5 площадок, которые выиграют от DDOS'а ЖЖ

Причитания по поводу лежащего - в очередной раз - СУПовского детища наталкивают не столько на сочувствие блоггерам которые теряют миллиарды (с), сколько на вполне разумный поиск альтернатив. На мой очень субъективный взгляд, выиграют как минимум 5 способов распространения контента:

1) Standalone-блоги
Если по-хорошему, то зачем вести "жежешечку", а не блог с хостингом и доменом - мне не очень понятно в случае с "проф.блоггерами" (привет ибигданам). Кроме того, никто не будет вешать на вашем отдельном блоге свою рекламу, кнопочки и крутящиеся полосы с "актуальным новостным контентом", которыми так славится ЖЖ; указывать вам, какие темы затрагивать и т.п.

Платный контент: never again

Первое: этот пост можно назвать сугубо пользовательской личной точкой зрения. Второе: этот пост как-то сам собой сложился как результат наблюдений за контент-платформами и СМИ за минувшие 3 года и в Украине, и в России, и за рубежом. Третье: не холивора ради, а только из любопытства, почему эту тему продолжают обсасывать на баркемпах, соцмедиа-конференциях и подобных мероприятиях те самые “ачиверы”, которым “Цукерберг позвонит”.

Платный контент = fail
Хотелось бы очень многим последователям Мердока, чтобы “сделать сайт и оттуда распродавать новости”. Или подписку. Платная RSS. На входе - буквы, на выходе - доллары. “Нью-Йорк Таймс”, WSJ, FT могут себе позволить такое. У них контент “на уровне”. Они сами создают новости. Корреспонденты и аналитики, репортеры, операторы, колумнисты, люди, чье слово стоит больших денег - они работают на такие издания. Остальные копипастят, переводят, агрегируют, множат дополнения и комментарии к оригинальному контенту - и всё это называется словом “новости”. Вы хотите продавать новости? Удачи вам: эта битва проиграна, не успев начаться. Объективно: нет ни одного СМИ (не блогоплощадки, не Хабрахабр-alike - а именно СМИ), которое на пространстве от Карпат до Владивостока создавало бы новостной контент, за который стоило бы платить деньги (это мое потребительское наблюдение).

Духовность со вкусом совковых мандаринов

Телевизор большую часть года не смотрю. Смотрю только иногда новости по СТБ (раз в неделю, что-то вроде итогового выпуска или как он у них правильно называется), и еще фильмы на ТВ просматриваю. В плане новостной журналистики "по горячим следам", актуальной незаангажированной информации или аналитики украинское телевидение (не говоря уж про российское) для меня давно "умерло".

Но раз в году - на Новый год или Рождество - который год подряд по личной неосторожности щелкаю телевизионным пультом в робкой надежде "а вдруг", "а может наконец-то среди всего этого безумия в стиле опохмела, снятого еще летом попадется что-то интересное". Не попадается. Уже с 25 декабря телеканалы плотно оккупируют "С легким паром", "Служебный роман" и - все реже - "Один дома". Ближе к 31-му все это перерастает в череду бездарных мюзиклов и как-бы-юмористических шоу. Напомаженные дЭвушки, у которых силиконовыми не являются разве что только волосы, под фанеру страстно открывают рот; забытые всеми большую часть года "звезды" пиарятся на ТВ - все идет своей чередой.

Про читанное в 2010-м

Попробовал вспомнить, какие книги больше всего запомнились в уходящем году. Вышел вот такой список (без каких-либо рейтингов, просто от самой последней и до самой "первой из" за год):

