Україна не Хоружівка

цирк уехал, а клоуны остались..
(с) поговорка

и причем почему-то управляют страной
.....................................

Вже не-шанований мною нічого-не-гарант робить звернення через телеекран "до народу України" незрозуміло про що, незрозуміло навіщо, погрожує усіма карами небесними тим, кого він взагалі-то без особливих проблем може викликати за себе і провести переговори. Навіть його попередник такого "цирку" (при всій любові Л.Д. до "спецефектів" та "заготовок") не влаштовував.

На "Інтері" виступає Литвин, і це чи не найкраща його промова, яку я коли-небудь чув.

Головний "космонавт" країни продовжує топтатися по киянах, по столиці, як по своїй приватній власності. Скоро з його подачі почнуть оподатковувати повітря у громадських місцях: подихав 10 хвилин - плати 10 баксів.

Кадрові перестановки у силових та спецструктурах вказують на.. тьху, я розмовляю як диктор з телебачення. Зовсім не про те..

Покладати на Прем'єра відповідальність за найграндіозніше "кидалово" з боку НБУ, окупованого людьми В.А., - це маразм найвищої проби. Шоу, яке саме зараз іде на одному із українських телеканалів (який з національно орієнтованого став "кишеньковим" при одному часто згадуваному олігархові із банку, що на "Н.") - це черговий доказ того, що медійні "заготовки" в умовах, коли під деякими посадовцями (точніше - одним і одвічним "спасителем України") "затріщали" стільці, - ці медійні заготовки не працюють.


Хтось казав про "фашизацію влади"? Вона вже тут. Мені начхати на них. Проблема усіх нас - в іншому. Поки ми дивимось такі телешоу, обговорюємо чергову порцію "перлів" від Льоні-Космоса, дискутуємо навколо вибриків В.Ю. та обіцянок Ю.Т., ходимо "з бубном" на підтримку банку "Н." і продовжуємо накручувати їм усім рейтинги, - саме в цей час вони поступово спонукають нас, аби ми забували одну важливу істину.

Ця істина: НАМ НІХТО НЕ ДОПОМОЖЕ, ОКРІМ НАС САМИХ. Немає месій. І Україна - не Хоружівка. І немає чого увесь час тицяти тисячам і мільйонам тих, хто свого часу захотів демократії, що це "їхня вина". Ні, це не наша вина. Наша вина буде тоді, коли ми і далі мовчатимемо, далі терпітимемо. До нас і далі з екрану у"прайм-тайм" буде говорити людина, яка останні три роки максимально швидкими темпами повернула до влади усіх, кого свого часу "відсунули" у тінь, бо вони ж бо були "кучмісти". Тепер ці "кучмісти" - це ті, від кого походить наш курс гривні, наші низькі зарплати, наші напівлегальні схеми найму на роботу за свідоцтвами СПД, наш всеукраїнський дебілізм керівних органів, наша безвідповідальність правоохоронців, наша корупція і тупість. Ні, це винні не "Юля" чи "Вітя" чи "Петя". Це винні ми в тому, що нічого не хочемо міняти. Що віримо продажним профспілкам. Що на виборах продовжуємо голосувати за "язик", за "братські народи", за "лішь би нє било вайни" і іншу пропагандистсько-совкову "пургу", за обіцянки-цяцянки людей, у яких демократія - на дні власного гаманця.

"Це вам не на пасіці, що з ким хочу зустрівся, з ким не хочу - не зустрівся"
(с) (Луценко, три хвилини тому, у прямому ефірі, реакція на "термінове звернення" президента України)..

Дуже шкода, що 2004-го року 15 мільйонів людей знову посподівались на "доброго царя". ВСЕ. ЗАВЖДИ. ТРЕБА. РОБИТИ. СВОЇМИ. РУКАМИ.

Без "царів".

трохи спогадів про сніг

Ну і нехай за вікнами туман та відверто дощова і зовсім незимова погода! Але є фотографії з новорічних вихідних і зі справжнім снігом (тільки тепер дійшли руки їх розібрати). Деякі фото викладаю, усі клікабельні (потім, можливо, ще сюди додам):

Зимове..

