Acer AspireOne: gOS, Windows чи Ubuntu?

Отже, вже 4 місяці в мене є Acer AspireOne із SSD 8 Gb + 8 Gb SD-card, 1,5 Gb RAM, Intel Atom 1,6 GНz. Нарікань на саме залізо немає жодних (тьху-3 рази), окрім трохи набридливого вентилятора, але у громадських місцях та у офісі його не чути взагалі за загальним рівнем шуму, та й звичка працювати під музику в навушниках добряче допомагає.

За цей час на цій зручній машинці мною було відтестовано 4 ОС: gOS, Windows XP SP 2, Ubuntu 8.10, Ubuntu Netbook Remix 9.04. Настав час описати свої враження.

gOS:
Термін використання — 2 дні.
Система поставилась із флешки без жодних проблем. Після перевантаження перший запуск відбувався дещо повільно. Ядро системі лінуксове. Звук та вайфай “з коробки” не піднялись. Відео піднялось, більшість конфігів теж. Кардрідер запрацював лише один. Вебкамера не працює, мікрофон швидше за все — теж. Після встановлення зайняло щось близько 2 Гб простору (є підозра, що 1 Гб ОС зарезервувало під якийсь файл підкачки чи щось типу того). Безліч закладок на сервіси та соціальні мережі, а також онлайн-інструменти роботи із файлами та документами (але без працюючого вайфаю та без підключення до інету розмаїття цих можливостей — лише красива картинка). Десктоп повінстю зкопійовано з MacOS, але трохи змінено кольори. Все досить приємно виглядає, ефекти анімації одразу включено. В стандартній поставці немає ані OpenOffice, ані Pidgin, ані графічних та звукових кодеків, відтак, без оновлення через інет нічого не буде. Завести під цю ОС USB-модем від PEOPLEnet не вдалося, вайфай підніматись не захотів. Вердикт — виглядає досить пристойно як для тестового проекту чи пре-лоад системи до встановлення базової системи, але працювати звичними інструментами в такому середовищі неможливо (хоча це краще за безжалісно обмежений Linpus). Видалив.

Windows XP SP 2:
Встановлено спочатку повноцінну версію, в якій вручну довелось вимкнути купу служб та процесів примусово, щоб зекономити ресурси нетбука та сприяти швидшому процесу завантаження. Повноцінна система жахливо гальмувала SSD-накопичувач нетбуку, довелось ставити спеціально скомпільовану версію від “умільців”. Шаманити над флешкою довелося трохи довше, система поставилась лише із 3-ї спроби. Після установки одразу забрало під себе майже 3 Гб місця.
Якщо попередня система завантажувалась секунд за 20, то тут процес навіть після всіх оптимізацій тривав не менше 30-35 секунд. Після встановлення нормального пакету програм (MS Office 2007 не поставився - “замерз” на півдорозі; поставлено portable-версію; інші програми інстальовано на картку пам'яті у нормальному вигляді) процес завантаження сягнув 40-45 секунд (часто — до 1 хвилини). Плюси: система вже знайома, більшість програм ставляться і працюють без проблем, навіть Photoshop 7.0, Artweaver, Skype. Мінуси: довелося добряче пошукати, поки зібрав усі драйвера, щоб підняти звук, “рідне” відео, вебкамеру та вайфай. Крім того, швидкість роботи навіть із спеціально підготованим дистрибутивом Вінди та максимально оптимізованим під нетбук portable-софтом часто залишала бажати кращого. Іноді траплялися зависання. Дзижчання вентилятора вдалося врегулювати за допомгою зібраної тими ж “умільцями” утиліти для ААО. Довелося також поставити ESET NOD32 Security, тому що через вайфай на роботі активно почали пробиватись віруси. Найголовніший недолік — нетбук, який все одно не є захищеним від вірусів, суттєво пригальмовує при ємносних процесах роботи із ним та потребує купи драйверів із різних сайтів. Вайфай завівся після інсталяції драйверів без жодних проблем; теж само і PEOPLEnet-модем. Система протрималася 2 місяці, після чого було остаточно прийняте рішення відмовитись від Вінди через постійну потенційну небезпеку вірусного зараження та необхідність постійно оновлювати бази та ключі до NOD32.

Ubuntu 8.10:
Встановлення відбулося напрочуд швидко через USB, із образу, записаного на флешку (весь процес до появи стартого екрану системи зайняв близько 20 хвилин). У стандартній інсталяції вже були Mozilla, Pidgin, OpenOffice, пару базових кодеків, інше ПЗ. Кодеки для відео та аудіо довелось докачувати. Зовнішній модем завівся через консоль. Скрипт для відключення вентилятора запрацював, але навіть після перетинання познначки нагріву явно не поспішав вмикати вентилятор знову, тому від ідеї управлінння вентилятором довелось відмовитись. Вайфай із коробки не завівся; зате відео, звук та решта пристроїв запрацювали “з коробки”, вебкамеру та мікрофон теж знайшло. Потрібні пакети та локалізації, а також софт на власний смак заваннтажив через зовнішній модем, процес на всі оновленння зайняв близько 1,5 — 2 годин. До встановлення софта система зайняла під себе 1,5 Гб. Плюси: швидкість, краса, відсутність вірусів та зависань, можливість вибрати серед широкого розмаїття функціонального, хоча й не “навороченого” безкоштовного софта. Мінуси: “мертвий” вайфай, періодичне “залипання” відеокамери, дзижчання вентилятора та необхідність часто шаманити проміжні процеси встановлення через консоль. Крім того, правий кардрідер періодично “вирішував” не працювати взагалі, і навіть перезавантаженням це не лікувалось. Перший місяць використовувалась як паралельна ОС із Windows; потім — як єдина можлива ОС.

Ubuntu 9.04 Netbook Remix 9.04:
Використовується із травня до поточного дня. Цей текст я пишу саме під цією ОС. Процес встановлення з флешки зайняв близько 30-35 хвилин. “З коробки” піднялись вайфай, скроллінг пальцем на тачпаді, нормальна українська розкладка клавіатури (з неї і пишу зараз) відео, звук, мікрофон, обидва кардрідери, управління мережею та живленнням. Скрипт для вентилятора як і раніше вирубає вентилятор назовсім, повертати на певному рівні температури вентилятор “до життя” не збирається, тому дзижчання вентилятора поки що зі мною :) Кодеків на борту мінімум, доведеться докачувати. Позитивні сторони: hot-plugged кардрідери, працює вайфай, OpenOffice останньої версіїї в комплекті, нормальна підтримка додатків і самого середовиша Adobe AIR; новий інтерфейс, спеціально адаптований під екран нетбуків, великі значки, гнучке управління яскравістю та шрифтами. Ну і як завжди — жодних вірусів та зависань, приємний вигляд, мала кількість звернень до оперативки та SSD (судячи з того, що індикатор практично не миготить, окрім як в період запуску програми). Негативні сторони: їх всього дві, але вони значні — все ще нестабільна робота скрипта із управління вентилятором (шукаю якусь програмку, щоб це діло вирішити) і вирізаний з ядра модуль usbserial, через що немає змоги підключити зовнішній USB-модем. Остання штука є доволі неприємними і незрозумілим моментом, сподіваюсь, що в релізі Karmic Coala розробники все-таки отямляться, і повернуть модуль назад (тому що мені зараз зовсім не посміхається перезбирати кернел — я ставив систему на форматований чистий SSD, вже все налаштував, немає жодного бажання відкочуватись назад до 8.10 із старим ядром, щоб потім знову ставити поверх 9.04 (ще не відомо, чи це спрацює)). Окрім траблу із usbserial жодних інших нарікань немає. Система чудова, рекомендую усім, у кого є нетбук ААО; софт прекрасно “розуміє” документи та файли, створені під Windows, а Wine цілком коректно запустив мені декілька доволі “важких” ЕХЕ-додатків. Читалка книг на базі цієї версії Лінакса просто amazing! :) В цілому, можу сказати, що переxід на Лінакс — це питання суто звички та зміни стереотипів мислення. Якщо у Вас із цим все гаразд — тоді вперед до нових можливостей та життя без вірусів!