Соцмедіа і я: як все починалось

10 серпня 2009 року - якщо нічого не плутаю - я дізнався про те, що мене (як і ще десятки людей) звільнено з компанії за рішенням топ-менеджменту про "скорочення штату через потребу оптимізації витрат". Маркетинговий відділ в кількості навіть 4 осіб став нікому не потрібен. 17 серпня я пішов у останню відпустку в тій компанії. За плечима було майже 3 роки на першому робочому місці. З них - півтора роки в якості менеджера з digital communications. І одночасно - фрілансера-копірайтера. З вересня 2009 р. почалось "вільне плавання" в якості консультанта з нових медіа (тоді ж був першим проект комунікацій для WantMore, і за цей full-distant досвід роботи я дуже вдячний цій компанії і її керівництву). З січня 2010 р. я прийшов до співпраці із B2Blogger, з якими співпрацюю і досі. Влітку мав цікавий досвід кількох фріланс-проектів та part-time співробітництва із українським онлайн-виданням. 2007 року в мене був лише 1 акаунт в соцмережах. 2010 року - їх вже, напевно, пару десятків, але користуюсь далеко не усіма. Ще десятки було створено і "розкручено" для потреб замовників. Сьогодні чомусь згадалось, як все починалось для мене колись, коли "епідемії" соцмедіа ще не було, а кожен другий блог, що траплявся випадковому читачеві в Тенетах, був не про "2.0" та "PR", а про прості буденні речі, лтдбр і все таке.

2010 року виповнюється трохи більше (а може - трохи менше; з часом спогади та дати мають здатність стиратись) трьох років від того часу, коли зареєструвався на ВКонтакті (куди мене запросив колишній одногрупник) та в Твіттері (куди я потрапив випадково сам, читаючи англомовне видання, здається, The New York Times, де була стаття про новий сервіс, який стрімко набирав популярності в Штатах). То був 2007 рік. Кількість користувачів Facebook, Twitter, Posterous, LinkedIn в країні було невеликою. Про Foursquare, AlterGeo та їм подібні ще й мови не було. А наприкінці 2008-го керівництву відділу доводилось "на пальцях" пояснювати сутність маркетингових "фішок", які стали можливі завдяки соцмедіа. Вже наприкінці 2009-го ці речі сприймались як "самі собою зрозумілі".

Все починалось як хоббі. Спочатку було бажання знайти кількох людей, які виїхали жити чи працювати за кордон. З ними я навчався, зростав чи товаришував; було цікаво, як склалося їхнє життя за ті 3-5 років, що ми не бачилися. Потім це було бажання чогось нового: блоги в чистому, "ЖЖшному" вигляді на той момент вже перестали бути цікавими (з віком кількість ідей зменшується до якості цих самих ідей). А наступна складова була суто утилітарна: по завершенню вузу зрозумів, що не маю жодного бажання знайти роботу, де доведеться перекладати стоси паперів із фінзвітністю та квартальними планами з однієї шухляди до іншої. Так почалось (щоправда, лише з останнього курсу універу) посилене штудіювання маркетингу та пошуків відповіді на питання "а що може дати сучасному маркетологу веб, окрім іще однієї іпостасі 4Р". Власне, за 3 роки частина юнацької романтики та захоплених очікувань від соцмедіа пішли в забуття; але нові меді допомогли за ці 3 роки здобути досвід, чимало цікавих онлайн- та оффлайн-знайомств, декілька доволі непростих історій, безліч досвіду в спілкуванні, 2 різні роботи, десяток проектів, реалізувати значну частину знань англійської мови і поглянути з нової сторони на самого себе. На те, що можна видобути із власної голови і що з ідеї на папері чи на словах цілком може стати кінцевим продуктом, який читають, який коментують, обговорюють, який бачать. Це - спосіб вчитись і навчати, розважатись і створювати ілюзії (мережеве спілкування - то найбільша ілюзія сучасного життя, яка - я впевнений - ніколи не замінить живого дотику, голосу і візуального контакту), руйнувати ілюзії і виявляти громадську позицію у той спосіб, в який від тебе не очікують люди та установи, знані як authorities (але це віднесемо теж до частини "юнацькі ілюзії та максималізм").

Все починалось із цікавості. Все продовжується цікавістю. За ще три роки все може докорінно змінитись, але цей трьохрічний етап, коли все було "новим і нетрендовим" (або лишень починало "сходити"), - він був по-своєму класний. Не завжди жити в епоху змін - то кепська річ; інколи це цікаво і корисно.

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