Деякі зміни в персональному блозі: проект "365"

В червні цьому блогу буде 2 роки. Саме час щось змінити. Від початку він був суто особистим (навіть часом - занадто особистим). З середини 2009-го цей блог перетворився в блог про все цікаве підряд: від рекламних відео до цікавих книжок і порад, як налаштувати щось у лінаксі. А тепер мені знову хочеться щось змінити. Саме через це тепер в цьому блозі буде один проект. Я довго думав, чи не винести окремими міні-блогами, що змінити, що залишити, про що писати далі. А тоді вирішив, що все набагато простіше, ніж здається. Оскільки я - каюсь - надто лінивий, щоб стартувати ще два-три окремі тематичні блоги, то з 1 червня 2010 року в цьому блозі буде схема "365 днів власного життя". Щодня - 1 пост, в якому буде:

- 1 фото чогось цікавого, поміченого на вулиці, в транспорті, вдома - будь-де
- 1 музичний альбом із відгуком та рекомендаціями щодо нього;
- 1 фільм (аналогічно муз.альбому);
- власні враження та спостереження від прожитого дня.

Тобто цей щоденник стає виключно personal-focused. Рекламних роликів та підбірок тематичних кліпів, посилань, порад із лайфхаку чи постів на теми маркетингу і соцмедіа в EVERYBODY LIES більше не буде. Пости будуть українською та англійською мовами, залежно від настрою (скажу по секрету: буде переважати англійська). Всім, хто через ці зміни перестане читати цей блог - красно дякую, що були зі мною попередні 2 роки. Хто почне - ласкаво прошу, обіцяти нічого не буду: самі все побачите і прочитаєте.

Від самого початку блоги вели для того, щоб описувати те, що відбувається у власному житті. Це вже потім виникла мода на усілякі тематичні штуки. Тому back to the roots. 1 фільм, 1 альбом, 1 фото, 1 день із мого життя. І так - 365 разів на рік. Підписуйтесь, якщо вас це зацікавить. Люди люблять підглядати, я знаю :)

Итоги рождественского сезона

Это вы там ездили во всякие Карпаты с непонятным уровнем снега, на всякие Гоа с непонятным уровнем трезвости и легальных / нелегальных препаратов, в Турции и прочие Египты. А у меня, между прочим, выпало нормальных 10 дней рабочих из-за этих ваших пьянствований :) шучу, конечно, хотя уик-энд длиной в полмесяца меня лично вообще не радует: ну что это за жизнь, когда всё - от госучреждений до сервисов доставки, заказчиков, веб-ресурсов, банков, офисов и магазинов влачит какое-то полукоматозное существование в ожидании 11-го января, потому что "нет на месте: выходные" и "нет на месте: в отпуске" - это 2 стандартных фразы на все случаи жизни. В итоге я только завтра отправлюсь покупать подарок одному очень хорошему человеку на ДР, отправлять его сервисом доставки, узнавать по поводу платежных карточек и решать кучу других мелких, но не менее важных дел (как например: где, как и как быстро мне вклеят новое фото в паспорт, а то еще чего доброго в связи со стукнувшим пару месяцев назад "четвертаком" не пустят со старым паспортом на голосование).

А вообще праздники как-то не почувствовались. Было правда, снежно и морозно на НГ и Рождество, что приятно; а вот сейчас туман и дождь, что жутко раздражает; вся надежда на грядущее похолодание. Из приятных открытий - JoliCloud OS: в TechCrunch этот проект похвалили не зря - каждый человек, который купил нетбук, должен попробовать эту ОС просто в обязательном порядке, чтобы почувствовать себя человеком, а не придатком для настройки нетбука (и сэкономить пару сотен баксов на лицензии на Windows 7, которые можно потратить на что-то более полезное для себя и близких). Еще из приятного - конфетный букет и мишки от Насти (спасибо тебе, моя хорошая, мне очень приятно, что обо мне помнят даже по ту сторону Карпат в соседней стране :) ); катание на санях в морозный вечер, фотографии (до которых никак не дойдут руки, чтоб их разобрать и обработать); фильмы "Внутри себя я танцую" и "Не уходи" (которые просто замечательны и оставляют после себя светлую грусть); книги - любимый давно Фитцжеральд "Великий Гэтсби" (на сей раз в оригинале, и никаких переводов) и Сиболд "Милые кости" (в отличном русскоязычном переводе; тяжелая и одновременно светлая семейная сага о том, как важно помнить и уметь при этом отпустить). Вообще светлая грусть - это такое чувство, которое всегда сопровождает на праздники меня - уж не знаю, хорошо это или плохо; но так есть. С началом нового рабочего сезона желаю себе - и вам заодно - отличной работы, интересных проектов и ярких впечатлений от всего, что вы делаете. Берегите себя и свои семьи, не забывайте о тех, кто вам дорог, за вагоном проблем и важных задач. И в новом сезоне пусть денег у нас у всех будет как грязи :) Кстати - вот и песенка с видео по теме с Вудстока далекого 1994 года, когда некоторые читатели еще под стол пешком ходили, а многие были еще молоды и юны:

Happy New Year!

