дякую, або "pay my dues" (c)

(c) Stas by me

Да, я сегодня не один,
Кто один идет домой,
И с ним не будет никого,
Хочешь пей, молчи да вой,
И только вера на стене,
И только дно под ней без дна;
Я наблюдаю, как во мне
Не живет
Она
(с) ДДТ
............................................

зимно-туманно-осінньо-незрозуміло-спокіно-апатично-тихо..
сьогодні сніжно і сонячно.
позавчора мертво-тихо і загально-втрачено.
вчора спокійно-позитивно.
сьогодні трохи дивно...

це був гарний рік.
один із найважчих та найнесподіваніших років у моєму житті до сьогодні.
він приніс силу-силенну веб- та невеб-знайомств.
він подарував мені ще один день народження.
він подарував мені нових друзів, багато знайомих і доволі цікавих особистостей.
цей рік навчив мене бути собою.
це був знервований і зболений рік.
це був рік випробувань і перемог, життів і смертей, поцілунків і образ, криків і тиші, дурниць і речей, про які я не шкодую, бо вчинив саме так, як вважало серце.

всім дякую.
особливо дякую тим понад 1400 особам, які хоча б раз - хай навіть випадково, із примхи гугла - відвідали цей блог і щось почитали із моїх думок.

окрема подяка та вітання із наступаючим-2009 усім ось цим хорошим людям:
Віка, Макс, Світлана - ви завжди були так чи інакше "зі мною", бо ви - найближчі, величезне вам спасибі за підтримку, думки, враження, листи, всілякі приємності і Максу за той експромт-візит ));

А також вітання із НР та Різдвом летять до..
Мілки - наймудрішої жінки на планеті)) і єдиного вдалого прикладу (поки що) того, що мрії та почуття збуваються, якщо дуже захочуть обоє; Олі ака "Принцесса Всея Руси" - я тебе лю, в мене немає більше таких скажених подруг)) а ще щоб ти в 2009-му нарешті підкорила хоча б щось із того, про що ми зазвичай з тобою балакаємо )); Альони - залишайся такою ж позитивно-спрямованою; Жеки - ну шо, Дєд, прарвьомся?!)), Наді - чому ми в університеті стільки не спілкувались, а?!)), Барта - приїжджай у гості, в тебе ж тут десь похресник, здається =), Іллі - фразу "я люблю пиво и немного маму" я використовую дедалі частіше))), Олени - HR forever! читатиму тебе і надалі, я ж маю дочекатись вашого і Володимиром хеппі-енду та весілля ;); Аліни - бажаю Вам, місс, аби в Новому році Ваша краса, розум та професіоналізм були незмінними,..або просто з Новим роком, Queen Alin, і щоб твій принц частіше приїжджав додому )))

Окреме і дуже тепле вітання - Тигренятку, сонечку і просто Іринці. Ми не так давно знайомі. Але дуже хочеться вірити, що це - початок чогось хорошого, м'якого, може - зі смаком м'ятної кави та мандаринок.. Бажаю тобі в Новому Році тепла. Того, яке йде від серця... Щось придумаємо...

Ще одна порція вітань тобі, Анко-Дзвінко, і тобі, Марино. Аню, розкладатимемо світ по поличках - може, вийде гарна бібілотека ;) Маринко, книжка буде? щоб була книжка!!

і ще - всім тим людям, котрі зустрічались мені на шляху життя цього року.
всім вам вдячний.

and all the best wishes & congratulatons to:
Аня Портикевич и Маша Шинода ;)
Катя Романенко
Оля Silent Scream
Alex Sunrise (vkontakte-name)
Яна Кучерук
Серега Зимовец
Машко-Уххтыжжко
Анюта 50кг_Щасьтья(: Зауменная
Alyona -Ginger- Gorbatko
Helen Pure Poison
Андрей Фурсов
Костя Мирин
Аня Михайленко
Zlo-Kostyl Pronkevich
Саша Сторожук
Серый Funamentum Погорелов
Екатерина Whatsername Соловьёва
Cat Нигматулина
Nika Nykyforova
Кристи Лобода
и все-все-все, вас очень много, те, кому желаю в Новом году be the best, the first and the only! ;)



даний блог все ще під підозрою про спам.
якщо його раптом закриють через непорозуміння.. то побачимо, чи буде новий.
зараз же я йду в новий рік за новими враженнями.
блог тимчасово закриваю.
можливо, це такі собі канікули..
можливо, це взагалі назовсім.
життя покаже.

сніжної і ніжної вам новорічної казки!



P.S.: давай помиримось. не тримай на мене зла. Якщо мрії - реальні, то їх можна досягти. Ти точно знаєш, що за цей рік стала для мене людиною чи не настільки ж близькою, як ті, хто був поруч по життю вже багато років. Матиму за честь, якщо зможу називати тебе своєю подругою і надалі. Не йди. Завдавши один одному ще трохи болі, ми не принесемо собі користі. Ставши друзями, ми зможемо бути один для одного завжди близькими попри життєві обставини. Мир?.. Із Новим Роком Тебе. Хай твій wishlist справдиться. Ти ж знаєш, що я пишу це від щирого серця..

про ІНФОСТОР та мєнтовський "беспрєдєл"

А тепер на столах повно, а в душах порожньо..
(с) моя мама

Танки грязи не боятся
(с) дурне радянське прислів'я
........................................

Ми живемо у поліцейській державі, де життя, безпека і приватні інтереси людини більше нічого і ні для кого не важать. Всі бажаючі опротестувати це твердження запрошуються почитати замітку далі:

"12 листопада, близько 18.30 у підземному переході біля метро «Оболонь» випадкові перехожі стали свідками того, як наша міліція нас береже. Троє представників правоохоронних (щодо них це слово можна вживати виключно категоріально) органів, наочно демонструючи, що не дарма їх у народі називають «мусорами», з криком і матюками розганяли стареньких бабусь, які торгували петрушкою та огірками. Очевидно, вони, як представники державної влади, таким чином проявляли турботу про те, щоб літні люди не мали «нетрудових доходів», окрім бомжацької пенсії, та не ухилялися від сплати податків із своїх шалених петрушкових баришів. Бо у нашій країні, мабуть, усі олігархи платять податки із своїх офшорних ничок, а значить і ці бабуськи мусять. А то позажирались…

Несподівано ситуація отримала свій нелогічний і незвичний розвиток. З натовпу перехожих, що мовчки прямував повз живий приклад турботи ментів про порядок у державі, відокремився молодий хлопець.

Він підійшов до нашої доблесної міліції, що розважалася на повну катушку, і заявив, що так вести себе із літніми людьми не можна. Мєнти від такого нахабства трохи припухли. Але, як представники закону при виконанні службових обов’язків, чемно і тактично порекомендувати хлопцеві піти на х.., якщо він не хоче, щоб його «закрили». А той, падлєц, нє внємля голосу рассудка, заявив, що мєнти – підари, раз не поважають старих людей, що їм у бабусі годяться, і не дають їм заробити хоча б копійки на хліб.

Далі події розгорталися за відомим заздалегідь сценарієм. Мєнти заламали хлопцеві руки і, поваливши його на землю, почали бити ногами, як того і вимагають устав та службові інструкції. Потім вдягнули наручники, натягнули светра на голову, щоб обмежити рухливість та поле зору, і спробували поволочити на вулицю.

