Донбасс - это не стадионы Ахметова и президентство Януковича. Донбасс - это они

Правительство, в чьем "родном" регионе люди живут вот так, должно уйти не просто в отставку, а в монастырь.



UPD: это - часть полнометражного фильма, снятого при участии телеканала "АльДжазира". В Украине этот фильм в прокат и эфир не попадет в ближайшее время: нет прокатной лицензии. Более того: не думаю, что он вообще может попасть в прокат украинских телеканалов, учитывая текущую ситуацию в стране. Так что если у вас есть родственники или знакомые, которые далеки от Интернета - покажите им этот фрагмент о жизни горняков вокруг закрытых шахт. Может, поубавится легенд о том, что это злой МВФ да мировое американское господство не дают людям в нашей стране жить нормально.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

Про зуби, або Як виглядає аутсорсинг у місцевій стоматології

Історія ця могла б стати основою для анекдоту чи бути епізодом фільму. Але трапилась вона насправді цього тижня в одному із рейсових автобусів Вінницького регіону. Тому нічого вигаданого тут нема.

Все почалося із того, що на одній із зупинок до автобуса, що їхав понеділковим рейсом, підійшла жіночка і попросила водія передати до Вінниці невеличку коробку. Практика таких передач - речей, грошей і т.п. - то звична справа. От тільки цього разу виявилось, що передачі не всі будуть звичними. Водій про щось жіночку запитав, поклав коробку під сидіння. Наступний населений пункт, зупинка. До автобуса підбігає чоловік, тримає в руках невеличку коробочку, тицяє водієві гроші за те, щоб передав: "там знають". "А що там?", питає водій. "Зуби". Невелика пауза. "Ну протези. -Аа.."

За дві зупинки історія із коробочками та зубами повторюється. Тепер в салоні вже сміються люди, а під сидінням їде 4 комплекти зубних протезів різного типу. "Вже б казали, де людські, де конячі, де кутні, де передні", жартує водій.

Потім ця ж ситуація повторюється вже у Вінниці, де до автобуса по мірі того, як він в'їжджає до міста, виходять люди і забирають "зуби". Дівчина, що їде поруч із водієм, філософськи зауважує: "А усі до Вінниці зуби лікувати їздять. А они ось де їх роблять..."

Аутсорсинг у дії: стоматологи із приватних - а можливо, й державних, - клінік беруть замовлення, обстежують клієнтів, знімають зліпки і - відправляють зубні протези на виготовлення в райони та селища. А там якийсь місцевий "умілець" за менші гроші і на власному устаткуванні виготовляє потрібні "зуби", які потім ось такою "автобусною поштою" передають назад до Вінниці. Чесно кажучи, тепер перед тим, як іти до стоматології, замислився: а звідки приїде матеріал для пломби чи зубного протезування? Чи не з того ж Козятина чи Крижополя?

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

DIY-фільми: "Москва, я не люблю тебя" (2009)

Якщо слово "Москва" замінити на слово "Київ", а "рублі" конвертувати в "гривні" - буде те ж саме. Це дуже просто, відверто і... сумно. Тому що в багатьох моментах мені ще хочеться замінити слово "Москва" словом "Вінниця", "Одеса" і т.д. по списку областей України (думаю - і в Росії у великих містах і не дуже часто теж таке відчуття)

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Шикарна короткометражка про заразний настрій

"Це висить у повітрі" - не лише класна замальовка із життя столиці Франції, але й нагадування усім нам про те, що шансон - це Шарль Азнавур, а не прокурені та пропиті бурмотання бидло-лабухів із синтезатором. Короткометражка "Comme un air" входить до збірки короткометражок "Magic Paris" 2009 року.

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Friday, June 4

It was a hard-working week with a tough multi-tasking, So lots of phone-calls & emails stayed muted or in my inbox. Promise everyone'll get an answer on Sunday. Except work on current tasks and some new propositions there are no other news - everything is casual & OK, only lack of time and emotions. But is this bad? Don't think so.

Today I've read a good post of Denis Dovgopoly about trends of current web & transformation of services as a push-forward factor for startups. And this is the point: there are lots of ideas in a low-cost segment even based on lack of innovations. E.g., in Vinnitsky region lots of villages have a poor Internet-service coverage, but a wide-covered network of one of the national-wide GSM-operators. SMS & MMS - and the core for a service or communication platform is here. Only connect a traditional technology with a target audience - and a low-cost effectiveness will be here. Plenty of opportunities, though it looks a little bit weird and sounds strange if taking into account the economic and political reality of Ukraine. Yet this article make me think that we all miss something while following only innovations. The traditional communications in a mix with human passion for ideas and low-cost philosophy can be a basement for a business-idea and model. Rising an idea on the common things and giving a new meaning - that is the thing we all lack the most. Sorry for non-personal and business-aimed tone, but this week is under the "B2C" sign :)

Movie of the day: "Evening" (2007)


A story of the lost past love and life hidden from others for the whole life. Ann Grant is dying and this old woman tries to tell her story and her hidden pain and sorrow to her daughters while they are in conflict with their men, with the world and with each other. Should they follow her story or fix their own life first? - this is the key of the plot. 50 years of the past that can be the key for something new, for forgiveness and reality. Now watching the second part of it (it lasts for 2 hours, I started watching yesterday late at night), I'd like to recommend it to you. If you like stories in a "family-saga" style - this is the movie for you as well.

Album of the day: all albums of Myslovitz


This band from Poland are something different and rather familiar, maybe this can be named a mix of Sigur Ros and The Brainstorm in one warm tea-cup with Poland as a sugar. Good lyrics (I understand "Polska" a little) and a sound with a shoegazing guitars and soft vocals mixed with a power and passion in some songs - that is Myslovitz. I'm not a LastFM to describe their bio and key facts - look, read and listen yourself. But they sound like a good car-music or a sound for a walk in a big-big headphones when city in the warm summer night is blazing and lightening up with street lights and traffic jams. You'll love 'em and will start learning "Polska", you'll see ;) Especially this track (I've listened to it 5 times in "repeat" mode)

Відпустка до 10 вересня

В житті кожної людини настає час, коли потрібно просто відпочивати. Законодавством такий час названо "відпусткою". А якщо зважити, що в мене а) звільнення з роботи, на якій я пропрацював майже 2 роки б) потреба в розстановці пріоритетів та обдумуванні і зміні багатьох аспектів власного життя і в) просто втома і стан "набридло-все-мені", то мужнім вольовим рішенням я йду "в оффлайн". Обіцяю повернутись після 10 вересня цього року із новими думками, новими постами, новим іміджем, 2-ма тематичними блог-проектами, писати сюди щоденно і розповісти, що робив, де і як протягом цих двох-трьох тижнів. Всім вам - гарного завершення літа (канікули / відпустки / мандрівки і т.д.), із Днем Незалежності України (а хто його не святкує і не шанує, той хай нам заздрить! ;) ) та на додачу студентів і абітурієнтів - із початком нового навчального року. Почуємось / побачимось / прочитаємось і т.д. у вересні!

happy people look the same

ви ніколи не помічали, що щасливі люди дуже типові і однакові? think about it...

