куди йти: за своїм покликом чи за цільовою аудиторією?

(c) by Aleksej Tishevsky

була в мене сьогодні в скайпі цікава ситуація. далі - дослівно:

ти питала чи не пишу в жж, так виявилось, що в мене налаштовано щось там, і воно транслює мої пости в жж, так що мо читати: http://alexandr-ua.livejournal.com/
stervenyatko: бачила)))але видалила)
Alexander Melnik: в сенсі? щось я не зрозумів.. у мене сьодні голова погано працює: понеділок.. )
stervenyatko: ну побачила купу малозрозумілих мені постів і видалила.
Alexander Melnik: ))))) ясно
stervenyatko: без образ)ти туді майже не пишеш
Alexander Melnik: та нічого звісно )) які образи
Alexander Melnik: мені що, 8 років ))

ось така розмова, нічого нібито й особливого. але змусила мене замислитись. людина, яку я - попри мале знайомство - поважаю (дуже мало людей дійсно заслуговують на повагу просто так, не через те, що ви давно друзі, чи що це твоє керівництво, чи ще з якихось причин; а надто - в Інеті, де взагалі кожен собі голова, авторитет, і де заслуговувати на повагу часом важче, аніж в реалі), так от, саме така людина із категорії "заслуговує на повагу", чесно і відверто сказала свою думку, яка свідчить, що йти "за трендами" означає не так "набувати нових читачів", як "втрачати старих"...

знову спливає тема про "день правди". мушу зізнатись: десь із місяців 2 тому, коли в мене почався новий етап у професійній діяльності, я став слідкувати за трендами онлайн-піару, технологій маркетингу соціальних мереж, нових тенденцій на кшталт Твіттеру чи Фейсбук. і саме в цей момент почали виникати перші обережні коментарі, мовляв, мало "особистого", "справжнім ти мені більше подобаєшся". цільова аудиторія... вона завжди виникає сама по собі, скільки ти б не докладав зусиль, і коли ти щось волієш змінити, ця сама аудиторія або не розуміє, або потрошку йде від тебе.

урок перший: не змішуй все в один стакан. можливо, варто було б заснувати другий блог із нішевою направленістю щодо соціальних медіа. але мені подобається цей. я вклав і вкладаю у нього частинку себе, того, що відбувається. і на якомусь етапі ти раптом бачиш, що крокуєш не зовсім в коректному напрямку. тобто щоденник стає цікавим новим людям, але ти втрачаєш старих. Настька правильно каже "ти не вмієш втрачати". вміння втрачати і набувати - ось чого треба навчитись кожному, хто йде за своїм покликом, а не лише полює на "тренд". від вас можуть піти одні читачі, прийти інші. але не факт, що 200 нових вам будуть миліші за 20 тих, хто змушував вас думати "так, це дійсно добре, адже це не читають усі. зате це читають ті, кого я поважаю".

урок другий: дотримуйся збалансованості в усьому. недарма на Сході так полюбляли духовні та наукові практики пошуку гармонії. фішка в тому, що коли втрачаєш відчуття, що все йде у правильному напрямку, тоді стає складно. мабуть, блогеру із постійною відчутною відвідуваністю, який не вклав у рекламне розкручування та банери ані копійки, і здобув півсотні підписантів та понад 1000 відвідувань щомісяця просто за власні думки, відчуття та нотатки буденності під кутом "брешуть усі: власний погляд на світ", не варто скаржитись. ось тільки походи виключно за цільової аудиторією - це справа невдячна. якщо не збалансувати, то нікий "тренд" не витягне довіру та симпатію до тебе. а так не хочеться бути сухим ретранслятором трендів та розбирачем "польотів" у маркетингових технологіях.

власне, усі ці "многабукаф" швидше для себе - роздуми вголос. тренди теж брешуть. адже "самого главного глазами не увидишь" (с) (Маленький Принц). ось так...