За цей час навколо зібрався натовп. Багато хто почав обурюватися діями сурових пацанів у формі, а одна дівчинка почала знімати їх на мобільні телефони. Це не сподобалося від природи скромним героям, і один з них підійшов до дівчини і вдарив її по руці з телефоном. Телефон від удару вилетів у неї з рук і вцілив у обличчя літню жінку, яка стояла поряд, розбивши їй лице. Мент, натренованим оком краще будь-якої судмедекспертизи оцінивши ситуацію, одразу ж заявив, що дівчина п’яна, і її зараз заберуть у РОВД, а тому краще віддати телефон. Отримавши відмову, він спробував це зробити по-джентельменськи галантно – силою. Зупинило його лише те, що описані події на телефони знімало близько десятка свідків.

Хлопця потягли на вулицю, по дорозі били. Люди, обурені цим, спробували відбити його, вимагаючи від мусорів пред’явити посвідчення. Дехто почав дзвонити у міліцію. Близько півсотні людей піднялися на вулицю слідом за ментами.

Хлопця закинули в «бобік», але натовп обступив машину, перекривши рух і вимагаючи відпустити затриманого. Троє «героїв» спробували силою розкидати людей аки Ілля Муровець половців, щоб звільнити проїзд, але зазнали фіаско. Їх відтіснили від машини – у повітрі запахло духом містера Лінча, світла йому пам’ять. Тоді ці билинні богатирі кинулися до таксівки, що стояла поряд, і спробували втекти на ній. Та марно. У цей момент один із героїв, очевидно, трошки обісрався – він почав дзвонити комусь по телефону і кричати «Заберіть мене звідси, мені страшно!».

Тут якраз під’їхали люди у штатському, які представилися операми з Оболонського РОВД, серед них був зам начальника відділку – він єдиний, хто пред’явив посвідчення. Поки цей зам вимагав від людей розійтися, обіцяючи, що «буде гірше», інші опера згадали класичну пісню групи «Любе» - прарвьомся, атвєтят апєра! (с). Вони грубо, з матюками, довели усім присутнім, що тренований мент значно переважає за рівнем фізичної підготовки середньостатистичну жінку, і швидко розчистили шлях для авто із затриманим.

Решта фоток, тексту та відео ТУТ

(с) джерело

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ - НЕ СТАНЬТЕ НАСТУПНИМИ. Поки в нас немає закону про володіння вогнепальною зброєю, захистити нас нікому.

А друга тема - це ІНФОСТОР (infostore.org) і боротьба із ним нашої "доблесної" влади, яка остаточно вирішила стати посміховищем, то вимагаючи ввести санкції на ВКонтакті та ЖЖ, то закриваючи файлообмінники та контент-сайти. Далі - цитата:

"http://alexeymas.livejournal.com/219036.html

Сегодня МВД провело 12 часов в нашем офисе (с 2 дня до 2 ночи) пытаясь вывезти всю нашу технику.
Воля вообще Титан вызывала, потому что они ее юристов на площадку не пускали.

Милиция слабый союзник, ты с ними общаешься, помогаешь в каких-то следственных экспериментов.
А потом у них срывает башню и они приходят и вывозят все, до чего могут дотянутся.
В общем план по хаотическим действиям МВД выполнило на 5 с плюсом.

Сначала они бегали по этажу издания "Зеркало недели" и пытались там кого-то арестовать, хотя ордера то на арест у них не было, только на обыск (это они дверью ошиблись).

Потом положили на пол сотрудников и выгоняли адвоката.
Вообщем начинаем наш марафон об освещении действий МВД на тему Инфосторе.
Потом я шесть часов пил кофе с понятыми, в которых мои друзья идентифицировали проституток.
Между прочим они отказались назваться smiling smiley) и на мое замечание про то, что они бухгалтера (менты им постоянно предлагали деньги считать), сильно хихикали. Ну и я слабо поверю, что кто-то (с которым товарищи милиционеры общались лично) провели бы 12 часов в офисе просто так, без того, чтобы им пообещали что-то скостить.
Милиционеры еще предлагали понятым для них что-то приготовить (я так понимаю из еды) Фраза звучала "когда мы мол (наконец) приедем к вам на готовку" (в гости?). Так как своих поварих из МВД они бы не могли пригласить, то все сходится. Но я как-то поздно об этом понял и поил их кофем и прочим, а они там сидели и хихикали в углу.

Долго думал что слово "менты" ругательное, но не нашел никаких замен. Да, многие из них оказались начитанными людьми (почти все), но иногда они ведут себя именно как менты. То есть с огнем в глазах рассказывают какую-то чушь. Не все конечно, но многих заносит.

Заранее прошу извинения у тех, кто подписался читать про бизнес.
Зато я быстро стану тысячником, что уж теперь smiling smiley
Я только за 6 часов вакханалии в собственном офисе, я пришел ровно на половине. Потом мне рассказывали, про доходящую до перестрелки борьбу Тинана на Воле с МВД (при этом одни же за деньги Титан, а МВД просто с ума сошли слегка). Воля вызвала Титан, так как на обыск не пустили Волевских юристов.

Ну и да, можете ссылаться. Я вам тут еще напишу smiling smiley Что уж теперь smiling smiley
И то, что я про все это думаю тоже."
(с) джерело ТУТ


А тепер підійміть руку ті з вас, дітки, хто ще вірить у демократію.. Дуже високо не підіймайте: однаково ту руку вам зрубають.


Бережіть себе, бо всім нам "надо пережить декабрь" (с) (фраза, почута на роботі)

UPD:
слухайте, може, завести рубрику "Маразми"?..
ще парочку: http://www.xakep.ru/post/46350/default.asp
і ось це http://www.xakep.ru/post/45768/default.asp

він у мене One, або Битва за Aspire )

(с) Beyoglu Nights by nowaryesblack

Можно, конечно, оставить Линукс. Однако практика показывает, что тогда развиваются побочныe эффекты, в частности: появляются покрасневшие глаза, отрастает борода и заводится растянутый свитер..
(с) з відгуків на Linux під Acer Aspire One
..................................................

Пропадав я три дні не бозна де, і не зник, і не вкусило мене нічого (ну шлунок трохи "здав", але то таке, буває..). А пропадав я через купівлю та налаштування штуки (вона ж - гаджет, вона ж - фіча, вона ж - прикольний нетбук, вона ж - суперова річ, вона ж - "нащо-воно-тобі", вона ж - "новая цацка, тоже такой хочу", вона ж - "фігасобі", вона ж - "такой масечка" і безліч інших слів від різних людей=) )) - про що це я? - ага! - штуки під назвою Acer Aspire One 110B. Придбав я цей симпатичний нетбук, котрий може спокійно тягатись із ноутом початкового рівня ще в п'ятницю; сьогодні маємо надворі понеділок (до речі - усіх із зимою!) - тож саме час в деталях розповісти про враження і поділитись поміченими мінусами, плюсами та процесом КОРЕКТНОГО встановлення "віндовз" під даний гаджет (а не такого, як описано на сторінках купівлі форумів.. ррррр ).

