Страна бездарных управленцев среднего звена

Вынесенный в заголовок тезис, мне кажется, уже и доказывать нет смысла. Уже сто раз говорили, писали и дискутировали, скажете. Но в то же время бездарность так и лезет в глаза за минувшие пару месяцев, причем какую сторону жизни не возьми. И пусть привыкли всегда говорить, что мол правительство, "топы", президент и прочие всему виной - но нет, не только. Беда Украины - в очень и очень фиговом менеджменте на среднем уровне, где-то чуть ниже Банковой и чуть выше Хацапетовского сельсовета. Пару примеров в коллекцию "что провалили за последние 100 дней".

Евровидение, Украина и маркетинг территорий
Да, это конкурс для домохозяек и всем уже эпически "по барабану". Да, это конкурс коммерческий и представляет собой модель состязания в политкорректности, а не в талантах. Но такой epic fail, который мы могли наблюдать от нашей страны в плане маркетинга территорий и национального позиционирования, мы видели раньше разве что лет 5 назад. На сцену выходит девочка в шкуре животного на фоне кадров из Чернобыля и поет песню про загубленную природу и жизнь и поколение без будущего. Браво, эпик-фейл засчитан: теперь целый год Украина будет позиционироваться в музыкальных сборниках ТОП-10 - ТОП-20 как страна, где есть Чернобыль, депрессуха и хреновая экология. Здобулы (тм). Какой туризм и перспективы мы хотим показать европейцам, если сами себя постоянно мешаем с дерьмом?! Сначала это был лысый мужик в возрасте лет 40, который утробным голосом службы "секс по телефону" гундосил со страшным акцентом песню о любви. Страшно, что бы подумали о вкусах и традициях Украины, если бы его отправили на европейский конкурс. Потом - девочка с мужским именем и непонятной идеей позиционирования своей страны для окружающего мира. Кто эти великие продюсеры, которые их готовили? Сколько еще лет бездари среднего звена от культуры и шоубиза будут скармливать нам и всему миру продукт в формате "Чернобыль-Кличко-Пиво-Сало", помноженный на "поющие трусы" и "наташа-дай-пацелую"?

День Победы, память павших и венок
Во-первых: чиновники и прочие представители госменеджмента среднего звена свято уверены, что должен быть пафос, больше пафоса, пушки, танки, самолеты, ядерная боеголовка (жалко, отдали в Россию), сотни солдат, нет - тысячи, побольше пафоса, побольше "никто не забыт, ничто не забыто", китайские ленточки из капрона, переписать нафиг все учебники по новой, сделать из провалов командования и бездарности вышестоящих партийных вождей героический подвиг и самоотверженность народа; из партизан без красных лент и ленинских значков - мразь и предателей; возложить сотни венков на квадратный метр, еще пару новых памятников, достать из-под земли чучело Джугашвили и носиться с ним как с писаной торбой. Короче, - мракобесие в чистом виде, десятки ивентов одновременно с участием едва ли не одних и тех же чиновников и госслужащих вокруг одних и тех же памятников. В итоге - эпик-фейл с венком. Управляйте процессом, а не извергайте его, "аки фонтан". Что вы так зациклились на пропаганде "ценностей", что даже не замечаете, насколько глупо все это выглядит? Постоянно перегибаете палку, чтобы не дай Бог не "недогнуть" - в итоге страна ржет и комментирует, а к вопросам памяти относится скептически, потому как кому охота быть частью дешевой показухи раз в год.

День Конституции
Видео-обращение ВФЯ к народу - это уже повод для очередного "сидел, смотрел, долго думал". Заученная мимика, стеклянная скука в глазах и чтение текста, зазубренного, как в школе. Но больше всего "доставил" видеоряд после самого обращения. Который год подряд в кадре после вышиванок и девушек в украинских костюмах появляются шахтеры, а после трембит и гуцулов - сталевары. И все. Меня, как человека, который родился и вырос на Юге, еще с 2003 г., когда ВФЯ и Ко пришли к власти впервые и начали всех нас своими "шахтерами" "кормить", интересует один банальный вопрос: ок, вышиванки, ленты и трембиты - это "западенцы" и "бандеровцы", шахтеры, уголь и сталевары - это "хорошие" и "наши". А ЮГ ГДЕ? Где кораблестроители, моряки, рыбаки и торговцы? Где они? Где Крым, Одесса, Николаев, Херсон? Куда дели 4 региона, для которых шахтеры ни разу не символ и не гордость; они южанам примерно также, как и белые медведи (видели в жизни пару раз, да и то - в зоопарке)? Чиновник среднего звена, готовящий всю эту идеологическую лабуду "схид и захид разом", даже не удосуживается включить остатки своего чиновничьего мозга и ненавязчиво так намекнуть, мол, вышиванки и козаки с "оселедцами" и чубами - они в Украине были всегда, даже когда на месте "этих ваших шахт" еще была степь да степь. Или по-вашему, половина гетманской республики была заселена людьми с "оселедцами" на голове, а у второй половины из башки шахтерские фонари росли?! И вообще - причем тут всплески местечково-регионального "патрЕотизма" ВФЯ и его команды ко Дню Конституции ВСЕЙ страны? шахтеры есть в Ирландии, в Великобритании, во Франции, в Германии; но что-то я не припомню идеологических и национально-патриотических роликов, в которых бы постоянно фигурировали представители этой - бесспорно - трудной профессии. Опять та же ситуация, что и в предыдущем примере: палку зачем перегибать?! Просто потому, что "наше время пришло"?

Бездарные управленцы среднего звена, внезапно оказавшиеся в кресла повыше, начинают работать по привычной схеме: кроить страну, законодательство, идеологию и культуру "на свой лад", руководствуясь сиюминутной конъюнктурой. Вот потому мы даже не на таком уровне, как румыны, поляки или венгры. Потому, что каждый новый мелкий чиновник, войдя в кабинет "рангом повыше", начинает с "мы наш, мы новый мир построим". Вы бы хоть старый не разваливали - и то было бы хорошо.

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Sunday, June 13

Today was a nothing-doing-day. Reading books, nothing much. Oh, and turned back to watching TV-broadcasts from Formula-1 racing. The UK in on top, RedBull missed the target, hope they'll show the score in Valencia during Europe Grand-Prix. I missed almost 5 previous GP, so Canadian was an interesting and dynamic one.

Heat doesn't come lower, it looks like summer will be hot despite all the promises of the weather changes. In such a weather my mind and soul are slowly melting and crawling instead of fast-working. This weather makes me chronically tired and lazy.