Wish you health, good people, love, the nicest feelings, awesome moments and incredible impressions, prosperity, God bless you all and thank you for being my friends, supporters, companions, co-workers, believers, conversationalists, colleagues and even enemies this year. Merry Christmas & Happy New Year, stay tune, cool, positively aimed and open-minded in 2010!

5 useful presentations about Twitter and SM from HubSpot & IMU

Twitter is still the top spot of the SMM-market and that's why some useful overviews are rather interesting for those who work in this sphere or use Twitter both for corporate and own private needs. Let's look at the 5 presentations from one of the leading companies in the sphere of SMM and SM-monitoring.

State of Twittersphere - Twitter Report June 2009

View more documents from Hubspot Marketing.

Driving ROI On Twitter

View more documents from Hubspot Marketing.

Intro to Twitter for Business: Hubspot & Geek Girl Camp

View more presentations from Hubspot Marketing.

Bottom Line: Social Media for Business

View more presentations from Hubspot Marketing.

Social Brand Marketing For Web 2.0

View more documents from Michael Lazerow.

More presentations and docs from HubSpot can be found here

Opera 10: Safari on Foxes ;) або Оперне полювання на Лисиць та прихильників Сафарі

Твіттер - потужна інформаційна штука. Саме через Твіттер цього тижня я дізнався про вихід бета-версії Opera, і хоча зазвичай використовую лише продукти після кінцевого релізу, цього разу вирішив спробувати (надто вже довго мене намагаються різні люди "присадити" на Оперу). Спробував. А результати тесту розповім вам :)

Свого часу мною були "на власній шкірі" випробувані Mozilla Firefox 3.0.2-3.0.10, Safari 3-4, Google Chrome, Opera 9.64. Пройдемось коротко за досвідом їх використання:

Google Chrome


На мій погляд, це якийсь недобраузер. Команді розробників Гугла ще над ним працювати і працювати. Швидкість його роботи на багатьох сайтах нічим не відрізняється від того ж Firefox. А надто обмежений арсенал, практично відсутні плагіни роблять цей браузер нічим, окрім цікавої іграшки. 2 тижні використовував його під Windows XP SP2 на Acer AspireOne, видалив як непрактичний (250 Mb RAM проти 230 Mb RAM для Firefox). Хоча є підтримка інших мов, крім англійської, це вже цікаво.

Mozilla Firefox 3.0.2-3.0.10


За 8 версій відчувається помітний прогрес, але витрати пам'яті не стали помітно меншими. Радує: велика кількість плaгінів, коректна робота із службами та сервісами Гугла. Не радує: великі затрати ресурсів (5 годин використання та "сплячий режим" хоча б на 20 хвилин викликають витрати RAM до 580 Mb (Asus F3Ja, 1 Gb RAM, 100 Gb HDD, 1,6 GHz Intel Centrino Duo, 512 Mb X1600 ATI Radeon Mobility video). Це і є основний недолік. Крім того - часті проблеми із віджетами та плагінами для постів у Twitter, Facebook, Blogger.com. Також у версії 3.0.10 почастішали випадки, коли чомусь пропадає комбінація Ctrl+T (принаймні у мене) (апгрейди йшли поверх попередніх версій, без повторного встановлення). Однак користуюсь до сьогодні і під Windows XP SP3 на основному ноутбукові, і під Ubuntu 9.04 Netbook Remix на AAO. Українька локалізація тішить. за рівнем можливостей - цілком задоволений. За рівнем витрат ресурсів - цілком незадоволений :)

Safari for Windows


Помітно менші витрати пам'яті, приємний інтерфейс, вища швидкість, ніж у Firefox - це плюси. Відсутність повного блокування баннерів, обмежена кількість плагінів, пошук тільки через Гугл у вбудованому пошукові, відсутність як таких особливих розширень для Windows-версії - це мінуси. Більш детальний огляд я вже робив. Вердикт - красивий браузер для того, щоб "спробувати і захотіти піти на Mac". Мова лише англійська. Багато красивих ефектів, такий собі суто маркетинговий продукт для переманювання "віндузятників" на нову платформу.

Opera 9.64


А цей браузер я вирішив спробувати тоді, коли зрозумів, що "Вогнелис" просто "пожирає" ресурси під Windows. Плюси: скіни, менші витрати ресурсів, доволі швидке завантаження сторінок, українська локалізація, віджети із різними додатками та сервісами. Мінуси: а от на мінусах хочеться спинитись детальніше.
1) не завжди спрацьовує пошук із адресного рядка;
3) зависання після 3-5 годин роботи навіть за наявності малої кількості вкладок, причина невідома (інколи все закінчується примусовим "вирубанням" через таскменеджер)
2) дуже дивні глюки із службами Гугл: перемикання розкладки клавіатури у Blogger.com під час написання замітки в блозі викликає "стрибання" вікна із режиму Compose в режим Preview і навпаки, причому курсор чомусь "перестрибує" в заголовок замітки і там залишається; при написанні великих постів із використанням іноземних мов чи англійської мови просто "задовбує". А ще в Гуглопошті не завжди коректно відображається вміст вікна та всі підключені додатки Гугл, на кшталт Календаря, гаджету для Твіттер, чату тощо.
Вердикт - ніби все добре, але насправді нічого гарного. Хочеться повернутись до Firefox саме через те, що я 99% випадків пишу блоги із браузера, а не з клієнта якогось.

