Україна не Хоружівка

цирк уехал, а клоуны остались..
(с) поговорка

и причем почему-то управляют страной
.....................................

Вже не-шанований мною нічого-не-гарант робить звернення через телеекран "до народу України" незрозуміло про що, незрозуміло навіщо, погрожує усіма карами небесними тим, кого він взагалі-то без особливих проблем може викликати за себе і провести переговори. Навіть його попередник такого "цирку" (при всій любові Л.Д. до "спецефектів" та "заготовок") не влаштовував.

На "Інтері" виступає Литвин, і це чи не найкраща його промова, яку я коли-небудь чув.

Головний "космонавт" країни продовжує топтатися по киянах, по столиці, як по своїй приватній власності. Скоро з його подачі почнуть оподатковувати повітря у громадських місцях: подихав 10 хвилин - плати 10 баксів.

Кадрові перестановки у силових та спецструктурах вказують на.. тьху, я розмовляю як диктор з телебачення. Зовсім не про те..

Покладати на Прем'єра відповідальність за найграндіозніше "кидалово" з боку НБУ, окупованого людьми В.А., - це маразм найвищої проби. Шоу, яке саме зараз іде на одному із українських телеканалів (який з національно орієнтованого став "кишеньковим" при одному часто згадуваному олігархові із банку, що на "Н.") - це черговий доказ того, що медійні "заготовки" в умовах, коли під деякими посадовцями (точніше - одним і одвічним "спасителем України") "затріщали" стільці, - ці медійні заготовки не працюють.


Хтось казав про "фашизацію влади"? Вона вже тут. Мені начхати на них. Проблема усіх нас - в іншому. Поки ми дивимось такі телешоу, обговорюємо чергову порцію "перлів" від Льоні-Космоса, дискутуємо навколо вибриків В.Ю. та обіцянок Ю.Т., ходимо "з бубном" на підтримку банку "Н." і продовжуємо накручувати їм усім рейтинги, - саме в цей час вони поступово спонукають нас, аби ми забували одну важливу істину.

Ця істина: НАМ НІХТО НЕ ДОПОМОЖЕ, ОКРІМ НАС САМИХ. Немає месій. І Україна - не Хоружівка. І немає чого увесь час тицяти тисячам і мільйонам тих, хто свого часу захотів демократії, що це "їхня вина". Ні, це не наша вина. Наша вина буде тоді, коли ми і далі мовчатимемо, далі терпітимемо. До нас і далі з екрану у"прайм-тайм" буде говорити людина, яка останні три роки максимально швидкими темпами повернула до влади усіх, кого свого часу "відсунули" у тінь, бо вони ж бо були "кучмісти". Тепер ці "кучмісти" - це ті, від кого походить наш курс гривні, наші низькі зарплати, наші напівлегальні схеми найму на роботу за свідоцтвами СПД, наш всеукраїнський дебілізм керівних органів, наша безвідповідальність правоохоронців, наша корупція і тупість. Ні, це винні не "Юля" чи "Вітя" чи "Петя". Це винні ми в тому, що нічого не хочемо міняти. Що віримо продажним профспілкам. Що на виборах продовжуємо голосувати за "язик", за "братські народи", за "лішь би нє било вайни" і іншу пропагандистсько-совкову "пургу", за обіцянки-цяцянки людей, у яких демократія - на дні власного гаманця.

"Це вам не на пасіці, що з ким хочу зустрівся, з ким не хочу - не зустрівся"
(с) (Луценко, три хвилини тому, у прямому ефірі, реакція на "термінове звернення" президента України)..

Дуже шкода, що 2004-го року 15 мільйонів людей знову посподівались на "доброго царя". ВСЕ. ЗАВЖДИ. ТРЕБА. РОБИТИ. СВОЇМИ. РУКАМИ.

Без "царів".