Почнемо із комплектації. Мені дістався нетбук Acer Aspire One.. 110Bw темно-синього кольору із процесором Інтел Атом 1,6 ГГц, оперативкою (увага!) чомусь аж 1,5 Гб, накопичувачем SSD 8 Gb, до якого одразу була куплена картка ще 8 Gb від Apacer формату SD нового стандарту. Все купував ось у цьому магазині (не рекламую, але кажу "дякую" ). На ньому була встановлена тріальна Вінда ХР із другим сервіс-паком, але без драйверів на звук, камеру, відео (на момент купівлі "вінда" показувала, що жити їй без активації ще 24 дні. Судячи з деяких подій, що відбулися згодом, "вінда" була з ліцензії, бо надто вже швидко "здохла"; але про це я ще розповім далі).

Перші враження від Acer Aspire One

1) екран у нього НАБАГАТО кращий, ніж у ЕЕЕ РС, які стояли поряд у тому ж магазині. Знаю, що матюкати "глянець" заради "матового" монітору - це трендова фішка, але екрани увімкнених ЕЕЕ РС від 701 до 901 виглядали дуже вже нещасними у порівнянні із "глянцевим" Асером.

2) корпус у нього гарний, але без оксамитової серветки його краще не юзати: відбитки пальців та масні плями від найменшого дотику за день перетворюють кришку нетбука із блискучої на матово-бляклу. Але це виправляється протираннями ))

3) як вони натулили в нього достатній комплект портів - це для мене загадка ) і в нього 2 кардрідери і 3 юсб-порти!! ))

4) в нього нормальна клавіатура, на якій навіть великі обсяги тексту набирати можна, при цьому руки відпочивають довкола тачпаду.

Після перших внутрішніх радісних вигуків та захоплення, я сплатив за покупку, і в обмін на швидко знецінювані гривні (до речі, ціни вже додали в середньому по 200 грн. на цей нетбук, а може й більше - саме за таку конфігурацію) отримав коробку-чемоданчик, в яку окрім вибраного мною нетбука, менеджер також вклав: зарядний пристрій, гарантійний талон, батарею, документацію, відновлювальний диск із Лінуксом (якоїсь "урізаної" версії), ну і різні там пакувальні обгортки.

Прийшов додому, розпакував, порадів ще раз, що менеджери вже знесли Лінукс, відкрив, поклацав трохи, вирішив ставити необхідне мені ПЗ (поясню - брав нетбук як такий собі "дорожній ноут" для офісу, оскільки в мене "мультизадачна" діяльність)) ). І тут почалися перші "мукі і радості".

Помічені трабли з Acer Aspire One під "віндою" без налаштування та як їх лікувати:

1) дуже повільний експлорер. Чи вони відключили файл підкачки, чи увімкнули всі віндові служби - не знаю. Але ноут відгукувався на кожну мою операцію із затримкою секунд в 10, а то і більше. Лікується це так - вантажите ось цю програму: http://www.softpedia.com/progDownload/SharpE-Download-28545.html, ставите її замість віндового експлорера, і буде вам щастя. Тільки ставте як "shell", а не як програму.

2) дуже часті зависання у "непорізаній" версії - служби жеруть процесор та оперативку просто поїдом. Лікується установкою порізаної версії.

3) НЕ СТАВТЕ НА НЬОГО ОФІС 2007!! Можливо, в когось цей процес буде більш вдалим; у моєму випадку все було так: установка з SD-card пішла нормально, але вона тривала майже півтори години, після чого десь на рівні 70% готовності зависла. Ноут провисів хвилин із 15, після чого вольовим рішенням я його "перевантажив", і отримав картинку завантаження "вінди" і все - "операційка" вмерла!

Повторні перевантаження, сейф-мод, відкати до вдалих конфігурацій нічого не дали. "Вінда" померла. Після "-надцятого" запуску було вирішено набратись мужності і поставити іншу ОС.

Встановлення ОС на Acer Aspire One 110:
1) перша думка - "ну його до біса ту мастдайку, ставлю лінукс". Далі - пошуки по форумах та сайтах, знаходимо ось це:

http://freedom.net.sumy.ua/index.php?newsid=12350

http://209.85.129.132/search?q=cache:FL_gQ6PWM-AJ:vg74.ru/forum/showthread.php%3Fp%3D7356440+Ubuntu-EEE+%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC+%D1%81+Acer+Aspire+One&hl=uk&ct=clnk&cd=2&client=firefox-a

http://wiki.mandriva.com/ru/Mandriva_FAQ

Крім позитиву, бачу купу питань без відповідей, або відповідей на проблемні моменти, які місять потребу компілювати ядро, піднімати з під руту окремі компоненти. Коротше кажучи, мороки буде ще більше.

Оскільки дистрибутив Мандріви 2009 завантажений, але не в мене, а у співробітника, ставити вирішую Мандріву 20071, або Damn Small Linux, або Knoppix. Чи то в мене руки криві, чи то карма не так лягла; але з флешки усі дистрибутиви дали "No NTLDR" / "No bootloader" / "Not a bootable disk". Плюнув, варіант відпав (до речі, флешки обробляв для установки відповідними утилітами - не допомогло).

2) Наступна думка - "чорт із вільним ПЗ, ставлю Вікна". Взяв диск із Windows XP Home SP1, зробив бутову флешку, завантажив. Глюк - вимагає і флешки, і сідюка. Дав зовнішній сідюк - установка пішла. Потім, після перого перезавантаження в процесі установки почало викидати знову на початок. Повторилось тричі, плюнув, припинив.

Поліз в Інтернетрі шукати інфо, як поставити. Знайшов таке:

http://5an.kz/?n=229
зробив, скачав, почав ставити. На певному етапі матюкнулось що в мене немає драйвера віртуальної машини. Поставив і його, повторив - матюкнулось знову, впало в циклічну повторюваність спроб, потім скасувало установку. Не спрацював спосіб (може, не все написано, або руки криві - не знаю)) )

http://eee-pc.ru/wiki/%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%82:usb_multiboot
скачав, почав робити, запустилось. Після другого перезавантаження - впало в цикл, пару разів перевантажив. Врешті-решт почало говорити або "No NTLDR", або "File //..... /biosinfo.inf not found. Код ошибки 18". І все. БІОС "шити" не став, щоб не втратити гарантію.

http://www.liveinternet.ru/community/rss_5an/post84378663
Все зробив, повторив. Але помилку та викид із установки отримав і при суворому дотриманні інструкцій.

не допомогли і форуми:
http://eee-pc.ru/forum/viewtopic.php?id=20&p=4
http://eee-pc.ru/forum/viewtopic.php?id=1588
http://eee-pc.ru/wiki/%D1%87%D0%B0%D0%B2%D0%BE:windows
(дарма що про ЕЕЕ РС - трабл описано ідентичний; а кінцевих дієвих порад так і не було віднайдено, хоча кількість людей, у яких проблеми один в один збігалися з моїм "Асером", просто величезна).

Так у мене проминула практично вся субота. Паніка, червоні очі, роздратування і взагалі зіпсований настрій. вже об одинадцятій годині вечора відкопав таке, що і дало мені змогу о пів-на-першу ночі все ж побачити омріяний екран привітання при вході у "Віндовз" замість чорного досівського "No bootloader":

Коректна інсталяція Windows XP на Acer Aspire One 110 (ЧИТАТИ УВАЖНО):

1) зайти сюди: http://ru-admin.net/soft/22574-usbreanimator-v1.0-multizagruzochnaja.html - і завантажити архів по одному із посилань, або одним файлом звідси: http://ibox.org.ua/108822/ (останнє посилання 100% працювало станом на 29 листопада 2008 р.; щоправда, качається менеджером закачок нормально, а чи підтримує докачку - не знаю, бо не ризикнув зупиняти).

2) перевірити архів на віруси, а потім розпакувати. Якщо буде матюкатись, що в архіві віруси - послати подалі, натиснути "ігнори" та "кенсели" і розпакувати все в одну теку.

3) прочитати вкладену в теку інструкцію, виконати чітко послідовність дій, зробити бутову флешку із ПЗ для встановлення.

4) вставити флешку в юсб вашого нетбука, увімкнути, під час завантаження тиснемо F12, обираємо завантаження з "HDD USB".

5) у графічному меню обираємо Acronis Disk Director, форматуємо SSD: видаляємо розділ, форматуємо у FAT32 / NTFS (за бажанням), вибираємо тип диску "Primary", "Active".

6) Виходимо. Завантажуємось із флешки знову аналогічно п.4. Тиснемо "Windows XP Gamer SP3...", починається установка. В процесі беремо "Оставить текущую файловую систему без изменений".

7) після першого перезавантаження заходимо аналогічно п.4, заходимо через пункт "Установка С Windows(!)". Завершуємо установку. Вся установка триватиме близько двох годин (все-таки SSD-накопичувач повільніший за звичайний жорсткий диск).

8) якщо ви бачите екран входу в систему - вам пощастило нарешті )) флешка більше не знадобиться для завантаження - все прописалось саме, можна користуватись!

Поради користувачам Windows XP на Acer Aspire One під SSD:

1) не критично, насправді, чи у вас "фат32" чи "нтфс" - без "тюнінгу" "віндовз" однаково гальмує на обох файлових системах
2) ставте заміщувач стандартної оболонки та декстопу - це зменшить витрату ресурсів пам'яті і накопичувач не буде настільки "гальмівним"
3) ставте одразу усі драйвера після встановлення ОС:
http://support.acer-euro.com/drivers/notebook/as_one_110.html
Драйвера на звук погугліть окремо за запитом: "Audio Realtek 2.07 XP" (раджу сайт acerfans.ru)
4) користуйтесь portable-софтом - буде і швидше, і місткіше. Для нетбука - оптимальний варіант.
5) одразу купуйте картку пам'яті не менше 8 Гб, що ні в чому собі не відмовляти в дорозі: після установки кодеків, драйверів та всіх налаштувань у вас на основному накопичувачі буде лише 4 Гб вільного місця, яке взагалі краще лишити "чистим".

В фіналі замітки - фото головного "винуватця":

BlogCamp manager = spam manager

against spam

Нечего на зеркало пенять..
(с) із одного російського прислів'я
.........................................

Ні, я розумію, що у всіх трапляються помилки, важкі дні, проблеми з клавіатурою, сервером і руками. Трапляються. Але "засвітити" базу на 800 з лишком адрес і ще й нафлудити півтора десятки бесід із десятка листів кожна мені у поштову скриньку вмілими руцями панни Олі Дегтярьової - це вже переборчик. Великий переборчик. І відмазуватись, "ета вишло случайно, і я ні хатєла", не треба. Не надто фахово це з боку команди "БлогКемпу", не надто. Взагалі, тепер я сто разів подумаю, перш ніж потрапити в таку "спам-базу". А поки що "дуже дякую" за "удар із космоса".

Цитатка: "Під час Блоґкемпу ми зібрали аудіо відгуки від найрізноманітніших учасників, щоб мати змогу краще вам показати враження під час самої події – їх можна прослухати ось тут. Ну а відео презентацій можна знайти тут – саме зараз ми продовжуємо додавати відео файли до списку, тому якщо цікавої вам презентації ще немає в списку, загляньте трішки пізніше. Файли проіменовані наступним чином – день, номер аудиторії, назва презентації. "(с)

Ну а обговорення цього сцуко милого вчинку.. (соррі за мою французьку!) та цього випадку нехтування усіх правил приватності дивіться тут, в блозі УнаБомбера

про приватність, Або чому я не читаю "топ"

Image by Getty Images via Daylife

Быть самим собой
Было легко, Теперь -
Тяжелее
Быть самим собой
(с) Бумбокс

Реально, ты ждешь что я что-нибудь скажу?
(с) из "Зайца ПЦ" from Линор Горалик
...........................................

Власне, в часи, коли годинник увесь час синхронізується із сервером, коли нотатки та пассворди на імейлі, а не в блокноті, коли музику, тексти, книжки, думки, щоденник, пафосні цитати, розумні новини та дурні відеоролики ми дивимось одночасно із свого лептопа, все менше залишається місць для того, аби.. бути самим собою, не приховувати чужих думок і своїх не приховувати, відчувати, а не кидати "топові" замітки. Колись, коли я завів ще перший блог, на і.уа, я був ще доста дурним та наївно-щасливим, аби писати в нього все, що хотілося. Потім в мене був період "блог як імідж". Потім - "блог як щоденник, а всі решта - ідіть лісом". А тепер - це спроба детермінувати себе чи світ скрізь себе, чи себе у світі, чи просто це графоманія в кінцевій стадії - не знаю. Не читаю "топових" і певно - не читатиму. Не тому, що нецікаво. Є особистості, які є певним чином скандальними, відомими, чи скандально-відомими. Навіть якщо вони банально посилають на йух більшість коментуючих. Вони це роблять із таким шармом, що навіть цю достобісову дурню можна читати. Але блоги, "заточені" під пошукову оптимізацію, "продажний" контент, "актуальність", лінкопізнаваність (не корпоративні чи фірмові, а особисті) - це така ж маячня (імхо), як "Ока" із двигуном від "Порш". Текст виходить нечітким, думки - штучно-пластмасовими, ідіоми - ідіотськими. Так, це приносить гроші чи бонуси, пізнаваність та "очки" у рейтингах. Та чи приносить задоволення?..

З іншого боку, зіткнувшись на власній шкірі (як-то кажуть) із явищем троллінгу та провокуванням дорогих мені людей, почав задумуватись: а чого взагалі варта наша приватність у час, коли можна зазирнути в інфо майже кожного? Як можна викладати свої відверті думки чи відкрите ставлення, коли суспільство.. Стоп! А з яких пір це ти став зважати на те, що є придурки, яким байдужа цінність реального, а не те що віртуального життя, які човгають немитими кедами по людських душах, дають волю "стьобу" над переживаннями чи емоціями?! Відколи це ти почав зважати на те, що говоритиме "хтось", чи пліткуватиме, чи провокуватиме, чи просто нестиме нісенітниці із широко вискаленими зубами, плюючи отрутою в тих, за кого стоїш ти і хто встане за тебе? Раніше цього не було. І тепер не буде.

