Гуд бай, старий комп: куди подіти старі компи у Вінниці

Вже третій рік без усілякого застосування в мене в кутку квартири жив-був старий комп: Celeron 600 MHz, 10 Gb HDD, 192 Mb оперативки, 64 Мб відеокарта, монітор Philips 15,2'' - коротше, повний раритет (бо навіть без LAN-карти). Можна було би пристосувати його під такий-сякий шлюз для друку чи чогось такого, але років 2 тому з невідомої причини там щось відгоріло (чи відпаялось), і окрім чорного екрану та дивного миготіння лампочок більше нічого не відбувалося. Порахувавши, що ремонт цієї залізяки обійдеться мені більше, ніж потенційна користь, спробував комп кудись збути на запчастини, але окрім "давайте разом посміємось над тим, які колись були комп'ютери" ця затія, звісно, нічого не дала.

"Клиент на всю жизнь" от Игоря Манна

Благодаря Роману Рыбальченко, руководителю отдела интернет-маркетинга SEO-Studio, у меня в инбоксе почты до сих пор лежал вот этот конспект с киевского семинара самого знаменитого маркетера СНГ. Вот, пришло время прочесть (Роме еще раз спасибо), ну и т.к. тренинг был еще в первых числах мая, то думаю, теперь можно выложить здесь основные тезисы:

"Кого хочешь лайкай - а люби меня"

Прекрасной пятницы вам, люди :)

Інфографіка: як виглядає китайський Інтернет

Порівняльна інфографіка, представлена на львівському ІТ-фестивалі "decoded":

Джерело: тут

Обама в гостях у Цукерберга

Видео час с небольшим. Президент в гостях у команды Facebook, посиделки с Марком на одной сцене. Это вам не "увікни-кни-кни для себе Україну" (тм).

Обама и школьники

Никаких идиотских заигрываний с детьми. Никакой бумажки в руке. Никакой закомплексованности самих детей. Никаких охранников, которые маячат со всех сторон (и это при том, что Аль-Каида как бы покруче, чем "злые бандеровцы", постоянно угрожающие жизни наших политиков).

И еще Обама, отвечая на вопрос школьника о том, что самое крутое в том, чтобы быть президентом: "Отлично то, что мой дом сразу за местом работы, и нет нужды добираться на работу". И сразу перед глазами - Киев, по которому каждое утро украинский "гарант" и чинуши рангом поменьше катят с эскортом в администрацию и обратно.

Иногда чтобы прославиться, достаточно выбросить мусор

Флешмоб в Квебеке, организованный в рамках кампании "Testé sur des humains".

- Ежегодно в мире производятся 671 млн кг пластиковой упаковки и тары
- Ежегодно 400 млн бутылок и банок, подлежащих переработке, не попадают на переработку в Квебеке
- На каждый квадратный километр поверхности океана приходится 18 000 бутылок и отходов из пластика
- 91% жителей Квебека заявляют, что заинтересованы в защите окружающей среды. "А ты?"

Русский TED - о гормонах любви и доверия

Леонид Фейгин - о манипуляции доверием на гормональном уровне и том, как эта инфантилизация работает в социальных сетях и прочих твиттерах и вообще по жизни.

Інтерв'ю із засновником Tumblr Девідом Карпом

Tumblr - одна з наймолодших і найбільш швидко зростаючих блоґоплатформ, цього лютого виповнюється 4 роки з моменту заснування цього проекту.





Проект: tumblr.com
Штаб-квартира: New York, New York, United States
Сума інвестицій: $40.3M
David Karp - a high school dropout and the founder and CEO of Tumblr.

Фильмотека: Кино о Ходорковском украли, но все равно покажут

В четверг, 10 февраля начинается Берлинский кинофестиваль. Одна из внеконкурсных премьер — документальный фильм «Ходорковский», над которым режиссер Сирил Туши работал пять лет. Правда, на днях офис режиссера взломали и украли финальные монтажные копии. Режиссер обещает показать резервные и что показ всё равно не сорвется (почитать полностью)

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Людина, яка створила Обаму. На плакаті

Передвиборчий плакат Барака Обами у червоно-синьо-жовтуватих тонах - зразок сучасного плакатного мистецтва і один із найбільш впізнаваних малюнків в усіх куточках світу за 2008-2009 рр. До його появи доклав руку Шепард Фейрі - художник, райтер, графік, експерименталіст.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

Донбасс - это не стадионы Ахметова и президентство Януковича. Донбасс - это они

Правительство, в чьем "родном" регионе люди живут вот так, должно уйти не просто в отставку, а в монастырь.