Фонтан під снігом



Це - вежа у центрі Вінниці, зовсім недалечко від нашого будинку.

Моя мама

Взагалі влітку тут величезна клумба. А взимку - величезні замети снігу і маленькі кіпариси

далі буде...

зимно-сніжно- ніжно

Ніколи
А може - ще раз..
Невдовзі зима замете все, що так
Зігрівало нас
(с) Бумбокс
..................................

Настрій якийсь замріяно позитивний, а слова зовсім не лізуть до голови, не біжать по клавіатурі, і взагалі нікуди не біжать. Тому замість тисяч знаків - декілька фото, сповнених зимовими моментами..

про добро, музло та мюзикли

(с) из цикла "Лучшие фото корреспондентов-2007"

В незнакомом городе Земли
На Улице Свободы;
Во все концы отсюда ходят корабли
И во все концы взлетают самолеты
Хочешь - можешь поселиться здесь,
Здесь неважно, кто ты -
На Улице Свободы
(с) Тараканы
........................................

Коли ти прокинешся, Тигренятко, то побачивши цей пост, знай: так, мені сподобалась ця фільмоказка під назвою "Стиляги", суперечку ти виграла, можеш вважати мене "нудним" )) І ще - Дзвінко, дякую за те, що саме в твоєму ЖЖ на взагалі наштовхнувся на цю назву (бо у фіналі року в мене взагалі не було часу спостерігати за афішами та новинками), і Аню - критика приймається, разом із коментарями в даному блозі, бо ЖЖ - то таке, я його практично не веду..

А тепер трохи про саму фільмоказку. Фільмом я це назвати не можу, бо тоді він не витримує ніякої критики, навіть найменшої. Вже хоча б тому, що все відбувається в 50-і, коли з них би не зрізали краватки під час облави, а просто їх би запакували усіх на 15 діб, а кого - й на 15 років (мабуть, режисерові все ж вистачило саме тому ґлузду запхати Боба хоча б наприкінці фільму у тюрму; бо інакше це виходить не сталінська епоха, а просто мед і вершки з цукром..) Режисура "провисає" у фільмі (саме якщо називати "Стиляг" фільмом) скрізь. Джаз гарний, навіть відмінний як для російського кіно, але він "живе" своїм життям, а картинка - своїм. Можна просто вирізати саундтрек і слухати )) правда, із саундтреку треба викинути незрозуміло навіщо втулений попсовий "кавер" на "Восьмиклассницу" (який в різному аранжуванні "мусолить" вуха майже третину фільму), радянський "реп" під Бутусова (дивно, що всі в один голос називають ці два моменти найкращими в фільмі, бо вони-то і не "зачепили") і "Американскую жену" (яка одразу нагадала фільми із участю Мерілін Монро, тільки це - копія на порядків три гірша). Про швидкість перетворення "ідейного" хлопця на "стилягу", про Камасутру та про всього-навсього виключення із комсомолу без жодних інших наслідків (і це після того як він "відмовив" секретарю комсомолу..угу...) я взагалі мовчу, бо тоді ризикую не звернути увагу на те, чим же "купила" мене ця казка..

Але ж "купився". Сподобалось же. "Купився" саме.. на деталі, про які не прочитаєш в жодній із рецензій на фільм, в жодному із жж-шних відгуків. Тому що - на мою скромну думку - ось ці моменти були варті двох годин витраченого часу:


"- Сколько Вам лет, молодой человек?
- Двадцать.
- Двадцать.. И Вы еще не поняли, в какой удивительной стране мы живем?!.. Приходите лет через десять, когда джаз будут играть на детских утренниках"

"- Как говорил великий мелкобуржуазный писатель Чехов, "нужно по капле выдавливать из себя.. жлоба"

"- Дюк Эллингтон. Вывих челюсти. Ну, это случается, если человек слишком широко зенул или большой кусок яблока откусил"

"- Понимаешь, все люди разные. Я такой, а он - вот такой. А ты - другая. И это здорово"

"- Так странно, что не нужно от ни от кого больше прятаться"
Найбільш тремкий момент, як на мене, до речі. І те, як він питає "а ему не будет больно" після того.

