Флешбек: Євромайдан у Вінниці, грудень 2013-го (фото)

Перша половина грудня 2013-го назавжди залишиться ось такою:

Осінь у Вінниці (багато фото)

Вигулювати фотоагрегати краще восени. Щоправда, улюблений золотий сезон ще не настав, тому ось вам трохи вінницького жовтня, яким він був сьогодні:

День Незалежності у Вінниці (ч.2, багато фото)

Продовжую фотозвітувати з нашого локального святкування (перша частина – тут).

24 серпня видалось відносно хмарним і свіжим днем, довелося поверх традиційної святкової вишиванки брати "камуфляж". Основні святкування цьогоріч відбулися 22 та 23 серпня, а 24-го все почалося аж о 16-й, хоча до того часу народ на площу підтягнувся:

Чи може Kickstarter стати інструментом для розвитку економіки місцевих громад?

По мірі того, як Kickstarter бурхливо зростає протягом останніх кількох років в якості платформи краудфандингу, модель його роботи неодноразово намагаються "приміряти" на інші сфери життя, де також потрібні немалі гроші: на придбання речей, продуктів, організацію заходів, створення громадських закладів та "третіх місць" - варіантів безліч. Але у цієї економічної моделі є ряд обмежень, якщо запроваджувати її у сучасних містах. Зокрема, той же парк громада може створитит самостійно, за власний кошт. Але як бути тим місцевим громадам, у котрих "на периферії" немає такої фінансової та організаційної можливості (обійтися без допомоги влади, наприклад)? В цих випадках краудфандинг як джерело фінансування загрожує поглибити розбіжності у можливостях між різними громадами.

Вже відзначалося, що феномен "урбаністичності Kickstarter" не завжди гарно спрацьовує саме в житті міст. Як справедливо підмітила Alexandra Lange минулого року в своїй колонці для Design Observer, "майданчик для фінансування нової моделі наручного годинника не є зручним майданчиком для пошуку фінансових джерел для вирішення завдань та проблем міста."

Попри це, у проектів на кшталт Kickstarter в житті міст та місцевих громад може бути менш "модна", але не менш корисна роль, аніж фінансування ґіковських годинників. І цим завданням може стати пошук коштів для малого бізнесу та програм створення нових робочих місць на локальному рівні. Цього тижня в Чікаґо першими вирішили спробувати саму таку модель економічного розвитку місцевих громад - і запустили сайт під еґідою Kickstarter, котрий називається Seed Chicago. Проект покликаний знайти фінансування для 11 локальних представників малого бізнесу та громадських організацій, котрим потрібне фінансування.

"Цей сайт не пропонує нових продуктів та гаджетів, як це заведено робити в рамках презентації новинок на Kickstarter," говорить Julia Stasch, одна із тих, хто працює над стратегією розвитку місцевих громад в рамках загальної стратегії мерії Plan for Economic Growth & Jobs. "Цей проект - не про "у мене є ідея класного дизайну для ось цієї речі." Цей проект - про бізнесменів і локальні невеличкі ідеї, про тих, хто ставіть за мету зростання свого невеличкого місцевого бізнесу, від чого виграє усе місто, уся громада на локальному рівні за рахунок створення нових робочих місць тощо."

В цьому розумінні кожен із подібних проектів здатен зробити набагато більший внесок у економічний розвиток, аніж "втілення творчості в життя (девіз найпопулярнішої у світі платформи краудфандингу)." Більшість запропонованого на цьому новому сайті - зовсім не в дусі традиційних "хайпових" проектів Kickstarter: хтось шукає кошти на підвищення кваліфікації перукаря у перукарні, хтось хоче відкрити нову місцеву танцювальну студію в новому районі, хтось - шукає кошти на "запуск" ферми в межах міста, на розвиток громадських фермерських ринків, на запуск навчальних програм для школярів, котрі хочуть навчатись фотографії чи програмуванню.

Унікальність цієї нової моделі пошуку коштів - це доступ до нових джерел фінансування і до нових сегментів аудиторії в обмін на низьку комісію за надані позики (залучені кошти). "Так, Kickstarter - це не кредитна спілка для видачі невеликих кредитів," каже Stasch: "Але Kickstarter можна сприймати як альтернативне джерело залучення капіталу."

Суть нововведення ни лише в тому, щоб громада допомагала збирати кошти без залучення позик під високі відсотки та коштів з бюджету. Суть ще й у тому, щоб дати проектам більше розголосу, привернути до них увагу громади. Перші учасники нової програми фактично "завербовані" були самим Kickstarter, а не подавали свої заявки чи шукали кошти раніше.

Якщо перші спроби дадуть позитивні результати, то проект буде розширено. Головна ідея - це той факт, що хтось не лише вкладає кошти, але й отримує віддачу для місцевої громади, стимулює як зростання самого малого бізнесу, так і економічне зростання громади (нові робочі місця, позитивний соціальний ефект, нові програми за рахунок розвитку базових робочих програм та завдань тощо).

