5 цікавих матеріалів про ІТ зранку

Вирішив завести в блозі нову рубрику — «Ранкові читання». В пошті накопичується постійно чимало цікавих матеріалів завдяки розсилками та тріггерам від IFTTT, не всі з них встигаю перекладати чи можу використати для якихось своїх проектів. Тому буду щоранку ділитися з вами порцією матеріалів.

Передчуття осені

Невловимо короткий - усього в декілька тижнів довжиною - проміжок часу, котрий передує "оксамитовому сезону", той, що я називаю часом передчуття осені. Ранки стають холодними, а сонце сідає на годину чи півтори раніше; небо все частіше вкривають хмари; вітер вже не гріє, а промені сонця лягають вже під іншим кутом. А ще раптом помічаєш, що ластівки майже непомітно зникають, їх все менше і раптом раз - і одного ранку небо затихає, метушня там припинилася, вони полетіли...

А в місті більшає людей та машин: всі повертаються у місто. Засмага хвилею затоплює вулицю: кожен везе із собою мітку літа, знак, котрий зникне за тиждень-два - колір шоколаду та міді, розлитий по шкірі численних відпочивальників-мандрівників із далеких азійських та морських перельотів чи поїздок на херсонське узбережжя.

І ще передчуття осені - це яблука, ягоди кизилу, різноманітні овочі, червоні та зелені кольори, злиті в єдину палітру і перемішані із густим зеленим та помаранчевим, заховані до певного часу за скло та в воду - зцукровану чи просякнуту сіллю

Про прості приклади

Після перерви в декілька місяців почав знову слухати подкасти мого улюбленого проекту Freakonomics Radio. І під час прослуховування збагнув, що саме мене приваблює в тому, як Левітт та Дабнер пояснюють найскладніші чи найбільш непрості макро- й мікроекономічні явища та суспільні тенденції. Вони використовують прості життєві приклади.

Те, що можна було би пояснювати вкрай точними та науково обґрунтованими термінами, вони розбирають на окремі фрагменти за допомогою простих прикладів, аналогій, коротких (чи не дуже) життєвих історій конкретних відомих чи пересічних людей, аналізом окремих історичних явищ чи побутових ситуацій.

Подібний підхід не завадив би не лише українській вищій освіті (яка - як мав можливість неодноразово переконатися, - часто-густо ставить за мету "напхати" голови студентів абстрактними теоретичними знаннями із повним відривом їх від дійсності (а у випадках, коли мова йде про менеджмент, маркетинг чи управління персоналом, такий "відрив" - це вирок для майбутнього фахівця: отак довіку й перекладати йому папірці в офісній "комірці" банку з одного стосу в інший).

Такий підхід "пояснення на пальцях" + розуміння суті явища та його взаємозв'язків став би в пригоді і нашим новим-старим політикам, і журналістам, і навіть блоггерам. Замість того, щоб "вознестись главою непокорной" в захмарні висоти власної компетенції, можна робити це просто.

Блоггер та гравець у покер (а тепер - ще й кандидат в депутати однієї із місцевих рад у Росії) Максим Кац - наприклад - просто показує, які є міста "там, у них" і якими їх можна було би зробити (при бажанні влади та самих городян) "тут, у нас". Мені здається, що якби було більше людей, котрі конкретними простими прикладами можуть проілюструвати власні думки, прагнення, цілі, ідеології, напрямки діяльності - то і зміни "знизу" в житті суспільства могли ставатись частіше. Бо продемонстроване на простому прикладі запам'ятовується і втілюється в життя легше (ваш Кеп на сьогодні :) ).

PS: прості приклади мають ще й спонукати до певних самостійних висновків та дій. Тому ЖЖ Каца та подкаст Левітта і Дабнера ви - сподіваюсь, - нагуглите самостійно ;) Обидва рекомендую.

"Перли" моїх університетських викладачів (2002-2007)

Розчищаючи HDD, наткнувся на давно забутий і абсолютно епічний файл: протягом 5 років ми з друзями в університеті збирали викладацькі фрази, обмовки та інші "перлини словесності", почуті під час семінарів та лекцій. 5-тиріччю з моменту закінчення МДГУ ім. П. Могили присвячується :)

Сезон фермерських ярмарків стартував

Був сьогодні на першому із низки традиційних фермерських ярмарків (які проходять зазвичай у Вінниці на проспекті Юності від Келецької вниз кожного року в період із середини вересня до середини жовтня). Цьогоріч перший день - 24 вересня, завершать здається 22-го жовтня; ярмарок проходитиме щосуботи з 9 ранку до 2-ї години дня.

На відкриття не потрапив: проспав. Приїхав приблизно об 11 ранку. Народу доволі багато; ціни від традиційних "базарних" на пару гривень в середньому відрізняються в менший бік; але є й приклади більш дорогого товару.

Чим відрізняється такий вінницький аналог farmer's market від європейських чи американських - так це хіба що наявність ковбаси та меду "домашнього приготування". Проте особливого ажіотажу не дуже помітно: найбільші натовпи - там, де продають цукор, цибулю та крупи: вочевидь, люди готуються до кризи :) або просто не всі міські жителі мають достатні зимові запаси. Деякі власники із машинами із приватних господарств продають навіть мішками із доставкою додому (для пенсіонерів досить зручно; правда, ціна трохи вища виходить; але однаково менша, аніж на ринках в "оптовиків").

Поки чекав в черзі за овочами - створив venue на Forsquare: хто із вінничан буватиме тут по суботах із 9:00 до 14:00 - чекіньтесь, не соромтесь :)

Соціально-мережевих змін пост

В зв'язку із тим, що мені бракує часу на записи, цей блог деякий час не оновлювався; але це зовсім не означає, що я планую його покинути. Навпаки: планує лише тільки цей блог в подальшому і наповнювати та оновлювати регулярно; а от профілі у твіттері та Google+ швидше виконуватимуть суто технічну роль - нові записи там з'являтимуться не так часто, як досі, лише в разі натискання відповідних кнопок для розшарювання якогось цікавого контенту.

Причина тому полягає в тому, що окрім основного напрямку моєї роботи, з наступного тижня з'являться ще декілька проектів, з якими буде пов'язано більшість витрат мого часу та натхнення.

З вами в стрічках соцмереж безумовно цікаво та весело, але необхідно збалансувати real life та online life (бо останнім часом йде "перегин" саме в бік онлайн-активності, мало лишаючи простору для нових ідей та проектів, і "клацання по кнопочкам" краде продуктивну енергію, псує інформаційну карму і просто погано впливає на баланс життя etc. etc.)

Тому я вирішив залишити собі цей блог, акаунт у Foursquare + оновлений (із Timeline) акаунт у Facebook. Решта соцсервісів тепер будуть виконувати суто декоративну роль: якщо бажаєте отримувати нові дописи від мене, то підписуйтесь на цей блог або на профіль у Facebook. Мої акаунти у Twitter, Google+, Gowalla, Tumblr, Formspring, "ВКонтакте" будуть "заморожені" до кінця місяця. Всім дякую.