"- Мэл.. Мне кажется, ты слишком много слушал Чарли Паркера"

"- Чем свободнее человек, тем проще он одет. Главное - не что снаружи, а что под подкладкой"

"- У меня для тебя плохие новости. Нет там никаких стиляг..
- Как?!
- Так. Нет. если бы мы в таком виде вышли на Бродвей, - на настоящий Бродвей - нас бы всех уже за ближайшим углом в психушку загребли.
- ...
- Вот так.
- Да пошел ты! Пошел! Пошел отсюда!
- ...
- Нет стиляг, Мэл..
- Но мы-то есть..."

Із темношкірою дитиною вони "перегнули" взагалі. Один із чотирьох моментів, коли реакція "бред!" Але про погане не буду, а то нічого доброго не залишиться.. ))

А ще "купив" фінал. "Шаляй-Валяй" - єдино вдалий "кавер" за увесь фільм. І просто - ті чотири хвилини в кінці, де він іде зі своєї епохи, а поруч із ним - панки, емо, готи, схе, рокери, хіппі, растамани, репери, клаббери, скейтери, хардкорщики, граймери, брейкери і решта-решта субкультур за різні періоди і часи - ось це сцена, яка вдалася. Вона трішечки кліпова, але жива, не "висмоктана". Жива.

Цей казкофільм треба було показати по всіх каналах замість вже застряглих на зубах "С легким паром" та численних дебільних "вогників" із сердючко-басковими, галкіними та іншим попсово-галюциногеним жахіттям. Треба було безкоштовно подарувати людям казку. А не лупити з них за покази в кінотеатрах, а з файлообмінників старанно "витирати" фільм (я знайшов лише спроби десь так із двадцятої, і то - на Вконтакті). Це в пару разів краще, аніж "новогодняя ночь на ОРТ", але точнісінько у тому ж форматі.

Кіно суперечливе саме тим, наскільки воно "телевізійне" і "недодумане". В ньому є щось тепле. І це - сумний фільм, а не "фильм-праздник" як його "охрестили" майже усі цензори та рецензори. Це - добрий сум від того, що завжди знайдеться ідіот, який віритиме у те, що "но мы-то есть".. Головне, щоб таких "дурнів" було побільше, тоді світ ніколи вже не стане таким, як колись. Бо саме такі люди здатні вірити в ідею того, що усі право мають бути різними; саме такі люди можуть кохати (навіть якщо в неї дитина від іншого; і взагалі - схоже на те, що Поллі-Польза так його і не любила). І тому можна, коли жінка, яку ти кохав, має дитину не від тебе, коли друзі розбіглись, коли система понівечила твоє майбутнє, коли ідеологи свободи кажуть тобі в лице, що ідеї більше немає - можна просто обернутись і тихо сказати "НО МЫ-ТО ЕСТЬ.."

газ і propaGUNda

(c)

Фактично виграють всі
Твоя черга!
(с) FАKтично Самі

Вбий покемона в собі
(с) девіз на "бомбері" Ірени Карпи взимку 2004-го
.....................................................

Ніколи не переймався надто політикою. Хоча б тому, що переважна більшість владних та опозиційних діячів по цей бік Карпат дуже швидко змінюють політичну орієнтацію та совість, залежно від "точки сидіння" у кабінетах та кріслах. Єдиним винятком в моїй політичній активності став листопад - грудень 2004 року, коли мені просто совість би не дозволила чинити інакше, бо спокійно дивитись на автобуси "лисих" із нетутешніми номерами під омонівською охороною в центрі провінційного міста на Півдні України, на БТР-и під обладміністрацією та заяву губернатора про те, що він нашого вуза віддасть під педуніверситет - це не моє. Ні про що не шкодую за той період, окрім єдиного - що не зміг в ті часи бути в Києві.

А тепер вочевидь прийшов час знову трохи поперейматись політикою. Одразу попереджаю, що все в цьому пості носить виключно характер моєї особистої думки, не є політичними чи іншими гаслами і закликами. Просто дяка Богу в цій країні ще ніхто не може відмовити мені у праві мати свою точку зору, так само як і Вам - свою.