UPD: это - часть полнометражного фильма, снятого при участии телеканала "АльДжазира". В Украине этот фильм в прокат и эфир не попадет в ближайшее время: нет прокатной лицензии. Более того: не думаю, что он вообще может попасть в прокат украинских телеканалов, учитывая текущую ситуацию в стране. Так что если у вас есть родственники или знакомые, которые далеки от Интернета - покажите им этот фрагмент о жизни горняков вокруг закрытых шахт. Может, поубавится легенд о том, что это злой МВФ да мировое американское господство не дают людям в нашей стране жить нормально.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

Почався мітинг підприємців на Майдані Незалежності проти Податкового Кодексу (відео) #kat_ua

Трансляція наживо.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы Приобрести ссылки

Найкрасивіше скейтерське відео із тих, що бачив

Барселона. Бретт Новак, Патрік Уотсон, Кіліан Мартін. І відео, під час перегляду якого так і хочеться вигукнути: "Господи, чому я так не вмію?!" Чудово.

Замовити хостинг Пресс-релизы Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

7 ознак того, що із вас поганий менеджер

Майже годину спілкувався телефоном із подругою, яка працюючи у добре знаній державній корпорації України в сфері транспорту, "виливала душу" щодо численних прикладів розквіту безмірної і безглуздої бюрократії, байдужості та механістичності у ставленні людей один до одного в цій "машині" із дверей, паперів та кабінетів. На думку одразу спала публікація із BNET, побачена декілька тижнів тому. Ось як її автор, Стів Тобак, визначає 7 ознак того, що людина, яка керує компанією чи командою - це поганий менеджер.

• Ваша група чи відділ не може впоратись із продуктивним вирішенням завдань. Рано чи пізно поганий менеджмент стане причиною негативних наслідків для усієї компанії. Погана продуктивність та нездатність впоратись із завданням вчасно - це ознака того, що керівник групи чи відділу не може впоратись із своїми обов'язками.
• Ваш підлеглий менеджер буквально "горить" на роботі, і на нього перекладено відповідальність за усі прорахунки. Якщо бос перекладає помилки на вас - час замислитись.
• Сторонні намагаються дистанціюватись від вас. Одна справа, коли підлеглі пліткують за вашою спиною чи вороги і конкуренти вас не поважають. Але коли підлеглі та команда починають вас ігнорувати, це ознака того, що ви зруйнували щось в роботі команди.
• Ви поводитесь ще більш паскудно, ніж завжди. До певного часу можна не вважати, що з вас кепський керівник, але настане момент, коли ви і самі це збагнете. І тоді найгіршим кроком з вашого боку буде зривати злість та гіркоту невдач на ваших підлеглих.
• Ви весь час шукаєте приводу для того, щоб приняти рішення не одразу. Одна із головних ознак поганого менеджменту - це повільне і невміле прийняття рішень. Адже рішення генерують дії, дії призводять до результатів, а результати - це те, що бачать оточуючі. Будьте уважні із цим.
• У вас дуже погані персональні стосунки із підлеглими та колективом. Менеджери, що не здатні впоратись із обов'язками, також погано здатні налагоджувати людські взаємини. Взаємини це взаємини, і крапка. Ніколи не повірю у те, що поганий босс може бути чудовим другом чи прекрасною людиною.
• Ваші підлеглі та колектив почуваються нещасними. Придивіться уважніше. Якщо вони припиняють говорити і мають винуватий вигляд, коли ви заходите до кімнати, чи уникають запрошення "піти на каву" із колегами після роботи, якщо їх запрошуєте ви - ви точно в програші.

Джерело: 7 Signs You May Be a Bad Manager

А у вас які взаємини із керівництвом? Сподіваюсь, ви не впізнали себе серед цих 7 пунктів.