А хочеться просто не зважати на них, тих, хто і Мережу намагається відверто "загадити" своїми викидами лайна (прошу вибачення за лексику, але навзвати це по-іншому не можу). Перемагає не той, хто виходить у "топ"; перемагає той, хто здатен зберегти гідність і при цьому не скотитись до рівня ідеалізовано-пластмасового, оптимізованого з усіх боків, приємного на дотик та на гуглопошук "юзера". В кінцевому підсумку, бути собою може й важче, але інших способів буття для АДЕКВАТНОЇ людини не існує.

Читаю: Поваляєва "Ексгумація Міста"

Слухаю: аудіокнига "Искусство словесной атаки"

За вікнами: осінь та перші заморозки

В голові: думки про Неї, про Тебе, про життя, про дорогих серцю людей..

Настрій: задумливий

Справи: блоги для київського замовника, кежуал на основній роботі, якісь шматки буденності, помножені на спроби почати писати оповідання, вести одразу декілька проектів і врешті-решт - зібратись і почати все-таки щось РОБИТИ, а не спостерігати..

Час: ніч, 23:14

Вийшло: щось між мікроблогінгом та макросвітом..

проЧИТАНЕ: Нечипурук "Больно" та інше

(с)Coffee by Rodney Smith

Жизнь - это гипермаркет самообслуживания.... главное на кассе не ах%еть от своего "выбора"...
(с) источник неизвестен

В центрі міста біля магазину припарковано великий чорний джип із "блатним" УА-номером на чотири однакових цифри і дві пари однакових літер. На джипові темним золотом через усі двері з обох боків напис "Иисус Господь" церковним шрифтом. Або в нас дуже заможні священнослужителі, або дуже круті прихожани..
(с) помічено вчора на вулицях Вінниці
.............................................

Власне, трішки про книжки. Читаю якось залпом одразу декілька книжок, а завершив читати Є. Нечипурука "Больно". Одразу скажу: лінк на книжку дати не можу, бо самому кинули на елпошту, тому напряму джерела не знаю. Загальні враження: це російський Чак Паланік у полегшеному (читай - "софтовому", для новачка) варіанті. Навіть ідею у другій частині роману він трішечки підчепив у "Бійцівському клубі". Але книжка для тих, хто освоїв і полюбив Чака, зможе читати і Нечипурука. Книжка трішки "з м'ясом", але порівнюючи за Паланіком - дитячі забавки. Сюжет переказувати не буду, а то все зведеться до кількох банальних речень, і ви мозком, шлунком, інстинктом цю книжку не відчуєте. Мова проста, а натуралізм суворо дозований. Є пару моментів, які варто занести в цитатник і прочитати по декілька разів. Вердикт: чтиво авангардне, жорсткувате, але не настільки, щоб вас вивернуло назовні (жартую). Тим, хто не читав попередньо Паланіка чи хоча б не дивився "Бійцівського клубу" чи фільмів на кшталт "Сука-Любов", краще почитати щось інше, наприклад, книгу "100 рецептів до вашого столу" )))

Наступна книжка, яка "в процесі", але власне,вже набрала чітких обрисів для читання - це Оксана Нєробкая "Будет больно: мой эротический дневник". Я б сказав, що це "Робскі від сучросліт на еротичну тематику": стилістика подачі як у "Casual" від Оксани Робскі, але із закосами під Де-Сада (до речі, абсолютно невдалими як на мене). Коротше, таке собі легке чтиво про дівчинку-дівчину, яка від нудьги та з власної "фішки" у голові, експериментує із БДСМ. Гумор чорний, але влучний. Тим, хто шукає еротичної розпусти, раджу Де-Сада; хто шукає легкого "тіпа соврємєнного" чтива - як раз саме воно. Вердикт: читати в офісі, вдаючи вигляд, що інтенсивно працюєте =)

На черзі: "iKoна: Стив Джобс" (ел.текст, вже почав читати), "Трициліндровий двигун любові" (друкований варіант, куплений вчора в ЕМПІК), "Ексгумація Міста" (звідти ж, ніяк не сягну середини книжки, не йде мені щось Поваляєва..), "Пейнтбол" (ел.текст), "Психологический вампиризм" (здається, аудіо), "Тактика словесной атаки" (аудіо).

Також днями мною помічено пару цікавих ресурсів бібліотечного характеру, де навіть є що почитати:

Про сучасну українську літературу і довкола неї
Журнали та книжки (включно із аудіоверсіями, щоправда, в основному фантастика в аудіо)

Такі ось справи. Всім гарного понеділка та цікавих книжок.



UPD:
На "Буквоїді" добігає фіналу чат із Іриною Цілик. Ось дещо з нього (читати знизу вгору):