- Rework Business, куда же без него :)
- Анна Гавальда "Утешительная партия игры в петанк", "Просто вместе", "35 кило надежды", "Мне хотелось, чтоб меня кто-нибудь где-нибудь ждал" (последняя - отлично)
- Дмитрий Спирин "Тупой панк-рок для интеллектуалов: Четыре таракана и тараканы!" (хорошо, хоть и с матами)
- Д.Х. Чейз "Как крошится печенье" (средненько)
- Милан Кундера "Невыносимая легкость бытия" (абсолютно никакая, да простят меня младые читатели)
- Одри Ниффенеггер - Жена путешественника во времени (шикарно и совсем не хочется смотреть фильм)
- Элис Сиболд "Милые кости" (тяжело эмоционально, но отлично написано; экранизация красива, но подкачала)
- Харуки Мураками "Все божьи дети могут танцевать", "Призраки Лексингтона", "Пинбол 1973", "Подземка", "Страна Чудес без Тормозов и конец света", "Дэнс, дэнс, дэнс"
- Т. Драйзер "Американская трагедия" (длинно)
- Р. Брэдбэри "Вино из одуванчиков" (шикарно)
- Э. Хемингуэй "По ком звонит колокол", "Праздник, который всегда с тобой"
- П. Санаев "Похороните меня за плинтусом"
- Э. Лилиан Войнич "Овод"
- Януш Л. Вишневский "Бикини" (отлично)
- О. Фаллачи "Ярость и гордость" (да простят меня мусульмане, но мне понравилось)
- Харпер Ли "Убить пересмешника" (шикарно)
- Хэран Мейв "Иметь все"
- Аноним "Дневник Алисы" (жесткая жесть, но понравилось)
- Грэм Джойс "Зубная фея"
- В. Пелевин "Омон Ра" (бредово, но с прикольными моментами)
- Оксана Робски "Сasual 2: Пляска головой и ногами" (хуже первой книги)

Еще были какие-то рассказы, повести, но раз не вспомню - значит, не впечатлили никак.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

"Не тисніть на нас!", або Чому Україні потрібен свій "Рух Чаювальників"

Деякі читачі мого блогу помітили банер у правій верхній частині блогу: на жовтому тлі стилізована гримуча змія та напис англійською "Не тисніть на мене" ("Не погрожуйте мені"). Сьогодні хочу розповісти вам, що це все означає, хто такі "чаювальники" і чому така ідеологія та система взаємодії громадян на разі є актуальною для України.

Не лише тому, що на календарі невдовзі - День Свободи і черговий етап протестів підприємців проти нового Податкового Кодексу (22 листопада цього року). Не лише тому, що система чиновників настільки "прогнила", що мова не йде про реформування зсередини (бо реформувати нікому і нікого: депутати, що "кочують" між фракціями та голосують, не соромлячись телекамер, "за" чи "проти" за відмашкою руки очільника фракції - це просто аналог повій із "мамкою", а не представники законодавчої та виконавчої влади). Причина в тому, що суспільство, середній клас в якому ще і так не встиг докорінно зміцніти, потребує самостійно стати на захист власних прав.

Цей захист має відбуватись на позапартійній основі. Не ходінням до урни з бюлетенями, яке одні визнають "прозорим і чесним", а інші кричатимуть про фальсифікації. Не черговими ток-шоу та опитуваннями, де усі результати відомі наперед, в залежності від власника телевізійного каналу. Не патріотично-сльозливим пов'язуванням стрічок на руки-ноги-голови (байдуже яких - георгієвських, червоно-чорних чи жовто-блакитних) та постійними баталіями інтеліґенції довкола історично-культурних перспектив. А діями. Адже якщо цього разу все-таки "переламають" хребет малому та середньому бізнесу - то повернемось ми усі у совок початку 90-х: із рекетом, дефіцитом та примітивним псевдоринком. Адже і студент, і викладач, і пограміст, і робітник, і шахтар на сьогодні на 60%-80% споживають продукт (послуги, речі, отримують доходи, переміщуються в таксі тощо) саме тих, кого зараз намагаються "поставити на місце". І саме тому сьогодні цей пост.

Маркетинг у краудсорсі: стартап IQVine

Ще наприкінці літа отримав на ЛінкедІні ось такого листа із запрошенням протестувати стартап для маркетологів:

Hi Alexandr,

I’m Scott Kwon, co-founder of IQVine, a new online market research platform. We just launched our service and there are already several research projects funded by investors and operating executives in Silicon Valley and New York.