Само собою, що ті, хто охоче "понесе" гроші на створення нового скейтборду з електромотором, і ті, хто хоче вкласти кошти в будівництво нової перукарні у сусідньому кварталі, можуть виявитись представниками геть різних сегментів суспільства. Але зрештою це - перша порівняльна спроба з боку влади та комерційних структур Чікаґо побачити, чи здатна нова модель економіки, нова модель фінансування працювати за межами "чистого онлайн-бізнесу."

(джерело)

Зима розпочалася

Цього року зима дуже пунктуальна і дотримується календарних строків. Сказано 3-тє грудня - значить, третє грудня і ніяких компромісів. Кажуть, на міських вулицях злегка "адъ"; а мені - на щастя - сьогодні нікуди йти / їхати не треба. Вам усім - зимова фотка (1-2-3) по цей бік скла на честь такого сніжного понеділка:

"Жива вітрина" у вінницькому магазині "Рошен"

До різдвяно-новорічного сезону у нас почали готуватись заздалегідь: "Рошен", наприклад, свої вітрини оживив рухомими ляльками, котрі не лише рухаються, але й видають звуки. Протягом дня усе те дійство збирає чималий потік зацікавлених глядачів (в основному - діти та молодь; але бачив сьогодні і людей 30-40 років, які все те фотографували і хтось навіть айпадом на відео знімав):

Загалом досить цікава та нестандартна ідея. Кажуть, усю інсталяцію та ляльок для неї готували протягом майже двох років і залучили до виконання фахівців ледь не із Франції чи ще звідкись, не пригадаю вже точно:

Про крауд-проекти, які допомагають лагодити міста

Є такий крутий британський проект FixMyStreet. Суть його дуже проста: ви на сайт додаєте фотку + адресу + опис проблем (ліхтарі не горять, яма на дорозі, сміття не вивозять, п'яні сусіди паркують вам машину на газон і зламали гідрант) - і за деякий час до вас мерія та комунальні всілякі служби присилають фахівців, вони все лагодять, прибирають, створюють душевний та моральний комфорт для життя. Кажуть, дуже ефективно працює (LAM навіть наводив проект як приклад того, як "у них" класно працюють чиновники із населенням; а ще були якісь публікації, здається, у Newsweek).

В Росії також є аналогічний проект. Називається (як не дивно) "Почини свою улицу". Ідея та ж сама, а наскільки ефективно проект працює - не знаю, відверто кажучи. Але вже сама наявність майданчика для "сигналів" - ОК.

А що в Україні із цим? Здається, із загальноукраїнських є лише аналог "Росяма" - "Укряма". Ідея та ж: фоткаємо дорогу із ямами, залишаємо координати, передаємо в ДАЇ міста чи області - і колись там в майбутньому обіцяють полагодити (але чи полагодять - остаточно невідомо; судячи зі статистики на самому сайті, лагодять такі ями за зверненнями не так вже й часто, бо "бракує коштів, часу, ресурсів блаблаблабла").

А от із місцевими проектами справи цікавіші. У Вінниці вже декілька років успішно працює можливість поставити пряме питання меру. Мер не лише відповідає (як не сам, то його прес-служба), але й вживає відповідні заходи за зверненнями (хоча в колекції звернень, звісно, трапляються кумедні штуки типу "привезіть нам з концертом Діму Білана": тут уже представникам мера доводиться включати почуття гумору та коректності на повну потужність). Нещодавно в цю ж рубрику додали можливість залишати прямі звернення до міськради та телефонувати / писати до служби швидкого муніципального реагування "Цілодобова варта" (сам користувався телефонними зверненнями не раз, і все дійсно працює так, як заявлено).

А ще із 2011 року працює сервіс "Мапа звернень громадян": мерія та фонд "Відродження" реалізували проект, де всі звернення по типу британської FixMyStreet наносяться на карту і розглядаються чиновниками, а по ним вже приймаються конкретні рішення, дії та заходи:

 Цікаво, як ситуація з такими краудсорсинговими проектами в інших українських містах? Чи є у вашому місті щось подібне?

Миколаїв зразка 2007 року (багато фото)

Здається, я ніколи не закінчу розбирати фото-архіви на HDD за 2005-2008 роки :) Сьогоднішня порція старих фото - про місто, де я народився і виріс. Про Миколаїв. Трохи більше 5 років, як я покинув місто на Півдні і перебрався до міста в Центральній Україні; при цьому обидва міста стоять на одній і тій же річці: на Південному Бузі. Буквально за 2-3 дні до остаточного переїзду (десь 5-8 липня 2007 року) трохи прогулявся районом, де жив, зробив пару світлин + ще відшукав в інших альбомах декілька знімків. І ось знову натрапив на них за 5 років.

Це наприклад, міська новорічна ялинка, практично від часів мого дитинства вона завжди мала однаковий вигляд, 2007 рік не став виключенням (грудень 2006-го):

 Далі - тоді ще не так давно оновлений Каштановий сквер (він напевно "імені когось", але в народі - для немісцевих - він "Каштановий", бо там багато каштанів росло завжди (цікаво, чи ростуть досі; якщо вірити Яндекс.Картам та Панорамам - то ростуть):

 Художники і 5 років тому продавали перед ним картини (грудень 2006 року):

 Шматочок вулиці Радянської в кадрі (історично вона мала назву "Соборна", але сувора комуністична дійсність... ну ви в курсі...)