Росія перекриває газ. Вкотре. Якщо погортати підручники з історії та паралельно - підручник з економічної історії, то можна побачити, що коли в Російській імперії починалась чергова фінансова криза, то питання вирішувалось легко: брали і йшли на кого-небудь війною. Коли нинішній очільник російського уряду вперше став президентом Росії, то він теж отримав країну у кризовому стані, і питання поставив руба: "мочить в сортире!" І всі радісно побігли "мочить". Спочатку "мочили" в Ічкерії (правда, в основному російських пацанів із глибинки, котрі на питання "куда едете?" відповідали "на убой, батя", а назад повертались "грузом 200"); потім - в Інгушетії; потім періодично "помочували" на рок-фестивалях, топили на підводних човнах, труїли "невідомою речовиною" в залі "Норд-Ост" та підривали гранатометами в школах тої ж таки Ічкерії. Згодом "мочить" стало нікого і ніде (ну, он ще в Південній Осетії спробували; але "розкручувати" побоялись - а раптом Америка дасть Саакашвілі статус натівської країни, і що ж тоді робить?). Тому вирішили "мочить" вкотре газом. Своїх на вулицях Москви та Пітеру "мочить" гумовими кийками та берцями вже нецікаво: а раптом ще якесь "падло" зніме на мобільний телефон, як відбивають нирки доблесні "омонівці" чи як дівчат замісюють ногами спецназівці під час чергових "маршей Несогласных". І взагалі - які ще "несогласні" в країні, де правлять мудрий ВП та ДМ? Тому погляд знову звернувся в напрямку "братських" народів.

Правда, цього разу.. немає в нас уряду, запроданого Кремлю. Немає в нас настроїв "та забірайтє даром, нашо нам та труба", які були ще років із 5 тому. Народ в нас трохи порозумнішав, став нашорошенішим щодо внутрішніх політиків наших, а ті й собі побоюються мимо крісел "пролетіти", навіть почали захищати хоча б деякі національні інтереси.

Особливо цікаво при цьому спостерігати за істерією, яка точиться в російських ЗМІ, за перекошеними обличчями керманичів "Газпром-кантрі", тобто вибачте - Російської Федерації, які ну ніяк не очікували, що наші політики раптом загадають про "правила", раніше ж нічого - вони з нас і не таку ціну могли вибити, а тут раптом в усьому світі нафта 40 доларів за баррель, газ дешевий що нікуди, а ми чомусь не хочему платити 480 баксів за тисячу кубів, правда нахаби, ці "хохли"!!?!

Фішка дуже проста: просто "хохли" закінчились. А грати треба не за фсб-шними прaвилами, а за загальноєвропейськими. Ну це нічого, це ще прийде. Петро І теж не одразу привчив бояр бороди брити.

Загалом Новий рік прийшов якийсь політичний. На Вконтакті у багатьох "промєлькнулі" аватарки із написом "Я за операцию "Литой свинец". Конец ХАМАСу, конец войне". Цікаво: тобто вбивати мирних ізраїльтян не можна, а от бомбувати жінок та дітей Палестини в новорічні та різдвяні свята, коли зазвичай навіть "джихад" припиняли, а фронти усіх війн мовчали хоча б два дні - їх можна нищити. Ті, хто ставить собі подібні аватарки, здебільшого ніколи не були ані в Ізраїлі, ані заглядали, напевно, і ті ж підручники історії, щоб побачити ким, як і в який спосіб було створено "землю обітованну" після Другої Світової. Так, все просто - "або вони, або ми". А більшості краще переглянути черговий мюзикл, спланувати до якого магазину йти за розпродажем із чергової колекції, придбати ще одне авто у кредит і т.п. Ми ж до політики індифирентні, нам байдуже.. Це не наших дітей убивають (поки що); не нашу незалежність придушують танками (поки що); це не нас ненавидить третина світу (лише 1/6, і то - в особі керманичів, але хіба то нас обходить?..)

