Осінь у Вінниці (багато фото)

Вигулювати фотоагрегати краще восени. Щоправда, улюблений золотий сезон ще не настав, тому ось вам трохи вінницького жовтня, яким він був сьогодні:

 Я люблю гуляти центром міста: він у нас всесезонно красивий – але особливо восени та взимку.

 Щоправда, другий рік поспіль листя на каштанах "згоряє", не встигнувши до кінця пожовтіти: кажуть, то від якогось вірусу, який атакує дерева:

 За деревами видно вежу – символ міста і Мекку усіх міських весільних фотографів:

 Приблизно років півтора тому на вулицях у нас з'явились ось такі скульптури з металобрухту та старих подопровідних кранів і труб: скрипалі, саксофоністи та художники – біля кожної є скринька, в яку збирають пожертви для центру мистецтв:

 Краса під ногами:

 Хтось придбав авто під колір осені:

 Хто найбільше і найактивніше полює за листям – то це діти:

 Чорнобривців насіяла... ні, не мати, а служба озеленення:

 Другий екскурсійний автопотяг (більший, на 2 вагони, теперь курсує між набережною Рошен та центром, і вже завершує сезон):

 На правому боці – табличка, там вказано, де потяг було зроблено і ким (не пам'ятаю, там щось довге голандською; а сам автопотяг – подарунок меценатів місту):

 Особливо спостережливий глядач відшукає тут парочку, що цілується:

 "–Чуєш, ти цей, не гані дуже, добре?"

 Цей дядько катає дітей на "інвалідському" авто вже шостий рік точно, причому в усі сезони року:

 Були ранні приморозки, і листя почало осипатись, ще навіть не пожовкнувши як слід:

 Дивися вгору (хоча там і хмари):

 І поглянь вниз (хоча там асфальт замість землі):

 А ось хтось вже готує зимові запаси:

 Або несе запаси із супермаркету додому:

 Ще зелене, але вже жовте:

 Повернення героя:

 І знову в царство золотого:

 Дерева довкола хокейного стадіону щороку різних кольорів і жовтіють не одночасно:

 Вихідний – бігунів немає, десь відсипляються певно:

 Зате в нас є бігун із дикої природи:

 І дуже прудкий бігун:

 Який бігає на відстань із вантажами:

 І ще гарно позує:

 До золотої осені ще трохи часу, а поки що все блякне і втрачає зелень:

 Хоча перше золото вже прорізалося:

 І знову зустрічаємого старого знайомого:

Нікого ніде – і тільки малий самотній скейтер прямує кудись:

А на деревах тим часом повно рудих пухнастих друзів:

Шавлія квітне:

Зміна кленових фарб:

 В парку якось людно; лише дійшовши до місцевого БК, зрозумів чого: у п'ятидесятників черговий з'їзд, сектанти перепочивають:

 І знову руді мешканці:

Фонтани ще працюють, хоча сезон закривається вже скоро:

 Майбутні чемпіони з хокею на траві – в міжнародних турнірах вінницька команда вже тричі виборювала перші місця:

А ми йдемо далі:

 Квіти і граніт:

 Неначе в дзеркалі:

 Двоє:

 Після реконструкції парковий ставок гарний:

 Ось такий початок жовтня. Посиджу, почекаю золотого сезону :)