Набір думок в процесі перезавантаження

Трохи більше двох років я займався тим, що можна було поєднати під спільним терміном "копірайтинг-аналітика-соцмедіа", віддаючи увесь "продукт" у вигляді контенту, ідей, думок, пропозицій одній компанії. Не можу сказати, що мені не подобалось те, що я робив. Перший рік - подобалось безумовно. Далі півроку подобалось із тегом "це просто вплив фінансової кризи" та "це тимчасові явища". А тепер я сиджу із ноутбуком, спостерігаю прекрасний, трохи прохолодний серпневий вечір за вікнами, слухаю зовсім не прекрасних як на непризвичаєне вухо Still Remains і розумію, що вже ось ці останні півроку до офіційного звільнення (не з власної волі, звісно ж) мені перестало подобатись. Мені перестав подобатись підхід до багатьох функціональних питань. Мені перестала подобатись хронічна відсутність канцтоварів та необхідність заощаджувати кожен аркуш паперу. Мені перестала подобатись опція "флеш-плеєр в браузері ми тобі не встановимо, бо адміни нікому його не ставлять". Мені перестала подобатись опція "цей сайт споживає забагато трафіку, краще не заходь на нього, подивишся вдома". Мені подобаються люди, вони розумні, розуміючі та привітні; мені не подобається "совок", за яким вони працюють.Заплутаний механізм прийняття рішень, коли в кінцевому підсумку все переграють з нуля і в протилежному напрямку. Мені не подобається "радянщина", яку не прикриєш ні новомодними посадами, ні новими дипломами про освіту. Організаційна модель, схожа на ґвинтову драбину із кривими сходинками. Мені перестала подобатись схема "СПД отримують зарплату в останню чергу" і ще багато моментів, коли ти робиш розуміючий вираз обличчя, киваючи головою із виразом цілковитої згоди, погоджуючись прийняти те, про що твоя власна свідомість кричить "ні, це нонсенс, це абсурд, це повна дурня" або "а хіба тобі не потрібна зарплата?" (до речі, загальний борг, враховуючи відпустку, складає близько 4К в гривні; в мене на сьогоднішній день є певні підстави сумніватись щодо того, чи буде погашено цей борг в процесі звільнення, і чи не доведеться мені ще півроку його отримувати частинами). Я п'ю духмяний чорний чай, слухаю Still Remains і розумію, чому звістку про звільнення я сприйняв настільки спокійно (не тому, що разом зі мною "полетіло" ще з півсотні працівників; не тому, що я знаю, що всі мої впровадження та реалізований перелік робіт спрацювали як належить і - за умов нормальної їх підтримки - працюватимуть і надалі; не тому, що я вже давно хотів у відпустку). Все відбулось настільки спокійно і швидко, тому що така модель стосунків із організацією як такою вичерпала себе. Коли твій погляд бачить рівне біле поле, але воно білінійне, без перспективи, тоді немає чого переживати за те, що неодмінно станеться.

PS: День незалежності пройшов доволі спокійно. поки всім-вам-відомий Л. на своєму "Кукусіку" котить Україною та обсирає українські міста, в нас тут був фольклорний міні-фест, який йому(нецензурна лайка) і не снився (попередні рядки - то реакція на його недолугий пост про Вінницю та низку інших українських міст; і хай мене звинуватять у містечковому патріотизмові, але людина, що приїхала з міста, про яке кажуть "а чего мне москвичам завидовать? что у них на улицах полно мусора и скинхедов?", не має права судити нашу країну з висоти свого ЧСВ), фотки з міні-фесту трохи пізніше будуть на флікрі. читаю Баха "Ілюзії", ще паралельно почав аудіокнижку Саган "Синці на душі", в даний момент слухаю ось це: