцями” утиліти для ААО. Довелося також поставити ESET NOD32 Security, тому що через вайфай на роботі активно почали пробиватись віруси. Найголовніший недолік — нетбук, який все одно не є захищеним від вірусів, суттєво пригальмовує при ємносних процесах роботи із ним та потребує купи драйверів із різних сайтів. Вайфай завівся після інсталяції драйверів без жодних проблем; теж само і PEOPLEnet-модем. Система протрималася 2 місяці, після чого було остаточно прийняте рішення відмовитись від Вінди через постійну потенційну небезпеку вірусного зараження та необхідність постійно оновлювати бази та ключі до NOD32.

Ubuntu 8.10:
Встановлення відбулося напрочуд швидко через USB, із образу, записаного на флешку (весь процес до появи стартого екрану системи зайняв близько 20 хвилин). У стандартній інсталяції вже були Mozilla, Pidgin, OpenOffice, пару базових кодеків, інше ПЗ. Кодеки для відео та аудіо довелось докачувати. Зовнішній модем завівся через консоль. Скрипт для відключення вентилятора запрацював, але навіть після перетинання познначки нагріву явно не поспішав вмикати вентилятор знову, тому від ідеї управлінння вентилятором довелось відмовитись. Вайфай із коробки не завівся; зате відео, звук та решта пристроїв запрацювали “з коробки”, вебкамеру та мікрофон теж знайшло. Потрібні пакети та локалізації, а також софт на власний смак заваннтажив через зовнішній модем, процес на всі оновленння зайняв близько 1,5 — 2 годин. До встановлення софта система зайняла під себе 1,5 Гб. Плюси: швидкість, краса, відсутність вірусів та зависань, можливість вибрати серед широкого розмаїття функціонального, хоча й не “навороченого” безкоштовного софта. Мінуси: “мертвий” вайфай, періодичне “залипання” відеокамери, дзижчання вентилятора та необхідність часто шаманити проміжні процеси встановлення через консоль. Крім того, правий кардрідер періодично “вирішував” не працювати взагалі, і навіть перезавантаженням це не лікувалось. Перший місяць використовувалась як паралельна ОС із Windows; потім — як єдина можлива ОС.

Ubuntu 9.04 Netbook Remix 9.04:
Використовується із травня до поточного дня. Цей текст я пишу саме під цією ОС. Процес встановлення з флешки зайняв близько 30-35 хвилин. “З коробки” піднялись вайфай, скроллінг пальцем на тачпаді, нормальна українська розкладка клавіатури (з неї і пишу зараз) відео, звук, мікрофон, обидва кардрідери, управління мережею та живленнням. Скрипт для вентилятора як і раніше вирубає вентилятор назовсім, повертати на певному рівні температури вентилятор “до життя” не збирається, тому дзижчання вентилятора поки що зі мною :) Кодеків на борту мінімум, доведеться докачувати. Позитивні сторони: hot-plugged кардрідери, працює вайфай, OpenOffice останньої версіїї в комплекті, нормальна підтримка додатків і самого середовиша Adobe AIR; новий інтерфейс, спеціально адаптований під екран нетбуків, великі значки, гнучке управління яскравістю та шрифтами. Ну і як завжди — жодних вірусів та зависань, приємний вигляд, мала кількість звернень до оперативки та SSD (судячи з того, що індикатор практично не миготить, окрім як в період запуску програми). Негативні сторони: їх всього дві, але вони значні — все ще нестабільна робота скрипта із управління вентилятором (шукаю якусь програмку, щоб це діло вирішити) і вирізаний з ядра модуль usbserial, через що немає змоги підключити зовнішній USB-модем. Остання штука є доволі неприємними і незрозумілим моментом, сподіваюсь, що в релізі Karmic Coala розробники все-таки отямляться, і повернуть модуль назад (тому що мені зараз зовсім не посміхається перезбирати кернел — я ставив систему на форматований чистий SSD, вже все налаштував, немає жодного бажання відкочуватись назад до 8.10 із старим ядром, щоб потім знову ставити поверх 9.04 (ще не відомо, чи це спрацює)). Окрім траблу із usbserial жодних інших нарікань немає. Система чудова, рекомендую усім, у кого є нетбук ААО; софт прекрасно “розуміє” документи та файли, створені під Windows, а Wine цілком коректно запустив мені декілька доволі “важких” ЕХЕ-додатків. Читалка книг на базі цієї версії Лінакса просто amazing! :) В цілому, можу сказати, що переxід на Лінакс — це питання суто звички та зміни стереотипів мислення. Якщо у Вас із цим все гаразд — тоді вперед до нових можливостей та життя без вірусів!