I've noticed how rude and fast-thinking we've all become, making tough decisions and strict judgement basing on our subjective point and feelings. We all still have lots of communication points and manners to be fixed, to be thought through and acted in. Why do we act like morons if it goes about a government issues or society problems while being a tough "pro" while judging people nearby or making rules for them, their behavior and life? We always know how to point out people they are idiots while have neither power no courage to point politicians they are real idiots.Realizing it makes me sad. Anyway, hope the start of the new week will bring something good and interesting to all of us (now we've got only new taxes as a perspective and a heat as the casual reality).

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Friday, June 11

Heat. It's almost hell-kitchen there, really. 4th day full of heat, sun and there seems to be no change. Want some news? Actually, I've got some: this week I started participating a new online project plus got some results from the previous month. Some new books and movies are as well included. But the only news for today is World Football Cup. First match and start of the whole event - men all over the world, rise and whistle :) Yet this annoying buzzzzzzzzz over the South African stadium makes my ears buzzzzy killed. Just now watching RSA : MEX at Johannesburg here: EurovisionSports - 720p quality and no commentators, nice. Have a nice weekend, even if you are not a football fan (first time for RSA : MEX battle is over, so watch the second half).

365: Tuesday, June 1

Well, the start of my 365 project - day 1st. Lot of work to do and less time for going elsewhere - that was my June 1. Now I've got a freelance project to work for, and almost 35 articles for copywriting are waiting. The blossom of acacia trees fills the air with special sweet poison; and it takes away all the ideas about job. Summer has come, and it took away the GTD-phylosophy as well as plans in my organizer. Can't say it makes me sad; but deadline can't be quit or escaped; so I try my best to work, though it's not an easy task.

Some part of my day was devoted to reading dozens of RSS-streams via Feedly plugin; this an awesome way to get an info about all the blogs or e-zines and newspapers I read or follow with Google Reader. Sharing and reading is fast enough; sometimes I even think my followers via Twitter kinda hate me for being such a "shareholic" person. Hope they also can find something useful in all these posts and articles.

I found myself a bit hard to concentrate and saty focused on the things I'm doing. Maybe, it was a rainy spring that made me such a lazy self-disordered one or maybe there are internal reasons: I don't know exactly the reason. But "I'm working on it" (c)

Pic of the day:
Not much to tell about, really, about the first day of summer. As well as no photo of the day for today: I don't go outside, got lot of to be written today to follow the deadline. And my working place is not a big deal to be shown. But I've found some of my artwork tries made almost a year ago. This is Katya, a fitness & dance coach from Kiyv.

This summer I'm going to re-start my tries with Genius G-Pen and handsketching as well.

Album of the day: M.I.A.

M.I.A. Takes to the Streets

Published: May 25, 2010

The Sri Lankan rap star goes on a two-day photo shoot in Manhattan and Brooklyn. Slideshow in NYT

Watching this photoset in NY Times reminded me not only of M.I.A.'s "Paper Planes", but also "20 Dollar" track and.. oops! and I found that I don't know exactly some more songs of hers. That was the reason why I listened to MIA all the day via Freelast radio (that's an app based on Last-FM on VK.com, free of charge for usage and a god one for making a streaming radio of a certain singer, band or a genre). So today I recommend you not an album, but the whole thing - MIA is what you need for urban rest, traffic jams and hanging around in summer. Listen to her loudly, carefully or freak-minded - this doesn't matter much. What matters is her style, manner and the whole sound, filled with special energy (maybe, this is what the word "swagga" is about) . Liked her songs very much. A video for you, those who doubt MIA is worth listening to:


Movie of the day: Watchmen (2009)

This is not only a good fantastic movie with wow-effects and slow-motion camera (though they are included as well). The story of alternate reality, where 1985 is a year of cold war and Doom's Day clock is started, and atomic bombs of US vs. USSR and back are aimed on target if mixed with heroes from comic books, diabolic blue Dr. Manhatten and monologues of Rorshach plus sex scenes, blood, fights and epic phylosophic dialogs about war, life and society (don't expected? you'll like it). The great bonus is an amazing soundtrack (I even got a feeling that I'd download it for a separate listening). The only recommendation is to watch the director's cut version. In Ukrainian translation it sounds good (check Hurtom.com for a one). Good movie as a sci-fi, and don't listen to those who critisized it: you should watch it yourself to make a true own opinion about it.

Путин и Шевчук (не-Твардовский)

В Петербурге знал любой-
В ФСБ на сходку звали,
"Наши" - попросту, гурьбой,
Чуть завидят, обступали.

"Буду краток" - говорил.
На прогулку ежедневно;
С журналистами любил
Поздороваться душевно.

За версту - как едет он -
Мог его узнать бы каждый.
Только случай с Шевчуком
Вышел вот какой однажды.

Видит издали В.В.,
Видит: кто-то незнакомый
За столом средь журналистов
И без лести - напрямик.

А В.В. и рад отчасти,-
По-хозяйски руку в бок,-
Ведь при ельцинской же власти
Пофорсить он разве мог?

Кабинет при управленьи,
Премия от ФСБ,-
Никаких иных угодий
Не имел он на земле...

- Эй ты, кто такой с вопросом?!
Кто велел задать вопрос?! -
Да с плеча на всю округу
И поехал, и понес.

Разошелся.
А прохожий
Улыбнувшись, очки снял.
- Хорошо ругаться можешь! -
Только это и сказал.

Посидел еще немного,
Дескать, что ж, прости, отец,
Мол, спрошу кого другого...
Тут бы делу и конец.

Но В.В. - душа живая,-
Знай меня, не лыком шит! -
Припугнуть еще желая:
- Как фамилия? - кричит.

Тот вздохнул, пожал плечами,
Небрит и ростом невелик.
- Шевчук Юра,- отвечает.
- Шевчук - и ручкой в черновик.

Не спала она, встречает:
- Где ты, как? - душа горит...
- Да у Путина вот были,
Засиделся,- говорит...

А сегодня были марши;
Кто пришел - того в острог.
Жаль, что господин Твардовский
Это видеть уже не мог.

Ведь, возможно, и такую
Он поэму б написал.
Дескать, что уж - голосую,
Если "сам В.В." сказал.

(с) 31 мая, 2010 г. Круглому столу при В.В., Юрию Юлиановичу Шевчуку и сегодняшним событиям в Москве посвящается

О том, что надоедает

Тут, наверное, полтора десятка мыслестатусов, не вместившихся в твиттерские 140 символов. Невысказанные штуки, которые периодически возвращаются в голову, как пущенный бумеранг.