Замовити хостинг Додати прес-реліз Придбати аудиокниги Купить DVD фильмы

Майстриня еротичного та рекламного фото - Ellen von Unwerth

Прийнято вважати, що еротику - байдуже, рекламну, портретну чи арт - знімають виключно фотографи-чоловіки. На тлі цього стереотипу було досить цікаво віднайти одну із небагатьох жінок, яка знімала і знімає оголену натуру так, щоб не перетворювати красу тіла і стиль еротики в фарс та ширнепотріб.

Ellen von Unwerth народилася в Німеччині 1954 року. Сама 10 років була моделлю, а потім взяла до рук фотокамеру. На сьогоднішній день в царину її інтересів входять не лише рекламне та портретне фото знаменитих жінок в стилістиці еротичного гламуру, але й видавницька діяльність та реклама.

Слава до майстрині прийшла із фотосесією для Клаудії Шифер і Guess? Jeans. Згодом її роботу публікували в різні періоди Vogue, Vanity Fair, Interview, The Face, Arena, L'Uomo Vogue, I-D. Також вона видала декілька власних фотокниг та стала переможницею the International Festival of Fashion Photography 1991 року. Вона робила обкладинки для Duran Duran, Dido, Bananarama, Janet Jackson, All Saints, Britney Spears, Christina Aguilera та Rihanna.

А ось і деякі з її фото-робіт у форматі невеликого слайд-шоу:

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Street dance як він є

Ніколи не вражали професійні колективи а-ля "ми - дівчатка і хлопчики із благопристойних родин і танцюємо хіпхоп, бо нас навчили". Хіпхоп виріс з вулиць і їм же він і належить. І як найкращі баскетболісти вийшли із стріту, так і найкращі танцюристи - тільки звідти, з окраїн та кварталів. Цьому мало навчитись - це треба пропускати крізь себе, як повітря. Хай там сперечаються "профі", а ви поки подивіться на оцих хлопців.

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Из старых моих рассказов: "Абонент недоступний"

Этот пост опубликован, пока я в отпуске

Денис вже вкотре набирав один і той же номер. Йому здавалося, світ збожеволів. Чи це він збожеволів, і сам цього не помітив. Але вже третю добу за номером, до якого він так звик і який встиг полюбити не менше, аніж ту, кому він телефонував, замість гудків – «Абонент недоступний. Щоб надіслати йому голосове повідомлення…»

Аж тепер Денис добре зрозумів, що означає «не знаходити собі місця». А може, з нею щось сталося? А можливо, телефон вкрали? А можливо…? Він і сам вже не знав, що ще «можливо», але на душі було паскудно. Робота, приятелі – це все, звичайно, на певний час відволікало його, але не настільки, щоб забути, що вже третій день він не в змозі нічого вдіяти із ввічливо-мертвим проханням автовідповідача «надіслати голосове повідомлення».

Він буквально не повірив, коли вранці четвертого дня, вже заздалегідь готовий почути звичні фрази автовідповідача, почув стомлений її голос. ЇЇ ГОЛОС.

- Привіт!
- Привіт. Ти щось хотів?
- ..мм… В тебе, взагалі, все добре?
- Так, все гаразд. Все чудово. А ще я б хотіла тебе попросити і думаю, ти мені не відмовиш…
- Так, звичайно!
- Так от: більше мені не дзвони. Забудь мій номер. Так буде краще. Я все зважила. Нам більше не варто бачитись. Телефонувати теж не треба. Ти сильний, ти звикнеш… Вибач, але більше говорити не можу: у мене тут люди, до презентації нового проекту готуємось, я тобі якось розказувала. Щасти тобі.

У трубці уривчасто зітхнули. Щось клацнуло. Пішли короткі гудки. Денис натиснув «відбій», повільно поклав мобільний телефон до кишені джинсової куртки. В голові була якась порожнеча, ніби там вимкнули світло і не сказали, що буде далі. Думок не було ніяких. Взагалі ніяких. Лише коли хтось торкнув його за плече («Денисе, ти на роботу збираєшся?» - сестра нетерпляче поглядала на годинник), він отямився і поглянув навколо, ніби щойно прокинувся.