Про книжки

Прибираючи в квартирі, помітив, що книжок, які купував особисто я, не так вже і багато (хоча я багато читаю, за минулі півтора роки прочитав набагато більше, ніж за весь час зміни міста, в якому живу). Паперові книжки поступились місцем електроніці (рідер + нетбук), pdf'ам, epub'ам та fb2, яких в місяць "йде" приблизно десяток (як художніх, так і на професійні теми).

Але мені однаково не вистачає маленького задоволення: йти в магазин, ритись на полицях, шукати не лише бестселлер чи класику, а якусь взагалі інді-книжку від невеликого видавництва, перебирати книжки, насолоджуватись спокійною (чи неспокійною) атмосферою книжкового магазину (і навіть відмахуватись від новомодних нині консультантів "што вам падсказать?").

"Двуязичію" присвячується

"Двуязичіє", яке нам хочуть подарувати спільно комуністи та про-олігархічна політсила, немає нічого спільного із демократією, із захистом чиїхось інтересів чи із "історічєскімі рєаліямі". Це черговий піар напередодні чергових виборів, коли одна помираюча політсила за рахунок іншої, критикованої і не дуже шанованої більшістю мислячих людей, намагається проштовхнути на законодавчому рівні власний маразм ("защітніков рускава язика" прошу дуже уважно читати текст проекту закону на сайті Верховної Ради і мотиви, які там виписані - такі формулювання є правовим цирком, а не законопроектом, що зрозуміло навіть неюристу на кшталт мене).

Сьогодні цей маразм будуть ставити на голосування. Сьогодні ж студенти та активісти ГО протестуватимуть. Позавчора пан Колєсніков сказав пресі, що українську мову треба популяризувати і навіть витратити мільйони на її маркетинг та впровадження. Сьогодні його колеги по партії хочуть фактично легалізувати російський суржик (бо нормальною російською мовою без жаргону та слів-паразитів володіє заледве третина російськомовного населення).

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Переоцінюючи час, себе та інших

Так склалось, що знову на 6 днів випав із онлайн-простору (на жаль, приводи були і нормальні, і сумні для цього; але зрештою люди - як би довго вони не жили і якими б рідними вони не були - змушені-таки покидати цей світ, який ми знаємо, і переходити в інший, який нам знати не дано). Ми дуже рідко повертаємось до самих себе обличчям: все прокастинація, дрібниці та ілюзії нам заважають. Ми самі собі заважаємо. Інколи для розкриття власних помилок добре спостерігати за тим, які дурниці та помилки роблять інші; інколи - і власних не досить. Але найважливіше, напевно, - це прожити життя так, щоб по його завершенню хтось сказав "ви жили довго і відспівали / відтанцювали / зробили, що могли і хотіли; і час той був довгим, вам його вистачило". Переоцінка часу та себе в ньому - це те, що не тайм-менеджментом вимірюється, а певними подіями особистого характеру та невідкладнии обставинами. Тоді на перший план "вилізають" нагальні, дуже оффлайнові речі. І розумієш, що марнування часу та "відволікаючі фактори" - це лише наш внутрішній прояв дезорганізації чи щось на кшталт. Одним словом - час знову братись за роботу, організовувати своє життя, занотовувати і спостерігати. Не відкладати "на потім", бо "потім" - це така хитка категорія: може і не настати гіпотетично і реально. Ось такі думки.

Приїхав знову в місто: холодно, застуда і нежить, купа пошти, відкладені справи, 5 прочитаних книжок, багато ідей та задумів на папері і в чернетках. Вихідні - на те, щоб усе "розгрібати". Ну і "быть самим собой" (як у Бумбоксів; мені в "хеві"-версії 2010 року цей трек більше подобається). Немає "планів максимум", радше - "мінімум, але необхідний".

Бумбокс & Tonigue Le Deejay - Быть Самим Собой

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Про зоопарк із запахом дефолту

Питання: - Що буде, якщо зустрінуться кіт Шрьодінгера, Буриданів віслюк та ховрашок Вассермана?
Відповідь: - Буде українська економіка. Вона ніби є, але одночасно її не існує; куди йти, вона ще не визначилась і не може визначитись, але всі вже знають, як саме її потрібно врятувати і розвивати.

Це зараз моя сфера діяльності - виключно соціальні медіа, але освіта в мене - фінансова. І тому мені здається, що вищезгаданий зоопарк із кота, віслюка та ховраха вже зібрався. Інакше не виникає логічного пояснення тому, що НБУ збирається заборонити використання гривневих кредитних карток українських банків за кордоном. Інакше немає логічного пояснення, чого це в нас раптом гривня почала "міцнішати" за 40 днів до виборів. Інакше немає пояснення тому, чому поки що ще діючий президент метає грім та блискавку на голову все ще діючого уряду, який підвищив зарплати окремим категоріям населення. Інакше незрозуміло, що таке податок на Інтернет від Терьохіна і чому податківці воліють зробити ставку єдиного податку не фіксованою, а прогресивною. Валютні кредити вже заборонили, з курсом "награлися" вже так, що самих нудота замучила (мабуть, саме за це окремим політичним кумам діячам навіть звання, посади та ордени від президента роздають); лишилося всіх "посадити" на гривню, придумати ще 5 нових податків і обмежити продаж товарів за допомогою карткової системи та паспортів, можна ще купони випустити, згадати старі часи. Аа, і ще треба заборонити електронні усілякі вебмані, яндекс-дєньгі, гугл-чеки та інші буржуйські штуки, на яких держава не має змоги нажитись без посередників. В нас не регульована економіка: в нас просто бардак. Системний зоопарк. І дуже дефолтом смердить. Особливо - коли дідові пенсію приносять пачкою купюр великого чи дуже великого номіналу 2009 року випуску.

50 keywords by which people find me (with explanations)

Ни малейшего понятия не имею в некоторых из 50 случаев, почему именно эти ключевые слова приводят людей на мой блог (есть вообще вещи, люди и явления о которых я не писал, но видимо, Гугл считает иначе). Попробую дать ссылки и пояснения тем, кто постоянно находит мой блог по этим 50 ключевым словам (это наиболее частые, всего их больше полутысячи, и есть довольно забавные варианты вроде ""радіо алла" аудиторія млн слухачів рейтинг" (чтоб вы и ваше "радио" провалились в бездну и бог FM вас съел на завтрак! загубили такое классное Radio One) или "біль у правій частині горла" (видимо, цитата из Хауса в качестве названия блога привлекает какую-то неправильную аудиторию) или "по капле нужно выдавливать из себя жлоба" (согласен на все 100%) или "шукаю сурогатну маму", "як шити рукавичку на кухню онлайн" (епт! коли це я писав щось подібне?! о_0 ) Ладно, перейдем к наиболее часто встречающимся.

1. ukraine's got talent sand art. 2. ukraine sand artist. 4. ukraine sand art. 7. ksenia symonova. 10. sand artist ukraine. 14. ukrainian sand artist. 17. ksenia sand art. 18. ksenya symonova. 21. xenia symonova. 22. xensand. 28. ksenia sand. 29. ksenia ukraine. 35. sand art ukraines got talent. 36. sand artist from ukraine. 37. symonova. 40. ukrain sand art. 41. ukraine's got talent sand artist. 42. ukraines got talent sand art.
Everything you want to know about Kseniya Symonova, Ukraine, sand-art and her awesome art during The Ukraine's Got Talent Show and above you can read & watch HERE.

