Про "інфотеймент" як непомітне зло

Ви помічали, наскільки контент-який-вас-розважає потіснив контент-який-змушує-вас-думати? Раніше найбільшою "розважалкою" було ТБ: спроби робити аналітичний, інтеліґентний, розумово багатий продукт в ефірі 80% ефірних та кабельних телеканалів протягом останніх 15 років остаточно захлинулися "клюквою" та серіалами-передачами із закадровою ржачкою та безкінечними піснями-танцями-талантами-трюками-екстримом.

Тепер протягом останніх півтора року в рейтинг "розважалок" потрапив інтернет. Демотиватори, бугагашечки, малюночки, кривенький фотошоп, боянисті приколи та гібриди луркмора, фішок.нет, котики та дівчатка різного ступеня тяжкості оголеності заполонили не лише сторінки брендів в соціальних мережах, але й посіли найбільші рубрики в онлайн-виданнях, в блогосфері, "продукт" цей валиться нам усім на голову наче сніг серед літа - і втекти нікуди від того всього.

"Інфотеймент" (informational entertainment) замінив для брендів спілкування із аудиторією; для самої аудиторії "інфотеймент" замінив контент, котрий пробуджує думку (і саму думку як таку), контентом, котрий "збирає лайки" і намагається змусити нас до посмішки. Ростуть як гриби усілякі "Офісниє тьоркі" та інші спільноти з гумором та "філософією" низького штибу. Семінари та конференції дедалі більше присвячені не тому, як робити крутий цікавий і розумний (РОЗУМНИЙ, а не смішний) продукт, а тому, як побільше збирати трафіку і "лайків" - і неважливо, що я-ти-він-вона не розуміємо, навіщо мобільний оператор постить котиків та "сердечки" замість того, щоб дати чітку відповідь на те, чому в конкретному регіоні проблеми із покриттям і чому не попередили смс-кою про зростання тарифів з певного числа.

Агенції та самі клієнти (частково) почали сприймати "інфотеймент" як належне, таке враження, ніби ми всі частково отупіли (а може - закрадається острах - і справді отупіли та не помітили того й самі?), користуючись соцмережами, і тепер такий контент "авто-в-костюмі-банана" складає від 50% до 85% стрічки не лише ВКонтакті, але й у Фейсбукові, і це - не найкраща тенденція: по-перше, свідчить про те, що СММники "видохлися" і йдуть по шляху найменшого спротиву і "затуплення" аудиторії, по-друге - не формує ніякий смак у аудиторії, не кажучи вже про те, що інформаційна цінність такої "активності" дуже сумнівна (не кажучи вже про конверсію, а не про "базз заради баззу").

В цьому плані соцмережі та ТБ все більше і все голосніше декларують тезу "Why so serious?!" Ось тільки це - улюблена фраза Джокера, а Джокер був психопатом (якщо раптом хто не бачив передостаннього фільму про "Бетмена").