Про те, як правильно ходити на мітинги та інші мирні зібрання громадян

Активізація передвиборчої кампанії та різних вуличних акцій (не лише тих, де студентам, "гопнікам" та бабусям дають за 50-100 гривень помахати прапорами та потримати плакати, а справжні вуличних акцій, на кшталт тих, що відбувалися у липні під Українським Домом) напевно призведе до того, що цієї осені серед ваших друзів, знайомих чи родичів, а можливо - і деякі зі співробітників - підуть на мітинги, зустрічі із кандидатами, мирні протести чи акції політичного характеру.

При цьому - якщо врахувати допис нардепа Лесі Оробець щодо перспектив прийняття законопроекту 2450 "Про мирні зібрання", який вже цього четверга "проштовхуватимуть" без усіляких висновків міжнародних експертів - зростає загроза для активних громадян загриміти в "мавп'ятник" на 15 діб за найменші дії, розцінені як "злісна непокора".

В зв'язку із усім цим, гадаю, стане у пригоді ось така невеличка інструкція, котра років півтора тому активно "гуляла" в ЖЖ (першоджерела точного, на жаль, не знаю але залишилася стаття в Gazeta.UA) Тож якщо серед ваших знайомих чи близьких є політично активні люди - покажіть ці поради їм і знайте самі.

1) На мітинг треба йти групою з п’яти-семи добре знайомих тобі людей. Разом координуватися, виручати один одного. Весь час підтримувати візуальний контакт.

2) Візьміть із собою компактний рюкзак. Покладіть туди аптечку, питну воду, носовик. Напередодні купіть дешеву мобілку. Власний мобільник не беріть і сім-карткою, якою користуєтесь постійно, під час участі в мітингу, не користуйтесь. Виключенням можуть бути лише журналісти та представники дипломатичного чи депутатського корпусу. Внесіть в телефон із десяток найпотрібніших номерів - зазвичай, після затримання міліція переписує всі контакти з телефонної книжки. Потім вони потраплять в оперативні справи.

3) Майте із собою трохи грошей - гривень 50-100 дрібними купюрами. Не майте при собі жодних дисконтних чи кредитних карток: в разі їх вилучення при затриманні за ними можна встановити особу.

4) Не беріть речей, які можуть вас скомпрометувати. Наприклад, політичну атрибутику, літературу. Викладіть ключі від квартири та машини. Бо, якщо затримають - приїдуть з обшуком, підкинуть наркотики або зброю. Поширена практика. На юрфаку викладачі казали нам: «Бажаєш посадити когось - підкинь». Навіть якщо не зброя, то кілька патронів у них завжди знайдуться.

5) Майте при собі документ, який посвідчує особу. Але не паспорт і не студентський квиток. Оскільки інакше можуть одразу дізнатися твою прописку. А якщо отримають студентський - чекай проблем в університеті. Найкраще прихопити посвідчення водія або, приміром, товариства мисливців і риболовів - це точно підозри не викличе.

6) Одягайтеся максимально зручно й непримітно. Підійде спортивний одяг: кросівки, штани, олімпійка. Одяг має бути міцним, щоб у сутичці не порвали. Деякі активістські сайти пишуть: «одягайте наколінники, пластикові щитки, мотоциклетні шоломи». По-перше, вони не врятують від травм. По-друге, як потім поясните міліції, що це за речі? Не поясните - менти самі запишуть у протоколі: «готувався до вчинення злочину». Не використовуйте яскравих речей, за якими вас легко ідентифікувати в натовпі в разі розгону демонстрантів.

7) Перед виходом обов’язково вигадайте легенду, чому ви знаходитеся в районі мітингу. «В бібліотеку йшов», - не повірять. А наприклад, «побачення тут призначили» - цілком підійде. Тільки домовтеся з людиною, яка б це підтвердила.

8) І в жодному разі перед акціями не вживайте алкоголь чи наркотики. Тоді втрачаєш контроль над ситуацією, слабко тямиш, що відбувається. І взагалі треба пам’ятати: алкоголь - ворог мітингів та громадянських акцій.

9) Бажано, щоб хтось із групи мав контакти журналістів і юристів. Подбайте про правовий захист заздалегідь.

10) Під час ходи чітко сформуйте ряди й зчепіться ліктями. У міліції не буде можливості висмикувати людей із колони. Саме через недотримання такого порядку взаємодії з міліціянтами більшість протестувальників потрапляють за ґрати.

11) На будь-якій акції з’являється чимало неадекватних людей. Серед них можуть бути й міліцейські провокатори. Таких краще виставити за межі колони. Особливо тих, хто закликає до суперрадикальних дій, а сам нічого не робить. Це точно провокатори. Інколи вони, навпаки, збивають рішучий настрій демонстрантів. У будь-якому випадку про них слід одразу повідомити організаторам. 