3. линпус пиплнет
я вас расстрою: никакой линпус без предварительного "докручивания" ему "мозгов" и установки пакетов не поймет пиплнетовский модем, сколько бы вы ни бились. И вообще - Linpus - это такая форма маразматического г#вна, которое компания Acer зачем-то устанавливает на свои нетбуки вместо нормального дистрибутива Ubuntu, Mint, eAr OS или им подобных. Поэтому отформатируйте винт HDD или SSD в своем Acer AspireOne, поставьте нормальную Убунту (можно даже не Netbook Remix) и не страдайте фигней. Рекомендую также сборку EasyPeasy для тех, кто хочет минимально возиться с настройкой. Можно и винду поставить, но это для тех, кто никак не расширит свой взгляд на жизнь без "вирусов".

5. день экономиста в украине
8. когда день экономиста в украине
12. день економіста
16. день экономиста
45. когда день экономиста
День Економіста в Україні - в червні (російською це "июнь") (пруфлінк).

6. презентація - це
11. презентація це
Презентація - це така корисна форма донесення інформації у візуальному вигляді, яскравому і бажано в гармонійному оформленні. Не використовуйте кілометри тексту та безліч незрозумілих 20-поверхових схем та малюнків - це жлобство. Користуйтесь правилом Кавасакі стосовно максимального обсягу в 10 слайдів. Якщо вже дуже треба - не робіть Вашу презентацію більшою за 25 слайдів. Бажано, щоб з презентації можна було 80% інфо зрозуміти без додаткових коментарів, пояснень та озвучки.

9. b2b marketing awards
B2B Marketing Awards is a conference in November devoted to the leaders of the marketing industry in new media. Detailed info you can read HERE.

13. everybody lies
1) life-motto of Gregory House, main character from House M.D. TV-show on FOX during Seasons 01-05.
2) Part of the name of this blog. The full-version sounds like: "EVERYBODY LIES when they say they don't want more" (formerly this blog had a name "Everybody lies (c)")

15. весільне запрошення
Це ви напевно про запрошення від Казаха та Олі :) Дуже класний вірусний весільний ролик, про який якось писав, можете побачити його ТУТ.

19. mediawiki плагины
Да, писал на такую тему ВОТ ТУТ.

20. mobling 2.0
Moblin is a kind of netbook OS for Intel Atom-based netbooks. I've tried Moblin v. 1.0, didn't like it for weird repository and different bugs with very poor support for external USB-devices like USB 3G modem etc. Maybe 2.0 is a better version, but it's still unstable, so I prefer EasyPeasy + eAr OS duality for my AAO netbook.

23. zte ас8710 mac os
Never use it, have nothing to say about this, sorry.

24. видео "україна має талант!": ксения симонова
46. ксенія симонова
47. ксенія симонова відео
Для тих, кому ще не відомо, хто така Ксенія Симонова, чому вона виграла мільйон гривень і в чому її талант - все ТУТ.

25. закриття спд
26. що потрібно для закриття спд
Багато чого, я про це напишу цикл постів, було багато роботи та справ (саме зараз займаюсь закриттям СПД, так що викладатиму події по мірі їх здійснення, можете підписатись на блог і читати).

27. gaslight anthem
The Gaslight Anthem is a good rock-band from New Jersey, young and tough enough to become real rock-stars IMHO. You can listen to them & download their album as well as see some their videos HERE.

30. mediawiki темы
Было дело, заметку читайте ЗДЕСЬ.

31. modprobe usbserial vendor=0x19d2 product=0xffff
Строчка, которую надо вбить в консоли, чтобы под линуксом стартовал ваш модем ZTE от PEOPLEnet (Украина).

32. papa roach найближчі концерти
Чуваки, я не знаю, що вам сказати. Можливо, вам допоможе їхній офіційний сайт.

33. pasteli
Got no idea about what you wanted to say, really o_0

34. sabayon netbook
Never try it, but I think this is about Sabayon OS and the ability to install it on the netbook like AAO, HP Mini, Dell, EEE PC etc. If you try & be successful in such an experiment, let me know how it works (if it works at all).

38. ubuntu 9.04 peoplenet
Без установки кастомизированного ядра не будет у вас Убунту 9.04 работать, в ядре нет модуля usbserial (в позднюю редакцию вроде "вшили", почитайте их официальный сайт). А вообще уже скоро выйдет Karmic Coala, зачем вам эта Jaunty-версия ядра?!

39. ubuntu cloud computing
Mm, maybe it's a topic not of this blog?..

43. брунатний колір
Багряно-червоно-коричневий колір, темний, із домішками червоного. Певним чином схожий на гранатовий та багряний.

44. дзвінка матіяш
Українська авторка, пише твори в жанрі емоційно-медитативної прози. Подобається здебільшого жіночій аудиторії. Найбільш "розкручена" книжка - "Реквієм для листопаду", про неї я якось писав.

48. машим
ммм.. даже не знаю, о чем вы :) видимо, это от неправильного "улыбаемсо и машим" (искаженной цитаты из мультфильма "Мадагаскар"; именно в такой орфографии я как-то использовал эту цитату в данном блоге)

49. мій улюблений куточок міста твір
Не знаю, що саме шукали допитливі школярі та першокурсники, які шукають готові завданні в інеті, але мій улюблений куточок міста у місті, звідки я родом - це набережна в яхт-клубі в "старій" його частині, біля парусного клубу. Я завжди приходив туди подумати, споглядаючи Південний Буг. А ще ми там вели дуже гарні розмови, і якось я навіть попав із подругою в сильну грозу. В місті, де я зараз живу, теж тече Південний Буг, але улюблений мій куточок (без жодної реклами) - це книжковий магазин "ЕМПІК" на майдані Гагаріна.

50. не йти вперед-означає ідти назад твір роздум
Так, мої любі читачі-школярі і читачки-школярки, абсолютно правильно. За винятком тих випадків, коли мова йде про повернення назад до самого себе. Зраджувати собі - це ще гірше, ніж відмовлятись від прогресу. Тому коли виростете і будете великими і не дуже дядями та тьотями, не забувайте, що немає нічого важливішого понад ваше власне життя та власні життєві переконання: ідеологія, партії, режими, любов до міфічної "Родіни-матєрі" - це все bullshit. Майте це на увазі.