Given your interest in social media and social commerce (e.g. Groupon), we thought you might be interested in participating on the research projects as an expert. It’s open participation and experts are judged by our clients based on their research performance only, not resume. High performing experts not only earn $ and status for the research but also get exclusive leads to consulting projects with our clients and invitations to paid surveys.

If you are interested in participating, please visit www.IQVine.com or contact me at scottk@IQVine.com

Thank you and looking forward to hearing from you.

Тепер - трохи вражень від використання даного сервісу та скріншотів.

Фільми: The New York Times рекомендує (випуск №1)

Сьогодні вирішив започаткувати традицію щотижня робити добірки із фільмів та рецензій, які рекомендують оглядачі та критики у "Нью-Йорк Таймс". Дуже часто є цікаві фільми, які ніколи так і не дійдуть до українського прокату. Однак це не має означати, що про них не варто знати і не варто шукати ці стрічки на закордонних чи вітчизняних ресурсах. Отже, розширюємо знання про кіномистецтво сучасності.

Чого НГО та благодійні фонди можуть навчитись у Coca-Cola

Маркетингові та інформаційні уроки на базі великого бренду - у презентації від Мелінди Гейтс (Bill & Melinda Gates Foundation)

Хостинг Пресс-релизы Аудиокниги DVD фильмы Приобрести ссылки

Новая рубрика в блоге: "#Nowreading", выпуск №1

Поскольку блог веду на украинском, а есть ряд статей на английском и русском, которые интересны и мне, и моим читателям (среди них многие не владеют украинским), то решил у себя в блоге завести новую рубрику. Название ее "вдохновил" популярный твиттер-тэг #nowplaying (это когда вы что-то слушаете и постите эту песню в Твиттер с линком на нее). #Nowreading будет в дальнейшем единственной русскоязычной рубрикой в моем блоге. Сюда будут входить статьи, посты, видео и аудио, которые больше всего мне приглянулись за день. Что-то из этих материалов я буду переводить, возможно, позже для этого блога или для онлайн-ресурсов, с которыми сотрудничаю. Также в эту рубрику попадет содержимое из моего Springpad-аккаунта (как только там соберется достаточно много ссылок). В общем, этот выпуск первый; а когда их будет 5 штук - появится ссылка на рубрику в колонке справа (вооон там, где сейчас "Книгарня", "Щось для ваших вух" и прочие).

Bookmate: смотрим, что внутри у "избы-читальни 2.0"

На самом деле, это скорее обзор функционала и составляющих сервиса Bookmate. В особых дифирамбах и рекомендациях сервис вряд ли нуждается: на LookAtMe создатели все уже рассказали о его дизайне, предыстории, идеях и целях.

Я же сегодня - не в последнюю очередь благодаря @NeoKisa, которая выслала мне инвайт - покажу, как выглядит "изба-читальня" изнутри. Для тех, кто еще не в курсе:

Bookmate— это электронная библиотека, а также платформа для чтения электронных книг из браузера или через приложения для смартфонов. Идеологами и создателями Bookmate являются трое бывших членов команды Look At Me.

Як наймати нових співробітників у епоху digital

Пошук нових співробітників для роботи над проектом вимагає в наш час зміни деяких критеріїв. Що важливо враховувати під час відбору людей до вашої команди з огляду на бурхливий розвиток нових медіа, соцмереж та digital-сектору, розповідає невеличкий посібник від проекту HubSpot:

Hiring In The DARC Ages

View more documents from Alexander Melnik.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Отримав примірник Strategy Magazine: перші враження

Власне, ще 2 тижні тому мені прийшов примірник Strategy Magazine, який видає SPS - Strategic Planning Society. Сталося так, що в пошуках матеріалів я зареєструвався на їхньому сайті і отримав пропозицію підписатись на безкоштовний примірник Strategy Magazine - видання, яке вони випускають. З моменту підписки пройшло менше 10 днів - і додому принесли конверт із великою маркою з портретом британської королеви. Із Об'єднаного Королівства лист йшов до мене 8 чи 9 днів. Потім були пару поїздок, "авральні" справи - і якось зовсім закинув цей журнал, а сьогодні знову взяв до рук.