коли людина шукає чогось нового, що вона не в змозі знайти, тоді вона (чи він) відчувають в собі достатньо агресивності, сили, енергії та збудження, щоб мислити нешаблонно, діяти спонтанно, цікавитись чимось, творити щось нове, не писати стандартів і не творити кумирів. щастя надає відчуття емоційної ситості та всеосяжної улесливої брехні.

люди починають муркотіти один одному дурниці, говорити про неважливі речі, шаблонно копіювати побачене у красивих чи некрасивих фільмах, дарувати типові квіти і типово триматись за руки. від цього починає тхнути "сємєйним благополучієм". вони починають казати один про одного у зменшувально-сюсюкальному відмінку; і дорослі перетворюються на слинявих ідіотів із поблажливою посмішкою хворого на невиліковну хворобу під назвою "ілюзія щастя". бо все навколо - лише примара того, чого нам напхали чи ми самі собі напхали у голову чи у душу. ми дуже хочемо в це вірити, називати когось "мася" чи "зая", і поводитись немов знову нам по 5 років.

щасливі люди щасливі настільки шаблонно, і мрії їх теж стають доволі приземленними і передбачуваними. ти їх прораховуєш на сто кроків уперед, на сто слів. щасливі люди починають писати у блогах дурниці типу "а ми вчора ходили на річку, і про щось шепотіли" і від цього стає сумно, бо людина, яка ще півроку тому була адекватною, тепер схожа на кіберкролика із батарейкової реклами із рожевими вухами та повною відсутністю мозку. тобі немає про що говорити із ним чи із нею, тому що все, що ти почуєш, буде постійний потік варіацій про їхнє анормально-стандартне до кислого присмаку, до нудоти шаблонне щастя, обручковий настрій і величезні плани на величезне мабутнє (яке насправді буде ТАКИМ ЖЕ, ЯК У ВСІХ, і ніяких казок-фільмів у них не буде - це написано на фотообличчях їхніх фото, на показовому чи невимушеному, але показовому щасті). вони демонструють щастя, вони випромінюють і вимащуються щастям як кремом, але однаково згорять, а не засмагнуть під цим псевдосонцем щастя. все кежуально, і ти відчуваєш, що ще одну цікаву людину ти втратив з поля спілкування саме через перманентне шаблонне щастя без казок, через плани їх тепер щороку їздити на те саме по-пояс-море, купити телевізор в кредит, наробити кіндерів і жити між походами до ресторану та пробіжками в-метро-та-в-офіс. а потім їхні очі згаснуть, і вони стануть тими ж 90%, з яких кепкували завжди і казали "ні, в нас так не буде". happy people look the same...


photo (c) by the_same_anna

free way for Free Hugs

just going through YouTube place, I've found several random videos which recolleted to me the idea of Free Hugs Movement, and I propose you to rise your feelings and level=up the mood with some moments of positive and unity which is so necessary for us all, no matter whether you've got heat or rain in the place where you are now...

The Free Hugs Campaign is a social movement involving individuals who offer hugs to strangers in public places.[1] The campaign in its present form was started in 2004 by an Australian man known only by the pseudonym "Juan Mann" [2] . The campaign became famous internationally in 2006 as the result of a music video on YouTube by the Australian band Sick Puppies. The hugs are meant to be random acts of kindness - purportedly selfless acts performed by a person for the sole reason of making others feel better. Free Hug Day took place in 2009 on February 13.

(c) from Wikipedia article

I remember as I've seen the first video on YouTube about FreeHugs, it impressed me much with that simple but great idea of giving positive energy and smile to just common unknown people. to make this world a little bit better place maybe. sometimes if you feel lonely it's just one hard, but enough simple way for you to change something in a positive way. just try...

Europe Day

а вот и обещанные фото с Дня Европы. тут несколько, остальные - на фликре. фотографировал в режиме что называется "от бедра", даже не успевал особо как-то "прицелиться", так что не судите строго, делалось все на ходу, держа фотик одной рукой (цифромыльница Olympus mju 700, 7.1 MPx, снимал на 5-ти). получились такие себе уличные картинки:

было байкер-шоу, я на него не попал, зато на улицах зачастую можно было увидеть не только мужскую тусовку, но и женщин на лихом "коне"






а вот обилие увлеченных детей у фонтана наталкивают на мысль, что надо срочно зарабатывать деньги на хорошую "зеркалку"

life. blog. readers. do care

(c) by Jaime Ibarra.

As you remember, I've changed the language of my blog as well as reorganized some widgets and topics in it. And this was the reason why some my readers criticize me for caring too much about the aspect of bounce rate, number of visitors and page rank instead of some "own-satisfactory" options and the ability to make blog "just for yourself but not for the readers". I've heard such thoughts even before, when I was told there is "less me" in a blog that is not full of stories of love, passion and soapy flows of emotional blablabla. If there is lack of such stories, than it's not "real me". Smile. This is the 300d post in my blog and I'll tell you a little bit more not about the whole story of this blog and its evolution, but I'll tell you as well why I really care for the level of visits and some sort of popularity. Just sit and read.

This blog was started in June 2008 as a result of my previous blog ideological crash, I mean - all the emotions and thoughts I expressed in the old blog (nicked as uabloggerman) turned out to be aimed on a waste of time and emotions; too much amount of it was a personal thing, too personal and too non-adequate to continue it that way. So I deleted that old blog and made a new one. This one. Its name was "By My Eyes: взгляни на мир моими глазами". Then it was changed in "Everybody lies (c): думки вголос" because I liked House M.D.'s conception about the fact that all the people lie at least a little bit, and the second part reflected the style of this blog - thoughts aloud written as a blog. I started blogging when I was emotionally collapsed and I needed a space for self-reflection, for emotional expression and for self-analyzing. I cared less for "being read or seen", I cared for the answer why certain things in my life happened then and what and whom I should trust or understand. Self-therapy? Maybe. Experts say this helps; and it really helped in finding some answers, perspectives and even hobbies and career objectives.

