В мене тільки в дощову погоду дійшли руки до відзнятого на День Міста. Цього року Вінниця відзначила 650 років від заснування (правда, вулиця 600-річчя в нас є, а от вулиці 650-річчя поки немає :) ). Встигнути скрізь було нереально, тому що встиг – відзняв (плюс тут немає відео та фото з вечірнього концерту, на якому були Brainstorm).
Будь-яке святкування чогось історичного не обходиться без експозиції з краєзнавчого музею:
Маю визнати: на стенді було багато цікавих фактів про початок ХХ ст та тих, хто місто оновлював (цьогоріч святкування робили з акцентом на цей період), але практично ніхто із перехожих перед стендами не зупинявся: ще б мілкішим шрифтом написали – и взагалі б ніхто не підходив:
Зате там, де йде продаж сувенирки та народних виробів, було не проштовхнутися:
Презентація від одного із вінницьких ресторанів (в кадр не потрапили приготування мега-короваю, роздача вареників та каші, тому що кількість людей на цих торжествах імені Гаргантюа та Пантагрюеля не давала можливості взагалі будь-що фотографувати):
Кому плетений велосипед недорого...
2 казани мамалиги (нещодавно дізнався, що є люди, котрі ні разу в жітти її не пробували і не готували):
Осінні барви в похмуру погоду (добре, що тоді, тиждень тому, не поливало дощем так, як зараз):
650 років:
Соборна перекрита і практично безлюдна (початок святкувань, до появи міського керівництва ще є з півгодини):
Це – Вінницька мерія, і вона – зразок того, якою страшною та недолугою була радянська епоха залізобетону та "конструктивізму":
Вінницька водонапірна вежа вдалині. Зверніть увагу на кількість дротів та кабелів, які пересікають небо під усіма можливими та неможливими кутами, внаслидок чого в місті фотографувати щось із напрямком "вверх" практично нереально:
Посміхаймося, нас знімають. Чувак проїжджав ще потім разів чотири: не міг, певно, кадр піймати. До речі, велорикші – нововведення цього літа, дітям місцевим дуже подобається:
Абсолютно всі ліхтарні стовпи в центрі міста були прикрашені ось так...
...ну і традиційні вже "повітряні квітники":
"Дівчата з льодяниками" – ще одна фірмова вінницька "фішка" від цієї весни:
Бажаючі могли придбати сувенірну чашку, серед яких не було двох однакових:
Шемет у вільний від роботи Дід Морозом час працює іншими історичними персонажами:
Авторська ковальська робота, виглядає все чудово і важить чимало:
Щось це мені нагадує... "Гру Престолів", ні?
Кому люстру вагою в пару десятків кіло?
Або ковану лавку?
Ляльки-мотанки:
Улюблене місце абсолютно всіх весільних фотографів у Вінниці:
Виставка-продаж виробів від різних майстрів:
Дуже тонка робота по дереву:
І не менш тонка робота – по металу:
Сеанс малювання картини від студії-магазину "Лавка Чудес", картину дівчина намалювала буквально за хвилин 30-40:
Ляльки з глини:
Знакові місця Вінниці... в тарілках:
"Фестиваль Сала", який КНУКіМ вінницький робив на День Незалежності, вирішили повторити восени:
Українські сало-сусі:
Бажаючі могли обрати козака на власний смак:
Сувеніри зі шкіри та з глини:
Дари осіннього врожаю:
На кожному міському святі молодь із творчих студій садять – і вони зображають активно "творчий процес". Хоча ось це парубок навіть цілком готовий виріб зробив:
Ажіотаж навколо "дівчат з льодяниками":
Ідеш такий вулицею – і тут тобі несподівано цілий хор:
І не просто хор – а з солістками:
Вінницька Джоконда maybe:
Жодного свята без макету Башти:
Були на виставці паперових та картонних мініатюр і наївні роботи, і цілком складні і "дорослі" (а все це виготовляли 5, 6, 7, 9 класи шкіл та різних навчальних закладів міста):
Ну або хоча б нанести міський герб на кавун:
Тонка робота:
Паперова вулиця Соборна:
Ніколи в мене в їхньому віці не виходило клеїти такі акуратні паперові макети, чесно кажучи:
Вінницька "Книжка" (Будинок профспілок) та обласна філармонія:
Лего-ленд:
Кому власну версію домовика Кузі?
Куточок юного хіміка-фізика в парку приваблював не дітей, а юних гопніків, в основному (варто переглянути ЦА підручників із хімії та фізики):
Я так розумію, що стіна із повітряних кульок була для того, щоб на її тлі всі фотографувались, але особливо багато бажаючих не було:
Із справжнім сонцем не склалося, ось вам надувне:
І вийшовши із цього царства кульок, потрапив просто на... концерт"Піанобоя" Дмитра Шурова (котрий, до речі, вінничанин):
Бек-вокалістка / гітаристка прекрасна:
І ось вам ще шматочок битви на мечах, бо далі людей стало стільки, що знімати будь-що в натовпі, який не розступається, просто нереально було:
P.S.: а ще цей пост – наочна ілюстрація того, на що здатна камера Sony NEX-F3 на повністю автоматичних налаштуваннях в 100% хмарний день (жодне фото тут не оброблене нічим, окрім експорту в iPhoto та мінімальної корекції експозиції в кілької світлинах)
No comments:
Post a Comment