happy people look the same

ви ніколи не помічали, що щасливі люди дуже типові і однакові? think about it...

коли людина шукає чогось нового, що вона не в змозі знайти, тоді вона (чи він) відчувають в собі достатньо агресивності, сили, енергії та збудження, щоб мислити нешаблонно, діяти спонтанно, цікавитись чимось, творити щось нове, не писати стандартів і не творити кумирів. щастя надає відчуття емоційної ситості та всеосяжної улесливої брехні.

люди починають муркотіти один одному дурниці, говорити про неважливі речі, шаблонно копіювати побачене у красивих чи некрасивих фільмах, дарувати типові квіти і типово триматись за руки. від цього починає тхнути "сємєйним благополучієм". вони починають казати один про одного у зменшувально-сюсюкальному відмінку; і дорослі перетворюються на слинявих ідіотів із поблажливою посмішкою хворого на невиліковну хворобу під назвою "ілюзія щастя". бо все навколо - лише примара того, чого нам напхали чи ми самі собі напхали у голову чи у душу. ми дуже хочемо в це вірити, називати когось "мася" чи "зая", і поводитись немов знову нам по 5 років.

щасливі люди щасливі настільки шаблонно, і мрії їх теж стають доволі приземленними і передбачуваними. ти їх прораховуєш на сто кроків уперед, на сто слів. щасливі люди починають писати у блогах дурниці типу "а ми вчора ходили на річку, і про щось шепотіли" і від цього стає сумно, бо людина, яка ще півроку тому була адекватною, тепер схожа на кіберкролика із батарейкової реклами із рожевими вухами та повною відсутністю мозку. тобі немає про що говорити із ним чи із нею, тому що все, що ти почуєш, буде постійний потік варіацій про їхнє анормально-стандартне до кислого присмаку, до нудоти шаблонне щастя, обручковий настрій і величезні плани на величезне мабутнє (яке насправді буде ТАКИМ ЖЕ, ЯК У ВСІХ, і ніяких казок-фільмів у них не буде - це написано на фотообличчях їхніх фото, на показовому чи невимушеному, але показовому щасті). вони демонструють щастя, вони випромінюють і вимащуються щастям як кремом, але однаково згорять, а не засмагнуть під цим псевдосонцем щастя. все кежуально, і ти відчуваєш, що ще одну цікаву людину ти втратив з поля спілкування саме через перманентне шаблонне щастя без казок, через плани їх тепер щороку їздити на те саме по-пояс-море, купити телевізор в кредит, наробити кіндерів і жити між походами до ресторану та пробіжками в-метро-та-в-офіс. а потім їхні очі згаснуть, і вони стануть тими ж 90%, з яких кепкували завжди і казали "ні, в нас так не буде". happy people look the same...


photo (c) by the_same_anna