І маючи ось цей досвід, я вирішив ризикнути із Opera 10 Beta:



Спочатку - огляд офіційно заявлених можливостей.

Opera Turbo for fast browsing on slow connections

Так, дійсно. При увімкненому Турбо-режимі (кнопочка у нижньому куті зліва) сторінки завантажуються швидко, але графіка виходить така "побитенька" на пікселі. Особливої потреби в цьому режимі не відчуваю, хоча на мобільному та на діалапі це явно треба.

New enhanced tabs and sleek design

Так, цікаве рішення. Крім краси, особливо не розумію, чи треба воно; але враження справляє. Якщо потягти мишкою за край панелі з табами, то вигляд буде ось такий:

Speed Dial your way

Маємо можливість налаштувати таби на свій смак:

Resizable search field

Так, дійсно: якщо потягти мишкою, ширина пошукової форми змінюється:



Інші характеристики
Швикодія в нормі, встановлено віджет для Твітеру та для служб Гугл, все працює коректно. Судячи зі скріну вище, можете бачити, що пошта Гугл відображається як слід; також зник глюк із перемиканням розкладки у Blogger.com. Серед інших позитивних змін - витрати ресурсів 231 Mb RAM за 4 години безперервної роботи, жодних збоїв, набагато більша швидкість завантаження сторінок, ніж у всіх попередніх браузерах. Мінус - лише англійська мова і словники орфографії не розпізнають помилки в українській (до речі, цей пост цілком написано із Opera 10 Beta, Windows XP SP3 Home Edition, Asus F3Ja notebook).

Робити глибші висновки поки що зарано, спробую покористуватись із тиждень. Але вже зараз можу сказати, що як для "бети" результат більш ніж оптимістичний.

lifehack: 10 причин перейти на Linux, 5 причин остаться с Windows

(с) by Dream Is Real.

Все, о чем я тут напишу, не является попыткой сагитировать вас или обобщением общеизвестных фактов. Просто я неделю прожил на Linux Ubuntu 8.10, и будучи до этого почти 7 лет пользователем Windows на самых различных конфигурациях "железа" могу сделать кое-какие выводы для себя. Полагаю, что эти выводы будут полезны и для вас.

Если вы хотите попробовать бесплатное ПО и ОС - пробуйте. Если вы не готовы отказаться от привычных антивируса и файерволла - оставайтесь там, где сидите.

Если вам нужна система, которая будет красивой, безопасной и хорошо функциональной в 90% случаев - ставьте Линукс. Если вам нужна система, которая будет красива в меру, на 90% функциональна с разным оборудованием, но в ее безопасности будут дыры, а еще вам лень приложить ум и руки к тому, чтобы "все работало" и вы предпочитаете по сто раз жать на кнопки "ОК" и "Отмена" - ставьте Виндовз. Если Вам нужна изумительно красивая система с максимальным уровнем безопасности, которая будет "просто работать" и вы не будете на нее ничего доставлять самостоятельно - ставьте Мак. Точнее не так - покупайте (ведь на обычном РС Мак не встанет, а "поломанная" версия "хакинтоша" доставит вам кучу головной боли по ее установке и - что вполне вероятно - так и не "станет" как надо).

Но я немного отвлекся от темы. Неделя ежедневной эксплуатации Линукс по 10 - 12 часов в сутки позволяет мне говорить о 10 причинах перехода на Линукс и 5 причинах, по которых я все же иногда включаю Виндовз (на ноутбуке стоит две системы).

10 причин перейти на Линукс

1. Никаких вирусов. Всё, что удалось найти по возможным вирусным угрозам под Линукс - это два каких-то вируса, которые надо под консолью собрать на удаленной машине, но компилированный пакет все равно сможет запустить только сам юзер атакованной таким способом машины, что учитывая режим sudo и обязательный запрос со стороны системы на подтверждение действия со вводом пароля практически сводит на "нет" самую ничтожную возможность даже такой редкостной атаки (вспомните, сколько видов и подвидов вирусов есть для Виндовз, и сколько полезных файлов, папок и ваших нервных клеток унесли они с собой в неизвестность..)

2. Это очень красивая и при этом быстрая система. Которая не стоит ни цента. Вспомните, сколько стоит Виста. Вспомните, сколько стоит легальный полнофункциональный Астон. И вспомните, с какими проблемами в функционале и нагрузке на "железо" вам приходится при этом сталкиваться. Если в Линуксе сделать 8 рабочих столов, запустить музыку или DVD и при этом кинуть на конвертацию пару видеофайлов, а также врубить на максимум все эффекты анимации и надстройки Compiz и Gtk, то лишь тогда, посреди всего этого сверкания, вращения, кручения, трехмерного полусферического вращающегося рабочего стола, порхающих полупрозрачных окон и кучи запущенных приложений вы почувствуете нагрузку на систему, идентичную тому, как у вас обычно работает 2007-й офис в режиме редактирования крупного документа или при кодировании видео. И да - деньги платить за лицензирование никому не надо. Можете спокойно ставить на рабочем месте - никакие СБУ и прочие госпроверки на "пиратский" софт вам не страшны.