"Работаю в банке, опыта набираюсь.." (с) (міні-нарис)

Куди йде людина, коли закінчує магістратуру за фахом “Фінанси”? Правильно: така люди йде в банк чи в іншу подібну структуру. Що там їй запропонують? Правильно: не менше 10 годин на добу нервової роботи, ніякого особистого життя, постійний стрес із розчинною кавою на додачу, виразку шлунку, синці під очима від нервів та недосипання і одвічну потребу носити краватки та сорочки жахливого рожевого чи пастельного “поросячого” кольору (за рівнем несмаку вітчизняні клерки та менеджери середньої ланки напевно випереджають службовців та своїх колег практично з усіх країн світу). Вже на 3-му курсі університету, потрапивши в саме таку атмосферу лише як споглядач-практикант (практикантам, які ні дня практики на момент 3-го курсу не мають, немає нічого іншого, аніж просто перекладати якісь папірці, вивчати славетну історію та переваги кредитування саме в цьому банку та писати свій звіт із практики і не морочити нікому голови), вже тоді потрапивши в цю атмосферу “надутих щік” та постійної нервової напруги, від якої, здавалось, самі собою починали кипіти численні чайники та кавоварки у відділах, я зрозумів, що глибоко помилився із дитячою мрією (коли мені було років 10, я мріяв стати банкіром, тому що це “багато грошей”). Коли ти зростаєш в країні, в якій злиденність та купони є невід'ємною частиною реальності; коли ти змалечку знаєш, що таке черга, дефіцит і не вистачає до зарплати; коли тетріс коштує 3 млн купонокарбованців, а за капусту та буряк , якою торгує твій тато — інженер із експлуатаційних систем — на ринку, щоб прогодувати родину, азербайджанці платять доларами, тому що “нєт другіх дєнєг, дарагой” - тоді в тебе не може виникнути інша мрія. Ти мрієш вирости, стати багатим, позбавити злиднів себе і своїх близьких. А образ банкіра для цього підходить якнайкраще. Надто якщо телевізор — цей непомітний вихователь кількох поколінь вже в новій, незалежній державі — постійно демонструє тобі картинку процвітання, впливовості, успіху та сексуальності тих, у кого є бізнес і є гроші. Банк — це гроші, гроші — це банк. Простенька формула з роками трансформується у світовідчуття, яке заохочують твої батьки. А потім ти на третьому році крокування до тієї самої мети потрапляєш в живий, а не кіношний банк, і розумієш, що вся казка — то лайно, а реальність не має із казковими поворотами долі та процвітанням нічого спільного. А заробітна плата менеджера-початківця — курям на сміх, і прожити на неї ні тоді, ні тепер практично неможливо. Так закінчується казка. І починається реальне життя. На момент, коли я вже перший місяць відпрацював на своїй першій роботі в якості маркетолога, написав мені один із колишніх одногрупників, який на той час активно освоював банк. Сьогодні він покинув цю марну справу; в даний момент, коли я пишу ці рядки,він десь “шабашить” барменом у Криму: 1 сезон у Криму приносить йому в 3-4 рази більше грошей, аніж постійне перебування в офісі в стані підвищеної бойової готовності до боротьби за процвітання якогось чужого дяді та в ім'я корпоративних цілей.
(с) липень-серпень 2009 р.

Про сервіс у провінції

Не знаю, як там у вас у столиці чи у великих містах за кордоном, чи у маленьких містах за кордоном, чи просто десь, де цівілізація хоча б трохи схожа на цивілізацію, а в наших краях повнісінько людей, які не мають найменшого уявлення про те, що таке "лояльність до клієнта". Є на вулиці Соборній (це у центральній частині Вінниці, для тих, хто раптом потрапить у наше чудове місто) такий магазин фотопослуг та фототоварів із назвою типу "Фото-Гарант" і як завжди із провінційними "Медіа" "Імперія" та іншими подібними супер-пупер словами. На свою голову, вирішили батьки замовити відновлення старої шкільної фотографії. Перше замовлення на 15 штук зробили нормально. За 2 тижні прийшли за додатковим замовленням. І тут починаються перші перли провінційного "сервісу". Спочатку виявилось, що "фото ми стьорлі" і тому доведеться сплатити на 1 фото не 1 грн., а вже 2 грн., а "поскольку у нас нєт нєвосстановлєного орігінала", то не 2 грн., а всі 5 (бо ще 3 - "за восстановлєніє"). Далі виявилось, що "сейчас ми загружени заказамі, давайтє завтра" (тобто сьогодні). Врешті-решт, сьогодні забране замовлення має... зрізаних пів-обличчя школярів, які стоять у верхньому ряду на фото. Не встигли як-то кажуть ще обуритись, а тут же зайшла жінка із цифровими кольоровими фото, якій зробили точнісінько таку ж лажу. "Ой ізвінітє, давайтє завтра" і т.д. і т.п. Коли робили замовлення, запитали про знижку (обсяг замовлення великий, і замовляли вже не раз), на що отримали супер-відповідь: "Кампьютєр етого нє панімаєт".

Підсумок: маємо дурепу на обслуговуванні, яка не прагне залучати постійних клієнтів, про слова "лояльність", "відповідальність" та "якість" в фірмі ніхто не чув навіть близько, витрачено два дні часу, витрачено додаткові гроші. Ось так у нас "якісно" працюють. Наступного разу дешевше і швидше буде замовити із доставкою з Києва, їй-Богу. Вам теж так "щастить"? І чи часто?

Blogs I follow: персональні блоги (ч. 1)

Зазвичай як рекомендують блоги? Пишуть "ось це хороший позитивний / цікавий / товариський/ творчий / блаблабла чувак / хлопець / дівчина / жінка / чоловік / натовп дурогонів, котрі пишуть про / дл / стосовно" і далі короткий виклад змісту і тем, про які ось ті люди і пишуть. Це нецікаво і стандартно. Натомість я вам пропоную добірку персональних блогів із моїх підписок в Google Reader, але без жодних імен. просто шматок найновішого поста в кожному блозі і посилання на RSS-стрічку. А ви обирайте, кого вам читати, а кого ні. Раптом вам хтось сподобається ;) Імена та нікнейми дуже часто не мають жодного значення. Так само, як і репутація. Просто є цікаві маленькі блоги, а є нецікаві тисячники. Інколи навпаки. Життя таке різноманітне...

Коли вона заходить до кімнати я відчуваю як дихання невимовно древнього звіра сколихує повітря, як щось давніше за мою віру підіймає повіки і вдивляється в обличчя тих, хто тільки і можуть що дивитись, намагаючись видивитись: хто красу, а хто і потворність, але не можуть бачити. І я прикриваю очі сподіваючись не привернути його увагу, влипнути в павутину із неслів і загравань, що обплутує усіх присутніх. Вони п’ють шампанське і їдять полуниці, і я теж роблю ковток зі свого келиха

(далі читати тут)

Каждым летним вечером, приблизительно в половину двенадцатого, дверь в одном из домов моего «колодца» раскрывается и добрая хозяйка выпускает во двор чёрного аккуратненького котика. У котика чёрный хвост и белое лицо — я про себя зову его Белой Мордой. Белая Морда выходит с опаской во двор, хотя бояться ему совершенно нечего — кроме нескольких уснувших голубей и одной белки на него некому смотреть.

Белая Морда замечательный и воспитанный кот — он тихо ходит по дворику, перепрыгивает на мусорные баки, царапая когтями пластик, карабкается на разделяющую двор надвое невысокую стенку. Там его любимое место — пункт наблюдения за безумными птицами, шебуршащими ночью в листьях, а если повезёт, то можно заметить ещё кого-нибудь. Ворону, или если посчастливится — белку.

(читати далі)

Є такі двійко дівчаток з Донецька як Їжачок та Майже Білявка, ось так вони засвідчили свою любов до гурту… так і до підпалу не далеко

(подивитись, як саме то було)

После летних мини-каникул просится вывод о том *(причем у меня параллельно со многими соучастниками), что время течет теперь настолько быстро, что ускоряться не имеет смысла. Ни малейшей его тени. То, что пока еще интересно - тотальное замедление. Заземление, можно сказать. Это, например, бутылка Старого Таллинна в руках, из нее льется тягучее теплое солнечное волшебство. Идешь на берег, свешиваешь с него ноги и время почти замирает. Глоток и дурацкий прищур, как у босоногого малолетнего жулика, и сосны над головами поют старые песни и день подвисает в зените вместе с полуденным солнцем, маленький вертолет проносится над водой и я не имею в виду стрекозу. Это вертолет, черт подери в таких-то дебрях

(і ще більше такого)

любят мои родители путешествовать. по лесам, рекам, озерам..

мама у меня "счастливая" на всякие приключения с насекомыми.
в прошлом году, в лесу, далеко от киева, ей залетела в ухо! бабочка. "летала" там в голове. мама чуть с ума не сошла.
не знаю я как это, когда бабочка в голове "летает", но даже врагам такого не пожелать.
залили водкой, бабочка сдохла. потом врачи вытащили.

(а ще там буває і про моду, і про багато що;) )

У меня есть один друг, американец, хороший парень. Мы с ним недавно говорили о политике, и я ему сказал:
- Знаешь, почему заграницей сейчас американцев так часто не любят? Просто есть такой стереотип, что американцев считают высокомерными, игнорирующими чужое мнение.
И он мне ответил:
- А мне какое дело.

Канадцы совсем другие, канадцы гордятся тем, что они очень вежливые, и тут есть чем гордиться: Канада последняя страна на земле где до сих пор хорошо относятся к американцам. В местном экзамене на водительские права (и тут я не шучу) есть буквально следующий вопрос. Машина А на рисунке должна пропустить машину Б потому, и вариант ответа номер 1: потому что канадцы вежливые (и это кстати неправильный ответ). Люди часто рассуждают друг о друге в терминах национальных стереотипов, они думают, что американцы высокомерны, итальянцы любвеобильны, а французы лентяи, и так далее. Таких людей так же очень часто волнует, что думают другие люди о них, и у меня однажды кто-то спросил:
- А как канадцы относятся к русским, что они на самом деле о них думают?

(найкращий щоденник емігранта, який я коли-небудь читав)

У меня сегодня день начался в 7 утра с смски: "Ольга! Какое на тебе сейчас нижнее белье?".

Я, конечно, отбила, послав луч ненависти к раннему стояку извините: "Зеленое в красный горошек, жду тебя на леопардовом пледе, милый" "Вы ошиблись номером", а потом, уже когда ехала на работу, задумалась: какое нижнее белье в 7 утра?!

Не знаю ни одной девушки, которая спала бы в красивом нижнем белье, оно для сна совершенно не предназначено! То есть надо или честно писать ответ из серии "семейные трусы с котятами и майка-алкоголичка" (в этом можно спать, оно выглядит очень миленько, кстати, хотя опять же, я вот, например, вообще сплю только в носочках), или сочинять ожидаемый ответ.

(і ще багато різного)

Ні для кого не таємниця, що прогрес лине вперед ;) І от, ще до того як 27 серпня 6 ослику виповниться 8 років у лавах українських блоггерів піднався рух проти його використання в якості основного браузера. MrGall, blogoreader, masterpiecer, sidirom та безліч інших ресурсів оголосили війну Internet Explorer 6.

Я також схиляюсь до всіх їхніх аргументів, проте, йдучи на подібний крок на свому блозі я більш схильний до конкретних аргументів і, рекомендуючи користувачу оновитись, я бажав би орудувати конкретними фактами. Саме тому я витратив достатню кількість свого часу, щоб провести Великий тест браузерів.

Примітка! Всі зображення клікабельні!
У тесті були використані останні доступні версії браузерів:

Firefox 3.6.1a1 (Gecko/20090729 Minefield/3.6a1pre)
Internet Explorer 6.0.2900.5512.xpsp_sp3_gdr.090206-1234
Internet Explorer 8.0.7600.16385
Safari 4.0.2 (530.19.1)
Opera 10.00 Beta 2 Build 1642
Google Chrome 3.0.195.4

(можна почитати докладні результати тесту)

Nowadays Internet is more than full with lots of information how to manage the project, how to become a Project Manager and how to get the certifications in this field.
“What does lead you to become a Project Manager? “ I heard pretty different answers. Someone is sure that PMs are getting more money; someone feels it is just cool. There are so many PMs and so many opinions. But the main question remains unanswered.

Can you do it? Can you be a Project Manager? Can you actually Manage?

A lot of people say “I drive projects” or “I run project stuff”. What are the success criteria to start being a good Project Manager?

(you can get more about this)

на данний момент обожнюю свій наплічник і свою шкіру, що пахне м'ятою...

до зустрічі в божевільно-закохано-депресивно-щасливих записах

(і ще щось таке)

трохи сумно ходити в зуу, але ж там є пингвки! і конячки, і зубри, і качечки,і цукрова вата, і слон...

(і фотки подивитись)

Доброе утро! Доброго ранечку :)

Я сегодня спала ночью на крыше, тоесть не спала, а проводила чудесно время в разговорах, с кофием и чуть-чуть коньячка, и орешки в белом шоколаде, и было прекрасно и не холодно. Так тепло, тепло, тепло.
Ночь ясная с синим цветом. В синем жакете.

Ох, как жаль что нет утренних фотографий.
И как жаль, когда ты бегал за собакой с кариматом, что не было видеокамеры :) Я давно так не смеялась. Спасибо.

(и всё на русском, всё на русском - ррррр :) )

(і більше можна ще почитати, і фото подивитись)

я всегда увлекалась гаданиями..но всегда трактовала их именно так как удобно мне) я не привыкла слушать кого-то) все либо так как хочу я - либо никак)


в последнее время потянула на хиромантию..это ведь совсем не гадание, для этого не нужно иметь экстрасенсорные способности - просто усердие и время - это наука)

интересно рассматривать свою руку и понимать что всё таки - правда... в любом случаи судьбу можно изменить....ведь так?

(читати ще)

я трохи пропала, бо я трохи заміж виходжу...
а справ зараз побільшало))
але сподіваюся що надалі я буду писати тут регулярно)

(і ще чогось)

С постоянно увеличивающейся популярностью связки HTML 5 / CSS 3, до релиза которого осталось ждать относительно недолго, многие разработчики постепенно начинают использовать его преимущества в своих проектах: будь то собственные портфолио или простые промо-страницы клиентов. Сейчас это делается отчасти в тестовых целях – начать осваивать новую технологию, попробовать на практике ранее неизвестные «вкусности» и заодно показать потенциальным клиентам что они следят за современными тенденциями в мире веб-разработок.

(по цій темі і не тільки)

Глядя на ситуацию с App Store, магазином приложений для iPhone и iPod touch, нельзя не провести аналогии с приступами золотой лихорадки, которые будоражили умы многочисленных мечтателей в середине позапрошлого столетия. Тогда многие первопроходцы быстро разбогатели, найдя жилу, да и практически весь штат Калифорния возник и стремительно вырос

(про це і не лише про це)

Извиняюсь перед всеми своими читателями за перерыв. С завтрашнего дня продолжим статьи о развитии нашего сказочного проекта.

