Лірична книжка-медитація. Будні, вихідні, ночі, дні та думковідчуття Дарини — головної героїні, яка втратила маму і живе тепер у дивній суміші відчуттів минулого, теперішнього та прийдешнього, із тихим замилуванням спостерігає світ і себе в ньому; немов бачить сни і не прокидається, чи прокидається, щоб сон — як у стрічці “Waking life” - знову став наступним шматком реальності, а реальність була лише шматком чийогось сну. Читання книжки створює дуже прозору і тривку, хоча й кришталеву і тендітну атмосферу ліричної емоційності. Манера авторки немов торкається різних струн душі, і ті струни в тобі грають. А ще книжка має дивну властивість: ви можете почати її читати з будь-якого абзацу, з будь-якої сторінки — і одразу поринете у світ головної героїні, часто впізнаючи власний настрій. Болісний ліризм чи емоційне замилування — основні відтінки, які накладаються на палітру відчуття світу, коли читаєш “Реквієм для листопаду”. Цю книжку мені порадила Аня, за що я їй тепер безмежно вдячний. Читати раджу тоді, коли дуже самотньо і хочеться тепла. Слова нічого не скажуть — їх треба відчути шкірою.
замість PS
No comments:
Post a Comment