почастішали випадки вигуків з боку знайомих жінок ніжного віку від 19 до 23 років на тему "хочу дітей" (не від мене, thanx God :) а взагалі - мовляв, діти це так чудово, вони бігають, граються, окраса життя і т.п. і т.д.) коротше, як послухати - то прям краса і годі. як казла одна мудра людина, "якби ж то воно: народила і сказала "все, йди грайся" :)
ні, тренд на сімейні цінності - це штука дуже позитивна, я цілком схвалюю. але романтизацію та "рожеві соплі" на цю тему - не схвалюю абсолютно. фішка не в фізіологічно-технологічній стороні: завагітніти та виносити багато розуму не треба. можна тільки 1 питання - а навіщо? в сенсі - для чого вигукувати "хочу дітей".
діти перші 3 роки - це пелюшки, памперси, безсонні ночі, нескінченні нерви, лікарі, постійні "пригоди" маленької людини у світі великих людей, намагання батьків обох "половинок" шлюбу (ну якщо ви - елітарна утриманка чи принципова емансіпе, яка ростить дитину сама, бо "мужикі - казли", то вам не в ці двері) - так от, намагання родичів втручатись у виховний процес. потім ще 3 - 4 роки це - синці, вічне залізання на дерева, "хочу все знати" і ні хвилини спокою. потім - це школа і вся та "радість", яку несе за собою наше "чудове" шкільне виховання (вам знову не в ці двері, якщо ви - донька депутата і плануєте виховувати дитину в закрітому елітному пансіоні; хоча і в елітних пансіонах є героїн, ЛСД, порнофільми та "розбірки" стінка-на-стінку).
хотіти дитину, бо ти побачила в парку, як бігають діти, яким вже по 5 - 7 років - на це багато розуму не треба. а ось запитати в щасливих батьків цих щасливих дітей, як проминули ці "щасливі" 5 - 7 років - на це вже більшість баришень ніжного віку від 19 до 23 навряд чи наважуються. і правильно. немає чого знати, як воно - не спати ночами, бігати по лікарях чи просто не знати, яку кашу варити сьогодні. навчаться тоді, коли діти будуть.
а загалом діти - це щастя, радість позитив і все таке інше. коли ти на них дивишся в парку. люблю дітей. чужих і вихованих :))
Єдине правильно висловлування про дітей (з моєї точки зору) це те, що діти - квіти життя і чим далі балкон, на якому вони ростуть, тим краще :)
ReplyDeleteхехе ) ні, я, наприклад, люблю дітей в сенсі - я б хотів мати дітей від коханої, яка б кохала мене; але міру відповідальності в цьому питанні забувати не треба - ось і все
ReplyDelete*пошепки*: дети - это цветы жизни.. а старики - кактусы смеееертииии... ))
Я теж хочу дітей! :))))))) Але в мене ця картина виглядає приблизно так : я, доросла, психологічно сформована особистість, досягла чогось в житті, зрозуміла шо це все лайно, живу десь в глухому селі біля лісу і виховую там дитину. Плюсом вважаю те, що там не буде школи, вчителів і всякого дурного впливу і моє чадо буде розвиватись самостійно без знання усіляких релігій, догм, правил, а просто в гармонії з природою...
ReplyDeleteну і тут я прокинулась ;)
тобто - жінка-дауншіфтер, яка виховує Мауглі?!? ))))))))) жартую
ReplyDeleteбудь-який варіант, як бачимо, має свої межі, за якими ми прокидаємось і бачимо... що дітей ще рано :)
мауглі сам виховається, а моя мрія інакша :)
ReplyDeleteПроте таки зарано
з боку знайомих жінок ніжного віку від 19 до 23 років на тему "хочу дітей"[...] ні, тренд на сімейні цінності - це штука дуже позитивна!
ReplyDeleteце не тренд часу, це тренд віку; поклик природи =)
діти перші 3 роки - це [...]
загалом твій погляд на тему (спершу детально перерахував проблеми, а лише потому -- узагальнене "...а загалом діти - це щастя") цілком природній для чоловіка 20-25 років =) "люблю маленьких детей, особенно их молодых мам" (с) о.бендер =) я так само любив дітей "чужих і вихованих" і трошечки переживав з приводу усіх отих недоспаних ночей -- аж поки став батьком. в одну мить (!) все це пішло далеко-далеко, а залишилися зовсім інші емоції, світ перефарбувався. того й тобі бажаю =)
колись написав таке: "дорослий? це коли бачиш дві смужечки, і думаєш собі: оце і є щастя =)". не зрікаюся і зараз.
хотіти дитину, бо ти побачила в парку, як бігають діти, яким вже по 5 - 7 років - на це багато розуму не треба.
по секрету: для щастя розуму взагалі не треба. тому варто навчитися його періодично відключати -- життя раптом стає повнішим =)
а я от тебя б)
ReplyDeleteа как ни странно - я в курсе )) но ты троих хочешь =)
ReplyDelete2 tivasyk
ReplyDeleteдякую за побажання ))