правильність життя

вчора, під час перегляду "9 and 1/2 weeks" мене раптом обійняло відчуття, зовсім не поєднане із тим, що відбувається на екрані.


а саме: відчуття, що все, що я роблю - цілком правильно. що я роблю правильні речі і доцільні справи. що кроки, які зробив чи не зробив, чи ще маю зробити, були цілком відповідними і - знову ж таки - правильними. що наслідки цих кроків, які я бачу чи ще побачу - вони саме ті, які дійсно потрібні в моєму житті. що "нас нєвозможно сбіть с путі - нам пофігу куда ідті" - це іронічне відображення хаотичності, але одночасної впорядкованності людського життя.

інколи, коли з якихось причин ти починаєш вагатись у прийнятті певних рішень, у певних вчинках, відчуттях чи емоційних станах, саме цього почуття "правильності" дуже бракує. зберігати його - то чи не найбільша цінність і найневловиміша майстерність. можилво, саме через це кожен із нас прагне одного дня сказати "I've done everything the way I should do". і від того сповнюєшся якимось дивним спокоєм. розумінням, що є речі, якими ти владен керувати, а є те, чим ти не керуєш, і відтак - "just live your life".