While living through that emotional and sometimes depressed period I've written many stories and essays in this blog, devoted to love, passion, hate, soapy romantic reality, dreams, hopes or people how I'd like to see them, their relationships and believes. But "sober-period" was over as well as such stories or emotional essays for the casual days of city-life. Some of my new or old readers liked them or like even now, but what should I do? Stick up to this and make a diary-of-soul? Only because you claim this is "more like me'? I don't think so. This is not "more like real me", I'll tell you some facts about me. Those who remembered me as complaining guy or romantic warm-hearted person - this is a mistake, made by some half-a-year period of my life and some health troubles. You see what you want to see, I look at the mirror and see the best friend of mine ;))

I love rock as well as hh & rnb; I can be irritated or bored if people behave as jerks; I don't know what the real love is even if I described it so good and with passion; I'm a little bit geek; I adore technologies, netbooks & PC, web 2.0 and PR through online communications; I like getting new information and new knowledge almost 24/7 all the year round, and even while going to sleep I sometimes have some interesting ideas about how this or that can be used for promotion, for communication, for planning, for time-management etc. I don't believe that people change radically and that love like in American romantic films exist in real life. I have a good imagination and passion for people; maybe that's the reason why I create such good stories about emotional or unusual life. But this is only an image; this is even not a part of real me. I hate reading emotionally mixed stuff in blogs all the week as well as producing it myself. Should I say that this blog will be less "romantic"? I can't promise you a "fully lifehack or web 2.0-PR blog" as well as I can't guarantee that in a day or two I'll come back to the love-stories and emotionally colored city-essays. This blog is list of keynotes, including all the facts, trends, emotions, people and photos I'd like to remember and to have 'just-by-the-hand". Love it or hate it - I don't care as much. I care for life I live and I see. Hope you care for your life as well.

But I care for the readers and for the trends. I care for actual or hot topics: don't you like to be the first in some area? I like it sometimes ;) I care for making an interesting list of links, gadgets or software products, because this is my hobby. I care for the readers' number and staying in touch with my friends and constant followers because I can. I can tell something to the world, and someone is interested in what I'm telling. What I'm really interested in is getting some good effect from my hobby and from my qualification. That's is the reason why I'm still blogging and hope will continue doing it. If I can do this better and control the process - I'll do it.

This blog changes by showing different aspect of my life and my nature. And if you continue reading it - this is the main fact for me that this can be interesting. Life is an interesting thing, and I hope I can tell you much more interesting about it. And thanks for the following, I appreciate this much.

Have a good night and only good thoughts and plans for tomorrow ;)

biz: 10 questions you should ask before start writing

Not only about literature, life or some emotional flows and blablabla ;) Today I want to talk about my experience as a copywriter and some rules I worked out for myself while being in this segment of the ads' and website industry.

I've spent 4 years as a freelancer in a copywriting industry, starting from essays for US colleges to printed direct-mail ads and websites' localization and text-development, finishing by promotion splogs and viral texts. And those who only want to start a career of a copywriter should know some obligatory rules following which will bring you success in this field and protect you from finance risk and practical failure. Why do I share this info? Because nobody shared this when I started and some mistakes took away the time for their correction and checking while I could be much more productive. And I think, some guy 20 years old as I was when I started would be interested in getting to know how he could get a really worth-working project in his portfolio instead of spending time for tries and lies.


1. What product are you promoting and are there any legal issues involved in it?
Same principle work everywhere. But be more specific while making decision about the project. You must get as much information about the industry and the product as possible.

2. The variety of mediums that will be used to promote the product.
Copywriting for the essays is one thing, and ad copywriting for the radio or direct-mail is just opposite.

3. Target audience of the product.
Words used for the teenagers don't work for kids; and housewives don't follow the geeks in texts and ads. Remember this.

4. What is the target market for the product and what are the benefits?
You must stress the positive aspects in the targeting while hiding possible doubts with the help of words. Make a positive buzz - this what you have to do.

5. Sampling and availability of the product.
If you can look at the product, words will be focused on this aspect. Otherwise, they should be more of a describing character to attract attention.

6. Product pricing.
Diamonds are the best girl's friends. And McChicken is sold not with the same glory and luxurious image. This is also reflected in the texts as well as in the photos or design.

7. Are there any verifiable testimonials for the customers?

8. Are there any literature or promotional things for the similar products?

9. Time-management, schedule and deadlines.
ASAP is not the term. Tomorrow is not the deadline. Day, date, time - these are the main parameters for the final agreement as well as some unexpected conditions for re-timing the project.

10. Payment amount, conditions and commission in the case of abortion of the project.
Never ever take the project without any commission or financial guarantees, especially when you work with UA or Russian customers. Reputations often means nothing for them, they only try to pay less (especially when you only start your career). Be gentle, but protect your rights and financial interests - that's what you should do.

Hope these key-rules will be helpful for those who only try to reach their first success as a copywriter.

blogobusiness: української блогосфери не існує

(c) by Erik Johansson

С точки зрения авиации, пчела летать не может: тельце маленькое и толстое, крылья короткие, аэродинамика никакая... Но пчелы всё равно летают
(с) Bee Movie
..............................

Цей простий висновок напрошується, коли реєструєшся в рамках великих блогосервісів на кшталт Technorati, деяких сервісів Google тощо. Тому що в графі, де країна, Україна є; а от в розділі "What is the main language of your blog" є і рашн, і інгліш, і якісь арабсько-індуські закарлючки, і три варіанти китайської, але дзуськи є українська мова! Немає нас на блогокарті світу, вважают експерти. Це образливо, але факт. І ще - я вважаю, що вони не дуже й помиляються. Поясню, чому.


Перше: українська блогосфера - українська за локацією айпішників, але не за контентом та спрямуванням цього контенту. Якщо ви ведете блог російською, де він індексується в першу чергу? Правильно, в Яндексі. Яндекс - це двигун для пошуку в якому сегменті? Правильно, в Рунеті (до речі - збочинський термін "рунет" взагалі вигадали люди із синдромом ЧСВ ("чувства собственного величия"), аби виправдати своє незнання англійської; вони тепер навіть лобіють ідею кириличних доменів та адрес, хоча це імхо - повний ідіотизм: уявіть собі, що виникнуть сайти "нокиа.ру" чи "моторола.рос"... це "шапкозакидательство" якесь).