Десь далеко звідти, у одному із офісів київських рекламних агенцій, гарна струнка дівчина у діловому костюмі із бейджиком «Марія, PR-координатор», сказавши «вибачте, я на хвилинку» вийшла із просторого кабінету, де обговорювався проект нової рекламної кампанії. Вона зайшла до «дамської кімнати», увімкнула воду і підійшла до дзеркала. Швидким рухом дістала із сумочки телефон, вимкнула, відкрила корпус, витягнула sim-картку, зламала її навпіл і вкинула до корзинки зі сміттям. Потім вставила в телефон нову «сімку», увімкнула телефон, поклала до сумочки, натомість витягла звідти косметичку, змахнула сльозу, що блищала в куточку лівого ока, підправила мейк-ап і, закривши сумочку, вимкнула воду і вийшла із туалету.

- Як Ваші справи, Маріє Іванівно? – гукнув її начальник відділу, коли вона поверталась коридором до кабінету.
- О, дякую, чудово, - посміхнулась вона. – Тепер все буде добре.


09.08.2007

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Из старых моих рассказов: "Витрины"

Этот пост опубликован в то время, пока я в отпуске

…Как различить за гримом штрих?
(Макс Ильин, «Я Просто Улыбаюсь»)

В то странное время между сумерками ночи и блеском дня, когда осеннее солнце уже клонится к закату, а прохожие, подобно листьям, подгоняемые заботами и ранним октябрьским холодом, спешат по своим делам, двое молодых людей лет тридцати не спеша шли по проспекту города тысячи ветров и трёх миллионов разбитых судеб. По крайней мере, им казалось именно так. По городу тысячи витрин и миллионов огней. По городу из пары тысяч зарплаты каждого из них и миллионов способов потратить эти деньги за один вечер.

Один из них – темноволосый, среднего роста, с азиатским разрезом чёрных глаз, чуть смуглой кожей и заострёнными чертами лица – был одет в коричневый плащ, скрывавший дорогой чёрный костюм, обут в замшевые туфли с пряжкой, на голове – тёмно-коричневая шляпа, в руках зонт. Второй – русые чуть длинные волосы, карие глаза, белая кожа и чуть болезненный румянец щёк, плавные черты лица, высокий рост, очки в чёрной оправе, которая немного не шла ему – был в тёмном полупальто, надетом на плотный серый свитер, чёрных джинсах, тёмно-серых спортивных туфлях и бейсболке чёрного цвета. В руках его была небольшая папка, в которых обычно носят важные документы.

Со стороны могло показаться, что они идут так уже целую вечность: беседуя неторопливо, не замечая внутреннего пульса толпы, того загадочного бешеного ритма, что гонит людской поток в разных направлениях в конце рабочего дня. Не заметить этих двоих в толпе мог лишь тот, кто напрочь лишён наблюдательности. Так трудно не заметить две золотых монеты в груде металлолома. Разве что позволить скептическому «ну и что?!» одержать верх над надеждой увидеть всё-таки хоть что-то новое в этой толпе из повседневных лиц и образов, что успели наскучить и даже опротиветь.

Но случайный наблюдатель, обративший на них внимание, был бы ещё более заинтересован в этом странном дуэте, если бы услышал, о чём эти двое вели разговор…

- А что ещё нового?! Ведь изо дня в день одно и то же… Вот ты, - шутливо ткнул пальцем в сторону своего собеседника тёмноволосый парень, - разве не точно так же?! Работа, дом, вечер в клубе, кафе или дома перед теликом на полстены… Мы сами создали механизм, в котором вращаемся.
- Не спорю, - перебил его русый и привычным жестом поправил очки. – Но ведь и в привычную суету можно вносить некоторый оттенок непохожести. Всё зависит от желания самого человека. Весь мир – одна большая витрина. Разница лишь в том, что люди, волею обстоятельств, живут по разные стороны тонкой стеклянной перегородки из условностей, стереотипов, социального положения, предрассудков, вымороченных идей и идеологий, пустых желаний и грёз, которые никогда не исполнятся. Ты только лишь понаблюдай, - он понизил голос до загадочного шёпота, и на губах его заиграла улыбка, - посмотри вокруг, и ты поймёшь, что я прав. Возьмём, к примеру, вот эту девушку, - тут он глазами указал на брюнетку, которая, улыбаясь каким-то своим мыслям, шла им навстречу.