3. Это возможность работать даже тогда, когда переполнен кеш или файлы подкачки. Я ненавижу Винду за переполнение памяти и перегрузки на ОЗУ. В Линуксе у вас максимум ляжет пару модулей или переполнится домашний каталог, но вся система будет исправно работать. В Винде у вас рухнет все и вы будете наблюдать в диспетчере задач бешеные перегрузки, а сам файл подкачки вырастает до 2 Гб. В Линуксе я обхожусь 700 Мб.

4. Это доступно и просто. Встроенная справка, мануалы, поддержка на официальном сайте дистрибутива. Главное - уметь читать по-английски и в точности следовать инструкциям. И иметь хотя бы немного логики. Остальное - приложится.

5. Никаких сервис-паков. Чтобы на ноутбуке заработал кардридер, в Винде надо поставить 100 Мб сервис-пак. Кто-то объяснит мне, ЗАЧЕМ??? Если все остальное и так работает. В Линуксе неработающее оборудование "поднимается" зачастую скачиванием 1,5 Мб какого-то нужного файла для ядра.

6. Это понятное обновление. Просто набираешь в консоли

sudo apt-get install

и все. Либо открываешь Synaptic Package Manager и в строке поиска просто описываешь то, что тебе нужно. Дальше - ставишь "галочки" мышкой и жмешь "Install".

7. Это богатый функционал и ПО на все случаи жизни. Бесплатно. Легально. Я нашел все, что есть у меня под Виндой. Кроме Safari, iTunes и адекватных драйверов на графический планшет. Нашел даже то, за что под Виндой надо выложить от 100 до 1000 долларов, если программы-аналоги покупать и ставить по лицензии. И все это РАБОТАЕТ, а не пытается делать вид, что работает, как часто происходит в Винде.

8. Это рабочие столы. Много рабочих столов. Когда ты дня четыре поработаешь с поддержкой нескольких рабочих столов, между которыми можно просто перетащить окно, то попав потом под Виндовз, начинаешь жутко скучать по такой чудесной возможности :) Или очень хочешь, чтобы у тебя появился 30-дюймовый монитор.

9. Это возможность проявить смекалку и фантазию в создание своего рабочего пространства. Окружение можно настраивать по своему вкусу, а не так, как задумали дизайнеры и разработчики из Редмонда. В итоге можно плучить крутящуюся полусферу, 66 рабочих столов, полупрозрачные гелевые окна и эффекты капли от каждого касания мышкой к той или иной программе. А панельки в стиле Mac OS вообще очень вдохновляют.

10. Это новое. А вы любите новое? Думаю, здесь не надо ничего комментировать. "Форточки" навязли мне на зубах просто до тошноты.

Но во всем этом великолепии есть 5 недостатков, которые все же побуждают меня периодически загружать детище Билла Гейтса вместо 3-дшного интерфейса Убунту.

5 причин остаться с Виндовз
1. MS Office 2007. По моему твердому убеждению, это - единственный продукт в плане софта, который чертовски здорово удался Майкрософту. Ни Open Office, ни KOffice с ним тягаться в ближайшее время не смогут. Презентации получаются просто "конфетка", а работа с документами и большим объемом текста визуально приятна. Поскольку мне приходится часто делать презентации или быстро редактировать большие массивы текста, то тут Виндовз выигрывает.

2. Не все графические планшеты работают корректно в Линуксе. Если кто мне на просто (не английском или не на заумном) языке объяснит, как "наколдовать" работоспособность моего Genius G-Pen под Убунтой в GIMР - я такому человеку буду бесконечно признателен и даже портрет его в этом самом GIMP'е нарисую. Пока что планшет под Убунтой мертв, как скала на побережье Финляндии.

3. Звуковые драйвера и конфигурация звукового "железа". О да, звук заработал (после трех обновлений ядра и шаманства с "альсой"). Но он по-прежнему тихо играет на внутренние колонки ноутбука при подключенном аудиовыходе. Насколько знаю, такая проблема преследует только ноуты, и то - далеко не все. Мой Асус угодил как раз в категорию тех моделей ноутов, у которых эта проблема часто бывает. Ядро пересобирать не хочу, дабы не напороть в чем-то другом. Уж лучше так, чем никак. Все равно музыку в наушниках я слушаю только через айпод.

4. Игры. Да, Wine - штука хорошая, но если мне вдруг захочется погонять в Need For Speed Carbon или пострелять бесформенных черепоголовых чуваков в Quake Team Arena, то придется все же прибегнуть к Виндовз.

5. iPod & iTunes. Я пока так и не увидел того функционала по синхронизации и корректному переносу файлов и данных на айпод в Линукс, какое есть в версии iTunes для Виндовз. Это меня огорчает, но пока других вариантов нет. Разве что в Купертино подумают о 30 миллионах линуксоидов, среди которых наверняка есть пара-тройка миллионов обладателей айподов, и выпустят "тьюнс" и для Линукс.

Свою точку зрения я изложил, выбор же остается за вами. Но помните - быстро, красиво и многогранно ваш старый компьютер, равно как и ваш новый ноутбук не заработают ни с Вистой, ни с ХР без "обработки напильником". Попробуйте Линукс хотя бы для того, чтобы увидеть, что в нем "напильник" надо применить всего 1 раз после установки при конфигурировании, а не каждые пару дней, как привыкли делать мы все, ежедневно проклиная "форточки"...

free again: конец карьеры фрилансЁра )

(c) by Gilles Alonso

немає нічого дорожче свободи, ніякі гроші, нічого
(с) мій тато
...............................

На дворі економічна криза, всі шукають додаткового заробітку та джерел до поповнення гаманця. А я вирішив зробити безглуздо-логічний крок, і піти з фрілансу. У фріланс оупен-маркет, на відкритих замовників та випадкові пропозиції, я прийшов відносно далекого 2005-го року. Минуло 4 роки, за плечима чимало реалізованих замовлень, задоволених замовників, проб та помилок, досвід роботи на рекламну агенцію (старий сайт), інтернет-медіахолдинг, HR-агенцію та окремих приватних діячів (раз, два) веб-ринку, випадки "кидалова" із оплатою (поки що - лише один, сподіваюсь, що мої підозри не справдяться, якщо ж ні - то комусь у Києві "помінусуємо" карму, із копірайтерами треба поводитись чемно...).

Але тепер я йду.
З одного боку, це безглуздий крок - адже пропозицій начебто доволі, будь-яка фрілансерська біржа пропонує тексти на переклад, сайти, контент, вони потрібні усім. ТОму цей крок нібито безглуздий.

З іншого боку - є основна робота, яка бере певний час. Плюс - є щонайменше три блоги, які я планую розвивати і щось туди писати. Є малювання як хобі, в якому я бажаю розвиватись. Є давній із Мариною мрія-проект "написати книжку". І врешті-решт - є таке поняття, як "якість виконаних робіт". Якщо ти намагаєшся однією - соррі на слові - дупою сісти на кілька стільців одночасно, то в результаті ти сидітимеш на підлозі в кращому випадку. Якщо часу починає бракувати на якісне виконання, не треба не спати ночами - треба оптимізувати напрямки, відкинувши те, що не максимізує користь проектів, посилити те, що має під собою реальну перспективу зростання. Тому цей крок - цілком логічний. Гнатись за грішми не треба - розвивайся, і вони самі прийдуть за тобою.

Усім короткостроковим та випадковим замовникам - щиро вдячний. Насамперед - за досвід та сприяння моєму зростанню в якості копірайтера. Усім довгостроковим замовникам - теж вдячний, за демократичну політику замовлень, відповідальність та своєчасну оплату. Усім нещирим та надто "розумникам" - моє величезне "фе" з вашого приводу і побажання не дурити більше людей, бо рано чи пізно ви втрапите на того, хто дійсно може принести вам неприємності і взагалі зруйнувати вам вашу і без того крихку репутацію.

З 2 квітня 2009 року я залишаю для подальшої розробки дуже обмежене коло проектів та замовлень, про які - звісна річ - говорити не буду, "ібо комерчєская тайна". До побачення, відкритий ринок та біржі статей! Завіса.

Ubuntu: початок експерименту

(с) з офіційного сайту ОС

God knows, I want to break free..
(c) Queen
.....................................

Цими вихідними я "пропав" на два дні. По-перше - але про це згодом, і це не головне - мене захопила ідея лайфхакінгу; а по-друге - я вирішив на власному досвіді дізнатись, чи можна для виконання повного обсягу щоденних задач використовувати Ubuntu Linux 8.10. Саме тому я вирішив розпочати таку штуку під назвою "Тиждень з Убунту", де протягом тижня буду використовувати вдома Убунту, налаштовувати різні її складові та вирішувати різного роду повсякденні задачі із допомогою цієї ОС, а досвідом буду ділтись із вами =)

Мушу зазначити, що перший "млинець" вийшов трішки "кавалком": спроби "прикрутити" інший звуковий драйвер у вже скомпільоване ядро через мою малу досвідченість закінчились "падінням іксів". Тому систему довелося ставити наново. Як результат - втратив неділю на конфігурування та докачку майже гігабайта пакетів із репозиторіїв. В мене вийшо як-то кажуть, "понедельник начинается в субботу". У підсумку, я в неділю ввечері вже не надто радів від власної задумки =) але система - тьху-3 - встановилась нормально, є деякі "косяки" із "вайфаєм" та "блакитним зубом", решта працює нормально. Про детальний процес встановлення та підключення до інету опишу трохи згодом. Кінцева мета усього цього дійства - на власному досвіді довести те, що цілком можливо прожити без комерційного панування Віндовз :)

Поки що - усім гарного початку робочого тижня. І не переймайтесь надто тим, що видається емоційно важливим в данну хвилину: час чимало подій розставляє на свої місця і змінює з ніг на голову те, що до вчора здавалось незмінним.. Keep smiling, бережіть себе!

з Новим

coffee..