Moderator 13:00:41
А я, Ви знаєте, із задоволенням би планувала щось таке, якби хтось інший за це взявся в сенсі організації:). Майже ніколи не відмовляюся, коли мені пропонують якісь виступи, читання і те де: можна сказати, я поки що не наїлася діалогу з аудиторією… Знаю точно, що в кінці грудня виступатиму у Харкові на фестивалі «Харківська барикада»…
Alexandr_UA 12:36:07
Доброго Вам дня! Ще раз - вкотре - висловлю захоплення Вашою творчістю )) і хочу запитати, чи не плануєте Ви виїзні автограф-сесії в інших містах України, окрім Києва та Львова? Чи якісь творчі вечори.. було б цікаво для тих, хто банально не має часу відвідати заходи із Вашою участю у Києві. Дякую за відповідь
Moderator 12:54:13
1. Я знаю, чого б я НЕ спитала. Наприклад, «про що Ваша книга?»:) Якщо чесно, маю не надто багатий досвід інтерв'ю, але вже встигла помітити, що запитання частіше за все є дуже одноманітними. От якби я мала можливість поставити запитання якомусь письменнику (припустімо, Уліцькій, бо я її майже всю останнім часом прочитала), я б жадібно розпитувала про деякі процеси писання, наприклад, роботу з прототипами або сюжетними лініями.
2. Якщо говорити про мою першу повість «Післявчора», дуже дратує, що критика частіше за все пише про неї як «однозначно автобіографічну річ». Хоча, треба зізнатися, я використовувала переважно матеріал, який дуже добре знала (власні історійки, спостереження за близькими, друзями і те де), але перебріхувала його так, як мені було ліпше для книги. Тепер я пишу роман, де хочу створити повноцінні живі багатогранні образи, що не мають нічого спільного з моїм особистісним досвідом. Тільки для того, щоб вони вийшли повноцінними, я хочу добре попрацювати з прототипами, «наколядувавши» багато живого матеріалу в інших людей.
Bask 12:16:57
1. Если бы Вы были читателем, чтобы Вы сами у себя спросили в чате?
2. То, что Вы описываете в своих книгах это - Ваши личные переживания или просто Ваша буйная фантазия? Где в произведениях Вы, а где выдуманные персонажи?
Moderator 12:47:40
Пишу роман, як би патетично це не звучало. Не хочу розповідати, що там і як, бо все поки що дуже швидкозмінне. Єдине, чим хочу поділитися, так це власним ставленням до процесу створення цієї книги. Якщо «Післявчора» писалася стихійно, і зачаття якихось елементів структури неодноразово відбувалось одночасно з їхнім народженням, то тепер я жадібно аналізую кожен свій крок, намагаючись прорахувати всю внутрішню стратегію до кінця. Не знаю, добре це чи погано. Мабуть, симптоматично. От раніше я фільми теж дивилася, як нормальний живий глядач, а тепер бачу всі шви та кишки навиворіт…
mustafa 10:06:59
Іро, над чим Ви зараз працюєте?
Moderator 12:44:59
Певно, у кожного літератора має бути своя ефектна історія про те, як він/вона почав/-ла писати. От, наприклад, не так давно я була на творчому вечері Тетяни Толстої, то вона дуже гостро і смачно розповідала про те, як їй зробили серйозну операцію на очі, як довгий час вона не виходила за межі своєї «чорної кімнати» (бо сонячне світло нестерпно било в оперовані очі), а в результаті такої вимушеної медитації в неї нарешті проявилося бажання писати. В мене такої шикарної історії нема. Я почала писати років у 10 куценькі і дуже патетичні віршики про Батьківщину та всіх її великомучеників, потім разом із пубертатними метаморфозами перекинулася на гормональну лірику, а за тим пройшла кілька неодмінних етапів усушкі-утрускі власної геніальності:). Тепер пишу зовсім інші вірші. Що ж до прози, я ніколи не могла закінчити жодного оповідання, а минулого року несподівано для себе накатала повість. Тепер от працюю над романом. Я не знаю, ЧОМУ. Просто захотілося пи-са-ти!
А особливі книжки… Можу назвати, скоріше, авторів, які на різних етапах життя мене по-справжньому «стурбували»: Цвєтаєва (причому, проза в пріоритеті), Чехов, Достоєвський, Набоков, Кундера, наразі Уліцька…
Артур 14:07:59
Ірина, зазвичай творчі люди спираються на певний базис - чи то досвід, чи результат навчання, читання книжок, відносин з батьками, інколи, навіть трагічних подій. Що для тебе стало таким поштовхом до творчрсті та чи могла ти назвати 5 книжок, які тебе найбільше стурбували серед прочитаного?
Moderator 12:41:18
Насправді, поки що я зробила тільки одне короткометражне кінце, але повірте мені, зняти фільм на плівку своїми силами (в сенсі, без спонсорської підтримки) – це ціла пригода. Називається він «Blue Hour», хронометраж 10 хвилин. Не вмію ловко відповідати на запитання «Про що твій фільм/книга?», але в анотації написала таке: «“Blue hour” – це магічний час удосвіта, який здатен проявляти ті особливі моменти, деталі, звуки Великого Міста, що зазвичай приховані сутолокою та гаміром удень… Це історія про одну із таких передсвітанкових годин життя героїні, що змінює її внутрішній світ».
Назар 11:15:15
Розкажи про свої фільми. Чув, що ти представляла на цьогорічній Молодості фільм. Що це за фільм? Про що він?
Moderator 12:37:36
1. Я маю доволі розпливчастий образ своєї цільової аудиторії. Хто вони – ці люди? Мені це дійсно цікаво, але на відміну від, наприклад, актора на сцені, коли він бачить своїх глядачів та їхні реакції на власну творчість тут-і-тепер, літератор може лише здогадуватися, ХТО і ЯК його читає. Що ж до залежності від аудиторії… Останнім часом я внутрішньо прямую до гармонійного союзу писання, яке проходить через фільтр власної щирості, із зацікавленим зирканням у бік потенційного читача. Гадаю, письменник не повинен писати на догоду натовпу, але йому не слід і перерізати живу пуповину між власною творчістю та больовими точками суспільства.

2. На даному етапі література для мене стала пріоритетним заняттям у житті. Тому це все те, що Ви перерахували, і навіть більше. Правда, щодо намагання заробити цим гроші я можу поки що тільки тихенько (чи на весь голос?) похихотіти )
Андрій 12:11:56
1. Ти знаєш, хто читає твої тексти? Наскільки автор залежить від того, що хоче читач?
2. Що для тебе література? Самоствердження? Намагання заробити гроші? Професія?

чому ідеологія не працює (імхо)

(c) by unknown

Я не знаю, все ли мужики козлы. Возможно, некоторые женщины считают козлами тех мужчин, из которых они не смогли сделать баранов.
Просто, по моему мнению, подобное притягивается к подобному.
Не будьте тупыми овцами. Ведь у львицы муж – лев.
(c) из одного случайного блога
.........................................

В який ще день, як не в день більшовицького перевороту, поміркувати над тим, що ж в нас поламалося і не працює. В сенсі - чому люди перестали вірити в політиків, в бізнес-гуру, в топ-менеджерів, в слова про те, що "всьо обойдьотся" і подібні нісенітниці, які зазвичай можно укомплектувати у один пакетик із ярличком "ідеологія".

Не працює політична ідеологія саме через "Yes we can!", це не Обама придумав першим, це лише слоган-втілення того, що давно відбувається по всьому світі і руйнує ідеологію: процесс індивідуалізації та усвідомлення того, що ми таке можемо, самі, без вождів, без очільників, броньовиків, без партій та кланів. В нас вона не працює, бо людей уже чотири роки тупо "кидають", коли вони вірять у чергових ідеологів.

Не працює бізнес-ідеологія, бо в світі нішова структуризація відбувається швидше, ніж бізнес-гуру формують потоки управлінських рішень. Старт-апи та ідеї множаться як потоки свідомості, такий собі "колективний розум". А топ-менеджмент - він не завжди бачить це. На жаль.

В нас не працює в державі жодна ідеологія. Тому що нам... вона не потрібна - з одного боку (в нас немає такого відчуття колективізму, як у китайців, адмінвідповідальності та дисципліни як у японців, расової вищості - як у путіноідів, ми взагалі якісь такі своєрідні, мовчимо-терпимо, а потім бах! - і Коліївщина, УНР чи Революція яка-небудь). І тому що в нас немає нікого, хто б виконував обов'язки нашого Мартіна-Лютера Кінга, Джорджа Вашінгтона, Теодора Рузвельта, Маргарет Тетчер чи ще когось такого.. В нас немає героїв - в нас популярні політики, які думають про рейтинг, але анітрохи не переживають за наше майбутнє. В нас криза? Ні, криза не в нас, а в сфері топ-менеджменту: політичного, економічного, соціального. І провокує все це просте нерозуміння того, що тактика, яка гарного працювала у 90-х, сьогодні мертва. Той, хто каже сьогодні про необхідність "ідеології", лише втрачає час. В нас 2.0-суспільство, без усіляких соціальних мереж - просто це такий етап розвитку (чи занепаду)) ) людської свідомості.

А до чого це я раптом завів про такі серйозні речі, спитаєте. Та певно, просто дістало бачити по "зомбоящику", як люди нібито із вищими освітами та великим управлінським досвідом несуть абсолютні нісенітницю про "консолідацію", "ідеологію" та "європейський вибір", пропонуючи цю суміш тим, кого в країні 70% і в кого немає грошей на нову куртку для дитини до школи. А вони про "ідеологію". Сумно і смішно. "Маленький українець", якого один Віктор видер із рук іншого Віктора, вже скоро стане таким маленьким, що його і в мікроскоп годі буде побачити. Певно, це і є той "історичний вибір", ага. Тільки зробили його не ми. Може, нам слід собі теж сказати, що таки "yes, we can!", і без них, отих "голів" та "очільників" із телевізора.. ?