Журнал не дуже товстий, 34 сторінки, у гнучкій обкладинці. Видає його В2В-агенція Grist, що спеціалізується на корпоративних виданнях та звітах для акціонерів провідних компаній як у Великобританії, так і у різних куточках світу.

Що сподобалось: якісний папір, гарна добірка матеріалів, хороший дизайн, відсутність "води", якою грішать вітчизняні видання такого типу (тобто ті, що їх розсилають платним клієнтам чи підписантам веб-проектів).

Ось, сиджу читаю, із несподіванок - виявляється, Cadbery отримали купу нагород за кращі корпоративні звіти за версією Corporate Reporting Awards. Є гарні публікації з менеджменту, які варто перекласти російською чи українською.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Руйнуючи стереотипи про нетворкінг

Якщо ви не є спікером усіх можливих конференцій чи представником великої агенції, це ще не зачиняє перед вами "двері" у світ нетвокерів. Іван Мізнер у своїй публікації для Entrepreneur ділиться своїм обґрунтуванням того, чому три найбільш поширених стереотипи про нетворкінг заважають розвиткові корисних комунікацій для більшості людей, що не є "професійними блогерами" (тм) , визнаними євангелістами чи "піарниками від Бога"

Читати "Three Big Lies About Networking" >>

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Реальность - это быстрое старение идей

Реальность - это быстрое старение идей on Prezi

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Візуалізація даних та журналістика

Цікава документальна стрічка від Геоффа МакГі (Geoff McGhee) "Journalism in the Age of Data" розповідає про те, яку роль відіграє інфографіка та візуалізація у проектах сучасних журналістів, дизайнерів та аналітиків. Багато цікавих прикладів і думок, дуже раджу виділити годину і подивитись замість чергового серіалу.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Главный редактор Интернет-газеты The Village - о Москве, медиа и планах проекта

Отличный проект, киевские аналоги до него не дотягивают имхо. То ли в нашей столице не о чем писать, то ли команду такую подобрать сложно. Но The Village уже во многих вопросах не только "доросли" до отдельного домена, но и начинают "перерастать" LookAtMe.

Новые медиа с Егором Мостовщиковым

Сергей Пойдо: «Мы пытаемся жить так, будто вокруг все хорошо»
Главный редактор городской интернет-газеты The Village реализует пять тезисов Демьяна Кудрявцева и отрицает ассоциации с The Village Voice
Дальше ›

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Враження від поїздки регіоном

Ось, 18:40, понеділок і я нарешті вдома. Усім, хто намагався зв'язатись зі мною по робочих чи особистих питаннях сьогодні, приношу вибачення. Все почалося як поїздка на 1 день у село, а завершилось як 3 дні із пригодами та різноманітними враженнями. Але про все по порядку.

7 ознак того, що із вас поганий менеджер

Майже годину спілкувався телефоном із подругою, яка працюючи у добре знаній державній корпорації України в сфері транспорту, "виливала душу" щодо численних прикладів розквіту безмірної і безглуздої бюрократії, байдужості та механістичності у ставленні людей один до одного в цій "машині" із дверей, паперів та кабінетів. На думку одразу спала публікація із BNET, побачена декілька тижнів тому. Ось як її автор, Стів Тобак, визначає 7 ознак того, що людина, яка керує компанією чи командою - це поганий менеджер.