Один німецький пастор за часів концтабірного буття Німеччини говорив:
"Коли вони прийшли за комуністами, я мовчав: я не був комуністом.
Коли вони прийшли за євреями, я мовчав: я не був євреєм.
Коли вони прийшли за інтелігенцією, я мовчав: я не був інтелігентом.
Але коли вони прийшли за мною, то підняти голос вже було нікому"

PS: оскільки в Росії за пост із рядками негативного характеру про міліцію блогерові дали рік умовно, то невеличка роз'яснювальна ремарка (бо в мене тут не просто про правоохоронців доблесних, тут аж про цілих декілька держав):
Даний пост не є закликом до протистояння чи розпалювання будь-яких форм політичної, расової чи національної ворожнечі, а лише думкою людини, яка спостерігає за тим, що діється.
Данный пост не является призывом к противостоянию на политической, расовой либо этнической почве, а лишь отображает мысли наблюдателя событий.
This post is not in any form a try to start a political, racial or ethnical conflict, but a point of view from the man who watches all the occasion.

Make love not war ну і все таке..

"Кука" і зимове

Ти наодинці
Дні
Такі повільні
Алло,
Ну давай, телефон мій,
Дзвони, дзвони, дзвони
Алло
Де всі вони
Де всі вони є?
(с) Бумбокс
...........................................

Закінчив цикл статей для університетської газети, так що найближчі декілька місяців студенти та студентки вишу, де я мав задоволення навчатись свого часу, почитають трохи про блоги, блоггінг і всілякі такі штуки.

Записник відкрито на сторінці "плани на січень" - і чиста сторінка.. Зібратись із думками - це проблема. Цікаво, відколи. Зазвичай, думки у мене не розбігаються..

Зима - так, зима. Хуртовина злегка, а то й просто холодний рвучкий вітер. Він змітає минуле. А чи намете чогось гарного в цей рік? Хочеться.. Як у Іри Цілик - "хочется в теплую Прагу и в губы"..

Закинув справи - треба (одвічне "треба", "мусиш", "варто") повертатись у робочий ритм. А то зручно лягати спати о першій ночі і прокидатись о десятій ранку. Скоро цій "халяві" прийде очікуваний "фініш".

А ще..гарний фільм подивився. Один із тих, після яких стає дуже тепло десь там, де серце. І ще - після таких фільмів дуже дітей хочеться )) Своїх. Фільм "Кука" 2007 року, я свого часу не бачив. Про дівчинку, яка вміла дати собі раду одна у великому місті, але боялася собаки. І про те, що ми ще можемо бути людьми. І звичайно ж - казка, так, інді-казка, тепла, зі сльозами десь у горлі, із неповторним епізодом коли вона дивиться мультики із дерева; із смішною провокацією на дитячому майданчику, аби взяти потрібні їй продукти, залишивши замість них гроші; із філософським "я уже поиграла, а вы всё равно поваляете" та дорослим "вам что, заняться больше нечем, чего вы кричите?!" Із сценками із вікна пітерського кафе. Із пронизуючим до сліз поїданням Кукою цукерок перед вітриною дорогого магазину. Із ранковою вівсянкою та ведмедиками у маленької дівчинки та дорослої успішної жінки. І просто зі спробою пробудити в кожному із нас щось тепле. Фільм, аби ми не забували про те, що ми - люди.. Подивитись обов'язково усім, кого так само як мене дістали гучні покази новинок без змісту та сюжету. Гарного вечора усім вам. Я вас люблю. Кого менше, кого більше )) Не забувайте бути людьми..

він у мене One-2: Ubuntu для Aspire

Ubuntu. Linux for human beings.
(c) official motto
..................................

В Новий рік - із новою системою, або Убунту для нетбука.

Настав час експерементувати далі. Точніше, він настав ще наприкінці старого - на початку нового року, коли окрім звичної Вінди закортіло мені побачити в дії якусь іншу ОС на моєму Acer Aspire One 110. Вибір впав на Ubuntu 8.10, тому що:

1) це єдиний дистрибутив, який одразу і без глюків закачався;
2) Мандріва із чужого диску давала помилку при процесі інсталяції на етапі розмітки накопичувача, і викидала на початок інсталяції;
3) live-CD Mandriva 2009 KDE не захотів конфігурувати "хард" коректно і зависав при спробі "упізнати" відеокарту.