KID NOT DEAD: де поставити крапку, Або про складне

(с) by Tobin Smith

(с)by Kenneth Josephson


Клиент - Э-э-э-э-э... после некоторых раздумий и сомнений , я решил опять инсталлировать «Любовь». Могли бы вы мне помочь?
Тех- Разумеется. Если вы готовы, то начнем прямо сейчас.
Клиент - Ну... Я не очень разбираюсь в процессе, но думаю, что готов. С чего начинать?
Тех. - Прежде всего, откройте «Сердце». Вы знаете где у вас «Сердце»?
Клиент- Да. Но можно ли инсталлировать «Любовь» если запущены другие программы?
Teх.- Какие программы в работе?
Клиент- Э-э-э-э... - у меня включены «Прошлые Обиды, «Низкая Самооценка» и «Разочарование и Уныние».Teх. - С «Прошлыми Обидами» проблем быть не должно. «Любовь» постепенно выгрузит их из оперативной памяти , чтобы они не мешали работе других програм, но сохранит их в виде временных файлов. «Любовь» также сама постепенно вытеснит «Низкую Самооценку» при помощи собственного модуля «Более Высокая Самоценка», однако, вы должны сами стереть "Разочарование с Унынием» полностью, так как они препятствуют инсталляции «Любви».
(с) взято тут
............................................................

В світлі деяких подій та розмов, що відбувались у мене цими днями і на тлі тотального "дефолту гламуру" (цікаве поняття, поцуплене мною на сайті "ВВС-Україна"), виникає у мене чимало питань у голові до представниць нашої прекрасної статі:

За яких обставин Ви б погодились зробити аборт? І чи здатний аборт вирішити проблему, якщо загалом Ви - не на вулиці, Вас є кому підтримати, просто від Вас пішов батько майбутньої дитини? (не приведи Господи, але ситуація як приклад..)

І взагалі - Ви любите дітей? Якщо так - то чи вбили б Ви того, хто ще не здатний навіть спробувати захистити себе, виправдовуючи це якимись "важливими обставинами"?.. Що для Вас взагалі дитина - спосіб прив'язати до себе обраного чоловіка, результат гармонічного подружжя чи хтось інший?.. Чи щось інше?..

ну так, цікаво просто...

(про/анти)кризове

(с) by Christian Asuh

Remember to keep yourself alive,
there is nothing more important you can do like that
(c) Ameni Shakur

U gotta keep your head up,
If u smile - no tears
Never give up
(c) 2pac Shakur
.....................................................

Фінансово-політичною кризою навіяне..


HOW THE STOCK MARKET WORKS

Once upon a time in a village, a man appeared and announced to the villagers that he would buy monkeys for $10 each. The villagers seeing that there were many monkeys around, went out to the forest, and started catching them. The man bought thousands at $10 and as supply started to diminish, the villagers stopped their effort. He further announced that he would now buy at $20. This renewed the efforts of the villagers and they started catching monkeys again.

Soon the supply diminished even further and people started going back to their farms. The offer increased to $25 each and the supply of monkeys became so little that it was an effort to even see a monkey, let alone catch it!

The man now announced that he would buy monkeys at $50! However, since he had to go to the city on some business, his assistant would now buy on behalf of him.

In the absence of the man, the assistant told the villagers. "Look at all these monkeys in the big cage that the man has collected. I will sell them to you at $35 and when the man returns from the city, you can sell them to him for $50 each."

The villagers rounded up with all their savings and bought all the monkeys.

Then they never saw the man nor his assistant. Only monkeys everywhere!

Now you have a better understanding of how the stock market works.

(с) не моє, прислала Надя, за що їй величезне дякую ;)

тренд чи необхідність

"Одиночество в сети" (кадр)


Можешь ему сказать, что мы не женщины - мы бизнес-единицы
(с) наша замдиректора по внешсвязям в переговорах по телефону

Мода проходит, стиль остается
(с) Коко Шанель

Когда ты на пике, готовь следующий
(с) Дональд Трамп

Так вот что такое Слава: Одиночество
(с) Коко Шанель

В восемнадцать лет мужчина обожает,
в двадцать любит, в тридцать желает обладать, в сорок размышляет.
(с) П. Кок

Давно не виделись, дрейфишь
спросить, кто знал мои руки,
кто украшал мои губы,
кто обессиливал нежно,
кто раздевался бесшумно.
(c) Ночные Снайперы

Все равно, скажу я вам, если вы романтик, вам понравится.
Только надо вовремя выключиться. После объятий в аэропорту! И хорош!
(с) из случайной рецензии на экранизацию "Одиночества в сети"
.....................................................................

Сьогодні в мене настрій з маленький фрагментиків, що накопичились за тиждень. Він міниться і грає на сонці, ніби калейдоскоп, перетворюючись на потік думок, цитат, шматків відео, картинок, фото, дивних відчуттів, цікавих розмов, знайомств у мережі і просто різних відчуттів. ТОму я накидуватиму їх невеличкими цитатами, прошарками, знімками реальності. Це зараз, бачу, набуло розповсюдження. Але справа не в тренді. Справа - у світовідчутті (-почутті, -передчутті, -чутті, інші спільнокореневі із "чути" та "відчувати".. навчитись останньому значно важче).

итак...маска, я тебя узнала! Отшельник

Именно этого человека всегда можно видеть в стороне от толпы. Он умеет обставить это дело так, словно его уединение - это и есть самая привилегированная позиция в обществе. Для него так оно и есть. Увы, чем скорее вы признаете, что человек - существо социальное, как ни крути, а общение необходимо каждому, тем больше пользы принесете себе. К тому же, когда находишься на обочине, основное движение проходит мимо тебя. А вываривание в собственном соку не особо положительно влияет на личностный рост, который вас так заботит. Даже гении читали чьи-то произведения для вдохновления.

Пройти тест

Фінал робочого тижня - під знаком очікування чогось незвичного. Музика. Багато музики. Виходити з офісу під Guano Apes "Anne Claire". Напружений день. З офісу додому - о пів на сьому. Втомлений. Роздратований. У вас коли-небудь не проходили імейли понад 2 Мб через корпоративну адресу? Отож бо й воно.. А ще як це - важлива презентація для участі компанії в інвестиційному конкурсі. Але всім паралельно. Ну то й мені фіолетово у крапочку. Відправив з особистого мейлу, відчуваючи ненависть до локального поштового серверу та гордість за свою пошту на Гуглі.

Вечір - дивний. Незвичний і незвичайний. В моїй асьці більшає ще одним контактом, який набуває якоїсь ваги. Якої - ще не вирішив. Ми багато спілкуємось, жартуємо і говоримо цілком серйозно. Ми ніби придивляємось до тих, ким є насправді. Чи ким хочемо бути насправді. Мережа все змінює. У вебі люди і справжніші за себе у реальності, і одночасно носять маску, яка захищає від стороннього прискіпливого ока. Питання лише в тому, кому довіряти і навіщо. Гарна розмова завершується гарними побажаннями один одному та обіцянкою почутись завтра, тобто у суботу.

