"Не тисніть на нас!", або Чому Україні потрібен свій "Рух Чаювальників"

Деякі читачі мого блогу помітили банер у правій верхній частині блогу: на жовтому тлі стилізована гримуча змія та напис англійською "Не тисніть на мене" ("Не погрожуйте мені"). Сьогодні хочу розповісти вам, що це все означає, хто такі "чаювальники" і чому така ідеологія та система взаємодії громадян на разі є актуальною для України.

Не лише тому, що на календарі невдовзі - День Свободи і черговий етап протестів підприємців проти нового Податкового Кодексу (22 листопада цього року). Не лише тому, що система чиновників настільки "прогнила", що мова не йде про реформування зсередини (бо реформувати нікому і нікого: депутати, що "кочують" між фракціями та голосують, не соромлячись телекамер, "за" чи "проти" за відмашкою руки очільника фракції - це просто аналог повій із "мамкою", а не представники законодавчої та виконавчої влади). Причина в тому, що суспільство, середній клас в якому ще і так не встиг докорінно зміцніти, потребує самостійно стати на захист власних прав.

Цей захист має відбуватись на позапартійній основі. Не ходінням до урни з бюлетенями, яке одні визнають "прозорим і чесним", а інші кричатимуть про фальсифікації. Не черговими ток-шоу та опитуваннями, де усі результати відомі наперед, в залежності від власника телевізійного каналу. Не патріотично-сльозливим пов'язуванням стрічок на руки-ноги-голови (байдуже яких - георгієвських, червоно-чорних чи жовто-блакитних) та постійними баталіями інтеліґенції довкола історично-культурних перспектив. А діями. Адже якщо цього разу все-таки "переламають" хребет малому та середньому бізнесу - то повернемось ми усі у совок початку 90-х: із рекетом, дефіцитом та примітивним псевдоринком. Адже і студент, і викладач, і пограміст, і робітник, і шахтар на сьогодні на 60%-80% споживають продукт (послуги, речі, отримують доходи, переміщуються в таксі тощо) саме тих, кого зараз намагаються "поставити на місце". І саме тому сьогодні цей пост.


Отже, ЩО ТАКЕ "DON'T TREAD ON ME"?
Це - девіз, написаний на так званому "прапорі Гедсдена", де на жовтому тлі зображено гримучу змію, що готується напасти. Автор цього стягу та самої концепції - генерал та політичний діяч часів ранньої історії Сполучених Штатів Крістофер Гедсден (Гадсден) (Christopher Gadsden). Окрім суспільно-політичного значення, цей стяг також використовували американські морпіхи(тут і далі - за англомовною версією Вікіпедії). В цілому ж концепція відображає ідею "Не тисність на нас: ми терплячі, але об'єднавшись, можемо завдати нищівного удару у відповідь". Хто не знає: гримуча змія, перш ніж напасти, уникає конфлікту і довгий час "гримить" загрозливо своїм "брязкальцем" на кінчику хвоста. Лише якщо ворог (людина чи тварина) не полишає її у спокої, змія атакує. Її швидкість руху при цьому дуже велика, а отрута - смертельна і швидкодіюча. В сучасній культурі прапор використали в кіно (серіал "Jericho"), у символіці баскетбольних команд та у суспільно-політичних рухах (але про це трохи згодом).

ЧОМУ САМЕ ТАКИЙ ПРАПОР?
Власне, символ гримучої змії вперше використав в якості суспільно-політичної ілюстрації Бенджамін Франклін. 1751 року він опублікував сатиричний матеріал у Pennsylvania Gazette. Річ у тому, що уряд Великобританії висилав до своїх колоній у Північній Америці не лише політичних в'язнів, а просто злочинців, відвертих кримінальників. В знак "вдячності" Франклін запропонував відсилати з колоній у Великобританію гримучих змій, адже вони теж тут заважають жити. Продовження теми із гримучою змією відбулося 1754 року, коли Франклін опублікував малюнок змії, розрубаної на 8 частин (за кількістю колоній), із підписом "Join, or Die" ("Об'єднайтесь або загиньте"). Фактично то був заклик припинити протистояння інтересів між колоніями і спрямувати усю енергію на відокремлення від Британської імперії.

Від того часу, із розгортанням війни за незалежність від Великої Британії, змія стала використовуватись в якості символу колоній, що боролись за незалежність від імперії (нічого вам не нагадує? можна провести цікаві історичні паралелі із однією "велікой і братской страной, гдє всє жілі счастліво").

У грудні 1775 Бенджамін Франклін публікує своє есе у the Pennsylvania Journal під псевдонімом American Guesser. В цьому творі він називає гримучу змію гарним символом усього духу американських колоній: "Її зуби ховаються у піднебінні, і для тих, хто ще не знає її, здається, що вона - найбільш беззахисна серед усіх тварин. І навіть коли зуби з'являються назовні, то видаються слабкими і ненадійними. Але її невеличкий укус завжди точний і призводить до фатального кінця. Вона ніколи не жалить, не попередивши свого суперника, навіть якщо перед нею - найлютіший ворог. І завжди попереджає інших, щоб вони не наступили на неї".

Того ж 1775 ВМФ США перепинили британські кораблі, що везли вантаж зброї імперським військам для придушення протистояння з боку колоній. Перші загони морпіхів мали при собі жовті барабани із зображенням гримучої зміє та написом "Don't Tread On Me."Це поєднання вигадав представник Південної Кароліни, конгресмен Крістофер Гадсден.

ХТО ТАКІ "ЧАЮВАЛЬНИКИ" І TEA PARTY MOVEMENT?
Рух "чаювальників" (англ. Tea Party movement) виник 2009 року на засадах консерватизму, лібертаріанства, протекціонізму та захисту прав і свобод регіональних громад. Першопочатково це була серія протестів у Сполучених Штатах через жорсткі податкові та соціальні заходи, передбачені законодавчими актами у США щодо економічної стабілізації та реформи медичного страхування в країні і пенсійного забезпечення (ось де перша аналогія із поточною ситуацією в Україні; хоча одразу зауважу, що реформи в Штатах не йдуть у порівняння із відвертим "топтанням" по інтересам громадян та підприємців, які мають місце у нас). Суспільний рух протестів та зборів окремих активістів отримав свою назву "Рух чаювальників" з двох причин. Перша: данина "Бостонському чаюванню" 1773 року, коли колоністи викинули в бухту вантаж чаю з англійських кораблів, вимагаючи надати власне самоврядування колоніям (гасло протестів тоді було "Ні податкам без парламентського уряду"). Друга причина такої назви: збори громадських активістів проходили і проходять дуже часто в неформальній обстановці, із чаюванням, вечерею, спілкуванням в колі однодумців (здебільшого так відбувається планування акцій та координування подальших дій місцевих громад на рівні активістів).

"Рух чаювальників" на сьогоднішній день не є політичною партією чи громадською організацією із жорстким членством. Втім, у Штатах саме "чаювальники" просунули і обрали на посаду сенатора Ренда Пола на цих виборах у США. Інтерес до ідеології та сутності руху виявляють в Росії: якщо пошукати, можна знайти вже із півдесятка сайтів. Найбільша група прихильників на просторах СНД на разі - у Москві.

Центрального керівництва рух не має. Місцеві активісти та групи ініціативних підприємців, громадян чи суспільних організацій можуть долучатись до руху в разі, якщо розділяють його основні вимоги стосовно життя не лише у США, але й у власній країні.

Основні цілі, що ставлять перед собою "чаювальники":
- скорочення урядово-чиновницького апарату (мега-актуально для України);
- зниження податків та державних витрат (теж актуально як ніколи);
- реструктуризація і скорочення державного боргу та бюджетного дефіциту;
- дотримання Конституції.