В данный момент квартира все еще на этапе перепланировки, площадь не очень велика, а условия конечно нужны нам наиболее оптимальные, поэтому и бьемся мы за каждый сантиметр

(почитати і подивитись)

"Давай, давааай, спілкуйся скільки хооочеш! Ді-джус безлііім - спілкуйся скільки треба!..."
Карочє, фак ю, Ді-джус!

(і ще багато безапеляційного такого)

Кто бы мог подумать, что что этот "малорослый сладкоежка станет руководителем самого чудовищного режима XXI века)))

Я ж тогда думала, что это пешка какая-то, с радостью выхватила последнюю конфетку из рук нашего "лояльного", а оно вона как вышло!

No offence, ребята!

БВА-ХА-ХА-ХА! Смотрю пятый раз, щас пузико надорву со смеху!




И мне вот еще интересно, они вот оба такие маленькие. Вова себе в преемники подыскал именно такого же невысокого юношу, это случайное совпадение? Или все невысокие президенты такие злые?

И самое главное - все их поведение диктуется комплексом Наполеона, или и тут уши Фрейда торчат? Впочем, одно другому не мешает..

(а я цей блог і ще за багато що люблю)

Проросійськість фільму «Тарас Бульба» спричинена використанням другої редакції твору, який був суттєво політизований і виправлений без відома автора.

Прем’єра фільму «Тарас Бульба» за повістю М. В. Гоголя викликала дуже сильні сумніви щодо адекватності подачі твору режисером. Суб’єктивно це виглядає як намагання росіян присвоїти собі українську історію.

(давненько не оновлювався чогось..)

Сегодня мы поговорим о двух (их на данный момент больше и нет) книгах Люко Дашвар.
Вчера, прогуливаясь между стелажами, наткнулась на знакомое имя - Люко Дашвар, всплыла очень хорошая книга которую я читала наверно года полтора назад... купила... остаток дня провела лежа в кровати у открытого окна, поглащая "Кров з молоком"
О чём книги - о любви) о настоящей, когда до самой смерти....с одним нюансом - любовь до гроба, а вместе - нет...

(і тут ще багато-багато про різні цікаві і не дуже книжки)

В молодости я и моя бывшая подружка Кр-на считали, что самое главное в женщине уменье - уменье сильно краситься. Кр-на так отчаянно это практиковала, что, чтобы поспать утром перед школой побольше, красилась вечером. По полной: тушь, тени, тональный крем, карандаш для глаз, для бровей, блестки. И прическа. А потом ложилась спать. Так как жила она подъезд в подъезд со школой, то вставала в 8.55, немного добавляла туши к своему, простигосподи, мейкапу и выходила в школу. Она, кстати, всегда опаздывала к первому уроку минут на двадцать.

А я лет в 14 поняла, что мне уже никогда не быть пухлогубой красавицей, а очень хотелось. Поэтому решала свои проблемы при помощи декоративной косметики. Я брала черный карандаш для глаз и рисовала себе новые губы. До носа практически. Таким губам позавидовала бы не только Анжелина Джоли. Потом я серху все это дело щедро намазывала помадой персикового цвета. И так ходила по улицам, полностью уверенная в своей неотразимости. Родственники и подруги пытались мне намекнуть, что я выгляжу несколько странно, но я была уверена, что они просто завидуют. Я закончила эксперименты с макияжем губ только тогда, когда подслушала, как пацаны между собой говорят, что я ненормальная. С макияжем глаз закончилось позже.

(історій, до речі, там багато)

А на цьому перша частина "всьо", а за декілька днів буде друга (а то і так за відсутністю інфи, схованої під "кат" ви мене покусаєте :) ) Гарних вам усім вихідних!

про звільнення, проекти та інші події

Кажуть, півтисячний пост (а цей пост 500-й) має бути про щось важливе, знакове, суттєве ну і решта в тому ж дусі. Поки я довго вибирав, про що ж написати - про чергові скандали довкола неефективних горе-піарників Яценюка, "залізну завісу" інформаційного та комерційного типу в новітню епоху довкола України чи про враження від низки фільмів, переглянутих минулого місяця, життя саме підказало актуальну тему, про яку варто написати (особливо для тих моїх читачів, хто не слідкує за моїм акаунтом на Twitter'і і ще не чув новини).

Мене звільнили. Не зважаючи на успішне впровадження ряду новацій, у власників компанії, в якій я працював, свої заходи боротьби із кризою та оптимізації рівня витрат. Саме тому звільнено близько третини персоналу, включаючи обслуговуючі підрозділи, до яких зараховано і відділ маркетингу (який і без того досить довго вже був у "підвішеному" стані). Сьогодні підписано 2 моїх заяви: про відпустку та про звільнення (остання - "за згодою сторін", що приємно, оскільки, хоча я й працював за формою контакту між СПД та компанією, випадок, коли пишеться "за власним бажанням" мені подобається набагато менше). Отже, фактично я - вільний птах, доступний на відкритому ринку праці з 18 вересня поточного року. Однак це зовсім не означає, що найближчим часом я жадаю поповнити лави офісних працівників, котрі з усіх сил працюють "в ім'я" та "на благо". Компанії, в якій працював, вдячний за досвід, за те, що це було моє перше офіційне місце роботи та за цікавих людей, з якими я там познайомився. Жодних претензій до безпосереднього керівництва не маю, хоча звільнення для мене було несподіваним, але як-то кажуть, "не все в нашій волі". Тим, кого цікавить, що і як я робив минулих 2 роки, можу порадити поглянути мій профіль на LinkedIn, там все записано.

Склав список справ, цілей та завдань на найближчі декілька місяців. Маю щонайменше 2 ідеї щодо власних проектів у блогосфері. Маю бажання вивчити хоча 2 дві додаткових іноземних мови, навчитись добре фотографувати. Можливо писатиму чи малюватиму - ще не вирішив остаточно. А найближчих 3 тижні волію відпочити від усього, звільнити голову від думок і просто відчути, як то воно - "вийти з офісу", позбутись необхідності прокидатись та робити все за графіком, здобути більше часу для самого себе. Пропозицій про нову роботу чи нові проекти найближчі 3 тижні не розглядаю: тотальна відпустка. Чесно кажучи, дуже давно хотів просто НІ ПРО ЩО не думати.

You can't always get what you want
But if you try sometimes well you just might find
You get what you need (c)


PS:
і поки ми чекаємо на нове пришестя Хауса у 6-му сезоні, то дивимось фан-відео "за мотивами". насправді все добре, просто трішки несподівано якось все...

