Про покоління драми без трагедій

Спіймав себе на спостереженні за "поколінням без трагедій": за тими, хто народився в 1990-му. Коли розвалювався комуністичний табір, їм було від сили півроку-рік, вони смоктали молоко з пляшечки і їм було начхати на систему, політичний устрій, світле майбутнє та темне минуле, тому що попереду була мамина циця, свіжі підгузники, сон та безкінечне милування-зачудування від рідних та близьких. В інфляцію 1994-го та "добу мільйонерів" 1995-го, коли дитячий тетріс коштував 3,5 млн купоно-карбованців, а хліб в магазинах бував у дефіциті, їм було 4-5 років, і навіть тетріса їм ще не треба було. В російський дефолт 96-го, українську гривню того ж 96-го, світову кризу 98-го, прогнози армагеддону 2000-го їм було 6-8-10 років, і більшість із них виводили палички та кружечки в зошитах, бавились у м'яча, дивились мультики і жили повноцінним дитячим життям. 2001-го не всі з них навіть знали, що то таке - 11-е вересня (я кажу про українських дітей звичайно ж). Не всі пригадують Скнилів, мають суто теоретичне уявлення про Чорнобиль, про черги та дефіцит, скаржаться на нерозуміння суспільства та нещасливу долю.

2010-го їм буде 19-20 років. Більшість із них - студенти вишів із стипендією в 500 гривень ні за що (нагадування про те, що ще 2003-го стипендія була 50 гривень, а 2007-го - 120 гривень, вони вважають дотепним жартом). Вони дуже люблять драму; саме тому кожен другий серед них подивився "Реквієм за мрією", прочитав 5 сумних книжок, любить писати абстракції про нещасливе своє чи не-своє кохання в ЖЖ (а, так - всі вони обов'язково займаються якоюсь творчістю, навіть якщо під цим маємо пописування віршиків сумнівного штибу про любов з картинками). Покоління драми без трагедій - жодних війн, громадських конфліктів, стрілянини чи насильства на їхній пам'яті, але затяте неприйняття "системи", "мейнстріму", "вселенського зла" і ще якихось бозна-де вичитаних категорій. Покоління тих, хто вважає, що російською слово "етот" пишеться саме через "е", а не через "Э". Але таке трагічне - їх можна зворушити фоткою пожмаканого кошеняти, на якого ніхто не звертає уваги, але вони з цікавістю розглядатимуть ролик із камер спостереження російського метрополітену, на якому дівчина, непритомніючи, впала просто поміж вагонами потяга, що в цей момент рушив. Для них все може стати останнім днем - "он ушел и всё", а ще екзамен в універі, загублений гаманець чи відсутність такого авто, як у одногрупників. Половина з них порозумнішають років за 5, решта цілком може залишитись в стані ідеологічного та життєвого інфантилізму (чомусь це здебільшого жіночої половини стосується). Сумно. Have fun - це основна ідеологія. Але в такому разі не варто цим юним трагікам років 20 робити трагедій із незданих заліків, із того, що хтось не бере мобільний і не відповідає на дзвінки, що твій хлопець мало заробляє, а твоя дівчина готова піти з тим, в кого більше грошей. Because it's their way to have fun.

PS: кліп Kid Cudi тут радше як символ "покоління rnb"="rich and beautiful" (as they think they are). А насправді - просто трек, який в мене грає в даний момент.