Друге: українська блогосфера - це нечітка маса. Скільки україномовних нішевих блогів Ви можете назвати навмання? Якщо два-три - то Ви просто герой. Нішеві блоги та повноцінні standalonи політиків, фотографів, бізнесменів, журналістів в нашій країні здебільшого російською. Чому? Бо всіх цікавить що? - Правильно, рейтинг. Дебільне міряння показниками пейджранку, оптимізованості, "ссилочної маси" ет сетера ет сетера вже досягло космічних масштабів. В українській блогосфері (якщо навіть ризикувати і вжити цей термін) вже чималий прошарок людей буквально "фігачить" для того, аби "сайт каректна апазнавался яндексам" (при чому вони не лише пишуть про це стоси статей в себе у блозі; вони ще всю цю пургу тулять у каталоги, у біржі лінків; вони розмножують цю заразу, засмічуючи веб).

Третє: в нас немає стовідсотково україномовних стендалонів на кшталт Techcrunch, Problogger. Що Ви мені хочете сказати, про Blox та ХайБлоггер? Про ХайВей? Це напівпроекти, де однаково переважає у питомій вазі блогів російськомовний контент.

Четверте: В нас мала присутність блогерів, які пишуть українською в оупен-блогресурсах типу ЖЖ (навпаки - як тільки людина "переходить" "за читачами" в ЖЖ - все, привіт, приїхали, вона починає писати російський контент), Blogger, WordPress.

П'яте: Дайрі, ЛіРу, МойМір, АйЮа - це імхо така ж блогосфера, як сліпий дивиться. Те, що в рамках даних ресурсів використовується форма подачі інформації, яка дає змогу ідентифікувати їх як "ресурс для блогів", не означає, що всі ці люди генерують блогоподібний контент. Блог, в якому одні "чесно зкопіпащені" тести з Аетерна - це не блог, це смітник. Блог, в якому пишеться "я вас всех ненавижу чтоб все сгорело" і ще сто кілометрів такого ж стафу чи "он меня не любит, козел он" чи "я его не люблю, козел он, пусть уходит к своей Машке" - це не блогосфера. Це соплі 13-річних дівчат та клімакс домогосподарок.

Якщо тверезо і критично оглянути ту блогомасу, яка крутиться в результатах видачі Гугла, Яндекса, Яхуу, Рамблера, то побачимо, що українською блогосферу можна назвати за географією, але - на превеликий жаль - не за контентом чи лексикою. Можливо, ми ще не доросли до ідентифікації себе із державою, в якій народились. Можливо, жадоба "рейтингу" та "кеш-мані" нам заважає бути такими, як шотландці, ірландці, китайці чи італійці. А можливо, Технораті таки цілком слушно чинить, коли поки що не вказує українську серед мов блогосфери. Бо адекватної зрілої україномовної української блогосфери (у великих і суттєвих іі обсягах) все ще не існує.

П.С.: думка автора є думкою автора, і залишиться нею попри дебати та спроби доводити протилежне, посилаючись на статистику чи ще подібні ефемерні речі. Крім того, автор даного блогу взагалі подумує над тим, аби писати англійською, оскільки до Рунету жодних симпатій не має.

bizcase: зачем wikipedia

(с) by Martin Dijkstra


Доброе утро. Понимаю, что воскресенье - не лучшее время для "подумать", однако всё же предлагаю вам небольшой бизнес-кейс. Вызрел в голове по итогам событий пятницы и небольшого внутреннего недопонимания "а собственно, в чём трабл?". И поскольку с утра я выспавшийся и с новой энергией в голове, то вот вам кейс, а я ушел пылесосить квартиру =))


Дано: компания, работающая в сфере телекоммуникаций, на рынке около 20 лет, ряд эффективных разработок, у конкурентов выигрывает за счет сравнительно низкой цены, проигрывает за счет длительной "завязанности" на 1 ключевого клиента, который - впрочем - уже перестает быть ключевым. недостаток - постоянные сбои во внутренней организации процессов и обмена информацией (что типично для украинских компаний).

Условия задачи: Каждый раз одни и те же процессы взятия обще информации повторяются. К их числу относятся: информация о профайле компании, общие данные по ключевым продуктам, вводная часть коммерческих предложений, общие сведения о компании и партнерах, технические характеристики, перечень и география внедрений. При этом было принято решение процессы упорядочить, для чего была внедрена система "корпоративная Википедия" на базе движка МедиаВики (от MediaWiki Foundation) (бесплатный движок с открытым кодом). По идее, применение такого движка должно было сократить затраты времени и упростить доступ к информации. После года эксплуатации движка система превратилась в локальный каталогизатор веб-файлов, но информацией в виде вики-статей не наполняется. Причину четко не формулируют, но есть несколько типовых утверждений, которые всегда звучат в обсуждении системы:

1) "Не все документы должны видеть разработчики"
2) "Не все менеджеры продуктов должны видеть все документы"
3) "Не все вообще должны видеть документы"
4) "Не все менеджеры и разработчики станут размещать информацию самостоятельно"
5) "Кто будет следить за обновлением статей?"
6) "У нас часто меняется видение того, какая информация является открытой, а какая закрытой"
7) "Мы сами не должны делать за менеджеров работу по размещению"
8) "Разработчики и менеджеры (с указанием конкретных лиц) не станут этого сами делать, ты же понимаешь"

Кроме того, ситуацию осложняют так называемые "закрытые разделы" документации, которая постоянно создается "под конкретного заказчика" и зачастую отличается в логике и фактах.

В итоге - потери времени на запрос повторяющейся информации и однотипных документов или фрагментов документов, поиск нужных файлов и повторное их сохранение составляют до 20% рабочего времени (проще говоря: на рабочем компьютере каждого менеджера скапливается неупорядоченный ворох файлов с "версиями", которые у каждого устроены и упорядочены по-разному. В итоге - увольнение сотрудника приводит к тому, что потом еще полгода раскапывают его файлы, а логику структуры каталогов приходится держать "в голове", особенно, если тебе поручен сегмент работы, которой ты до этого не занимался).

Вопросы:

1. Как заставить работать "корпоративную Википедию" именно как Википедию, а не как свалку файлов с древовидной структурой?
2. Как ответить руководству на вопрос "а зачем это нам?"
3. Как донести до менеджеров и разработчиков суть того, что это ПОМОЖЕТ им упорядочить ИХ СОБСТВЕННУЮ деятельность?
4. Надо ли оформлять это как отдельный проект или действовать как всегда по логике "партия сказала "надо", комсомол ответил "есть"?
5. Какие практические рекомендации еще можно дать в такой ситуации?


