"Кожному мачо-мачо по фаму фаталю" (с) або Враження про українські талант-шоу

Чергові "зіркасті" проекти від "1+1" та СТБ вражають. Ні, не рівнем людей, яких знаходять в ході кастингів (в ході перегляду нових проектів та сезонів на ТБ складається враження, що талановиті люди в Україні на 90% були знайдені протягом перших таких проектів; а зараз почався відбір людей із складними психічними відхиленнями). Вражають рівнем "звьозданутості" людей навіть не 14-17-річного віку, а цілком дорослих 25-27-річних дядьків і тіток, яким раптом заманулось із доярок та шахтарів стати одрі хьопбьорнамі та джорджами клуні, чи то мерілінами та елвісами (в основному поки що виходять непогано меріліни менсони).

Взагалі, це така народна мрія, увіковічена ще комуністами - "хто бил нічєм, тот станєт всєм" - і усі оці талант-шоу дають змогу народу відірватись на повну котушку в пошуках отого "здійснення" соціальної справедливості та казки про похід "із грязі в князі". Окремий пункт - це доволі дурнуваті назви, які придумують вітчизняним аналогам шоу (вдалим, як на мене, було тільки "Танцюють всі" - це все-таки коротше, аніж So You Think You Can Dance). Але якщо до цих талант-шоу усі потроху били ногами нашу поп-культуру, яка до цих пір плететься у хвості всіх  тенденцій, то тепер треба просто взяти бейсбольну биту та лікувальний ремінець, і відправити усіх цих бовдурів вчитись, працювати, домогосподарок - господарювати, кухарів - куховарити, аніматорів в костюмі мишки - скакати по майдану Незалежності; і хай вони залишать у спокої добропорядних громадян і заодно - українських зірок різного калібру, які змушені вислуховувати ось таких персонажів у кожному українському місті: