navпіл

Penelope Cruz in Mango Ad Print.

..ти достатньо їси і нормально спиш,
і не переймаєшся в жодному разі,
що там у неї - нежить чи сказ,
чи є цигарки і чи тепло в хаті;
і дзвониш до неї, як Бог, кожен раз
о восьмій чи часом о пів-на-дев'яту...
(с) Катерина Бабкіна
.............................................

дивний падолистовий калейдоскоп імен, сторінок і книжок поглинає стрімголов відтинки часу розміром з кавові чашки чи чашки для кави, у всіх якісь справи, яскраві, до болю знайомі обличчя і телефони, малюють по небу блакитними кроками, краплями, вогкими і невагомими, різними, відчаю й радості снами, сомнамбули долі чи просто так, з ними і з вами..

неоптимізований словесно-думковий потік провокує музика. терміново розшукується у будь-якій кількості пісень понад 1 шт. Катерина Бабкіна, нові твори від Sigur Ros, Королівські Зайці, Нічлава-трек "Вставай, сонце" та нова музика. НОВА. Та, якої в мене ще немає. А ще ядово-зелений молескін, білі із зеленим кросівки та нові широкі джинси, картата сорочка та вузька чорна краватка.

самотність, весна, авітаміноз, перепади погоди і настрою, депресивно-позитивний рок, відсутність алкоголю у крові, думок у голові, музи в серці, теплих рук у кишенях моєї куртки, дотику до обожнюваної спини (чи спини тієї, яку можна було б обожнювати) у ліжку, відсутність нікотинового концентрату в легенях, надлишок House M.D. на екрані, залишки минулого у кількох недонищених паперових diary-books і суцільна антропоморфна, деформовано-ніжна тиша із неповернень, із відвертості, нікому не потрібної, і мене, маловідкритого і трохи не-того-яким-мене-звикли-бачити-всі-ви-і-ще-вони..

ми ділимо час уікендами навпіл, марнуючи його зі своїми барбікенами в голові, із мейнстримовим андеграундом та непопсовою очевидністю того, що ми копіюємо індивідуалізм, взаємно, сто тисяч разів копіюємо, збираємо в Пінчук-Артцентр "еліту", щоб дивитись на мертву корову Херста в крові та гноєві і казати "о так, це така концептуальна річ". Херст скажено посміхається: він як і Малевич - надурив увесь світ, змусив наділених владою та впливом багатих та не дуже "елітарних" чуваків у костюмах від Brioni із розумним виглядом обговорювати витвори власної зсудомлено-хворобливої уяви. Це сучасні пташки Босха на новий лад, і "еліта" готова рукоплескати їм стоячи. Smile for the camera..

Анна дарує уривки незвичайного тепла у своєму щоденнику, допоки ми дивимось у телевізори, виглядаючи звідти кращу долі напередодні чергових виборів, плекаємо День Землі та передвиборчі програми великошанованих дурнів, яким за сорок, у них мігрень, проблеми з нирками та почуттям гумору. а ми від того маємо сурогатно-алкогольний кайф демократичного "долучення" до світлого прийдешнього... "..і далі за двох Вона набирає щовечора Бога.."

В телефонній книжці різко скорочується клькість жіночих імен та й імен взагалі. Час стирає грані непомітно, від чого ти не боїшся його втрачати.

PS: напад лірики :) прошу не сприймати за весняну шизофренію. все в нормі. просто треба в черговий раз пустити по серцю весняний холодний вітер..