ДОРОГИ
Якщо ви збираєтесь у Вінницьку область, знайте: дороги в нас є лише по трасі. Реально: варто вам відхилитись у бік сіл після Немирова (горілчана столиця всієї України із найгіршими сортирами, але про це потім), а особливо минувши Тульчин (із замком графів чи князів Потоцьких, дві третини якого нагадують руїну після бомбардування), - і все, далі дороги стають все гіршими і гіршими із кожним кілометром. Там, де сполучення між селами є грунтовою дорогою - там взагалі потрібен в дощову погоду трактор, а в суху - позашляховик. Перепади ландшафту на грунтових та польових дорогах - не для іномарок, тому на машині із низьким ходом навіть не суйтесь в наш регіон. Як людина, що цьогоріч наїздилася по 120-140 км вздовж області від Вінниці до сіл практично щотижня впродовж липня - вересня, маю повне право це стверджувати. Німці чи австрійці померли би від жаху, побачивши як, на чому і по яких дорогах їздять наші люди. Дуже потішив борд ЄЦ одразу на виїзді із Немирова. Напис "Якісні дороги" красувався точнісінько над здоровенною вибоїною в асфальті, а після борду дорога взагалі перетворювалась у суцільну сітку тріщин та ям. Як на мене, якби "єцнуті" витратили кошти своєї партії на ремонт українських доріг, а не на борди із жахливим дизайном та безглуздими лозунгами, то користі було б в 10 разів більше.
ТРАНСПОРТ
Власне, чому я запізнився і туди, і звідти: автобус, яким я їхав, дуже вдало "поламався" в 30 км від пункта призначення, а в неділю взагалі не вийшов на маршрут. Шкода, що не було змоги засняти усю ту пригоду. 24 вересня 2010 р. о 15:40 старий ЛАЗ, майже вщент набитий студентами (близько 60 чоловік замість 38 стандартних), рушив із Винниці до райцентру із промовистою назвою Крижопіль. Мені треба було дістатись с. Соколівки у цьому ж районі. Район свою назву виправдав повністю, коли за 30 км від Соколівки десь близько 18:00 мотор пчихнув і замовк. Після 40 хвилин копирсання в моторі водій почав кудись дзвонити, із кимось радитись. Потім подзвонив у район, попросив прислати зустрічний автобус. У підсумку пасажири простирчали в очікуванні нового автобуса до 20:30. Але не всі: вже із 19:00 люди почали телефонувати родичам, знайомим, сусідам, щоб ті виїжджали за ними машиною. Вартість білетів чи якусь іншу компенсацію тим, хто не дістався місця призначення, ніхто не пропонував: в нас таке нікому і на думку не спаде. Отже: понад 2 години люди просто простояли за селом навпроти кладовища на свіжому повітрі в температурі близько +10. Студенти деякі грілись в автобусі, інших пасажирів забрали машиною рідні чи знайомі (ми теж видзвонили сусідів, і вони нам - дякувати їм - допомогли), деякі студенти, яким треба було у сусідні села, рушили пішки із сумками. Двоє чи троє поїхали автостопом на попутках. У неділю повернутись я не зміг, довелось наймати машину і домовитись про понеділок.
Крім того, транспортне сполучення у Вінницькому регіоні має свою специфіку. Якщо ви рушаєте із Вінниці в райони автобусом, певную кількість місць у касі викупити неможливо (особливо в дефіциті місця у першій половині салону). Водії просто "притримують" ці місця і продають їх "наліво" або "бронюють" під своїх (тобто тих, хто зателефонує водієві наперед і замовить собі місце). Студенти вінницьких вузів таким чином дуже задоволені, бо мають місця в п'ятницю та неділю (автобус ходить лишень в п'ятницю, неділю, понеділок та четвер, але регулярно - у неділю та п'ятницю, тому на місця завжди ажіотаж, і в касах чомусь постійно нема білетів на передні місця).; водій задоволений, бо кладе в кишеню певні гроші; автобусне депо задоволене - бо може завантажити пасажирами потенційно збиткові маршрути до віддалених сіл.
ІНФРАСТРУКТУРА
А ось тепер час повернутись до туалетів, пам'яток архітектури та інших місць. Хоча хтось із керівників обласного осередку партії влади вирішив "лизнути" гарантові і замість бордів із слоганом "Будуємо нову Україну" почепити в багатьої селах по трасі ті ж борди, але із текстом "Будуємо нову Вінничину", рівень комфорту тих, хто мандрує автобусами, від цього не змінився. Якщо хочете побачити найбільш засцяний, жахливий та смердючий туалет в громадських місцях України - ласкаво просимо в Немирів. Відшукаєте там автовокзал, яким проходять автобуси регіонального напрямку. Санітарні зручності в цій двоповерховій будівлі - ззовні. Споруда із заповітними літерами "М" та "Ж" визначається за специфічним запахом, особливо в теплу пору року. Всередину краще не заходити: санепідемстанція за цим місцем плаче. Ганебно бачити це все не в якомусь людьми забутому селищі, а в "столиці горілчаного бізнесу України". Порівняно із цим санвузли ст. Вапнярка - це просто вершина європейського сервісу, там навіть сушильний пристрій для рук та дзеркала є.
Зупинки в нашому регіоні обладнані доволі хаотично. Здебільшого це або автостанції та автовокзали, надбані ще за радянських часів, або ж якогось жахливого дизайну зупинки із кам'яним дахом із тих же радянських часів. Жодного покращення чи змін задля зручності пасажирів, що чекають свого рейсу, ніхто не робив і не збирається.
Продаж харчів забезпечують здебільшого різноманітні магазинчики, що належать СПДшникам, а також якісь виносні лотки (як у тому ж Немирові). Що і якої якості в таких лотках продається і чи є на все те якісь висновки санстанції - годі й питати.
МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК ТА ІНТЕРНЕТ
Найбільша пастка, в яку я потрапив, рушаючи на вихідні (потім, як виявилось - на 3 дні) в село - це доступ до мобільного та Інтернету. Робота цих двох складових сучасного життя поза Вінницею, Немировим, Вапняркою та Тульчином ніким і нікому не гарантується, якщо ваш провайдер - не "Київстар". В мене МТС та "life)". Якщо на останній я особливих надій не покладав, то МТС мене засмутив. Мобільний, який взяв із собою із сімкою МТС, ловив гарно лише по трасі, а в селах демонстрував в межах одного і того ж населеного пункту як повне покриття, так і повну його відсутність. Інколи доводилось "побігати" із телефоном на рівнинній місцевості, щоб знайти місце "із сигналом". 2010 року в регіоні, де немає гір чи урвищ, така ситуація трішки далека від нормальної. Інтернет же в селі виявився трохи більше ніж ніяким: навіть WAP завантажувався вкрай повільно або взагалі не реагував (у випадку із МТС),а "life)" взагалі ніяк не реагував на спроби підключитись до Інтернету. Висновок: їдучи в регіон, краще сказати людям, що в тебе доступу до Мережі не буде.
Ось такі вийшли в мене "вихідні": купа витрат, день втраченого часу, пропущені дзвінки та попсовані нерви і безліч вражень і аналогій із плакатами та обіцянками правлячих світу цього. Мабуть, невипадково ось цей трек увесь час траплявся мені в плеері, поставленому на randomize: "Lies Make it better, Lies Are forever..."
Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги
No comments:
Post a Comment