Субота. Скільки б не відкладав, але антибіотики пити треба. І не хочеш, а доведеться. Сонячний ранок. Неймовірний і красивий, місто повільно загорнулось в тепло, золото і ласкаве павутиння відчуттів. А центр ще й огорнули звуки джазу. Хтось придумав дуже гарну традицію запозичити у Києва.. Ти йдеш, а музика - джаз, лаунж, соул, без вокалу, лише музика- лине слідом за тобою по головній вулиці міста. Сонце. Золоте листя. Повно стильно вдягнених людей. Перша прохолода. Я обожнюю осінь у жовтні саме за цей соковитий сонячно-золотавий мікс почуттів і зовнішності, за візерунки неба, за спокіно-сині півтони між білими хмаринками і золотаво-обважнілі гілки дерев. Кінофестиваль фільмів Хуліо Медема (я його пропустив.. дарма, мабуть.. нічого, це не найгірше, що буває у житті). В мене немає нових малюнків, але повно нових думок та нових ідей. Блукаю по місту, чесно тягаючи у кишені куртки цифровика, але кадрів осені немає таких, щоб спіймати. Глибоко вдихаю тепле, але осіннє повітря. Вперше за тиждень роботи сприймаю небо.. Йду в "Емпік" і звідти виходжу - хай живуть ФОЛІО та вітчизняні літератори!! - із одразу трьома книжками від Сняданко, Поваляєвої та Роздобудько. Справа не в "розкрученості", справа в щирому інтересі. Тоненькі невеличкі книжки, а в них - теж чиїсь заплутані чи розплутані думки. Маю що читати. Фотосетів не буде (порушую свої ж правила), тому просто погулявши та купивши книжок, йду додому.

Трішки працюю, щось роблю, дивлюсь "Мої чорничні ночі", від чого отримую просто колосальне задоволення (Віко, дякую за подарунок!!!). Але ще не здогадуюсь, яким буде вечір. З Нею - моя перша розмова. Теплий голос, гарні думки, позитивні враження, трішки жартів і невловимий серпанок жіночності та кокетування (але не того, попсово-гламурного і неприємного на смак, а якогось тонкого, кришталево-невловимого..). Вперше я розмовляю із абсолютно незнайомою дівчиною близько трьох годин мобільним телефоном. Unreal. Ключова фраза "так не бывает! - нет, еще и не так бывает.." Щасливий по-дурному, хоча й не бачу поки що можливостей.. лише мрії. Ми купаємо один одного у цих мріях, як у хвилях чогось дивного, кришталевого, незрозумілого.

Неділю я вже чомусь погано записав у своїх щоденниках свідомості. Лише "Касабланка" англійською - надзвичайна. Тепер таких фільмів не роблять, витримка 1942-го року дається взнаки. Цей фільм і справді особливий (Віко, ще раз дякую!!! обидва диски - суперові). А ще ми знову розмовляємо, тепер вже не так гаряче і піднесено, просто спокійно. Мені з Нею затишно, попри усі "але", "хоча" і "ні". Хай і це минеться - пусте! А якщо не минеться? .. Тоді добре. Дуже добре. Поки що маємо лише телефони, мейли, смс вранці, наші розмови. Цінуймо те, що маємо. Певна річ, що ні Її, ні мої батьки не можуть збагнути, що відбувається.. але чи самі ми можемо збагнути, яку історію почали... поки що це просто випадкова історія. Я не хочу заглядати за отой поворот, за яким усе може стати туманом або діамантом. Я борюсь із собою, із болями в душі і в тілі, із своїми страхами і складними моментами в житті..

Понеділок - він важкий своїм ранком, позитивний від Її смс-ки, він гнітить мене роздумами, відчуттям перевернутих нутрощів, жеменею пігулок, дивним настроєм.. він дає шлях трамваям і автівкам. А ще ліричний інді від Sigur Ros дзвенить у мене у вухах.. А ще в мене є Вона. Байдуже, що буде потім. Ми просто є..

Ось, мабуть, і вийшов той самий обіцяний кілометровий пост.. Про осінь і життя. Нещодавно бачив у трамваї двох дітлахів: брата і сестричку, їй років 10, йому років 6 - 7. Вони заглядали через двері у вітрове скло трамваю і гомоніли про щось своє. Вона показувала йому пальчиком на цікаві машини, а він щось серйозно їй розказував. Ці двоє дітей нікого навколо не помічали, занурюючись у світ своєї уяви, і тішились світом і золотом осені.

Дедалі більше помічаю, як дорослі намагаються відтворити таких дітей у своїй душі, зрозуміти світ очима і емоціями, а не розумом. Що це - тренд емоційного покоління чи необхідність стати ЛЮДЬМИ?

"Гарні речення стануть дещо зайвими.." (с) (Скай)

Мабуть, тут забагато думок. Але вони мої. Дарую їх вам. Розберіть їх на сувеніри. На маленькі метелики щастя чи смутку. Помічайте те, що відбувається. Отримувати кайф від секунди - попри те, що далі може не бути нічого або буде все - це чи не найважче призначення для покоління, яке намагається поглянути на світ новими очима.


Гарного вам усім дня.

подія: для блоггерів

BlogCampee-2008 (from official site)


Хочеш змінити світ - почни із себе
(с) не знаю звідки
.....................................................


за новими правилами: вівторок - день розповіді про цікавий проект. Сьогодні ним стане БлогКемп-2008 у Києві.

Офіційна інфо із сайту:

"Blogcamp CEE 2008 - це триденна подія, що збере 17-19 жовтня у Києві 500 спеціалістів із новітніх медіа, блоґерів, стартаперів та інвесторів із Цетральної та Східної Європи (Central and Eastern Europe, CEE). Також вітаються інші люди, зацікавлені у регіоні CEE.

Цього року Blogcamp проходить вдруге. Blogcamp 2007 став першим баркемпом у Східній Європі, і орієнтувався на учасників з пострадянських країн. (Саме слово "баркемп" означає популярний ІТ-колах формат проведення (не)конференцій, що дає можливість виступити кожному учаснику. Дізнатися більше можна зі статті у вікіпедії). Blogcamp 2007 дав старт баркемпівському руху в Східній Європі та Центральній Азії: за цей рік відбулося понад 10 подій формату баркемп на просторі від Латвії до Киргизстану.

Як це заведено на баркемпах, участь у конференції безкоштовна, а сама подія багато у чому організовується її учасниками. Перший день, п'ятниця, 17 жовтня є ознайомчим, для орієнтації у події. Під час нього пройде кілька сесій, присвячених ринкам регіону CEE. Другий день, субота, 18 жовтня - це, власне, день баркемпу. Третій день, неділя, 19 жовтня – це День Інвестора. Крім того, у неділю пройде кілька інших подій. Більше деталей - на сторінці розкладу.

Цього року блоґкемп розширює своє територіальне позиціонувння до регіону Центральної та Східної Європи."

(с) джерело тут

Конкурс на найкращий блог
Презентації стартапів та проектів
Про БлогКемп на Твіттері
Реєструватись

Ось такі справи. НЕ забути б свій блог подати туди ж =)..

intro

Собственно, доброго времени суток.

Новый этап в жизни. Новый блог. Мысли всякие-разные. Эмоции и впечатления. Рассказы и фото. Чем и буду делиться с внешним миром.. Если зашли, - то добро пожаловать! ;)