пусть сбудется все самое заветное..
(c) Тигренятко

чтобы когда 31 декабря 2009 я тебе позвоню и спрошу "ну, что хорошего у тебя за этот год?", то ты мне перечислял список часа два подряд, не меньше
(с) Вика

девушку тебе. адекватную.
(с) Света

зарплату тебе в долларах и депозит в евро
(с) Женька

щастя. теплого. казкового. справжнього :)
(с) Дзвінка

але головне здоров*я та голову на плечах.не довіряй нікому\. вірь у себе:)
(с) Stervenyatko
........................................................


Let this year be really new. Not just "new year" but in general.. you know.. the hardest task is to start DOING, but keep PLANNING stays hard as well..

Календар перегорнуто. Помовчати із тиждень. Тепло. Точніше, активно займатись пошуками тепла. Відчувати легку збайдужілість до оточуючих буднів, до банальних фраз, до побажань і взагалі не відчувати на смак та дотик той Новий рік.

Подивитись замість новорічної промови Президента фільм "Безумие". Помовчати. Подумати. Помітити, наскільки всі говорять про схожі теми, фільми, проблеми, наскільки всі звикли повторюватись і повторювати, неначе бути СОБОЮ - це вже ненормально.

Вичистити мобільний від номерів, які вже півроку чи рік мовчать. Викинути старі записники, де повно думок та віршів про тих, хто давно пішов у тінь, хто став минулим.

Трохи посумувати, що рік був саме таким, що він минув, вигорнути усі сміття та душевно-емоційний мотлох за поріг, залишити його там.

А ще..помилуватись нічним містом, йти хрустким морозним і все ще білим снігом, побажати собі нереально багато і надзвичайно мало - ЩАСТЯ. Пити чорний чай зі скибкою півмісяця у формі лимона (чи лимона у формі півмісяця). Стирати зайві смс-ки. Скласти список справ на перший місяць нового року. Лягти спати о четвертій ранку без усілякої на то причини, а просто лише тому, що не було чим зайняти час..

PS: деякі цитати з фільму ("Безумие", 2008) (подивитись можна [тут])

"- Вокруг полным-полно идиотов, док. Не становитесь одним из них".

"- я люблю тебя...
- да ладно тебе."

"- я всё отдал бы, чтобы стать тобой. Всмысле - вернуться в твой возраст"


"- я ненавижу свою жену.
- а я - своих родителей..
- тебе нужна девушка.
- нам обоим нужна девушка, док."

"- как пел B.I.G.: "сучки уходят.."
- ага, "..а пушки остаются с нами"
- точно!"

"- если ты не звонишь, потому что я сказал, что я люблю тебя, то извини, я не это имел в виду.. хотя знаешь что?! К черту!!! Идет оно всё! Я именно это и хотел сказать!"

"- постой здесь, пока я не ушел. я хочу запомнить этот момент. у меня раньше такого не было.
- чего не было?
- мне раньше никогда не разбивали сердце."


З НОВИМ.

про приватність, Або чому я не читаю "топ"

Image by Getty Images via Daylife

Быть самим собой
Было легко, Теперь -
Тяжелее
Быть самим собой
(с) Бумбокс

Реально, ты ждешь что я что-нибудь скажу?
(с) из "Зайца ПЦ" from Линор Горалик
...........................................

Власне, в часи, коли годинник увесь час синхронізується із сервером, коли нотатки та пассворди на імейлі, а не в блокноті, коли музику, тексти, книжки, думки, щоденник, пафосні цитати, розумні новини та дурні відеоролики ми дивимось одночасно із свого лептопа, все менше залишається місць для того, аби.. бути самим собою, не приховувати чужих думок і своїх не приховувати, відчувати, а не кидати "топові" замітки. Колись, коли я завів ще перший блог, на і.уа, я був ще доста дурним та наївно-щасливим, аби писати в нього все, що хотілося. Потім в мене був період "блог як імідж". Потім - "блог як щоденник, а всі решта - ідіть лісом". А тепер - це спроба детермінувати себе чи світ скрізь себе, чи себе у світі, чи просто це графоманія в кінцевій стадії - не знаю. Не читаю "топових" і певно - не читатиму. Не тому, що нецікаво. Є особистості, які є певним чином скандальними, відомими, чи скандально-відомими. Навіть якщо вони банально посилають на йух більшість коментуючих. Вони це роблять із таким шармом, що навіть цю достобісову дурню можна читати. Але блоги, "заточені" під пошукову оптимізацію, "продажний" контент, "актуальність", лінкопізнаваність (не корпоративні чи фірмові, а особисті) - це така ж маячня (імхо), як "Ока" із двигуном від "Порш". Текст виходить нечітким, думки - штучно-пластмасовими, ідіоми - ідіотськими. Так, це приносить гроші чи бонуси, пізнаваність та "очки" у рейтингах. Та чи приносить задоволення?..

З іншого боку, зіткнувшись на власній шкірі (як-то кажуть) із явищем троллінгу та провокуванням дорогих мені людей, почав задумуватись: а чого взагалі варта наша приватність у час, коли можна зазирнути в інфо майже кожного? Як можна викладати свої відверті думки чи відкрите ставлення, коли суспільство.. Стоп! А з яких пір це ти став зважати на те, що є придурки, яким байдужа цінність реального, а не те що віртуального життя, які човгають немитими кедами по людських душах, дають волю "стьобу" над переживаннями чи емоціями?! Відколи це ти почав зважати на те, що говоритиме "хтось", чи пліткуватиме, чи провокуватиме, чи просто нестиме нісенітниці із широко вискаленими зубами, плюючи отрутою в тих, за кого стоїш ти і хто встане за тебе? Раніше цього не було. І тепер не буде.

А хочеться просто не зважати на них, тих, хто і Мережу намагається відверто "загадити" своїми викидами лайна (прошу вибачення за лексику, але навзвати це по-іншому не можу). Перемагає не той, хто виходить у "топ"; перемагає той, хто здатен зберегти гідність і при цьому не скотитись до рівня ідеалізовано-пластмасового, оптимізованого з усіх боків, приємного на дотик та на гуглопошук "юзера". В кінцевому підсумку, бути собою може й важче, але інших способів буття для АДЕКВАТНОЇ людини не існує.

Читаю: Поваляєва "Ексгумація Міста"

Слухаю: аудіокнига "Искусство словесной атаки"

За вікнами: осінь та перші заморозки

В голові: думки про Неї, про Тебе, про життя, про дорогих серцю людей..

Настрій: задумливий

Справи: блоги для київського замовника, кежуал на основній роботі, якісь шматки буденності, помножені на спроби почати писати оповідання, вести одразу декілька проектів і врешті-решт - зібратись і почати все-таки щось РОБИТИ, а не спостерігати..

Час: ніч, 23:14

Вийшло: щось між мікроблогінгом та макросвітом..

тренд чи необхідність

"Одиночество в сети" (кадр)


Можешь ему сказать, что мы не женщины - мы бизнес-единицы
(с) наша замдиректора по внешсвязям в переговорах по телефону

Мода проходит, стиль остается
(с) Коко Шанель

Когда ты на пике, готовь следующий
(с) Дональд Трамп

Так вот что такое Слава: Одиночество
(с) Коко Шанель

В восемнадцать лет мужчина обожает,
в двадцать любит, в тридцать желает обладать, в сорок размышляет.
(с) П. Кок

Давно не виделись, дрейфишь
спросить, кто знал мои руки,
кто украшал мои губы,
кто обессиливал нежно,
кто раздевался бесшумно.
(c) Ночные Снайперы

Все равно, скажу я вам, если вы романтик, вам понравится.
Только надо вовремя выключиться. После объятий в аэропорту! И хорош!
(с) из случайной рецензии на экранизацию "Одиночества в сети"
.....................................................................

Сьогодні в мене настрій з маленький фрагментиків, що накопичились за тиждень. Він міниться і грає на сонці, ніби калейдоскоп, перетворюючись на потік думок, цитат, шматків відео, картинок, фото, дивних відчуттів, цікавих розмов, знайомств у мережі і просто різних відчуттів. ТОму я накидуватиму їх невеличкими цитатами, прошарками, знімками реальності. Це зараз, бачу, набуло розповсюдження. Але справа не в тренді. Справа - у світовідчутті (-почутті, -передчутті, -чутті, інші спільнокореневі із "чути" та "відчувати".. навчитись останньому значно важче).

итак...маска, я тебя узнала! Отшельник

Именно этого человека всегда можно видеть в стороне от толпы. Он умеет обставить это дело так, словно его уединение - это и есть самая привилегированная позиция в обществе. Для него так оно и есть. Увы, чем скорее вы признаете, что человек - существо социальное, как ни крути, а общение необходимо каждому, тем больше пользы принесете себе. К тому же, когда находишься на обочине, основное движение проходит мимо тебя. А вываривание в собственном соку не особо положительно влияет на личностный рост, который вас так заботит. Даже гении читали чьи-то произведения для вдохновления.

Пройти тест

Фінал робочого тижня - під знаком очікування чогось незвичного. Музика. Багато музики. Виходити з офісу під Guano Apes "Anne Claire". Напружений день. З офісу додому - о пів на сьому. Втомлений. Роздратований. У вас коли-небудь не проходили імейли понад 2 Мб через корпоративну адресу? Отож бо й воно.. А ще як це - важлива презентація для участі компанії в інвестиційному конкурсі. Але всім паралельно. Ну то й мені фіолетово у крапочку. Відправив з особистого мейлу, відчуваючи ненависть до локального поштового серверу та гордість за свою пошту на Гуглі.

Вечір - дивний. Незвичний і незвичайний. В моїй асьці більшає ще одним контактом, який набуває якоїсь ваги. Якої - ще не вирішив. Ми багато спілкуємось, жартуємо і говоримо цілком серйозно. Ми ніби придивляємось до тих, ким є насправді. Чи ким хочемо бути насправді. Мережа все змінює. У вебі люди і справжніші за себе у реальності, і одночасно носять маску, яка захищає від стороннього прискіпливого ока. Питання лише в тому, кому довіряти і навіщо. Гарна розмова завершується гарними побажаннями один одному та обіцянкою почутись завтра, тобто у суботу.