П.С.: стеб и прочий флейм в комментах не приветствуется =) Нужен на самом деле практичный совет по всем 5 пунктам. Кстати, данный кейс может также пригодится тем, кто работает в данной сфере и сталкивался хоть раз с подобными проблемами организации информации на практике (особенно - украинский сегмент экономики).

your own personal Barak (not Jesus ;) )

(c) by Metin Demiralay


а здесь не будет эпиграфа.
замечательным людям эпиграфы не нужны.
Но, Настька, это самый лучший монолог в ICQ за несколько лет, которые я активно общаюсь в сети. СПАСИБО.
............................................


me (16:35:59 20/02/2009)
поиск себя это сцуко такая неблагодарная весчь
мне кажeтся я уже лет 7 только то и делаю

Настя (16:36:13 20/02/2009)
ну почему не благодарная?
тебе казалось, что ты все песдато знаешь. ты офигенный спец и вообще ты владеешь кучей инфы
а сейчас кажется что ты вроде и получаешь навыки, но они на столько не заметны, что больше похожи на деградацию
и говоришь при этом что-то вроде
бля. тупею с годами
ну или как-то мягче
это совершенно нормальный процесс
потому что твое мировозрение в 18 лет было гораздо меньше
из того о существовании чего ты знал, ты владел большей частью
а сейчас ты знаешь в сотни раз больше
твое мировозрение увеличилось до степени когда твои знания стали 10% в лучшем случае
потому их приобретения не так заметны
мало чем владею в совершенстве, ты хотел сказать
но совершенству нет предела
и у тебя никогда не будет возможности физической знать все
потому когда ты узнаешь много интересного, ты пытаешься за всем угнаться
на это просто нет времени
потому углубляясь в одно - забрасываешь другое
приоритеты и интересы меняются так часто
что ты не успеваешь уследить
это и есть поиск себя
потому что когда ты найдешь то. что истинно твое
оно будет рядом с тобой константно
естественно, остальные увлечения будут продолжать меняться..

нет ничего плохо в том, чтобы сегодня работать маркетологом, а завтра писать стихи
а может через год ты вообще откроешь для себя какую-то философию типа йоги
и захочешь ее изучать
а потом преподавать
это давление того, что мы видим в наших родителях
они учились
потом шли работать
по специальности
зачастую за жизнь меняли 2 редко 3 работы
работали по 15 лет на одном месте
совершенствовали свои, так сказать, знания в той или иной области
а спроси свою маму, знает ли она, что такое нейро-лингвистическое программирование? или где стоит монумент Вильяму Волису?
и кто вообще он такой, Воллис

me (16:45:42 20/02/2009)
я не знаю кто такой Воллис )))))

Настя (16:45:47 20/02/2009)
дело в том, что в их время не было такой доступности информации
пока не знаешь
сейчас откроешь гугл и будешь знать
наши родители не знают что изображено на канадском флаге или как называется национальная одежда шотландцев
я не говорю, что все не знают, есть более молодые и прогрессивные, есть даже старшие прогрессивные
но это скорее исключение, которое, увы, всего лишь подтверждает правило
а мы не такие, мы любим новые впечатления
мы любим неожиданности, мы любим знать что такое Наска, потому что это мистично, мы умеем высчитать генетическую вероятность по Менделю
понимаешь к чему я?
а теперь возьмем только то. что я назвала
пару разделов нашего мировоззрения
обо всем мы хотим прочитать, попробовать все
прыгнуть с парашютом или полететь на пароплане
покататься на серфинге или просто увидеть Макчу-Пикчу
и знать блять историю этого города, а не просто сделать фотки с пометкой "отпуск 89го"
мы приобретаем знания каждый день
даже когда не замечаем этого
мы делаем это 20 часов в сутки
и узнавая что-то, понимаем как много мы еще не знаем
мы живем в уникальное время, как говорят японцы "не дай вам Бог жить во времена перемен"
а мы живем
и умеем радоваться этому

me (16:51:25 20/02/2009)
это говорят китайцы ))

Настя (16:51:37 20/02/2009)
тем более :)

me (16:52:02 20/02/2009)
и там есть вторая часть что-то вроде "но именно перемены несут что-то там".. просто вторую часть поговорки мало кто знает

Настя (16:53:31 20/02/2009)
угу
самое парадоксальное
что мы на столько совершенны в своем самообразовании
что это совршенство несет нам неудовлетворение собой
своими знаниями и умениями
нам всегда кажется, что кто-то в нашем возрасте достиг большего
и, может, нам даже не удастся достичь каких-то высот
но ведь мы уже достигли
мы доказали что можем иметь красный диплом не ходя на пары
что можем успешно получить работу дописав строчку в резюме о технологии. о которой 10 минут назад услышали
прочитали на википедии
и в последствии успешно с ней работаем
мы доказали, что мы можем быть на столько циничными, чтобы не обращать внимания на кризис
и на столько чувственными, чтобы комментить чужие мысли
в блогах и жж

me (16:56:52 20/02/2009)
Настюш, когда ты станешь политиком или кем-то вроде Стива Джобса, я буду всем с гордостью говорить что я знаком с тобой

Настя (16:57:02 20/02/2009)
глупостник :)
а самое главное, что мы умеем дружить. любить и быть рядом с теми, кто от нас за сотни. тысячи км

me (16:57:55 20/02/2009)
о да! этого точно не делали раньше
никто не ходил на свидания через скайп

Настя (16:58:26 20/02/2009)
никто не праздновал ДР по конференц связи
никто до нас не улыбался в битах! :)

me (16:58:58 20/02/2009)
нельзя себе представить чтобы девушка говорила "а вот посмотри, это мои игрушки" и показывала в вебкамеру огромную плюшевую крысу с которой она спит

Настя (16:59:14 20/02/2009)
именно
и только мы на вопрос мамы "а ты умеешь готовить рагу из страуса" отвечали да, конечно. дай только погуглю
но ведь так и есть
матрица стала реальностью
мы читаем 20 статей на тему здорового образа жизни и мы уже не хуже диетолога (который, попрошу заметить, учился 7 лет) знаем эту науку
мы диагностируем болезни быстрее и качественне
чем врачи и анализы крови
мы сидим месяц в архикаде и о чудо! мы умеем строить дома
мы умеем сами делать ремонт, чинить холодильник и делать себе уколы
для нас пересобрать водосток - дело 2х часов

me (17:04:49 20/02/2009)
Настька, ты мой личный Барак Обама )))))) ты говоришь не yes we can, но звучит именно так

Настя (17:05:28 20/02/2009)
вообще can do attitude это всегда замечательно




P.S.: таймстампы и свои ответные смайлики разных типов и калибров я убрал. Незримо аплодирую.

Україна не Хоружівка

цирк уехал, а клоуны остались..
(с) поговорка

и причем почему-то управляют страной
.....................................

Вже не-шанований мною нічого-не-гарант робить звернення через телеекран "до народу України" незрозуміло про що, незрозуміло навіщо, погрожує усіма карами небесними тим, кого він взагалі-то без особливих проблем може викликати за себе і провести переговори. Навіть його попередник такого "цирку" (при всій любові Л.Д. до "спецефектів" та "заготовок") не влаштовував.

На "Інтері" виступає Литвин, і це чи не найкраща його промова, яку я коли-небудь чув.

Головний "космонавт" країни продовжує топтатися по киянах, по столиці, як по своїй приватній власності. Скоро з його подачі почнуть оподатковувати повітря у громадських місцях: подихав 10 хвилин - плати 10 баксів.

Кадрові перестановки у силових та спецструктурах вказують на.. тьху, я розмовляю як диктор з телебачення. Зовсім не про те..

Покладати на Прем'єра відповідальність за найграндіозніше "кидалово" з боку НБУ, окупованого людьми В.А., - це маразм найвищої проби. Шоу, яке саме зараз іде на одному із українських телеканалів (який з національно орієнтованого став "кишеньковим" при одному часто згадуваному олігархові із банку, що на "Н.") - це черговий доказ того, що медійні "заготовки" в умовах, коли під деякими посадовцями (точніше - одним і одвічним "спасителем України") "затріщали" стільці, - ці медійні заготовки не працюють.


Хтось казав про "фашизацію влади"? Вона вже тут. Мені начхати на них. Проблема усіх нас - в іншому. Поки ми дивимось такі телешоу, обговорюємо чергову порцію "перлів" від Льоні-Космоса, дискутуємо навколо вибриків В.Ю. та обіцянок Ю.Т., ходимо "з бубном" на підтримку банку "Н." і продовжуємо накручувати їм усім рейтинги, - саме в цей час вони поступово спонукають нас, аби ми забували одну важливу істину.

Ця істина: НАМ НІХТО НЕ ДОПОМОЖЕ, ОКРІМ НАС САМИХ. Немає месій. І Україна - не Хоружівка. І немає чого увесь час тицяти тисячам і мільйонам тих, хто свого часу захотів демократії, що це "їхня вина". Ні, це не наша вина. Наша вина буде тоді, коли ми і далі мовчатимемо, далі терпітимемо. До нас і далі з екрану у"прайм-тайм" буде говорити людина, яка останні три роки максимально швидкими темпами повернула до влади усіх, кого свого часу "відсунули" у тінь, бо вони ж бо були "кучмісти". Тепер ці "кучмісти" - це ті, від кого походить наш курс гривні, наші низькі зарплати, наші напівлегальні схеми найму на роботу за свідоцтвами СПД, наш всеукраїнський дебілізм керівних органів, наша безвідповідальність правоохоронців, наша корупція і тупість. Ні, це винні не "Юля" чи "Вітя" чи "Петя". Це винні ми в тому, що нічого не хочемо міняти. Що віримо продажним профспілкам. Що на виборах продовжуємо голосувати за "язик", за "братські народи", за "лішь би нє било вайни" і іншу пропагандистсько-совкову "пургу", за обіцянки-цяцянки людей, у яких демократія - на дні власного гаманця.

"Це вам не на пасіці, що з ким хочу зустрівся, з ким не хочу - не зустрівся"
(с) (Луценко, три хвилини тому, у прямому ефірі, реакція на "термінове звернення" президента України)..

Дуже шкода, що 2004-го року 15 мільйонів людей знову посподівались на "доброго царя". ВСЕ. ЗАВЖДИ. ТРЕБА. РОБИТИ. СВОЇМИ. РУКАМИ.

Без "царів".

трохи спогадів про сніг

Ну і нехай за вікнами туман та відверто дощова і зовсім незимова погода! Але є фотографії з новорічних вихідних і зі справжнім снігом (тільки тепер дійшли руки їх розібрати). Деякі фото викладаю, усі клікабельні (потім, можливо, ще сюди додам):

Зимове..

Фонтан під снігом



Це - вежа у центрі Вінниці, зовсім недалечко від нашого будинку.

Моя мама

Взагалі влітку тут величезна клумба. А взимку - величезні замети снігу і маленькі кіпариси

далі буде...

з Новим

coffee..

пусть сбудется все самое заветное..
(c) Тигренятко

чтобы когда 31 декабря 2009 я тебе позвоню и спрошу "ну, что хорошего у тебя за этот год?", то ты мне перечислял список часа два подряд, не меньше
(с) Вика

девушку тебе. адекватную.
(с) Света

зарплату тебе в долларах и депозит в евро
(с) Женька

щастя. теплого. казкового. справжнього :)
(с) Дзвінка

але головне здоров*я та голову на плечах.не довіряй нікому\. вірь у себе:)
(с) Stervenyatko
........................................................


Let this year be really new. Not just "new year" but in general.. you know.. the hardest task is to start DOING, but keep PLANNING stays hard as well..

Календар перегорнуто. Помовчати із тиждень. Тепло. Точніше, активно займатись пошуками тепла. Відчувати легку збайдужілість до оточуючих буднів, до банальних фраз, до побажань і взагалі не відчувати на смак та дотик той Новий рік.

Подивитись замість новорічної промови Президента фільм "Безумие". Помовчати. Подумати. Помітити, наскільки всі говорять про схожі теми, фільми, проблеми, наскільки всі звикли повторюватись і повторювати, неначе бути СОБОЮ - це вже ненормально.

Вичистити мобільний від номерів, які вже півроку чи рік мовчать. Викинути старі записники, де повно думок та віршів про тих, хто давно пішов у тінь, хто став минулим.

Трохи посумувати, що рік був саме таким, що він минув, вигорнути усі сміття та душевно-емоційний мотлох за поріг, залишити його там.

А ще..помилуватись нічним містом, йти хрустким морозним і все ще білим снігом, побажати собі нереально багато і надзвичайно мало - ЩАСТЯ. Пити чорний чай зі скибкою півмісяця у формі лимона (чи лимона у формі півмісяця). Стирати зайві смс-ки. Скласти список справ на перший місяць нового року. Лягти спати о четвертій ранку без усілякої на то причини, а просто лише тому, що не було чим зайняти час..

PS: деякі цитати з фільму ("Безумие", 2008) (подивитись можна [тут])

"- Вокруг полным-полно идиотов, док. Не становитесь одним из них".

"- я люблю тебя...
- да ладно тебе."

"- я всё отдал бы, чтобы стать тобой. Всмысле - вернуться в твой возраст"


"- я ненавижу свою жену.
- а я - своих родителей..
- тебе нужна девушка.
- нам обоим нужна девушка, док."

"- как пел B.I.G.: "сучки уходят.."
- ага, "..а пушки остаются с нами"
- точно!"