 А це - вечірнє небо із вікна моєї кімнати. Мешкали ми з 1991 по 2007 рік на 8-му поверсі багатоповерхівки "общажного" типу, і вікна виходили на схід; тому фраза "прокидатись разом із сонцем" мені була дуже знайома :)

 Приблизно із 2005 року південне місто почали накривати сніжні зими. Причому не під Новий рік, а десь ближче до другої половини лютого - початку березня. Власне, ось і фотодоказ (до речі, на місці ось того невеличкого магазину тепер, здається, бізнес-центр на 4 чи 5 поверхів; а ще до того магазину на цьому місті був просто невеличкий сквер):

 Один із символів Миколаєва - міська телевежа (знято навесні 2007 року):

 А це - вид на Південний Буг із мого улюбленого місця в яхт-клубі (це вже червень 2007 року; цікаво, чи збереглися ще й досі ті лавочки на пірсі):

 В соь цьому будинку я прожив 22 роки від самого народження (фото - початок липня 2007 року):

 Причому останні 15 років "миколаївського періоду" - в одній і тій же квартирі на 8 поверсі:

 Дерева по дорозі до школи (все забуваю їхню назву):

 А це - власне школа. 22-га Миколаївська ЗОШ із поглибленим вивченням англійської мови і т.д. і т.п. Знімок зроблено 8 чи 7 липня 2007 року:

 Хоча в ось цій красивій відреставрованій будівлі ми не вчились: її відновили за 2 роки після того, як ми школу закінчили: десь 2004-го. А до того пару поколінь випускників закінчили навчання у непримітному сірому цегляному корпусі, котрий знаходиться позаду ось цієї краси. А ця краса була взагалі страшненькими руїнами (причому в стані "страшненькі руїни" я пам'ятаю 22 школу приблизно року так з 1988-1989: там в дворі росли прекрасні абрикоси, і мене тато туди гуляти водив):

 А це - запеклі конкуренти в міському чемпіонаті з бейн-рингу в шкільні часи: економічний ліцей № 2 (фото теж на початку липня 2007-го):

 Зайшло сонце за хмари і зіпсувало кадр: трамвайні колії до яхт-клубу та центрального міського стадіону (можливо, за 5 років там вже все відреставрували, а може й ні; район Центрального парку):

 А ось цією розбитою дорогою мене ще років так в 10-12 тато часто водив на баскетбольний майданчик в дворах Сухого Фонтану. Правда, з мене баскетболіст не вийшов: через проблеми із серцем суворо заборонили мені лікарі займатися "стрибучо-бігаючими" видами спорту:

 До речі, на фото зверху ліворуч від цієї дороги колись стояли робітничі бараки, де жили (недовгий період, але жили) мої дідусь та бабуся (татові батьки). Вже 2007 року там навіть залишків руїн та старих будинків практично не залишилось: все поглинув мікрорайон із модними червоно-білими 16-ти та 10-типоверхівками. А це - одні із численних сходів до яхт-клубу, котрі натикані по усьому простору між центральним входом до нього та Варварівським мостом (прийнамні, так було 2007 року):

 Ну і сам Варварівський міст:

 Вид на річку Південний Буг та елеватор (липень 2007 року; "горізонт завалєн" традиційно вже - знімалося "на ходу" цифромильницею):

 А це - міський річковий вокзал (цікаво, чи він досі існує). Колись до всіх цих причалів приходили одночасно від 3 до 5, а то й 7 "ракет" із величезною кількістю людей з передмістя та дачних ділянок. Станом на липень 2007 року зникли не лише "ракети", але й останні ознаки цивілізованого життя навколо цієї будівлі, лише поруч виник якийсь двохрівневий ресторан:

 Причали яхт-клубу (липень 2007 року):

 Адміністративна будівля яхт-клубу (історична, між іншим, їй щось там під сотню років чи більше; липень 2007 року):

 Стадіон "Евіс" (чи Центральний міський стадіон), він же - найбільший ринок секонд=хенду та нових речей в "буремні 90-ті", коли увесь оцей відкритий простір було затикано металевими столами та палатками в 3 ряди, і тут продавали "турцію", "польшу" та "дефіцити":

 Площа перед стадіоном та міським готелем:

 Шматочок проспекту Леніна, центральної вулиці міста (липень 2007 року):

 А це - вулиця Фрунзе, зовсім поруч із будинком, де жив (тоді після нещодавньої реконструкції, 2007 рік):

 Вид з вінка моєї кімнати влітку та навесні був до 2007 року ось таким:

 Площа біля Вічного вогню перед облрадою. Сюди водять покладати  квіти всіх випускників вишів:

 Ну і на завершення - ось таке веселеньке авто в осінню пору (листопад 2006 року):

Кажуть, тепер там стало більше МАФів та торгових точок, більше рекламних "бордів" та машин. А ще 5 років минуло, змінилися всі ми і змінилося багато чого. Залишилися фото і частинка того моменту як доказ "як то колись було".