Субота. Скільки б не відкладав, але антибіотики пити треба. І не хочеш, а доведеться. Сонячний ранок. Неймовірний і красивий, місто повільно загорнулось в тепло, золото і ласкаве павутиння відчуттів. А центр ще й огорнули звуки джазу. Хтось придумав дуже гарну традицію запозичити у Києва.. Ти йдеш, а музика - джаз, лаунж, соул, без вокалу, лише музика- лине слідом за тобою по головній вулиці міста. Сонце. Золоте листя. Повно стильно вдягнених людей. Перша прохолода. Я обожнюю осінь у жовтні саме за цей соковитий сонячно-золотавий мікс почуттів і зовнішності, за візерунки неба, за спокіно-сині півтони між білими хмаринками і золотаво-обважнілі гілки дерев. Кінофестиваль фільмів Хуліо Медема (я його пропустив.. дарма, мабуть.. нічого, це не найгірше, що буває у житті). В мене немає нових малюнків, але повно нових думок та нових ідей. Блукаю по місту, чесно тягаючи у кишені куртки цифровика, але кадрів осені немає таких, щоб спіймати. Глибоко вдихаю тепле, але осіннє повітря. Вперше за тиждень роботи сприймаю небо.. Йду в "Емпік" і звідти виходжу - хай живуть ФОЛІО та вітчизняні літератори!! - із одразу трьома книжками від Сняданко, Поваляєвої та Роздобудько. Справа не в "розкрученості", справа в щирому інтересі. Тоненькі невеличкі книжки, а в них - теж чиїсь заплутані чи розплутані думки. Маю що читати. Фотосетів не буде (порушую свої ж правила), тому просто погулявши та купивши книжок, йду додому.

Трішки працюю, щось роблю, дивлюсь "Мої чорничні ночі", від чого отримую просто колосальне задоволення (Віко, дякую за подарунок!!!). Але ще не здогадуюсь, яким буде вечір. З Нею - моя перша розмова. Теплий голос, гарні думки, позитивні враження, трішки жартів і невловимий серпанок жіночності та кокетування (але не того, попсово-гламурного і неприємного на смак, а якогось тонкого, кришталево-невловимого..). Вперше я розмовляю із абсолютно незнайомою дівчиною близько трьох годин мобільним телефоном. Unreal. Ключова фраза "так не бывает! - нет, еще и не так бывает.." Щасливий по-дурному, хоча й не бачу поки що можливостей.. лише мрії. Ми купаємо один одного у цих мріях, як у хвилях чогось дивного, кришталевого, незрозумілого.

Неділю я вже чомусь погано записав у своїх щоденниках свідомості. Лише "Касабланка" англійською - надзвичайна. Тепер таких фільмів не роблять, витримка 1942-го року дається взнаки. Цей фільм і справді особливий (Віко, ще раз дякую!!! обидва диски - суперові). А ще ми знову розмовляємо, тепер вже не так гаряче і піднесено, просто спокійно. Мені з Нею затишно, попри усі "але", "хоча" і "ні". Хай і це минеться - пусте! А якщо не минеться? .. Тоді добре. Дуже добре. Поки що маємо лише телефони, мейли, смс вранці, наші розмови. Цінуймо те, що маємо. Певна річ, що ні Її, ні мої батьки не можуть збагнути, що відбувається.. але чи самі ми можемо збагнути, яку історію почали... поки що це просто випадкова історія. Я не хочу заглядати за отой поворот, за яким усе може стати туманом або діамантом. Я борюсь із собою, із болями в душі і в тілі, із своїми страхами і складними моментами в житті..

Понеділок - він важкий своїм ранком, позитивний від Її смс-ки, він гнітить мене роздумами, відчуттям перевернутих нутрощів, жеменею пігулок, дивним настроєм.. він дає шлях трамваям і автівкам. А ще ліричний інді від Sigur Ros дзвенить у мене у вухах.. А ще в мене є Вона. Байдуже, що буде потім. Ми просто є..

Ось, мабуть, і вийшов той самий обіцяний кілометровий пост.. Про осінь і життя. Нещодавно бачив у трамваї двох дітлахів: брата і сестричку, їй років 10, йому років 6 - 7. Вони заглядали через двері у вітрове скло трамваю і гомоніли про щось своє. Вона показувала йому пальчиком на цікаві машини, а він щось серйозно їй розказував. Ці двоє дітей нікого навколо не помічали, занурюючись у світ своєї уяви, і тішились світом і золотом осені.

Дедалі більше помічаю, як дорослі намагаються відтворити таких дітей у своїй душі, зрозуміти світ очима і емоціями, а не розумом. Що це - тренд емоційного покоління чи необхідність стати ЛЮДЬМИ?

"Гарні речення стануть дещо зайвими.." (с) (Скай)

Мабуть, тут забагато думок. Але вони мої. Дарую їх вам. Розберіть їх на сувеніри. На маленькі метелики щастя чи смутку. Помічайте те, що відбувається. Отримувати кайф від секунди - попри те, що далі може не бути нічого або буде все - це чи не найважче призначення для покоління, яке намагається поглянути на світ новими очима.


Гарного вам усім дня.