Позитивні моменти:
1) установка тривала близько 20 хвилин усього;
2) WiFi, sound, cardreaders запрацювали "із коробки", як і підтримка основних форматів опен-сорс звуку та відео
3) система проінсталювалась під юзера, але щоб перейти в рут, достатньо просто sudo su і ввести свій пароль юзера

Цікаві моменти:
1) розмічає диск коректно (я ставив на вже існуючу вінду ще й лінукс на той же SSD-носій), опції не міняти, лише перед інсталяцією (в мене була установка із "флешки") треба під віндою збільшити файл підкачки настільки, скільки місця для вінди ви хочете залишити, бо все вільне місце Убунта забере під себе. можна погратись із менеджером розбивки диску, але я вирішив зекономити час і зусилля.
2) деякі речі доведеться "заводити" руками з-під руту, про них буде в мануалах, лінки на які викладу далі.

Обіцяні мануали та лінки, щоб довго не шукати:
Основні моменти можна прочитати (тут), (тут) і ще можу вислати інвайт на перегляд копій цих файлів у Google Docs (все - копії одного і того ж архіву, залиті у форматі PDF).

Як встановити Windows XP for Acer Aspire One 110 - read here (UA).

Вгорі - трішки фоток із "малюка". Працює шустро під обома системами. Для Убунти треба не менше 4 Гб місця. Незабаром розміщу мануал стосовно того, як налаштувати PEOPLEnet під Убунту. Гарного усім дня.

про гангста-фільми: враження

(с)rude stvorinnya

Бумбокс і Надін

зима-зима, зима-зима,
моя кохана і кума,
чимось білим
літо вкрила..
(с) Бумбокс

я маю місяць, маю небо, маю твій телефон -
isn't it сон?
(с) ОЕ
................................................

А за вікнами знову пролітає сніг.
Короткі хвилини змінюються короткими годинами.
Джаз та лаунж змінюються Korn та "ДахаБраха" (кияни, я вам заздрю, у вас в січні аж декілька постановок "Даху", в яких вони братимуть участь). Ну то таке..

Нова "хвороба" - це короткі пости. Це твіттер-синдром )) Думки потрібно колекціонувати, збирати, а не розкидатись ними. Мабуть. Але то таке. Пишу як живу, а живу я якось дуже невпорядковано і уривчасто.

Подивився "Above The Rim". Торкнувся, так би мовити, кіношного олдскулу хіп-хоп кіно, все ж таки 1994-й рік - це вам не абищо (чи навіть ще раніше..). Тупак органічно як "поганий хлопець", решта теж нічого. Правда, не зрозуміло, хто такий той бомж, якого вони пришили, і чому охоронець знає його, і чому баскетбольна кар'єра охоронця не вдалася. І що сталось із пацаном, який застрелив Пташку у фіналі фільму. А так фільм нічогенький, "просте життя простих хлопців" із "чорного кварталу", сленг, апломб, великі пістолети і багато гарного баскетболу. Трек теж відповідний. "We must be soldiers. I said soldiers, not any motherf@ckin' clowns" - це мабуть головна фраза, довкола якої - з одного боку герой Тупака Шакура із його гангста-бізнес, а з іншого - актор, який грає його старшого брата. Коротше, все як завжди: бабло, зло, добро, постріли, трішки трагедій, любов, гарні хлопці перемагають поганих, баскетбол, ну і що там ще..