"- если ты не звонишь, потому что я сказал, что я люблю тебя, то извини, я не это имел в виду.. хотя знаешь что?! К черту!!! Идет оно всё! Я именно это и хотел сказать!"

"- постой здесь, пока я не ушел. я хочу запомнить этот момент. у меня раньше такого не было.
- чего не было?
- мне раньше никогда не разбивали сердце."


З НОВИМ.

про ІНФОСТОР та мєнтовський "беспрєдєл"

А тепер на столах повно, а в душах порожньо..
(с) моя мама

Танки грязи не боятся
(с) дурне радянське прислів'я
........................................

Ми живемо у поліцейській державі, де життя, безпека і приватні інтереси людини більше нічого і ні для кого не важать. Всі бажаючі опротестувати це твердження запрошуються почитати замітку далі:

"12 листопада, близько 18.30 у підземному переході біля метро «Оболонь» випадкові перехожі стали свідками того, як наша міліція нас береже. Троє представників правоохоронних (щодо них це слово можна вживати виключно категоріально) органів, наочно демонструючи, що не дарма їх у народі називають «мусорами», з криком і матюками розганяли стареньких бабусь, які торгували петрушкою та огірками. Очевидно, вони, як представники державної влади, таким чином проявляли турботу про те, щоб літні люди не мали «нетрудових доходів», окрім бомжацької пенсії, та не ухилялися від сплати податків із своїх шалених петрушкових баришів. Бо у нашій країні, мабуть, усі олігархи платять податки із своїх офшорних ничок, а значить і ці бабуськи мусять. А то позажирались…

Несподівано ситуація отримала свій нелогічний і незвичний розвиток. З натовпу перехожих, що мовчки прямував повз живий приклад турботи ментів про порядок у державі, відокремився молодий хлопець.

Він підійшов до нашої доблесної міліції, що розважалася на повну катушку, і заявив, що так вести себе із літніми людьми не можна. Мєнти від такого нахабства трохи припухли. Але, як представники закону при виконанні службових обов’язків, чемно і тактично порекомендувати хлопцеві піти на х.., якщо він не хоче, щоб його «закрили». А той, падлєц, нє внємля голосу рассудка, заявив, що мєнти – підари, раз не поважають старих людей, що їм у бабусі годяться, і не дають їм заробити хоча б копійки на хліб.

Далі події розгорталися за відомим заздалегідь сценарієм. Мєнти заламали хлопцеві руки і, поваливши його на землю, почали бити ногами, як того і вимагають устав та службові інструкції. Потім вдягнули наручники, натягнули светра на голову, щоб обмежити рухливість та поле зору, і спробували поволочити на вулицю.

За цей час навколо зібрався натовп. Багато хто почав обурюватися діями сурових пацанів у формі, а одна дівчинка почала знімати їх на мобільні телефони. Це не сподобалося від природи скромним героям, і один з них підійшов до дівчини і вдарив її по руці з телефоном. Телефон від удару вилетів у неї з рук і вцілив у обличчя літню жінку, яка стояла поряд, розбивши їй лице. Мент, натренованим оком краще будь-якої судмедекспертизи оцінивши ситуацію, одразу ж заявив, що дівчина п’яна, і її зараз заберуть у РОВД, а тому краще віддати телефон. Отримавши відмову, він спробував це зробити по-джентельменськи галантно – силою. Зупинило його лише те, що описані події на телефони знімало близько десятка свідків.

Хлопця потягли на вулицю, по дорозі били. Люди, обурені цим, спробували відбити його, вимагаючи від мусорів пред’явити посвідчення. Дехто почав дзвонити у міліцію. Близько півсотні людей піднялися на вулицю слідом за ментами.

Хлопця закинули в «бобік», але натовп обступив машину, перекривши рух і вимагаючи відпустити затриманого. Троє «героїв» спробували силою розкидати людей аки Ілля Муровець половців, щоб звільнити проїзд, але зазнали фіаско. Їх відтіснили від машини – у повітрі запахло духом містера Лінча, світла йому пам’ять. Тоді ці билинні богатирі кинулися до таксівки, що стояла поряд, і спробували втекти на ній. Та марно. У цей момент один із героїв, очевидно, трошки обісрався – він почав дзвонити комусь по телефону і кричати «Заберіть мене звідси, мені страшно!».

Тут якраз під’їхали люди у штатському, які представилися операми з Оболонського РОВД, серед них був зам начальника відділку – він єдиний, хто пред’явив посвідчення. Поки цей зам вимагав від людей розійтися, обіцяючи, що «буде гірше», інші опера згадали класичну пісню групи «Любе» - прарвьомся, атвєтят апєра! (с). Вони грубо, з матюками, довели усім присутнім, що тренований мент значно переважає за рівнем фізичної підготовки середньостатистичну жінку, і швидко розчистили шлях для авто із затриманим.

Решта фоток, тексту та відео ТУТ

(с) джерело

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ - НЕ СТАНЬТЕ НАСТУПНИМИ. Поки в нас немає закону про володіння вогнепальною зброєю, захистити нас нікому.

А друга тема - це ІНФОСТОР (infostore.org) і боротьба із ним нашої "доблесної" влади, яка остаточно вирішила стати посміховищем, то вимагаючи ввести санкції на ВКонтакті та ЖЖ, то закриваючи файлообмінники та контент-сайти. Далі - цитата:

"http://alexeymas.livejournal.com/219036.html

Сегодня МВД провело 12 часов в нашем офисе (с 2 дня до 2 ночи) пытаясь вывезти всю нашу технику.
Воля вообще Титан вызывала, потому что они ее юристов на площадку не пускали.

Милиция слабый союзник, ты с ними общаешься, помогаешь в каких-то следственных экспериментов.
А потом у них срывает башню и они приходят и вывозят все, до чего могут дотянутся.
В общем план по хаотическим действиям МВД выполнило на 5 с плюсом.

Сначала они бегали по этажу издания "Зеркало недели" и пытались там кого-то арестовать, хотя ордера то на арест у них не было, только на обыск (это они дверью ошиблись).

Потом положили на пол сотрудников и выгоняли адвоката.
Вообщем начинаем наш марафон об освещении действий МВД на тему Инфосторе.
Потом я шесть часов пил кофе с понятыми, в которых мои друзья идентифицировали проституток.
Между прочим они отказались назваться smiling smiley) и на мое замечание про то, что они бухгалтера (менты им постоянно предлагали деньги считать), сильно хихикали. Ну и я слабо поверю, что кто-то (с которым товарищи милиционеры общались лично) провели бы 12 часов в офисе просто так, без того, чтобы им пообещали что-то скостить.
Милиционеры еще предлагали понятым для них что-то приготовить (я так понимаю из еды) Фраза звучала "когда мы мол (наконец) приедем к вам на готовку" (в гости?). Так как своих поварих из МВД они бы не могли пригласить, то все сходится. Но я как-то поздно об этом понял и поил их кофем и прочим, а они там сидели и хихикали в углу.