про "Бруно", ххх, пиво та іншу демократію

головне завдання вітчизняних ЗМІ - відволікати людей від справжніх, а не надуманих проблем. вже всі вдосталь поскиглили про заборону "Бруно" в Україні ("ми єдина країна у світі, котра.." і далі по тексту, гомофіли, чмокі вам кто в етом чатє). а як на мене, цілком логічний крок (один із логічних кроків, яких нашому уряду бракує, на жаль): чи вам було б простіше жити, якби ви знали, що в українських кінотеатрах можна побачити на великому екрані низькопробний тупий стьоб а-ля "ще гірше за Бората" і член, який розмовляє? і зразу вирішаться проблеми злочинності, СНІДу, невиплати коштів вкладникам банків та неповаги до нас із боку північних сусідів. легалізуйте гомосятину та демонструйте толерантність до дебільного гумору (не до ризикового, як у "Королі вечірок" чи "Американському пирозі", не до епатажу, а саме до дебілізму; спочатку "Самий лучший фільм" із "о-па, та ти же в кінотєатр насрал!", після якого півроку вся країна не знала, в яке місце послати витвір хворобливої уяви камедійщиків та нашорашників). але ж ні - усі телеканали та видання не проминули цю тему. і дійсно - кого цікавлять масові отруєння дітей, корупція за результатами ЗНО чи те, що депутати не роблять, а займаються безкінечними блокуваннями трибуни і прожирають казенні харчі. заборонили фільм, яким Барон-Коен просто блюванув в обличчя світові. це вам не "Страсті Христові". ну але чого там - лишилося ще обурюватись, чому в нас у загсах не можуть розписати Васю та Колю. але і в Нідерландах заборонили продавати галюциногенні гриби, колі підлітки почали скакати з мостів під дією грибів.

правда, парламентарі впороли іншу дурницю під егідою Нацкомісії із чиєїсь моралі (Бенюк і компанія): заборонили зберігати вдома порнуху. отже, кожен підліток від 15 років автоматично вже заробив собі на пару років, який жах! а ще треба ввести жорсткий контроль на Інтернет, заблокувати усі сайти, в яких зустрічається слово "love" чи "sex" в адресі сайту (о, до речі - привіт адмінам з мого офісу: неможливість перегляду УСІХ веб-адрес, що містять у собі сполучення літер L, O, V, E, A, D, V, E, R, T та подібні спільнокореневі слова. комусь треба позичити мозок, терміново. інакше хтось помітить відсутність мозку, і це буде небезпечно для можливості "важно надуть щьокі"). "Запрєтіть і нє пущать".

а ще малолітні і не дуже нерозумні люди (читай - недоумки) голосно верещать проти заборони продажу та розпиття пива у публічних, непристосованих до цього місцях. а до речі - дуже добра зміна. можливо, хоч колись закінчиться цей бидлятник із пляшками, які валяються скрізь, із 17-річними дівками, які цмулять пиво просто неба на лавках у скверах і на зупинках. чому англієць чи американець купуючи пиво, кладе його в пакет і несе собі додому чи йде в паб чи в кафе, щоб попити пива, і німець чинить так само, і чех; а наші "нармальниє пацани" мають дудлити пиво навіть у маршрутці (вам ніколи не попадались дебіли, які в переповнену маршрутку із початою пляшкою пива лізуть? тоді вам пощастило). а потім кажуть "у вас нєдємократічная страна, ви нас прітєсняєте". у нас стільки демократії, що ми її ще вивозити скоро почнем, а то в самих вже очі на лобі лізуть від вседозволеності. і нічого скиглити, що РАПТОМ хтось взяв і заборонив щось із того, що в усьому світі є негарним, непристойним чи відверто дебільним. досить того, що всі вже звикли до недоумків у Криму, які постійно цуплять чи плюндрують державні символи України; до політиків, які брешуть виборцям та один одному; до власного споживацього сприйняття реальності та бидлотної байдужості до усього, окрім власного шлунка та телевізора. он турки прийняли закон не палити - і нічого, не повмирали, палять собі вдома і живуть. і наші звикнуть. а то - країна сємок, тапків і пива.

про загадки, які сам собі загадуєш

життя схоже на книгу, яку ти ще не читав: ти гортаєш його, ніколи не знаючи, що тебе чекає на наступній сторінці. в залежності від прочитаних чи непрочитаних рядків ти викреслюєш чи дописуєш рядки, або вони часом викреслюються самі. це ніби загадка, яку ти загадав собі сам, а розгадки ще немає.

слова - то пісок. як, ЯК я можу передбачити рух піску?!? читаючи сотні книг про стосунки, людей і життя, нічому не навчаєшся, тому що коли загадка, яка є для тебе важливою над інші, виникає перед тобою, все - ти пропав, ти почуваєшся дурнем. вчитись НЕ БУТИ егоїстом для того, щоб зіткнутись із необхідністю ним БУТИ, і постійна черга чергових запитань до самого себе схожа на солодкий трунок чи на джерельну воду для розуму.

давайте так: НЕ говориш про те, про що насправді хочеш сказати. НЕ мрієш і НЕ плануєш. НЕ торкаєшся тем, які можуть викликати у тебе напад чогось людського. того, про що тебе навчили НЕ казати, тому що це - гра. this game has no name it will never be the same (c) і гра триває, вона перекочується людьми, неначе ударна хвиля від вибуху людських помилок. ми оптимізуємо все навколо, пишемо і говоримо лише про актуальне, необхідне та тематичне. ми відмовляємо собі у нестандартних сценаріях, у закоханості, у коханні, у дурницях, у розмовах до ранку, у дзвінках в чужі країні, у листуванні, у почутті себе, у нахабстві бути відвертим і бути собою, у нетематичності, у романтиці. дедалі більше ми забуваємо про свої відчуття та оптимізуємось під "інстинкти переможців", під "жінки люблять сильних чоловіків", "чоловіки люблять сильних жінок", "стосунків надовго не існує", "книжки швидко набридають", "кіно зараз не вміють знімати", "блоги не місце для щирості", "веб оптимізовано", "політика - це фігня" і решту НЕ. культивування табу, оптимізації та показухи. грай. безліч масок. тисячі ролей. грай. грай, чорти б тебе узяли, і ніколи не кажи, що ти НЕ хочеш грати когось, крім ролі БУТИ СОБОЮ. і ми граємо. щоденно. вам не набридло?

про дитинство

дитинство - це мабуть, єдиний час, від якого залишається стільки фотографій на папері, стільки альбомів і стільки зошитів. це єдиний відрізок часу, за який тобі не соромно, тому що коли ми малі, ми не вміємо до пуття соромитись. це був час, коли можна було боятись певних речей, а інші речі - неприховано любити. час, коли не треба було нічого придумувати, бо все існувало само собі, йшло так, як і мало бути. а ще - це час, який інколи згадувати не дуже хочеться, а інколи тобі кортить знову стати малим, і не перейматись нічим із того, про що ти маєш думати тепер настільки часто.

я себе можу пригадати років із 4-х - 5-ти. я дуже добре пам'ятаю, скільки радості було, коли мені тато зібрав машину, з педалями (нинішні кіндери вже не знають, що то за цяцька - машина з педалями). в ней був закритий корпус, я побив об той корпус усі коліна, ходив із синцями, але було весело і кльово, адже то був не якийсь велосипед три колеса, а машина!! :) потім в мене ще була машина а-ля болід Ф-1, тільки з відкритою рамою, в неї було зручно сідати, не було закритого корпуса, а педалі дозволяли їй розганятись до шаленої (як для 5-річної дитини) швидкості, тато за мною ледве встигав бігти :)

коли мені було років 6, я себе добре пам'ятаю у різних дитячих лікарнях. відвар з ізюму та курага - це два смаки, які в мене стійко асоціюються із реанімацією. того що тобі нічого більше не можна, і ти можеш їсти і піти перші днів 2 лише це. і пригадую, як мама вічно скрізь зі мною була. навіть у так званих лікарняних "боксах". а ще період 6-7 років - це жахливе горнило радянської педіатрії, антисанітарні умови, багато нахабства та корупції, якійсь добрі і не дуже тьоті і дяді у білих халатах, особливий запах лікарняних коридорів (карболка, спирт, хлор та ліки від серця). а ще - необхідна звичка мити руки милом, не їсти нічого немитого, і взагалі знати, що майже все, що звикли втовкмачувати в себе радянські діти, - усе це тобі тепер не можна.

7 - 8 років: перший раз у перший клас. фотографії того часу - від карапуза до худюсінького хлопчика, який ледве не світиться на фото - менше ніж 3 роки. школа, школа, рідний дім: захворів на кон'юнктивіт, і то було жахливо. взагалі, чогось майже до 5-го класу дитинство - то незліченні хвороби, яких було забагато навіть для десятка дітей молодшого шкільного віку.

а потім середні класи. спокійна домашня дитина мирно сидить біля приймача "Радіотехніка" і слухає першу у місті FM-радіостанцію "Радіо Set", яка тоді крутила повні альбоми та концерти Metallica, Nirvana, Offspring, The Prodigy. А ще нікому невідомого тоді рокопопсового миколаївського музиканта Кіма Брейдбурга та гурт "Діалог". а взимку ми брьохаємо снігом замість уроків, граємо у футбола на морозі (який був надзвичайною екзотикою на українському півдні) і кидаємось сніжками у трактора. а ще мамі роблять операцію, і той період залишає по собі багато часу, коли я був сам-на-сам із собою, своїми думками, своїми помилками і бажанням, щоб вона якнайскоріше одужала. і не розумію, чому і в тата, і в мами наодинці часто бувають сльози.

а потім старші класи. і спроба вести "незалежний" спосіб життя. а ще тоді я знову "посадив" свою багатостраждальну печінку, вчинив багато дурощів та капостей, розмальовував парти у школі кульковою ручкою, ледь не врізав дуба опісля святкування повернення однокласника зі Штатів. а ще було весело, дивно, дико, і тепер від того всього трішки сумно.

а потім дитинство закінчилось. воно непомітно закотилось у якийсь далекий куток, і той куток запорошило пилом спогадів, забуття, змін, призабутих подій та облич. і лише альбоми зі старими фотками, здебільшого чорно-білими, наклеєними на картон (нинішні діти скоро не будуть знати навіть, що таке "картон", а не те що про такі альбоми). дитинство закінчилось так само раптово, як закінчується все, що викликає у тебе теплу задумливу посмішку. і якщо хтось запитає "чи хотів би ти повернутись туди?", я відверто відповім: "ні, ніколи". але чорно-білі фото однаково залишаться зі мною, навіть якщо тепер я бачу їх вкрай рідко...

про корпоративний блоґінг

(с) by Matusciac Alex

Корпоративний блоггінг — це єдина тема, до якої я поки що не можу підступити у єдиному форматі на практиці. Теоретична база є, певні пошуки та здобутки саме на ниві теоретичних досліджень, аналізу думок фахівців та способів вирішення тих чи інших завдань і викликів, які є перед корпоративним блоґером, - все це присутнє.

Потрібно виконати напрацювання певної практичної бази, а це не надто легко, зважаючи на специфіку українського ринку, на певний рівень закритості інформації та специфіку певних тематик, яких може і яких не може торкатись ІТ-компанія із українським капіталом. Де провести розмежуванням між тим, що “треба” з точки зору власника і дирекції, і ти, що “можна” і “спрацює” з точки зору мене як блоґера? І як при цьому не нашкодити результативності?

Ну ось приблизно такі думки запосіли мою голову останнім часом. Власне, ніхто не казав, що виписати цілісну стратегію буде легкою справою. Одначе, і з цим теж справлюся. Якщо серед моїх читачів є ті, хто має практичний досвід саме корпоративного блоггінгу, то буду щиро вдячний, якщо порадите якісь джерела стосовно складання інформаційної стратегії та менеджменту рішень щодо корпоративного блогу.

загалом покладаю досить оптимістичні сподівання саме на цей інформаційний інструмент не лише в рамках моєї діяльності, але й загалом. на моє переконання, стійкий інтерес компаній до просування засобами веб 2.0 - це запорука того, що корпоративна блогосфера в умовах вітчизняного ринку буде розвиватись. можливо, цей розвиток не буде носити постійний характер, але тенденції його збережуться саме до зростання, до появи конструктивних кейсів, моделей поведінки на інформаційному просторі блогосфери. З часом українські компанії дедалі більше будуть моніторити онлайн-репутацію, тому що неможливо увесь час сидіти в кущах, зображаючи "великий бізнес" за сімома інформаційними замками і трьома корпоративними парканами. А якщо і можливо, то досить недовго. Довіра до вітчизняного бізнесу і так не надто висока у світі; якщо ж пропагувати інформаційну закритість та десоціалізацію, то навряд чи можна досягти позитивних результатів.

чи потрібний блогосфері блог про економіку?

Дедалі більше вивчаючи блогосферу та цікавлячись інформаційними трендами, я все частіше помічаю катастрофічний брак певних тематичних ресурсів в уанеті. Стало модним писати про стартапи, про технології, про Лінукс, теми довкола лайфхаку, тайм-менеджменту, соцмереж та фотографії. Але в той же час — немає об'єктивного сплеску тієї тематичної та нішевої блогосфери, яка набула певних темпів за кордоном. Особисто мені бракує хорошого ресурсу блогосфери із тематичним спрямуванням “економіка та фінанси”. Блог на тему не персональних фінансів чи чергової МЛМ-піраміди, не на тему “як заробити мільйон” чи “як позитивно ставитись до життя”. Хотілося б почитати блог із глибоким інформаційним наповненням чи хоча б спробою порівняльної аналітики в галузі корпоративних та державних фінансів, із залученням експертів до онлайн-обговорень чи експрес-дайджест із різних видань (тільки це не має бути типовий агрегатор новин, яких в уанеті вже наплодили досить). Саме такого конструктивного аналітичного проекту, який би кидав погляд на ринок фінансових послуг та фінансового менеджменту, мені дуже бракує (ностальгія за часами магістратури раптом прокинулась :) ). Навіть дедалі міцнішає думка про те, що я б і сам заснував подібний проект, однак ускладнюється ця задача відсутністю команди та особливих можливостей щодо окремого домену та хостингу (зараз фінансові можливості трохи обмежені, і самотужки піднімати такий проект важко як з точки зору коштів, так і з позиції часу). Цю ідею я поки що обмірковую. Можливо, що в липні все-таки буде реалізовано цей проект. В якому форматі — це треба буде ще поміркувати. Але якщо чогось немає — спробуй створити його сам, чи не так? :)