Девушка была высокая, стройная; ветер развевал её тёмные волосы, повязанные белой лентой; одета в белую осеннюю куртку, чёрные облегающие джинсы, осенние сапоги до колена. Недорогая, но стильная сумочка; аккуратный макияж; глаза, точно освещённые изнутри лёгким зеленоватым отблеском; в ушах наушники. Она шла уверенно, быстро, смотря прямо перед собой, куда-то поверх голов, и периодически улыбалась своим мыслям и музыке. Приятели проводили её взглядом, а она лишь улыбнулась в ответ, слегка опустив глаза.

- Девушка хороша, это несомненно, - вернулся к прерванному разговору тот парень, что был повыше, - но попробуем взглянуть вглубь витрины, не обольщаясь тем, что мы видим непосредственно за стеклом из внешнего очарования, подаренного природой, плюс умело использованными гардеробом и косметикой. Ты ведь даже не знаешь, настоящий ли у неё цвет волос или плод усердного окрашивания от корней до кончиков, - он улыбнулся, цитируя рекламу. – Ты не знаешь, действительно ли у неё от природы зелёные глаза, потому что цветные линзы без диоптрий скоро будут продаваться чуть ли не в каждой аптеке; ты не знаешь, как она выглядит по утрам, когда она без косметики, волосы её не уложены, лицо слегка опухло после долгого сна. Ты понятия не имеешь, чем она зарабатывает на жизнь; есть ли у неё хоть какое-то образование; умна ли она или просто круглая дура, нахватавшаяся цитат из модных книжек – от кулинарии до психологии и менеджмента персонала. А может, она вообще не умеет готовить и питается исключительно в «макдональдсе»; или её содержит какой-нибудь «папик» просто за то, что она – ещё один аксессуар для его респектабельности, вроде дорогой иномарки или загородного особняка. А может, она добропорядочная студентка или сотрудница какого-то банка и вообще все свои деньги зарабатывает сама, ещё и маме деньгами помогает, - тебе нет до этого дела. Ни ты, ни я этого не узнаем (разве что кто-то из нас догонит её, найдёт предлог познакомиться, взять телефон, и лишь тогда – может быть! – мы кое-что узнаем о ней). Да нас и не интересует в данный момент её биография, происхождение, интеллект, род занятий, недостатки и достоинства – мы видим лишь яркую картинку за стеклом витрины из наших представлений о том, какой должна быть девушка; броскую рекламу, яркую вспышку в нашем мозгу, что задевает что-то внутри нас и заставляет ненадолго задуматься именно о ней; хотя уже завтра мы встретим другую, которая будет казаться нам намного лучше и красивее, - он остановил приятеля, когда тот попытался возражать ему. – Ведь и на эту мы обратили внимание лишь потому, что она лучше других смотрелась в витрине людских образов, несущихся потоком перед нами. Она лишь умеет подавать товар лицом, только и всего. Будь она трижды дурой, прожжённой стервой или развращённой дешёвкой, но мы скорее заметим в толпе такую, как она, чем начитанную, умную, воспитанную, умеющую готовить, чуткую, терпеливую, одинокую девушку, которая будет одета в неприметные потёртые джинсы, скромный пиджачок, причёска её будет неумелой, косметики не будет вообще, а природные черты лица не будут соответствовать стандартам гламурных журналов. На первую Общество повесит ярлык «вот это тёлка!» или «вот это девушка!» (всё зависит от воспитанности – или, скорее, невоспитанности представителей этого самого Общества), на вторую прилепит этикетку с надписью «лохушка», «заучка», «неудачница» - вариации возможны, но думаю, суть ты понял. В витрине супермаркета человеческих отношений первая продаёт свой товар умеючи, вооружившись всеми маркетинговыми приёмами, книжкой по НЛП, десятком расхожих фраз и томными позами; вторая обречена стать такой, как первая, или погибнуть. В редких случая вторая обречена стать счастливой, а первая – оказаться на обочине. Но для этого нужны сильные мозги и стремление увидеть человека за тонким стеклом витрины, что свойственно далеко не всем мужчинам, - полушутя, полусерьёзно с грустным вздохом завершил он.

