Про правила щоденного життя

Мабуть, це найбільш невдячна і найбільш поширена тема сучасності: правила. Правила придумували і виписували, відколи існує людство. Від племінних звичаєвих правил до церковних догматів та політичних ідеологій, а потім - до всіляких "коучів успіху", "живих втілень божественності", "гуру маркетингу" - всі намагаються укласти свої 10-20-30-надцять заповідей, домг, тез и роздати послідовникам в якості обов'язкової інструкції. Навіть телесеріали та вечірні ток-шоу присвячені тому, як правильно харчуватись, одружуватись, жити, будувати кар'єру тощо. Наче без детального переліку інструкцій ми всі автоматично перетворилися б на олігофренів, нездатних навіть ложки донести до рота.

Але не буду про погане, тим більше, у такий сонячний та погожий ранок, як для понеділка. Подумалось от, що власне, кожен із нас складає свої правила (великі чи маленькі) і слідує їм протягом всього свого життя. Часом ці правила серйозні, часом - трохи жартівливі, але не позбавлені життєвого сенсу, бо так вже влаштовано людину.

Правило, яке влучно озвучив і любив неодноразово повторювати протягом свого життя мій дідусь: "Спаси мене, Господи, від "друзів", а від ворогів я сам спасусь". Більш ніж цінне правило, особливо в наш час, коли поняття "дружби" та прихильне ставлення в цілому часто підмінюються тимчасовою доцільністю спілкування та прихованим чи явним зиском від встановлених начебто дружніх стосунків.

Правило мого тата, яке він і досі при нагоді озвучує: "Найдорожче в житті - це свобода". Справді, будь-яка залежність та примус не мають ціни і не виправдовують навіть великих грошей, спокусливих кар'єрних злетів чи значних "білих зарплат" (навіть у такому суспільстві хронічних нестатків та проблем, як українське). На жаль, всі ми в той чи інший спосіб про це забуваємо. Свобода приймати рішення, змінювати своє життя, сказати "Ні, це мені не подобається" або свобода проявити себе.

Досвід та події останніх років 10 і мені дозволили скласти свого роду перелік правил, яких намагаюсь (і намагатимуся й далі) дотримуватись у власному житті:

Завжди снідай. Люди, які вважають, що для початку дня достаньо чашки кави без цукру та сигарети, глибоко помиляються: свого часу організм їм про це "нагадає" в найбільш неочікуваний момент. Сніданок задає день.

Пиши листи: це корисно. Мова не лише про електронні, але й про листування від руки. 80% справ по роботі, по життю та в особистих цілях можна вирішити за допомгою листування. Телефонний дзвінок може застати людину в незручному місці, у непідходящий час чи в поганому гуморі. Невідкладні справи - це коли йдеться про порятунок життя близьких, трансплатнацію нирки чи визволення заручників. В решті випадків електронна пошта нічим не гірша від телефонного дзвінка. А листи, написані близьким друзям чи рідним від руки - то спосіб проявити увагу до тих, хто на значній відстані, і при цьому це - ще й цікавий артефакт для поколінь, що прийдуть після тебе.

Фотографуй. Настане день, коли від багатьох зв'язків, стосунків та людей залишаться лише кольорові та чорно-білі світлини. Від камери мобільника до "дзеркалки" - все згодиться для того, щоб зафіксувати мить, коли ти був щасливим, зворушеним, веселим, сумним, здивованим; коли бачив щось красиве чи незвичайне; коли був у гущі подій чи навпаки - насолоджувався самотністю подалі від цивілізації.

Не бійся відкласти на потім. Зараз модна тема "мультитаскінгу" (це коли ви 5 справ робите одночасно, шосту тримаєте в голові, сьому - доручаєте комусь сторонньому, а восьма робить вас потенційно нещасним вже сьогодні, хоча її треба завершити лише за 3-4 дні). Ми чомусь нічого не відкладаємо, не обдумуємо, секундність, спонтанність та постійний "потік" стали нашими одвічними супутниками. Тягар накопичується, а ми все біжимо. Куди ми так поспішаємо, неначе двужильні? Дещо варто відкласти, дати "відстоятись" в голові, обміркувати, довірити думки паперові чи диктофону, поглянути на ситуацію збоку, запитати поради в тих, чия думка для тебе важить.

Довіряй першому враженню. Кажуть, перша враження оманливим буває дуже часто, але поки що в 90% випадків перші негативні, позитивні, підозрілі чи схвальні відчуття щодо людей, подій, пропозицій, ідей для мене підтверджувались. Культурне оточення намагається "переламати" довіру до своєї інтуїції, а даремно.

Вчися мудрості життя у тих, хто простіший за тебе. Люди, котрі працюють біля землі, на заводах, роблять непомітну, але корисну щоденну справу, багато років живуть і торують шлях своєї невтомної праці та життєвої дороги, дуже часто мудріші та цінніші у спілкуванні та наслідуванні, аніж молоді амбітні "тренери", "гуру", "виступальники на конференціях", котрі розрекламовані на всіх кутках та екранах і вчать інших "науці життя та успіху", покладаючись на власноруч зкопійовані книжки чи набір гучних абстрактних гасел ("їж здорову їжу", "бігай", будь позитивним" - суцільні категоричні імперативи якогось синтетичного напіварійця-напівсупергероя з рекламного ролику).

Не сперечайся в інтернеті. Найбезґлуздіша витрата часу з усіх можливих - це суперечки в інтернеті. Суперечка з розумною людиною лише витрачає час вас обох; суперечка із дурнем чи тролем - опускає тебе до рівня дурня чи троля.

Не підлаштовуйся і не підлаштовуй свої переконання. Всім догодити не зможеш, та й не варто цього робити: вір у те, в що віриш. Будь націоналістом чи космополітом, вегетаріанцем чи м'ясоїдом, атеїстом чи щирим католиком - це твоє право. Ти лише не в праві забирати чуже життя, бо не ти давав його; підривати чужі міста, бо не ти будував їх; калічити чужі долі, бо не ти твориш їх.

Не вгадуй чужих бажань і сам не роби із себе "людину-загадку". Відмінність поміж західним суспільством та вітчизняним: в нас люди не звикли говорити відкрито про свої бажання, очікування, сумніви, страхи та претензії. Спочатку жінки, а далі - й чоловіки - в Україні чомусь переконані цілим нашаруванням стереотипів, що оточуючі мають вгадувати їхнє самопочуття, настрій, бажання, причини невдоволення, запізнень, відмов чи зміни настрою. Ніхто нікому не зобов'язаний бути оракулом, провидцем чи інтуїтом.

Найцінніше в житті - це життя і здоров'я близьких та власне. Гроші, кар'єра, перспектива, амбіції, ідеологія, церква, партії - нічого з цього не має сенсу, якщо немає перших двох головних складових.

Мабуть, цей перелік можна було б і продовжити. Але ось ці правила стали свого роду ключовими. А решту коригує Життя :)