про соціалізацію та соціальність

"how could you be so heartless?!"
(c) Kaney West

розвиток технологій спонукав усіх нас до суцільної "соціальності": технологічно ми практично домоглись повного усунення перешкод на шляху інформації будь-якого ґатунку. людина, котра пише паперового листа і вкладає його у конверт, належить до вимираючих категорій романтиків, закоханих чи божевільних (інколи суміщаючи усі ці три риси в собі одночасно). передача голосу, картинки, відео та ледь чи не думок на відстані (до речі - блоги слугують джерелом передачі думок на відстані в певному сенсі) - це настільки буденні речі для сучасних дітей у віці від 10 років до безкінечності, що стає страшно, як люди МОГЛИ НАВІТЬ ПОДУМАТИ ЖИТИ БЕЗ усього цього років 10 тому.

кількість профілів у основних соціальних мережах та сайтах із контентом на основі принципів 2.0 зростає на 1 людину просто в геометричній прогресії. водночас рівень нашої "соціальності" аж нітрохи не є показником "соціалізації" суспільства. ми втрачаємо здатність формування безпосередніх зв'язків із оточенням без електронних чи технологічних посередників. спроби познайомитись із кимось вживу років за 3-4 будуть переслідуватись за законом на рівні із сексуальними домаганнями (принаймні, таке відчуття складається, якщо щодня споглядати людей у навушниках, із КПК, ноутбуками, нетбуками та іншим технологічним начинням). обсяг соціальності та інформаційної присутності одночасно в різних куточках світу, трансформація почуттів у смайлики, а думок - у тексти, тексткасти та відео- і аудіопотоки різних типів спілкування - це все, що ми отримали від "нового соціалізму". соціалізації (тобто творенню суспільства із повним набором якостей живого, неопосередкованого спілкування та здатності визначати "своїх" у безпосередньому контакті) притаманні новітні риси "пост-інформативності": здатність пізнання на рівні тактильних, смакових, чуттєвих рис у нас знизилась; зорове та слухове сприйняття невпинно зростає. такими темпами кожен із нас ризикує набути рис розумних машинок і керувати самостійно (поки що) такою собі "інформаційною матрицею", замінюючи двійковим кодом живе спілкування. частка невербальної інформації на рівні рухів, жестів, міміки, торкань у спілкуванні в нас скоротилась настільки, що людство вже років за 10-20 може взагалі стати безпорадним без "соціальності" і втратити ряд чуттєвих порогів пізнання. з одного боку, це цілком вписується в необхідність технічного поступу та людської еволюції; а з іншого - важко уявити, яким буде кохання та побачення років десь так за 30-40 (якщо людство взагалі "протягне" до того часу)... ось вам і зворотній бік "соціальності" всього і всіх: монітори та вебкамери замість рук та живих очей. сподіваюсь, вчені не винайдуть способи харчуватись бензином та металевою стружкою (кажуть, якийсь китайський підліток вже активно пробує стати трансформером, щоденно п'ючи бензин).