• Ваша група чи відділ не може впоратись із продуктивним вирішенням завдань. Рано чи пізно поганий менеджмент стане причиною негативних наслідків для усієї компанії. Погана продуктивність та нездатність впоратись із завданням вчасно - це ознака того, що керівник групи чи відділу не може впоратись із своїми обов'язками.
• Ваш підлеглий менеджер буквально "горить" на роботі, і на нього перекладено відповідальність за усі прорахунки. Якщо бос перекладає помилки на вас - час замислитись.
• Сторонні намагаються дистанціюватись від вас. Одна справа, коли підлеглі пліткують за вашою спиною чи вороги і конкуренти вас не поважають. Але коли підлеглі та команда починають вас ігнорувати, це ознака того, що ви зруйнували щось в роботі команди.
• Ви поводитесь ще більш паскудно, ніж завжди. До певного часу можна не вважати, що з вас кепський керівник, але настане момент, коли ви і самі це збагнете. І тоді найгіршим кроком з вашого боку буде зривати злість та гіркоту невдач на ваших підлеглих.
• Ви весь час шукаєте приводу для того, щоб приняти рішення не одразу. Одна із головних ознак поганого менеджменту - це повільне і невміле прийняття рішень. Адже рішення генерують дії, дії призводять до результатів, а результати - це те, що бачать оточуючі. Будьте уважні із цим.
• У вас дуже погані персональні стосунки із підлеглими та колективом. Менеджери, що не здатні впоратись із обов'язками, також погано здатні налагоджувати людські взаємини. Взаємини це взаємини, і крапка. Ніколи не повірю у те, що поганий босс може бути чудовим другом чи прекрасною людиною.
• Ваші підлеглі та колектив почуваються нещасними. Придивіться уважніше. Якщо вони припиняють говорити і мають винуватий вигляд, коли ви заходите до кімнати, чи уникають запрошення "піти на каву" із колегами після роботи, якщо їх запрошуєте ви - ви точно в програші.

Джерело: 7 Signs You May Be a Bad Manager

А у вас які взаємини із керівництвом? Сподіваюсь, ви не впізнали себе серед цих 7 пунктів.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Від (в)контактів до "діаспори" шлях лежить через через twitter-xss

Хлопці з проекту Diaspora через фандрайзинговий сайт Kickstarter отримали $200 тисяч добровільних внесків від 5 доларів до 2 000 плюс "благословіння" та підтримку навіть поважних людей із Facebook (лінки кидати не буду, пости були на TechCrunch, в Mashable та в "топі" Digg). Тепер вони вже представили девелоперський пре-реліз для тестування. Здавалося б, чому стільки людей зацікавились проектом, який по суті пропонує побудувати закриту і контрольовану соцмережу на власній платформі із р2р-принципами? Хіба відкритість та цілковита централизованість сервісу не краща за локальні соцмережі, які будуть поєднані (або не поєднані - за бажанням "сідерів") між собою?

2007-го року я закінчив виш, переїхав жити до іншого міста. Саме там, в період, коли шукав роботу, чимало часу проводив онлайн, і серед вхідної пошти отримав інвайт від приятеля зареєструватись на ВКонтакті, а ще за декілька днів - від іншого знайомого - такий же інвайт - на реєстрацію у Facebook. Скінчилось тим, що зареєструвався в обох сервісах, але до 2009-го активно використовував лише ВКонтакті. Саме завдяки цьому російському аналогу американського Фейсбука на власному досвіді дізнався, що таке викрадення паролів, злам акаунтів, фейковий рейтинг та усілякі CSS-моддінги і атаки. На деякі проміжки часу доводилось навіть не користуватись мережею, де принципи ліберального - дуже вже ліберального - ставлення до безпеки призвели до того, що протягом тижня в стрічці оновлень "ламались" десятки акаунтів "френдів" і йшло "вкидання" фішингових чи троянських посилань. З часом рівень безпеки зріс, але як у тому анекдоті "но осадок-то остался".

