Японське кіно - це взагалі доволі непередбачувана штука. З одного боку - це суцільний треш та безліч стрічок із справжнім "м'ясом" у кадрі. З іншого - це такі стрічки як "Мої дощові дні".
Історія про те, як кохання змінює світ 17-літня дівчина закохується у вчителя коледжу і як почуття здатні змінити людину від легкого та безтурботного життя утриманки їй захочеться повернутись до себе справжньої. Про людяність та підступність. Про дружбу і ще - про досить дивні і звичайно-незвичайні речі. Не дуже передали куті меду із романтикою та "сльозами і соплями", додали гарний саундтрек і не надто награні переживання. У підсумку - вийшла ось таке сучасне японське кіно "про любов". Гарне кіно. Фінал, щоправда, трохи занадто ідеалістичний. Але решти фільму це не псує.
Чомусь нагадало мені "My Blueberry Nights" - не лише за співзвучністю назв, але - мабуть - через наївність та щиру незіпсовану душу однієї із головних героїнь фільму, Томоко. Рекомендую і вам. Особливо, якщо надворі йде дощ. Окремий бонус - хороший саундтрек. Вдалося розшукати озвучку лише одноголосу або оригінал із російськими "сабами", можливо, вам пощастить більше.
No comments:
Post a Comment