Постулати "руху чаювальників" вже використовувались і раніше в американській практиці: в 90-х роках ХХ ст. в рамках протестів щодо податкових декларацій, в 2000-х - в рамках збирання коштів на президентську кампанію одного із республіканців, у протестах, метою яких було скасування Федеральної резервної системи, виведення військ з Іраку та Афганістану, захист прав окремих штатів на економічну та політичну свободу. Прапор із гаслом "Don't Tread on Me" використовується цим рухом як символ відмежування від посягань федерального уряду.

ЧИ МОЖНА АДАПТУВАТИ ЦЮ ІДЕЮ В УКРАЇНІ?
Можна і варто. Давайте розглянемо, чому саме. Зараз уряд намагається довести, що зміни в податковому та - в перспективі - трудовому та пенсійному законодавстві (збільшення віку виходу на пенсію, ймовірне збільшення тривалості робочого тижня з наступного року) - що всі ці зміни "на краще", "заради добробуту". Насправді всі ці зміни - для накопичення "фонду проїдання": діючі підприємці мають зі своєї кишені оплатити популізм у вигляді чергового підвищення пенсій, оплатити "діри" зовнішнього боргу в бюджеті, створені діючим та попереднім урядами; оплатити мільйонні авто та дачі, придбані з бюджету; оплатити оборутки ФПГ - власне, достатньо просто "погуглити" і переглянути матеріали українських ЗМІ в частині рубрик "Економіка", "Журналістські розслідування", "Тіньова економіка" за останні 16 місяців, щоб зрозуміти, що саме мають "покрити" підприємці зі своєї кишені. Не про добробут чи перспективу йдеться: йдеться про те, як виконати гасла програми "Україна для козлів людей", коли грошей на неї нема. Значить, витрусимо з кишень таксистів, програмістів, торгівців овочами, із секонд-хендів, із оптових ринків, із кафе у селищах, із заготівельників молока і свинини, із приватних нотаріусів, із бухгалтерів-"приватників", із репетиторів іноземної мови. Почуємо Підслухаємо кожного, знайдемо в нього гроші і кинемо в "закрома родіни". Це вже проходили. 1923-го року. 1930-го року. 1933-го року. І ви ще запитуєте, чому нам потрібні свої "чаювальники"?

МОЖЛИВІ ЗАСАДИ ТА ПРИНЦИПИ
- Лібералізація податкового та бюджетного законодавства.
- Посилення автономії місцевих громад та органів влади від центральної влади.
- Захист національних економічних та культурних інтересів.
- Домінуюча цінність - приватна власність та захист прав і життя людини, свобода підприємництва та зменшення фіскального тиску.
- Демократизація механізмів документообігу, дозвольної та контрольно-ревізійної систем щодо підприємництва.
- Легалізація зброї для повнолітнього населення, заборона травматичної "псевдозброї", повернення смертної кари заради зменшення частки тяжких злочинів та посягання на приватну власність.
- Захист прав фрілансерів та фахівців "нематеріальних" галузей шляхом надання їм податкових пільг.
- Легалізація електронних засобів платежу та обігу.

ЗАРАДИ ЧОГО І ЗАРАДИ КОГО?
Заради жінки на ім'я Любов Михайлівна, на чиїх плечах і "СПДшному" свідоцтві тримається робота кафе, магазину, доставка хліба, води та продуктів в одномі із сіл Вінницької області, бо держава давно махнула на це село рукою. Заради сотень, тисяч і сотень тисяч таких жінок і чоловіків в усіх регіонах України. Заради програмістів та IT-фахівців, які завдячують на 80% - якщо не на 99% - власним знанням, безсонним ночам і практиці тому, що заробляють для себе і своїх сімей, а не чиновникам чи урядам.

Не заради держави. "Держава" сьогодні - це якісь пафосні стяги, чинуші в дорогих іномарках, ток-шоу по телевізору і 450 людей у великій будівлі, більшість із яких не кладе руку на серце під час державного гімну (та що там - слів державного гімну не знає). А є ми. Ти, ви, вони і ось ще 38 мільйонів (чи 36, скільки там залишилось). Заради нас.

IT'S TEA PARTY TIME.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки