Из старых моих рассказов: "Абонент недоступний"

Этот пост опубликован, пока я в отпуске

Денис вже вкотре набирав один і той же номер. Йому здавалося, світ збожеволів. Чи це він збожеволів, і сам цього не помітив. Але вже третю добу за номером, до якого він так звик і який встиг полюбити не менше, аніж ту, кому він телефонував, замість гудків – «Абонент недоступний. Щоб надіслати йому голосове повідомлення…»

Аж тепер Денис добре зрозумів, що означає «не знаходити собі місця». А може, з нею щось сталося? А можливо, телефон вкрали? А можливо…? Він і сам вже не знав, що ще «можливо», але на душі було паскудно. Робота, приятелі – це все, звичайно, на певний час відволікало його, але не настільки, щоб забути, що вже третій день він не в змозі нічого вдіяти із ввічливо-мертвим проханням автовідповідача «надіслати голосове повідомлення».

Він буквально не повірив, коли вранці четвертого дня, вже заздалегідь готовий почути звичні фрази автовідповідача, почув стомлений її голос. ЇЇ ГОЛОС.

- Привіт!
- Привіт. Ти щось хотів?
- ..мм… В тебе, взагалі, все добре?
- Так, все гаразд. Все чудово. А ще я б хотіла тебе попросити і думаю, ти мені не відмовиш…
- Так, звичайно!
- Так от: більше мені не дзвони. Забудь мій номер. Так буде краще. Я все зважила. Нам більше не варто бачитись. Телефонувати теж не треба. Ти сильний, ти звикнеш… Вибач, але більше говорити не можу: у мене тут люди, до презентації нового проекту готуємось, я тобі якось розказувала. Щасти тобі.

У трубці уривчасто зітхнули. Щось клацнуло. Пішли короткі гудки. Денис натиснув «відбій», повільно поклав мобільний телефон до кишені джинсової куртки. В голові була якась порожнеча, ніби там вимкнули світло і не сказали, що буде далі. Думок не було ніяких. Взагалі ніяких. Лише коли хтось торкнув його за плече («Денисе, ти на роботу збираєшся?» - сестра нетерпляче поглядала на годинник), він отямився і поглянув навколо, ніби щойно прокинувся.

Десь далеко звідти, у одному із офісів київських рекламних агенцій, гарна струнка дівчина у діловому костюмі із бейджиком «Марія, PR-координатор», сказавши «вибачте, я на хвилинку» вийшла із просторого кабінету, де обговорювався проект нової рекламної кампанії. Вона зайшла до «дамської кімнати», увімкнула воду і підійшла до дзеркала. Швидким рухом дістала із сумочки телефон, вимкнула, відкрила корпус, витягнула sim-картку, зламала її навпіл і вкинула до корзинки зі сміттям. Потім вставила в телефон нову «сімку», увімкнула телефон, поклала до сумочки, натомість витягла звідти косметичку, змахнула сльозу, що блищала в куточку лівого ока, підправила мейк-ап і, закривши сумочку, вимкнула воду і вийшла із туалету.

- Як Ваші справи, Маріє Іванівно? – гукнув її начальник відділу, коли вона поверталась коридором до кабінету.
- О, дякую, чудово, - посміхнулась вона. – Тепер все буде добре.


09.08.2007

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