Долго думал что слово "менты" ругательное, но не нашел никаких замен. Да, многие из них оказались начитанными людьми (почти все), но иногда они ведут себя именно как менты. То есть с огнем в глазах рассказывают какую-то чушь. Не все конечно, но многих заносит.

Заранее прошу извинения у тех, кто подписался читать про бизнес.
Зато я быстро стану тысячником, что уж теперь smiling smiley
Я только за 6 часов вакханалии в собственном офисе, я пришел ровно на половине. Потом мне рассказывали, про доходящую до перестрелки борьбу Тинана на Воле с МВД (при этом одни же за деньги Титан, а МВД просто с ума сошли слегка). Воля вызвала Титан, так как на обыск не пустили Волевских юристов.

Ну и да, можете ссылаться. Я вам тут еще напишу smiling smiley Что уж теперь smiling smiley
И то, что я про все это думаю тоже."
(с) джерело ТУТ


А тепер підійміть руку ті з вас, дітки, хто ще вірить у демократію.. Дуже високо не підіймайте: однаково ту руку вам зрубають.


Бережіть себе, бо всім нам "надо пережить декабрь" (с) (фраза, почута на роботі)

UPD:
слухайте, може, завести рубрику "Маразми"?..
ще парочку: http://www.xakep.ru/post/46350/default.asp
і ось це http://www.xakep.ru/post/45768/default.asp

чому ідеологія не працює (імхо)

(c) by unknown

Я не знаю, все ли мужики козлы. Возможно, некоторые женщины считают козлами тех мужчин, из которых они не смогли сделать баранов.
Просто, по моему мнению, подобное притягивается к подобному.
Не будьте тупыми овцами. Ведь у львицы муж – лев.
(c) из одного случайного блога
.........................................

В який ще день, як не в день більшовицького перевороту, поміркувати над тим, що ж в нас поламалося і не працює. В сенсі - чому люди перестали вірити в політиків, в бізнес-гуру, в топ-менеджерів, в слова про те, що "всьо обойдьотся" і подібні нісенітниці, які зазвичай можно укомплектувати у один пакетик із ярличком "ідеологія".

Не працює політична ідеологія саме через "Yes we can!", це не Обама придумав першим, це лише слоган-втілення того, що давно відбувається по всьому світі і руйнує ідеологію: процесс індивідуалізації та усвідомлення того, що ми таке можемо, самі, без вождів, без очільників, броньовиків, без партій та кланів. В нас вона не працює, бо людей уже чотири роки тупо "кидають", коли вони вірять у чергових ідеологів.

Не працює бізнес-ідеологія, бо в світі нішова структуризація відбувається швидше, ніж бізнес-гуру формують потоки управлінських рішень. Старт-апи та ідеї множаться як потоки свідомості, такий собі "колективний розум". А топ-менеджмент - він не завжди бачить це. На жаль.

В нас не працює в державі жодна ідеологія. Тому що нам... вона не потрібна - з одного боку (в нас немає такого відчуття колективізму, як у китайців, адмінвідповідальності та дисципліни як у японців, расової вищості - як у путіноідів, ми взагалі якісь такі своєрідні, мовчимо-терпимо, а потім бах! - і Коліївщина, УНР чи Революція яка-небудь). І тому що в нас немає нікого, хто б виконував обов'язки нашого Мартіна-Лютера Кінга, Джорджа Вашінгтона, Теодора Рузвельта, Маргарет Тетчер чи ще когось такого.. В нас немає героїв - в нас популярні політики, які думають про рейтинг, але анітрохи не переживають за наше майбутнє. В нас криза? Ні, криза не в нас, а в сфері топ-менеджменту: політичного, економічного, соціального. І провокує все це просте нерозуміння того, що тактика, яка гарного працювала у 90-х, сьогодні мертва. Той, хто каже сьогодні про необхідність "ідеології", лише втрачає час. В нас 2.0-суспільство, без усіляких соціальних мереж - просто це такий етап розвитку (чи занепаду)) ) людської свідомості.

А до чого це я раптом завів про такі серйозні речі, спитаєте. Та певно, просто дістало бачити по "зомбоящику", як люди нібито із вищими освітами та великим управлінським досвідом несуть абсолютні нісенітницю про "консолідацію", "ідеологію" та "європейський вибір", пропонуючи цю суміш тим, кого в країні 70% і в кого немає грошей на нову куртку для дитини до школи. А вони про "ідеологію". Сумно і смішно. "Маленький українець", якого один Віктор видер із рук іншого Віктора, вже скоро стане таким маленьким, що його і в мікроскоп годі буде побачити. Певно, це і є той "історичний вибір", ага. Тільки зробили його не ми. Може, нам слід собі теж сказати, що таки "yes, we can!", і без них, отих "голів" та "очільників" із телевізора.. ?

(про/анти)кризове

(с) by Christian Asuh

Remember to keep yourself alive,
there is nothing more important you can do like that
(c) Ameni Shakur

U gotta keep your head up,
If u smile - no tears
Never give up
(c) 2pac Shakur
.....................................................

Фінансово-політичною кризою навіяне..


HOW THE STOCK MARKET WORKS

Once upon a time in a village, a man appeared and announced to the villagers that he would buy monkeys for $10 each. The villagers seeing that there were many monkeys around, went out to the forest, and started catching them. The man bought thousands at $10 and as supply started to diminish, the villagers stopped their effort. He further announced that he would now buy at $20. This renewed the efforts of the villagers and they started catching monkeys again.

Soon the supply diminished even further and people started going back to their farms. The offer increased to $25 each and the supply of monkeys became so little that it was an effort to even see a monkey, let alone catch it!

The man now announced that he would buy monkeys at $50! However, since he had to go to the city on some business, his assistant would now buy on behalf of him.

In the absence of the man, the assistant told the villagers. "Look at all these monkeys in the big cage that the man has collected. I will sell them to you at $35 and when the man returns from the city, you can sell them to him for $50 each."

The villagers rounded up with all their savings and bought all the monkeys.

Then they never saw the man nor his assistant. Only monkeys everywhere!

Now you have a better understanding of how the stock market works.

(с) не моє, прислала Надя, за що їй величезне дякую ;)