А ще наприкінці грудня подивився.. "Adulthood" ("Шпана-2" в нашому прокаті). З тієї ж опери, тільки 2008-го року випуску. А ще - замість Штатів - Лондон, замість "хаслерів" - драгдилери; замість олдскулреп - грайм; замість сигар та "травки" - "доріжки" героїну і мінімум цензури. Найбільше враження від фільму - це грайм. Grrrrrime from East-londonnn town, який просто валить. шукатиму саундтрек, він бомбовий. А сюжет досить банальний: вийшов із тюряги - а на тебе вже чкає помста; і понеслося.. ну а ще в проміжках - секс, істерики, мордобій різного ступеня складності, стрілянина ну і "любовь-морковь", куди ж без неї..; сподобалась подружка негра, який хоче стати юристом - своїм апломбом та незалежністю. І взагалі, висновок такий: з часом усіляка дружба йде "під кат", вороги теж дрібнішають, а залишаються лише помилки минулого і кохання..чи секс.. чи секс із коханням. Щось таке. Коротше, якщо припустити, що у Франції та Лондоні такі ж спальні райони, як наші, то це - "фільм спальних районів".


PS: а взагалі у мене якийсь сумбурний настрій. Так що не дивуйтесь. Енергія, мабуть, розриває думками голову. От і пишу усе підряд, одразу, навіть епіграфи не коннектують із текстами. То я ніяк не можу увійти у новий ритм нового життя )) і взагалі - у мене в плеєрі після Nirvana одразу йде саундтрек із "Дев'ятих врат".. Так що все ок. )) За вікнами лежить хрусткий снігоцукор чи цукоросніг.

з Новим

coffee..

пусть сбудется все самое заветное..
(c) Тигренятко

чтобы когда 31 декабря 2009 я тебе позвоню и спрошу "ну, что хорошего у тебя за этот год?", то ты мне перечислял список часа два подряд, не меньше
(с) Вика

девушку тебе. адекватную.
(с) Света

зарплату тебе в долларах и депозит в евро
(с) Женька

щастя. теплого. казкового. справжнього :)
(с) Дзвінка

але головне здоров*я та голову на плечах.не довіряй нікому\. вірь у себе:)
(с) Stervenyatko
........................................................


Let this year be really new. Not just "new year" but in general.. you know.. the hardest task is to start DOING, but keep PLANNING stays hard as well..

Календар перегорнуто. Помовчати із тиждень. Тепло. Точніше, активно займатись пошуками тепла. Відчувати легку збайдужілість до оточуючих буднів, до банальних фраз, до побажань і взагалі не відчувати на смак та дотик той Новий рік.

Подивитись замість новорічної промови Президента фільм "Безумие". Помовчати. Подумати. Помітити, наскільки всі говорять про схожі теми, фільми, проблеми, наскільки всі звикли повторюватись і повторювати, неначе бути СОБОЮ - це вже ненормально.

Вичистити мобільний від номерів, які вже півроку чи рік мовчать. Викинути старі записники, де повно думок та віршів про тих, хто давно пішов у тінь, хто став минулим.

Трохи посумувати, що рік був саме таким, що він минув, вигорнути усі сміття та душевно-емоційний мотлох за поріг, залишити його там.

А ще..помилуватись нічним містом, йти хрустким морозним і все ще білим снігом, побажати собі нереально багато і надзвичайно мало - ЩАСТЯ. Пити чорний чай зі скибкою півмісяця у формі лимона (чи лимона у формі півмісяця). Стирати зайві смс-ки. Скласти список справ на перший місяць нового року. Лягти спати о четвертій ранку без усілякої на то причини, а просто лише тому, що не було чим зайняти час..

PS: деякі цитати з фільму ("Безумие", 2008) (подивитись можна [тут])

"- Вокруг полным-полно идиотов, док. Не становитесь одним из них".

"- я люблю тебя...
- да ладно тебе."

"- я всё отдал бы, чтобы стать тобой. Всмысле - вернуться в твой возраст"


"- я ненавижу свою жену.
- а я - своих родителей..
- тебе нужна девушка.
- нам обоим нужна девушка, док."

"- как пел B.I.G.: "сучки уходят.."
- ага, "..а пушки остаются с нами"
- точно!"

"- если ты не звонишь, потому что я сказал, что я люблю тебя, то извини, я не это имел в виду.. хотя знаешь что?! К черту!!! Идет оно всё! Я именно это и хотел сказать!"

"- постой здесь, пока я не ушел. я хочу запомнить этот момент. у меня раньше такого не было.
- чего не было?
- мне раньше никогда не разбивали сердце."


З НОВИМ.