12) Проривати міліцейські кордони не варто. «Беркут» уже не той. Зараз це здорові треновані мужики у важких обладунках. Крізь них важко пройти напролом. в рукопашну не зчіпляйтесь: ризиковано. Закидати камінням при активному розгоні демонстрантів  - можна. З собою камінці не несіть: здобувайте шматки бруківки на місці. Можна заготувати в схованках невеличкі інструменти для розхитування бруківки, якщо потрібно.

13) Пляшки із запальювальною сумішшю теж ховають у смітниках. Із собою не несуть за жодних обставин. Ще є «червоні шапочки». Йде собі непримітна дівчина, наче прогулюється, а в сумці несе декілька коктейлів Молотова. І в разі чого передає сумку в колону демонстрантів. Це мають бути надійні й добре вишколені товаришки, це досить ризиковано і небажано.

14) Під час сутички дуже важливо втриматися на ногах - у натовпі можуть затоптати. Якщо сусід упав, допоможіть піднятися. Бо інакше і він постраждає,  й інші через нього можуть перечепитися.

15) Не починайте бити міліціянтів першими: вони матимуть законні підстави застосувати кийки та газ. Чинити можна опір активному нападу міліції, але не нападати самим.

16) Б’ють - не панікуйте. У такій ситуації треба моментально згрупуватися в «позу ембріона». Насамперед захищайте голову. Бо таким ударом вбити найлегше. Навіть невелика травма може пізніше мати плачевні наслідки. Закривайте голову навіть ціною поламаних рук. У разі, якщо міліція прорветься далі, спробуйте відповзти на узбіччя - тоді з’явиться шанс уникнути затримання.

17) Коли «Беркут» йде на штурм, за передовим загоном підтягнуться наступні. Перші, у запалі бою, женуться й тому не завдають важких травм, не затримують. А друга та третя лава роблять це вправно й методично: добивають лежачих, знущаються, тоді пакують. Якщо ви бачите, що колонну демонстрантів прорвали - відступайте в різні боки, губіться в натовпі і в під*їздах.

18) Якщо когось затримують, треба будь-що вирвати товариша в ментів. У Києві це не раз спрацьовувало. Відбивати треба не лише силою, але й за рахунок активного втручання жінок, людей похилого віку. Застосовуйте психологічний тиск. Жіночий вереск, крики "Пожежа" тощо теж підійдуть в поєднанні із активним відбиванням.

19) Якщо ведуть у «бобик», опирайтеся, викручуйтеся, кричіть, що це незаконно. Все одно «злісна непокора» неодмінно з’явиться в протоколі - опирався чи ні. Одного разу мені пощастило вистрибнути вже із самого «бобика».

20) Поранених одразу віднесіть на узбіччя. Зробіть перев’язку, дайте знеболювальне. Якщо рана важка, слід викликати «швидку». Але без зайвої потреби до лікарів не йдіть. Після заворушень в «Україні без Кучми» половину арештованих становили ті, хто звернувся до лікарні. Міліція відстежує, хто поступив того дня та з якими ушкодженнями. Вирахувати учасника акції елементарно.

21) Після завершення демонстрації варто одразу продумати маршрут відходу. Сусідніми кварталами неодмінно ходитимуть патрулі. Поводьтеся спокійно. У ментів нюх, як у собак. Якщо боїшся - нападуть. Найкраще прикинутися звичайним перехожим. Друг у Мінську якось повертався з маршу «Чорнобильський шлях», переплутав карту й прибув на вокзал з іншого боку. Здалеку побачив посилені патрулі. Побачив якусь бабусю й запропонував піднести важку сумку. Ішов собі, мило з нею спілкувався й проскочив.

22) Одразу після масових заворушень установлюють контроль за станціями метро, з яких є вихід на міжміське сполучення, - Либідська, Вокзальна, Святошин, Чернігівська. Особливо звертають увагу на молодь. Після «Повстань, Україно» 2003-го моїх друзів «в’язали» на залізничному вокзалі й на автовокзалах. Чимось не сподобався - у наручники, били одразу. Навіть за українську мову затримували. Отже, після акцій краще користуватися маршрутками, а не метро. Якщо дуже ризикуєте - беріть таксі. Ну, й на вокзалах не з’являйтеся в той вечір. Говоріть російською, але не голосно. 

23) У Києві порядок під час масових акцій забезпечують спецпідрозділи Внутрішніх військ «Барс», «Тигр», «Гепард», «Ягуар», «Омега» й загони військової частини N3030. Щоб провести мітинг, треба подати заявку. Організатори вказують очікувану кількість людей. Відповідно, кількість солдатів складає 10 відсотків від  мітингантів, але може бути більше. Частина з них - розвідники, переодягнені в цивільне, які йдуть усередині, передають інформацію начальству. Інші - по периметру натовпу. Ще частина - сидять у автобусах на сусідніх вулицях. У повному обмундируванню - касках, бронежилетах, із газовими балончиками, гумовими кийками. Якщо є потреба, то неподалік чергують КамАЗи з водометами, можуть бути бронетранспортери зі щитами. Решта чекають у частинах напоготові.

24) Беркут вважає, що люди - вівці. Вони нічого не роблять самі. Усе вирішують лідери натовпу, крикуни. Найактивніших міліція пристежує одразу. Тому поблизу активістів із ідеологічного фронту мають бути фізично треновані протестувальники, здатні в разі атаки міліції чинити спротив. Саме активістів висмикують першими з натовпу. Тому оберігайте людей з плакатами та гучномовцями: їх міліція пакуватиме в першу чергу.

25) Натовп в разі радикалізації протистояння будуть оточувати монолітом - щільною стіною солдатів зі щитами. Вони тримають. Якщо треба - відтискають. За стіною моноліту чергують спецпідрозділи - група вилучення та група пожежогасіння. Група вилучення - це кілька солдатів із собаками. До речі, якщо на вас натравили собак - в першу чергу нейтралізуйте собак, а не людей у формі.

26) Без розпорядження солдат нічого не зробить. Все вирішує командування. Бити людей - це команда президента. Президент, міністр внутрішніх справ, командуючий внутрішніми військами. Те ж саме стосується і атаки водометами.

27) Міліція вважає, що має своїх людей в кожній організації. Здебільшого так і є. У випадку стихійних протестів та акцій громадянської непокори можуть не встигнути заслати провокаторів. Але будьте обережні.

28) Не можна вибирати для мітингу вузькі місця. Категорично не варто проводити акції під вікнами. Уявіть, ви постійно голосно щось вимагаєте. Комусь це може набриднути, й він скине з вікна на вашу голову горщик із квітами.

29) Коли забирають вашого колегу, варто втрутитися й з’ясувати: чому? куди? Перепишіть службові посвідчення правоохоронця. Обов’язково дізнайтеся номер телефону та ім’я й прізвище учасника мітингу, якого забрали, щоб узнати подальшу долю людини.

30) Беріть хустинку й пляшечку з водою - якщо будуть використовувати сльозоточивий газ, намочіть носовик і накрийте обличчя.

31) Під час обшуку одразу піднімайте руки, нехай самі копирсаються у ваших кишенях.  Так їм важче буде щось підкинути. Ні в якому разі не торкайтеся лома чи ще чогось, якщо вас просять потримати. Щоб не залишити на цих речах відбитків своїх пальців.

32) Якщо смугу прорвано і біжить велика кількість правоохоронців, одразу лягайте чи сідайте на землю й беріться за руки. Таких не посміють вдарити - лежачих не б’ють.

33) Дії кожного активного учасника акції протесту знімаються на відео, потім цю людину розшукують і викликають у відділок. Ніхто одразу не ловить і не виводить її, якщо вона не представляє загрози в даний момент. Щоб не спровокувати паніки й сутички. Тому під час протестів у людних місцях, де може вестись відеоспостереження майте на обличчі захисті хустки, шарфи, капюшони тощо. Варто мати змінну куртку та головний убір в наплічнику - переодягтись, якщо після розгону мітингу почались стихійні арешти.

34) Ст. 5 законодавства про міліцію чітко вказує, що на вимогу журналіста чи представника депутатського, дипломатичного корпусу чи громадської організації міліціонер має представитись, показати посвідчення чи інші документи. Користайтесь цим для протистояння і затягування часу в разі спроби незаконного затримання.

35) При затриманні на сходах будинку, в під*їзді тощо ніколи не кричіть "Допоможіть", "Рятуйте" тощо. Якщо хочете, щоб люди визирнули на вулицю і зібрались, кричіть "Пожежа", "Бережіться", "Обережно", "Незаконні дії".

36) Не піддавайтесь на словесні образи та провокації, зберігайте нейтральний вираз обличчя при намаганні працівників міліції вас спровокувати.

37) Пам*ятайте, що вбити людину можна і звичайним олівцем, а пістолет лише стане приводом для затримання вас у СІЗО.

38) Не бийте першим ніколи і нікого. Якщо ви б*єте у відповідь - це самозахист. Якщо першим - це напад.

А загалом краще не забудьте прийти на виборчі дільниці 28 жовтня 2012 року і проголосувати так, щоб не довелося ходити на акції "проти режиму".