Пост про неважливе

Вперше  за 2 роки волею обставин я опинився у повноцінній і тривалій відпустці, коли про роботу згадувати банально не було часу перший тиждень. А потім раптом відчув, що Слава Баранський мав рацію з приводу соцмереж і взагалі того всього неважливого, чим забито наші голови. Тренд на суцільну підміну життя його інформаційно-побутовим суррогатом, реальної якості зробленого, прожитого, відчутого - якості життя - на якість тимчасових та постійних проектів та рівень відвідуваності сайту чи блогу; реальних людей - на швидкі контакти в мережі та аудиторії, "які тебе читають"; реальних досягнень - на цифри в Google Analytics - все це вже 2 роки "тримало" мене, поки в один прекрасний день реальне Життя лупануло що називається "ложкою в лоба" - і всі ті "лайки", ретвіти та апдейти і "актуальність" виглядають досить смішно, неактуально і непереконливо.

А почавши ці проблеми долати, раптом виявляєш, що справа була не лише в фізіологічних показниках (хоча і в них в першу чергу); що це ти весь, сам трохи "збився" з курсу (як буває із годинником, котрий потрапивши під колеса чи у воду, починає показувати увесь час неправильний час і потребує вправного годинникаря): неправильний режим сну, неправильний розподіл уваги, мало руху (в усіх розуміннях - від кількості пройдених кроків в день до "кроків" у розвитку власних думок, стосунків, кар'єри (а хто сказав, що це теж не є важливим?!).

А зрозумівши все це - втрачаєш цікавість до віртуалізації усього і усіх, які були такими зручними та переконливими ще років 3-4 тому, коли все і всі опинились буквально "на кінчиках пальців".

І все це - ця "зручність" і те, чим займався  - стало неважливим. Як цілком можливо, і цей пост не є дуже важливим (адже це лише усвідомлення, але ще не дії). Але зрештою, і заголовок у цього запису відповідний :)

У відпустці я до серпня місяця. За всіма питаннями щодо AIN.UA звертатись сюди.