Этот пост опубликован в то время, пока я в отпуске
«..Знаєте, це така збіса цікава річ. Її ніхто ніколи не тримав у руках. Від неї реально дах зриває, я вам кажу. Та ви й самі знаєте, просто не помічали. А я вам покажу. Ходімо!
Хочете, я вам покажу таке, від чого реально люди фігєють? Ага! Ось у вас уже оченята заблищали, я ж вас знаю, вам такі штуки подобаються. Ні, не стану я вас кокаїновими доріжками чи гламурними стразами на попі вабити, для цього є нічні клуби та будинки розпусти (найближчий – у Амстердамі). Але ж ви хочете, щоб було трешево? Буде вам і дешево, і трешево. Чого-чого, а трешу та епатажу я для вас не пошкодую: тут вам не Армія спасіння, не секта і не церква, ніяких нотацій і проповідей. Очі тільки розкрийте ширше і міцніше закрийте рота, бо слова заважають бачити…
Ось вона біжить така радісна, в руках квіти, за спиною невеличкий портфелик. Вона йде до школи. Уперше. І на обличчі її вже є ось ця сама, яку ніхто ніколи не зміг піймати – Посмішка. Вона ще не зіпсована нічим і ніким. Вона посміхається тому, хто за десять років її зґвалтує і вб’є, а поки що буде вчитись із нею в одному класі, а за кілька років буде носити за нею портфелика. Погляньте, який милий веснянкуватий хлопчик! Просто картинка… І навкруги теж – суцільні Посмішки. Хоча декого через три роки поховають, а в її батька буде смертельна хвороба. Та це потім. А зараз вона посміхається. Нумо, посміхніться їй у відповідь, вона ж бо ще дитина!..
А ось ми з вами трошки помандрували в часі. Років так на вісім. Що ми бачимо? Ага, правильно. Ось вона йде вулицею, типова «дєвочка з плеєром», як співала одна російська рок-зірка: на голові навушники, у голові – суцільний безлад думок, на серці – весна, навколо – зима, на обличчі – Посмішка. Вона вже замріяна, бо закохана. Вперше. Дурепа. Якби знала, в кого саме, прострелила б йому голову. Однаково його чекає довічне ув’язнення за декілька років. Нащо це їй?! Вона й сама не знає. Вона мрійливо посміхається зимовому сонцю та ялинкам, вкритим памороззю. Перехожі посміхаються, дивлячись їй услід, адже перед ними – Молодість. Гарні часи…
Додамо на годиннику ще півтора роки. Завіса впаде вже швидко, та поки що вона посміхається. Вона млосно і втомлено посміхається, а він милується нею, відкинувшись на подушки. Не смійте мені в цьому місці читати нотації про ранні статеві стосунки – їй вже сімнадцять, вона сама обирає. Вона обрала його. І жодних передчуттів чи заборон. Вона посміхається, бо щаслива саме зараз. Бо вона віддана йому, а він взяв її як найдорожчий подарунок. Ось тільки вона ще не знає, що не він поклав її біля серця. Вона палить у ліжку і посміхається…»
Чоловік років сорока замовкає, обережно кладе темно-багряну троянду на присипану першим снігом кам’яну плиту. Він уривчасто зітхає, проходить повз мене і неквапливо йде по головній алеї кладовища. З чорного мармурового обеліска на мене дивиться вічно юне обличчя дівчини із довгим волоссям, котра мрійливо і ніжно посміхається.
19.08.2007
Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России
Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ
No comments:
Post a Comment