Двое пошли дальше, уже в наступивших октябрьских сумерках, мимо зеркальных и прозрачных витрин, сиявших всеми цветами радуги, переливавшихся тысячей огней, гламурными вензелями, узорами, крикливыми вывесками, стильными надписями, цифрами скидок и телефонов; мимо огромных стеклянных полотен, сверкающих каруселью отражений человеческой толпы, что текла мимо них нескончаемым потоком, унося сотни и тысячи людей в сотнях тысяч направлений…

14.08.2007

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ

Из старых моих рассказов: "Троянда для неї"

Этот пост опубликован в то время, пока я в отпуске

«..Знаєте, це така збіса цікава річ. Її ніхто ніколи не тримав у руках. Від неї реально дах зриває, я вам кажу. Та ви й самі знаєте, просто не помічали. А я вам покажу. Ходімо!

Хочете, я вам покажу таке, від чого реально люди фігєють? Ага! Ось у вас уже оченята заблищали, я ж вас знаю, вам такі штуки подобаються. Ні, не стану я вас кокаїновими доріжками чи гламурними стразами на попі вабити, для цього є нічні клуби та будинки розпусти (найближчий – у Амстердамі). Але ж ви хочете, щоб було трешево? Буде вам і дешево, і трешево. Чого-чого, а трешу та епатажу я для вас не пошкодую: тут вам не Армія спасіння, не секта і не церква, ніяких нотацій і проповідей. Очі тільки розкрийте ширше і міцніше закрийте рота, бо слова заважають бачити…



Ось вона біжить така радісна, в руках квіти, за спиною невеличкий портфелик. Вона йде до школи. Уперше. І на обличчі її вже є ось ця сама, яку ніхто ніколи не зміг піймати – Посмішка. Вона ще не зіпсована нічим і ніким. Вона посміхається тому, хто за десять років її зґвалтує і вб’є, а поки що буде вчитись із нею в одному класі, а за кілька років буде носити за нею портфелика. Погляньте, який милий веснянкуватий хлопчик! Просто картинка… І навкруги теж – суцільні Посмішки. Хоча декого через три роки поховають, а в її батька буде смертельна хвороба. Та це потім. А зараз вона посміхається. Нумо, посміхніться їй у відповідь, вона ж бо ще дитина!..


А ось ми з вами трошки помандрували в часі. Років так на вісім. Що ми бачимо? Ага, правильно. Ось вона йде вулицею, типова «дєвочка з плеєром», як співала одна російська рок-зірка: на голові навушники, у голові – суцільний безлад думок, на серці – весна, навколо – зима, на обличчі – Посмішка. Вона вже замріяна, бо закохана. Вперше. Дурепа. Якби знала, в кого саме, прострелила б йому голову. Однаково його чекає довічне ув’язнення за декілька років. Нащо це їй?! Вона й сама не знає. Вона мрійливо посміхається зимовому сонцю та ялинкам, вкритим памороззю. Перехожі посміхаються, дивлячись їй услід, адже перед ними – Молодість. Гарні часи…


Додамо на годиннику ще півтора роки. Завіса впаде вже швидко, та поки що вона посміхається. Вона млосно і втомлено посміхається, а він милується нею, відкинувшись на подушки. Не смійте мені в цьому місці читати нотації про ранні статеві стосунки – їй вже сімнадцять, вона сама обирає. Вона обрала його. І жодних передчуттів чи заборон. Вона посміхається, бо щаслива саме зараз. Бо вона віддана йому, а він взяв її як найдорожчий подарунок. Ось тільки вона ще не знає, що не він поклав її біля серця. Вона палить у ліжку і посміхається…»


Чоловік років сорока замовкає, обережно кладе темно-багряну троянду на присипану першим снігом кам’яну плиту. Він уривчасто зітхає, проходить повз мене і неквапливо йде по головній алеї кладовища. З чорного мармурового обеліска на мене дивиться вічно юне обличчя дівчини із довгим волоссям, котра мрійливо і ніжно посміхається.

19.08.2007

Домены и хостинг по лучшим ценам. Для Украины и России

Пресс-релизы и контекстная реклама для В2В / В2С компаний стран СНГ