Надоедает, что одни и те же люди, которых я не знаю ни онлайн, ни оффлайн, по кругу пытаются зафрендить меня в Фейсбуке. Для пояснения: Фейсбук - как и ВКонтакте - я держу только для контакта с теми, с кем а) знаком лично б) знаком онлайн. Никогда не занимался френдингом "по интересам". А для деловых контактов "по сферам деятельности" или "по интересам" есть (и всегда был у меня) LinkedIn. Ни от кого там аккаунт не прячу (более того: он есть даже вон там вверху блога в иконках). Все деловые контакты или контакты "по роду деятельности" (включая блоггинг) идут туда. А остальные идут лесом. Сегодня вычистил из неподтвержденных запросов 10 штук на "добавление в друзья" из Facebook.
..........................................................

Надоедает, когда тебя без разбору вносят во все возможные культурные и маркетинговые ивенты в текущем месяце, которые проходят в Киеве или Москве. Жителям двух этих столиц, которые не удосужились до сих пор посмотреть хотя бы в мой профиль, тихонечко напоминаю: я живу НЕ в Киеве и НЕ в Москве. Даже если бы у меня было валом денег, времени и здоровья кататься туда-сюда, НЕреально, камрады, поучаствовать в 3 ивентах за 2 дня в городах, между которыми тысячи км. Заставите меня поставить restriction на возможность приглашать на события, честное слово.
..........................................................

Надоедает, что плюнуть некуда, чтоб не попасть в "гуру соцмедиа" или в "творческую личность". А поговорить не с кем: все темы так или иначе начнут "ездить" вокруг политики, погоды, курса доллара, обновлений Гугла и "все-форумы-позасирали-малолетки". Как давно вы говорили с человеком о книгах ВЖИВУЮ, а не вперемешку с проверкой имейлов, конф-коллом в скайпе и написанием очередной статьи? И кому вообще сейчас интересно сесть и поговорить ВЖИВУЮ о книгах...
..........................................................

Надоедает высокое мнение людей о себе, даже когда они только начали. У них уже звезда во лбу горит, и они отмахиваются от дельного, но небольшого предложения, считая, что взяли бога за бороду, хотя на самом деле еще даже не начали приближаться к цели. Нам так долго твердили, что мы молоды и все можем, что мы поверили и теперь занимаемся всяческой фигней, которую можно оправдать словом "новый проект". Готовы потратить месяцы на фарму и продажу ссылок, но отмахиваемся от гарантированных здесь и сейчас денег. "Крутые блоггеры" (тм) повсюду а на заводах работать некому.

В общем, как-то так. Включил Incubus, желаю вам приятного вечера. Не забудьте завтра помянуть павших и поздравить своих мам с Днем Матери.

Как спамеры охренели к 9 мая

Фильтр Гугла достаточно прожорлив, поэтому периодически заглядываю в папку "Спам", вдруг туда попало какое-нибудь важное письмо. Сегодня, помимо извечных виагры, дисков и секс-шопов в спаме нашлось вот это:

д "Леокадия Антоновна"
час відправника Надіслано о 12:38 (GMT-08:00). Поточний час у місці знаходження відправника: 04:42.
Благотворительная акция "Пламя Памяти"

В этом году 9 мая мы отмечаем достаточно важную для нас всех и для нашей Родины дату - это 65 лет со дня окончания Великой Отечественной Войны. Мы хотим, чтобы Вы на минуту задумались о том, что лично для Вас значат эти 65 лет? Для каждого из нас это значение будет различным, свои воспоминания, свои мечты и надежды, но все мы обязаны своим существованием, своей жизнью, возможностью строить свое счастье тем, кто не побоялся встать лицом к лицу с врагом, чтобы защитить нашу родину в июне 1941 - нашим Ветеранам.

Молодые, красивые, полные сил и здоровья, они уходили на фронт, не думая о том, что их ждет впереди, с надеждой на победу, на светлое будущее┘с мужеством и героизмом они встали на защиту своей Родины. Разве они не хотели любить и быть счастливыми? Разве у них не было страха? Они, так же как и мы, любили, хотели быть счастливыми, иметь детей и семью, строить свое будущее, мечтать. Но они не побоялись пожертвовать своим счастьем и своим будущим, своей судьбой и своей любовью, ради нас с Вами, подарив нам возможность жить!

Дальше идет еще 3 абзаца подобной словесной каши, слез-соплей и умиленья. А потом начинается самое интересное:

Сейчас мы просим только об одном, чтобы Вы просто оказали поддержку тем, кто сейчас еще жив. Их не так много, как кажется, и они часть истории нашей Великой Страны.

Ага, вот где собака порылась. Поцреоты на этом месте пускают скупую слезу и читают дальше:

Вы можете оказать финансовую помощь

Реквизиты ПП "БОНIТТА" для перечислений:

ПП "БОНIТТА"
Украiна, 03035, м. Киiв, Солом'янський район, вул. Островського, б.15, кв.11
Iдентифiкацiйний код: 36158446
Р/р 26005201899100 UAH
в АКIБ "УкрСиббанк"
код банку (МФО): 351005

В назначении платежа указывать: Целевое благотворительное пожертвование на уставную деятельность - Акция "Пламя Памяти" НДС не облагается.

Чувствуете, как в воздухе запахло чем-то противным? Некое необлагаемое (!) добровольное (!!) пожертвование на некую неуказанную деятельность (хоть бы для приличия сварганили лицемерную ложь о покупке медикаментов и т.п.). Но нет. Просто дабы уберечься от перспективы попасть "на бабки", авторы решили обставить все на исключительно добровольной основе.

Дальше пошли реквизиты:

Внести благотворительный взнос или добровольное пожертвование на акцию "Пламя Памяти" через:
Яндекс. Деньги
Кошелек: 41001211598222
или
WebMoney
для долларов: Z308796921462
для рублей: R289205296643
для евро: E140319094223
для гривен: U372494529519

Чем меньше останется равнодушных людей - тем спокойнее и счастливее будет наша Родина.
Не будьте равнодушными! Скажите безразличию НЕТ!

http://www.bonitta.com.ua
e-mail: akciya@bonitta.com.ua
e-mail: bonittacenter@gmail.com

Родина просто ох%евает от ваших возможностей, господа. По старой доброй привычке делаю whois по домену наших сердобольных покровителей ветеранов и престарелых. И нахожу следующее:

domain: bonitta.com.ua
admin-c: AKD2-UANIC
tech-c: NIC-UANIC
status: OK-UNTIL 20100930132651
dom-public: NO
nserver: ns1.mchost.ru
nserver: ns2.mchost.ru
mnt-by: DRS-UANIC (ua.drs)
remark: bonitta.com.ua
remark: bonitta.com.ua
changed: DRS-UANIC 20100404080318
source: UANIC

nic-handle: AKD2-UANIC
person: Артем Константинович Донченко
address: Вартутина, 13
address: 04123 Киевский КИЕВ
address: UA
phone: +8 (068) 3763952
e-mail:
mnt-by: NONE
changed: AKD2-UANIC 20090511144749
source: UANIC

nic-handle: NIC-UANIC
organization: Service Online LLC
address: P/O BOX, 147
address: 04050 KYIV
address: UA
phone: +380 (44) 5937569
fax-no: +380 (56) 7872298
e-mail:
url: http://nic.ua
org-id: 33383990
mnt-by: NONE
remark: --
remark: phone: 0-900-111-222 (Ukraine Only)
remark: fax-machine: +380 44 5937569
remark: Feedback: http://nic.ua/rus/support.html
remark: --
changed: NIC-UANIC 20091027095055
source: UANIC

В связи с чем у меня 2 вопроса. Первый - что это за ПП такое, которое использует спам-рассылку с фейкового адреса электронной почты для "благих" целей, когда на их официальном сайте нет ни слова о том, что это ПП делает, кто его учредитель, собственник и каковы цели деятельности. И второй - знает ли регистратор Nic.ua (уважаемая мной компания, в которой сам регистрировал домен), что у них регистрируют домены для целей, которые для любого человека, мало-мальски знакомого с правовыми нормами, выглядят как мошеннические. Ответа на эти оба вопроса получить не надеюсь. Просто будьте осторожны, прежде чем проявлять "человечность".

iPad как "яблоки на снегу", или О маркетинговой стратегии фирмы Apple (от Крылова)

Найдено случайно, повеселило и содержит немалый процент правды:

Тут некоторые товарищи интересуются, зачем компания Аплы создала инструмент iPad, именуемый в просторечии «яблопата».

Интересующимся товарищам отвечаем: они находятся в плену устаревшей парадигмы и не понимают маркетинговой концепции компании Аплы. А ведь компания предупреждает: финк дифферент. Дифферент, понимаете? То есть – помышляйте инако, и будет вам профит.

Но в данном случае метода диферентования финки проявляется настолько наглядно, что её можно объяснить на пальцах.

Итак. Фирмы непродвинутые пытаются создавать девайсы для какой-то заранее определённой цели. Как правило, они пытаются угадать «желания потребителей». Получается это у них по-разному, но, как правило, плохо. Большая часть функций, встроенных в их девайсы, обычно бывает невостребована, пользователи капризничают и плюются, на одну кисленькую удачу приходится десять неудач и так далее.

Фирма Аплы не такова. Она сначала создаёт устройство, продаёт его, а потом потребители сами находят ему какое-нибудь употребление.

То есть. Сначала делается девайс, обладающий тремя свойствами:
а) он чрезвычайно красивый, гладкий и удобонажимаемый, что вызывает желание его немедля приобрести;
б) он достаточно дорогой, чтобы его было жалко сразу выкинуть:
в) в нём перемешаны разные функции всяких электронных устройств, можно в случайном порядке.

Дальше так. Пользователи видят няшку и покупают – из тех же соображений, из которых покупают котят и кристаллы Сваровски: «ой, красивенькое». Потом выясняется, что купили фигню, но выкинуть её жалко, потому что фигня недешёвая.

Значит что? Значит, нужно НАЙТИ ЕЙ ПРИМЕНЕНИЕ.

Читать дальше >>>

Загремело в баш

Сегодня общались с подругой в ходе рабочего дня, а вечером нашел в Бездне Баша :) Вот так вот. А я как говорится, без задней мысли совершенно.. )

 Nхххх (12:35:05 15/03/2010)
и меня тошнит от всего
я вчера проходила возле мясного отдела в маркете думала умру

 Я (12:35:32 15/03/2010)
может ты беременна? )
или у тебя печень не работает

 Nхххх (12:36:04 15/03/2010)
меня тошнит если даже резко поворачиваюсь со спины на бок
а что может быть с моей печенью?

 Я (12:36:13 15/03/2010)
точно печень
а ты головой не ударялась?

ну мало ли
гепатит
воспаление 

 Nхххх (12:36:44 15/03/2010)
лет в 10 было сотрясение)

 Я (12:36:47 15/03/2010)
жировая инфильтрация
токсины
 
надо сдать пробы печеночные
кровь из вены

 Nхххх (12:37:07 15/03/2010)
Хаус, выйдите пожалуйста из аськи Мельника

(с)

Оказывается

Оказывается, -8 - это еще какой мороз, если приходится фотографировать и снимать перчатки, чтобы лучше управляться с фотоаппаратом.

Оказывается, кататься на санях, запряженных даже 1 лошадью, снежным морозным вечером - это весело. Особенно, если это происходит в центре города.

Оказывается, соскочившее в китовом объективе кольцо регулировки диафрагмы можно починить вручную (видимо, с перепугу :) ).

Оказывается, 8 разных аккаунтов, профилей и страниц настроить - это полдня (а кажется "да тут работы минут на 40" ).

А еще оказывается, мировой кинематограф породил в прошлом году аж целых 342 фильма. Считайте - по 1 фильму на каждый день. Из них я даже половины не видел о_0 видимо, надо или ходить на все премьеры, или провести себе безлимит и поставить сервер для закачки кинематографических masterpieces. Полагаю, в 2010-м премьер будет не меньше. А пока - смотрим краткий дайджест ушедшего киногода "Cinema 2009":

Про те, як я СПД закривав: ч.2 та 3

Свого часу я почав розповідати про процедуру закриття СПД. Сьогодні продовжу, давно цієї теми не торкався, а варто. Отже:

ЧАСТИНА ДРУГА: БАНК ТА ДОВІДКИ

Крім того, що я навідався до "Укрексімбанку", в якому був мій поточний та картковий рахунки СПД, і підписав заяву про закриття і поточного карткового, і розрахункового рахунків (які закрили протягом 2 тижнів), мені ще треба було зібрати 5 довідок, чим я і зайнявся. Спочатку отримав довідку із місцевого управління Фонду соціального страхування на випадок безробіття (для цього треба прийти туди із паспортом, копією свідоцтва про реєстрацію СПД та ідентифікаційним кодом). Сама процедура отримання довідки - папірця зі штампом та підписом - зайняла близько 10 хвилин (черги в потрібний мені кабінет не було). Далі - довідка із Фонду соцстрахування від нещасних випадків (котра видається а основі тих же паспорта, ідентифікаційного та попередньої довідки плюс свідоцтво про реєстрацію СПД). Це теж хвилин 10-15 (якщо немає значної черги). Наступний крок - податкова (про це я напишу окремо), куди треба подати документи на перевірку, щоб отримати акт перевірки, із яким (та з попередніми довідками) попрямувати до Фонду соцстрахування від тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду. Коли у Вас на руках будуть усі 5 довідок та акт перевірки із податкової плюс пакет документів, який Ви надаєте в податкову, - тоді можна переходити до фінального етапу, і йти знову до міськвиконкому.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ПЕРЕВІРКА В ПОДАТКОВІЙ

Вам потрібне обласне управління. Для проходження перевірки треба написати заяву про те, що Ви закриваєте СПД, припиняєте діяльність (заяву про припинення; її зразок є на стенді із основними документами в податковій). Заяву Ви пишете там же в податковій, беручи відповідний бланк. Не знаю, як де, а до Вінницької податкової можна потрапити, лише показавши паспорта. Тому із собою для першого візиту треба брати ручку із синім чорнилом, дрібні гроші для придбання бланків та паспорт і ідентифікаційний код, а також оригінал і копії трудової книжки та свідоцтва про реєстрацію СПД.

Потім Ви свою заяву реєструєте. Потім Вам призначають інспектора, який буде Вашим перевіряючим. У моєму випадку це виявилась приємна у спілкуванні жінка середнього віку. А далі треба надати для перевірки пакет наступних документів:

- свідоцтво про державну реєстрацію СПД
- довідка про взяття на облік платника податків
- довідки про закриття рахунків (поточного розрахункового та карткового)
- звіт СМП за увесь період діяльності
- корінці повідомлень про закриття рахунків із банку
- копії реєстраційний документів СМП
- книга обліку доходів і витрат за весь період діяльності
- банківські виписки за увесь період діяльності (сформовані у ланцюжок у зворотньому часовому напрямку)
- договір банківського рахунку із додатком
- угоди із замовниками та акти виконаних робіт за увесь період діяльності
- заява про закриття свідоцтва платника єдиного податку (якщо Ви вже здали його) або саме свідоцтво платника єдиного податку

Все це треба подати із супровідним друкованим описом наданих документів, на якому і Ви, і інспектор поставите свої підписи, про те, що Ви передали / отримали відповідний пакет документів у повному обсязі. Також може виникнути спірне питання щодо податкової декларації, але у випадку, якщо Ви - платник єдиного податку, як я, є 2 варіанти: заповнити і здати декларацію за період, або проконсультуватись із юристом, зважаючи на те, що єдиний податок фіксований, а всі Ваші прибутки та видатки зафіксовано у бухгалтерських документах та підкріплено звітами і актами виконаних робіт та угодами.

Потім мине 2-3 тижні, і має бути наданий Вам акт перевірки та весь обсяг документів, за виключенням книги обліку (до цього етапу я поки що не дійшов).

Поки що чекаю на свій акт перевірки, адже процес загальмувався карантином, лікарняними та іншими антигриповими заходами.

ДАЛІ БУДЕ...

Понедельничное про рекламный рынок и короткие рассказы

Знаете, вот мало на что остается время, а на хорошие статьи остается (точнее - на их чтение и обдумывание). Хорошее интервью от Натальи Степанюк, гендиректора агентства IQ Marketing, единственного в России обладателя двух золотых «Каннских львов» (ну да, посмотрите русскую рекламу, и вы поймете, почему Каннских тварей больше никому не дают в таких количествах):

– В этом году в Каннах был совершенно убийственный доклад PwC, он был просто смертельный для индустрии, и после него я не то чтобы пошла сразу топиться, но поняла, что во Дворце фестивалей находиться после того, что услышала, не могу.

Понимаете, человек на цифрах очень убедительно показал нам, что индустрия наша никогда не вернется туда, откуда она ушла, откуда свалилась. Не будет никакого V-образного графика [восстановления]. Мы никогда не вернемся в эти цифры, мы никогда не вернемся в эти методы работы, мы никогда не вернемся в те же медиа, то есть надо уже смириться, что не будет больше тех моделей зарабатывания денег и тех денег, к которым мы привыкли, их будет уже значительно меньше. То есть вернемся мы в никуда.

Те медиа, которые подешевели, уже не подорожают. Часть из них умрет, часть перейдет в совершенно другие каналы. Многие уже мигрировали в цифровую среду. А в дальнейшем люди не выйдут из этой цифры, там и останутся. Будут не макро, а микро деньги. И они будут не там, где мы привыкли их искать. Вообще не там. Забудьте про производство 30-ти секундных рекламных роликов. Но надо помнить при всем при этом, что интернет растет за счет видео, и к 2012 году большая часть того, что продвигается в интернете (до 80%), будет видеоконтентом.

Научитесь делать видео для интернета, мобильное видео для мобильных телефонов, научитесь прилагать свои усилия и таланты там, где они теперь актуальны, и будут нужны в дальнейшем. А дальше все это будет развиваться с невероятной скоростью. Я помню, люди, которые занимаются традиционной рекламой, вышли просто в состоянии полного смятения, ужаса, конца света после этого доклада.

– Что еще в последнее время производило на вас такое же сильное впечатление в профессиональном плане?

– Twitter. Это ресурс с концепцией личного бродкаста: «что ты делаешь сейчас?». И сама по себе компания, и то, как используется «Твиттер», феноменальны.

В Каннах выступал Google – рассказывал, что для хорошего бизнеса нужно не меньше 500 инженеров, потом Microsoft вещал уже про 5000, чтобы какую-нибудь Vista слабать.

И вот вышел Биз Стоун – один из создателей Twitter – и говорит: «Нас 50 человек, еще вчера было 12, и когда порой раздается звонок в офис и меня спрашивают: “А можно поговорить с вашим глобальным PR-директором по Европе?” – я зависаю на мгновение, а потом говорю ребятам: “Guys, anyone?”.

и там еще много всего вкусного, про потребителей-"овощей" и агентства, которые "порят" идеи вместе с заказчиками, которые верят, что вокруг "быдло".

А вторая статья, которая привлекла мое понедельничное внимание - это непохожее ни на что анонсирование проекта коротких рассказов и новелл по имени smartfiction.ru на LookAtME - ресурсе, который я частенько читаю:

Сначала я понял, что современная молодежь не хочет быть понятой. Раньше молодые люди трубили везде, что никто не хочет их понять, как они ни стараются. Теперь им это надоело, и они пользуются сложившейся в течение веков ситуацией — они не хотят быть понятыми. Теперь понятым быть банально, так что не советую вести себя, как я.

Все играют в игру, где как бы понимают друг друга. Но на самом деле никто ничего не понимает, все это знают и сами собой гордятся. Если вы создали что-то, имеющее отношение к искусству, то переживайте — вас могут понять. Если вы оцениваете какое-либо произведение искусства, то сделайте понимающий вид, и скажите: «Это говно» или «Это охуенно». Если вы менеджер, говорите: «Это провал». Вы делаете успехи в игре.

и дальше больше и интереснее. А сам проект - вот тут.

Читайте и не только по понедельникам - все, что мы можем почитать - это книги и статьи в любом формате. Люди уже не вызывают почитания.

Wake me up when September ends (c)

October is fabulous when it's golden and cold, now it's mainly cold and green. I've even seen trees in blossom yesterday, it's abnormal. yet it's autumn enough to feel it in the air when getting up early, walking around during the day or opening the window in the late evening.

what I'm feeling now is a strange mix of sadness, happiness and expectations, probably, it's just influence of this autumn time, I don't know. time when the head is full of ideas and thoughts while there is still a lot of things to do & to think over. Just reading books (Vishnevsky's 3 books per day - it was yesterday and it was really great) and listening to music together with my thoughts mainly, not seeing anyone, visiting people or communicating, a kind of self-isolation or deep relax for the soul maybe...

"Хотят ли русские войны.." (старі рядки на новий лад)

Хотят ли русские войны?
Не спрашивай у тишины,
Не спрашивай у тех солдат,
В мемориалах, что лежат.

Спроси у цинковых гробов,
В которых молодых сынов
С земель соседских привозили
Старухам, чтоб те слезы лили.

Спроси у бравых тех ребят,
В Кремле которые сидят,
К погонам звезды пришивая,
Дубиной «мирною» махая.

Спроси у патриотов с бритыми главами,
Как «мирно» темными ночами,
Они «мочили» молдаван и греков,
Кавказцев разных и узбеков.

Спроси у Польши и Литвы:
Им о России снятся сны?
У пражской ты спроси весны:
Хотят ли русские войны?

Спроси у венгров, как когда-то
На танках русские солдаты,
По Будапешту рассекали,
Вугорцев к миру «приучали».

Тебе ответит старый финн,
Проживший много — до седин,
Как «мирно» русские войска
Рвались сквозь зиму и снега.

Есть что сказать и белорусу коренному,
Тому, чьи предки из литвин,
Какою жуткою ценою
Им мир и братство подарил москвин.

Когда Суворова орда
Палила села, города…
Спроси, спроси у Куропат,
Там непокорные лежат.

Спроси, что Украине братской,
Заверенной в любви славянской,
Из цепких рук большого брата,
Зачем защит искать у НАТО?

Спроси всех западных славян,
Как миру их учил Иван…
Миролюбив солдат Иван
Бомбил Кабул, Афганистан.
В их кишлаки и города
Не мир пришел — пришла беда.

Спроси у вдов, детей Чечни,
Хотят ли русские войны?
Кто такой русский «миротворец»,
Тебе ответит всякий горец.

Грузин, улыбчивый всегда,
Сквозь слезы просто промолчит.
От миролюбия соседа
Сейчас его земля горит.

Хотят ли русские войны?
И от Китая до Литвы
Найдется ль хоть один сосед,
Который твердо скажет,- «НЕТ!»?

(c) джерело не знаю

PS: для особливо ретивих "захисників": цей вірш не є проявом ксенофобії, расизму чи пропагандою нетолерантності по відношенню до будь-яких націй. Це - сумна алюзія на радянський "расово правильний" вірш Євтушенка, яка авторові блогу не належить, і в незліченній кількості примірників даний текст зустрічається на сайтах, формумах тощо.

Про дешевий креатив

Команда T===.Ua с гордостью сообщает, о скором запуске всеукраинского портала по трудоустройству в сфере «Продажи».

Мы ищем оригинальное, запоминающееся название для сайта.
Название должно ассоциироваться со сферой «Продажи», быть кратким и благозвучным.

Мы готовы заплатить за Вашу находчивость 300 гривен

ось такий імейл прийшов сьогодні вранці. Дешево і сердито - навіщо витрачатись на агенції, неймінг, обговорення, бріфи та копірайтера? Беремо національну розсилку забабахаємо на всіх, хто хоча б раз мав нещастя стати користувачем нашого сайту. Дивись -і знайдеться проста душа, яка за 300 грн. нам вирішить завдання. Брендинг та неймінг пішли курити в куток.

А щоб ніхто не ризикнув розкрити карти, то в нижній частині імейлу - приписка:

Это электронное письмо содержит информацию от T===.ua, которая может быть привилегированной и конфиденциальной. Информация предназначена для использования частным лицом (лицами) или юридическим лицом, указанным выше. Если Вы не являетесь указанным получателем, примите к сведению, что любое раскрытие, копирование, распространение или использование этой информации запрещены.

Ось така фігня, малята (с): ми вам 300 гривень, а з вас - підписку про мовчання і шаровий брейн-стормінг. Цікаво, "розумникові", який придумав такий спосіб неймінгу нового продукту, видали премію хоча б? Чи це вже входить в щоденні будні і не оплачується додатково? Коротше, "моя боіцца і дрожіт". Акуратно заніс адресу до розділу "Спам".

Про те, як я СПД закривав: ч.1

Одразу скажу, що в разі, як вам не пощастило в аналогічній ситуації чи у вас були труднощі на якомусь із процесів закриття СПД, то це означає лише одне: у кожного це відбувається по-різному. Оскільки я зараз саме займаюсь закриттям СПД (не з власної волі, а просто тому, що не знаю, як підуть фріланс-проекти і якими будуть прибутки та витрати до зими, а постійне джерело доходу нині втрачене), то опишу вам увесь процес, разом із чиновницькими буднями тощо. Фото, щоправда, з усіх етапів закриття СПД не гарантую, а ось розповідей - скільки завгодно.

Отже, вихідна ситуація: масове звільнення працівників, серед яких чимало людей працювало за схемою "створити СПД - отримати свідоцтво - отримати розрахунковий та картковий рахунок - укласти договір між фізособою та юрособою, яка надає роботу - отримувати гроші". Серед масово звільнених - автор цього блогу, тобто я. Плюси такого заганяння людей на СПД, коли тебе беруть на роботу: більше грошей у вигляді зарплати, менше податків в державу. Прихована сторона вилазить аж тепер: закриття є твоєю проблемою. Закриття коштує грошей навіть за сприяння організації, яка раніше надавала роботу. Плюс ходіння інстанціями за довідками та іншими матеріалами.

ЧАСТИНА ПЕРША: ПОДАННЯ ЗАЯВИ

У Вінницькому міськвиконкомі є така штука, як "прозорий офіс" із прийому громадян у різних питаннях. Прийшов я до виконкому, записався на прийом: електронний термінал на зразок того, яким зазвичай поповнюють мобільні телефони, видав мені талон із порядковим номером в черзі та орієнтовними номерами консультантів. Взагалі тут працює система електронного запису, завдяки якій ти не змушений бігати від кабінету до кабінету чи шукати коротшу чергу, а сидиш і спокійно споглядаєш з будь-якого кутка холлу одне із великих табло, на якому висвічується черга та стіл консультанта. Своєї черги я чекав хвилин 15. Потім табло сповістило, що я вже можу заходити. Наслідком спілкування із привітною (напротивагу стереотипам про держслужбовців) жінкою років 45 стала необхідність придбати бланк заяви та сплатити держмито в банк.

Якщо бланк я придбав практично "не відходячи від місця" у магазині канцтоварів на цьому ж першому поверсі, то зі сплатою держмита в мене сталась "приємність" під назвою "черга". Я не знаю чому, але у Вінницькому міськвиконкомі на першому поверсі відділення "Приватбанку" - чи не найповільніше з точки зору касового обслуговування: переді мною було четверо осіб, а за мною вишикувалась черга ще із 5 людей, тому що перша каса традиційно була заставлена табличкою із написом "Технічна перерва" (і це після 14:00, коли обід вже закінчився; вочевидь, у другій половині дня швидше починають працювати лише держслужбовці). В черзі я провів майже 15 хвилин.

Мито сплатив, заяву заповнив, почекав ще хвилин 5, поки повернулась жінка, яка приймала заяву. Потім дізнався, що треба мені звернутись у кабінет консультування фізосіб з питань підприємництва (здається, "Відділ розвитку та партнерства"). Там мене "ощасливив" юрист тим, що мені треба зібрати 5 довідок, причому від нього ж я дізнався декілька цікавих фактів:

1)

"- добрый день! вы по какому вопросу?
- закрытие СПД. я все уплатил по заявлению, мне сказали, что надо у Вас узнать насчет справок. просто это СПД открывали в "І====", когда брали туда на работу...
- аа, сколько кстати человек уволили? 140?
*в цьому моменті в голові промайнуло "ого!"*
- я знаю только про 60...
*багатозначна посмішка про "ні, юначе, 140"*
- это дурдом, люди идут и идут к нам оттуда... да, увы, Вам придется обойти все эти инстанции и собрать справки. причем главное, чтобы у Вас не было долгов по налоговым отчислениям.."

2) зібрати доведеться 5 довідок (тому буде ще як мінімум 5 звітів про походи до чиновників різного рангу та сфери)

3) ну от, фраза "только просим вас сохранять конфиденциальность" уже не має жодного сенсу: місто і так вже в курсі подій в "І====".

Отже, провівши усього годину у міськвиконкомі, я підписав заяву, сплатив держмито про закриття, взяв список місць, з яких потрібно отримати довідки і вирушив додому. Найповільнішим стало написання самої заяви та черга в банк.

Далі буде...

про звільнення, проекти та інші події

Кажуть, півтисячний пост (а цей пост 500-й) має бути про щось важливе, знакове, суттєве ну і решта в тому ж дусі. Поки я довго вибирав, про що ж написати - про чергові скандали довкола неефективних горе-піарників Яценюка, "залізну завісу" інформаційного та комерційного типу в новітню епоху довкола України чи про враження від низки фільмів, переглянутих минулого місяця, життя саме підказало актуальну тему, про яку варто написати (особливо для тих моїх читачів, хто не слідкує за моїм акаунтом на Twitter'і і ще не чув новини).

Мене звільнили. Не зважаючи на успішне впровадження ряду новацій, у власників компанії, в якій я працював, свої заходи боротьби із кризою та оптимізації рівня витрат. Саме тому звільнено близько третини персоналу, включаючи обслуговуючі підрозділи, до яких зараховано і відділ маркетингу (який і без того досить довго вже був у "підвішеному" стані). Сьогодні підписано 2 моїх заяви: про відпустку та про звільнення (остання - "за згодою сторін", що приємно, оскільки, хоча я й працював за формою контакту між СПД та компанією, випадок, коли пишеться "за власним бажанням" мені подобається набагато менше). Отже, фактично я - вільний птах, доступний на відкритому ринку праці з 18 вересня поточного року. Однак це зовсім не означає, що найближчим часом я жадаю поповнити лави офісних працівників, котрі з усіх сил працюють "в ім'я" та "на благо". Компанії, в якій працював, вдячний за досвід, за те, що це було моє перше офіційне місце роботи та за цікавих людей, з якими я там познайомився. Жодних претензій до безпосереднього керівництва не маю, хоча звільнення для мене було несподіваним, але як-то кажуть, "не все в нашій волі". Тим, кого цікавить, що і як я робив минулих 2 роки, можу порадити поглянути мій профіль на LinkedIn, там все записано.

Склав список справ, цілей та завдань на найближчі декілька місяців. Маю щонайменше 2 ідеї щодо власних проектів у блогосфері. Маю бажання вивчити хоча 2 дві додаткових іноземних мови, навчитись добре фотографувати. Можливо писатиму чи малюватиму - ще не вирішив остаточно. А найближчих 3 тижні волію відпочити від усього, звільнити голову від думок і просто відчути, як то воно - "вийти з офісу", позбутись необхідності прокидатись та робити все за графіком, здобути більше часу для самого себе. Пропозицій про нову роботу чи нові проекти найближчі 3 тижні не розглядаю: тотальна відпустка. Чесно кажучи, дуже давно хотів просто НІ ПРО ЩО не думати.

You can't always get what you want
But if you try sometimes well you just might find
You get what you need (c)


PS:
і поки ми чекаємо на нове пришестя Хауса у 6-му сезоні, то дивимось фан-відео "за мотивами". насправді все добре, просто трішки несподівано якось все...

more than stuff

hot time - summer in the city (c) в мене таке враження, що літо в місті - найнудніша пора року. телебачення стрімко тупішає, і фільмів цікавих майже немає. увесь день працював над adult-текстами сеошного типу, тому російські словосполучення зі словом "секс" та похідними від нього вже викликають алергічну реакцію (згадалась нещодавна розмова із другом, який зараз десь "добуває" свою відпустку у Криму, що після двох тижнів на кримських пляжах - що "диких", що цивільних - пропадає усілякий потяг до жінок через надмірну концентрацію багатокілограмових ожирілих тьоть на квадратний метр площі. приблизно те саме виходить, коли швидко треба укомплектувати великий обсяг текстів на "одвічну" тему. людство може скільки завгодно розвиватись, але найбільшим попитом однаково користується секс - такий коротенький проміжний висновок. Internet is for porn, baby (c)

став я якимось не те що недобрим, але до певної міри цинічним і відчуваю лише проміжним стан поміж bored, irritated та over-informed. мабуть, час поновити малювання. чи купити "зеркалку" і почати експериментувати із фото. абсолютно закинув БлоксФокс через брак часу в будні та брак енергії у вихідні. і взагалі чимало задумів закинув у далекий куток, отам вони на полиці і лежать, дихають тихенько пилюкою і чекають свого часу. сподіваюсь, таки дочекаються. відвідуваність обох блогів впала, та це й не дивно - пишу я вкрай рідко декілька тижнів, і пости зазвичай невеликі. сподіваюсь, ті хто звикли мене читати, не надто ображаються, що я все те закинув. у мене щось із розряду "творчої кризи" та перманентних лінощів.

спеку розрядив дощ, який приніс прохолоду і сподівання на те, що ненормальні майже 40 за Цельсієм у тіні врешті-решт стануть хоча б 23-ма. всім добраніч та гарної неділі. і ще - завтра Гран-Прі Формули-1 (якщо нічого не плутаю), як завжди - за Баттона та за Феттеля.

PS: Насті, яка пішла у глухе підпілля, - я вже скучив за розмовами на філософські теми )) куди ти поділась? до речі - в Мілки змінилась ася, якщо ти не в курсі.
Всім читачам - спасибі, що читаєте. Текстові версії цих нотаток, наскільки я знаю, транслюються в ЖЖ та на Facebook, тому можете відшукати мене там. Ще була гілка на FeedBurner та на Plaxo, не знаю, що там зараз робиться. Обіцяю скоро знову писати часто, регулярно, багато і цікаво про різне (ну типу як ви вже звикли :) )...

goodnight sleepers...

ніч - найспокійніша частина доби. в нас неймовірно задушливо, і навіть рясний дощ анітрохи не виправив становище. навколо панує безсимптомна тиша, така буває лише перед початком вихідних. вимикати телевізор, телефони, аську, скайп, проблеми, буденність, потреби, думки, мозок, відчуття, вимикати все, завішувати завісою із написом "thanx God it's Friday", до нього додати дрібнішими літерами "damn God I'm lonely", і все те доповнити спекою, сонцем, теплим компотом із сухофруктів, соковитими зеленкуватими яблуками і відчуттям безнастанно і безповоротно втраченого часу протягом 5 попередніх днів.

вечір 5-го дня тижня - це той період, коли відчуваєш, чи в повній мірі тебе запрошено на свято життя. якщо телефон мовчить і ти дивишся ТБ чи в черговий раз проходиш чергову гру на ноутбукові - запрошення на свято життя скасовано із невідомих тимчасових причин. настрій такий, димний. хоча я і не палю. одним словом, щось у мене в голові сьогодні усе плутається: думки, слова, шматки тексту, скибки реальності, стоси паперу та гігабайти різноколірного контенту, який не здатний замінити життя, хоча відчайдушно намагається це зробити (Ви взагалі зрозуміли, про що я тут намагався сказати?!.. я сьогодні граюсь у слова, яким потрібно пришивати зміст червленою ниткою).

in any case, добраніч, шановні. завтра буде ранок, обіцяли буде краще.

(c) photo by Dmon Prunner

happy people look the same

ви ніколи не помічали, що щасливі люди дуже типові і однакові? think about it...

коли людина шукає чогось нового, що вона не в змозі знайти, тоді вона (чи він) відчувають в собі достатньо агресивності, сили, енергії та збудження, щоб мислити нешаблонно, діяти спонтанно, цікавитись чимось, творити щось нове, не писати стандартів і не творити кумирів. щастя надає відчуття емоційної ситості та всеосяжної улесливої брехні.

люди починають муркотіти один одному дурниці, говорити про неважливі речі, шаблонно копіювати побачене у красивих чи некрасивих фільмах, дарувати типові квіти і типово триматись за руки. від цього починає тхнути "сємєйним благополучієм". вони починають казати один про одного у зменшувально-сюсюкальному відмінку; і дорослі перетворюються на слинявих ідіотів із поблажливою посмішкою хворого на невиліковну хворобу під назвою "ілюзія щастя". бо все навколо - лише примара того, чого нам напхали чи ми самі собі напхали у голову чи у душу. ми дуже хочемо в це вірити, називати когось "мася" чи "зая", і поводитись немов знову нам по 5 років.

щасливі люди щасливі настільки шаблонно, і мрії їх теж стають доволі приземленними і передбачуваними. ти їх прораховуєш на сто кроків уперед, на сто слів. щасливі люди починають писати у блогах дурниці типу "а ми вчора ходили на річку, і про щось шепотіли" і від цього стає сумно, бо людина, яка ще півроку тому була адекватною, тепер схожа на кіберкролика із батарейкової реклами із рожевими вухами та повною відсутністю мозку. тобі немає про що говорити із ним чи із нею, тому що все, що ти почуєш, буде постійний потік варіацій про їхнє анормально-стандартне до кислого присмаку, до нудоти шаблонне щастя, обручковий настрій і величезні плани на величезне мабутнє (яке насправді буде ТАКИМ ЖЕ, ЯК У ВСІХ, і ніяких казок-фільмів у них не буде - це написано на фотообличчях їхніх фото, на показовому чи невимушеному, але показовому щасті). вони демонструють щастя, вони випромінюють і вимащуються щастям як кремом, але однаково згорять, а не засмагнуть під цим псевдосонцем щастя. все кежуально, і ти відчуваєш, що ще одну цікаву людину ти втратив з поля спілкування саме через перманентне шаблонне щастя без казок, через плани їх тепер щороку їздити на те саме по-пояс-море, купити телевізор в кредит, наробити кіндерів і жити між походами до ресторану та пробіжками в-метро-та-в-офіс. а потім їхні очі згаснуть, і вони стануть тими ж 90%, з яких кепкували завжди і казали "ні, в нас так не буде". happy people look the same...


photo (c) by the_same_anna