2009-го року я перейшов на Facebook і Twitter, керуючись не лише прагненням чогось нового, але й тим, що рівень безпеки даних на цих сервісах був на той час вищим (принаймні, на Facebook; Twitter лише цього року зумів вчасно справлятись із такими явищами як падіння серверів від напливу юзерів чи поширення шкідливих посилань і фрагментів коду). І ось сьогодні, 21 вересня 2010 року, одночасно відбувається дві - як для мене - знакові події. Перша: на очі трапляється стаття у Telegraph, присвячена тому, що через заплутаність налаштувань приватності та статус публічної події за умовчанням 14-річна дівчинка запросила до себе на день народження замість 15 осіб понад 20 тисяч бажаючих. А друга подія: майже одночасно із читанням статті в Твіттері стається те, що на Хабрі вже охрестили "#twitter-xss": можливість скористатись "дірою" в коді верстки старої версії Твіттеру (нагадаю - вже тиждень тільки і розмов, що про New Twitter, в якому мають поєднатись начебто Twitter, TwitPic, можливості HTML5 і багато інших "плюшок"). А сьогодні завдяки експериментам народних умільців із кодом можна було побачити в стрічці як ось такі приємні картинки:

так і відчути на собі неприємні випадки переходу за невідомими посиланнями чи побачити спливаючі вікна із текстом різного характеру. Навіть автоматичні ретвіти були, коли мишку у веб-інтерфейсі підвести до посилання. І ось тоді я зрозумів хлопців із Diaspora.

Ми надто довірились централізованим сервісам в питаннях контролю за безпекою та контентом. Кожен раз, ставлячи "я згоден" чи тиснучи "ОК" під правилами користування сервісом чи умовами безпеки того чи іншого сайту чи сомережі, ми тим самим відкриваємо доступ стороннім людям та технологіям до певної частини своїх даних та інструментів, якими оперуємо.

Це не означає, що треба стати параноїком, видалити всі акаунти, вимкнути Інтернет і викинути ноутбук у вікно. Це лише означає, що користувачам потрібні рішення та платформи, які - на кшталт Diaspora - стануть проектом, який самі користувачі будуть в змозі контролювати і адаптовувати під свої потреби.

Погодьтесь, що більшість із вас використовує соцмережі та мікроблоги для спілкування із певним обмеженим колом осіб (за власними спостереженнями це - не більше 40-60 осіб нерегулярно і не більше 10-20 осіб - регулярно із усього списку контактів). Шлях від контактів "із усіма" до створення контактів "із вибраною групою" лежить через епізоди, аналогічні тим, що мали місце на ВКонтакті 2 роки тому чи сьогодні у Твіттері.

Люди прагнуть спілкуватись не лише "наживо". Але це не означає, що ці ж люди прагнуть, аби у них за спиною "тусувалась" ціла купа випадкових знайомих чи сторонніх осіб. Одночасно із тим - обгороджувати парканом себе не станеш: адже тоді щоденно треба буде тільки тим і займатись, що фільтрацією контенту та контактів.

Відкритість - це добре. Але коли вона переростає в анархію із скріптів у вашій стрічці чи в публічний ризик "засвітити" ваші дані у Facebook чи Foursquare, тоді над питанням відкритості варто поміркувати.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Нордстрем и Риддерстралле - об IT

...IT не относятся к разряду ключевых способностей и никогда не будут. IT - хороший помощник, не более и не менее. Это - инфраструктура, электронная канализация в корпоративном туалете.

Но слепой оптимизм все еще торжествует. "В прошлом году мы инвестировали $3 млн в наш сайт и через 3-4 года ожидаем весомой отдачи", - уверяют нас руководители с радостным оптимизмом, достойным лучшего применения. Это все равно как если бы открыть годовой отчет и в середине обращения СЕО к акционерам прочитать:

"В прошлом году мы оборудовали 38 новых мужских туалетов и в следующем году, с Божьей помощью, мы здорово прибавим", Конечно, нам нужны туалеты. Иначе компания рискует основательно провонять. Но когда компьютер - всего лишь аналог туалета, PC = WC, - одного доступа недостаточно...

Технологии не делают компании или товары уникальными.

(читаю "Караоке-капитализм". если 2004 год заменить на 2010 и "сайт" заменить на "социальные медиа" - получим утверждение, справедливое для нашего времени)

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы