This film was made to coincide with the launch of ‘Megaslumming’, the new book by Share The World’s Resources that was launched in Kenya in January 2010. The film vividly portrays some of the realities of poverty for the residents of Kibera – Kenya’s most notorious shantytown, and focuses on Djemba the street boy who is the central character in the book.
On November 5th, 2009, 404 or even more parliamentarians can make a decision which totally ends the short era of freedom in Ukraine. Someone may say this sounds rather pathetic or ambitious, but it' true; even those who now deeply shout out for the legislative changes proclaimed on October 22nd, 2009 will be among those who can be easily named "criminals" and imprisoned due to these changes in the Ukrainian telecommunication law. Just think, in what world do you want to live - in a Chinese-like totalitarian reality where even Wikipedia and medical forums are restricted and only doctors and teachers of certain categories can use web for the wider search than that one guaranteed by the government and police; or in a European country where tolerance and respect for the privacy of life, freedom of speech and justice are the one and only basement for the life?
The world we live now is rapidly changed due to the modern technologies and modern communication, Should we restrict usage of phones because of terrorists' attacks? Should we burn down TV-sets because of the possible "25th shot"-technology's usage? Should we spy on each and every man and woman and even make a preventive chemical sterilization because of the very small, but probable possibility of the fact that he or she would become a rapist?
Lawyers, Internet Association of Ukraine, several on-line webnews portals as well as thousand of citizens throughout Ukraine and abroad are seriously bothered by intention of the Ukrainian Verkhovna Rada to make Ukraine a country which lives again by the informational standards of 2001-2004. Total censorship and control - that's what they want. Progress, law and justice - that's what we need. Why there is need to live in USA or Europe to have respect for the rights of the citizens and have a strictly followed First Amendment? Or being a Ukrainian automatically means being a potential criminal? But even imprisoned have their rights guaranteed by the Constitution.
These 5 years in Ukraine have become a time of despair and broken hopes for many of those who believed in European path of our country. Yet we've got freedom of speech and free online media. November 5th can be the day when this one and only achievement of Viktor Yushchenko as a President of Ukraine - freedom for journalists, bloggers, online media and web - will be cut down. If you are from Ukraine or other countries of the world and you want to support Ukrainians in their protests against totalitarian pressure over the Internet and media, feel free to share this post as well as to vote for the online petition to the government, parliament and President of Ukraine here (UA version) or here (EN version). Also you can follow the reactions and spread the info via Twitter by #404uanet hashtag.
P.S.:
As Ukrainian writer said, "борітеся - поборете"
не люблю разговоры о политике. и тем не менее - говорю о ней иногда. вчера был как раз такой разговор, из которого и публикую отрывки. кстати - все нижеизложенное является субъективной точкой зрения и никоим образом не отображает ничьи политические, гражданские и бизнес-интересы, кроме моих собственных, и т.д. и т.п.
(20:15:31 17/06/2009) честно - я люблю Украину, но перспектива здесь очень и очень призрачна как по мне
наша экономика отстает лет на 40, наша культура и ценности - на страницах учебников, а в жизни - суррогат. мы постоянно не дотягиваем. каково жить с осознанием того, что ты из стран "третьего мира".. меня всегда умиляли люди из диаспоры - они приезжали сюда, со слезами на глазах радовались родной земле, скупали тут тучу сувениров, рассказывали, как они скучают по этой самой родной земле и.. уезжали обратно, туда, где им не надо бояться жить, создавать семьи, где у них есть законная страховка и счет в банке, где их депозит выдадут вовремя, где не надо давать взятки, чтобы не идти в армию или пройти квалифицированное лечение в больнице, где им - даже эмигрантам - есть социальные гарантии. а здесь, будучи урожденным гражданином страны, ты живешь в подвешенном состоянии, ходишь голосовать за придурков, знаешь, что жизнь не изменится, и что все, о чем говорят, пишут и обсуждают - это туфта и пропаганда, а на деле мы никогда не заживем как европейцы
я не был. но оттуда почему-то не вернулся ни один из тех знакомых и друзей, кто смог туда всеми правдами и неправдами уехать
и никто из них не жаловался мол там плохо
а что скучают по нашим людям - ну это такое
знаю только 3-х человек, 2 вернулись из Израиля из-за климата и войны; 1 - из Германии, потому что ей за 60 и ей влом учить язык и сдавать экзамены
мы чужие на этой земле ничуть не меньше, чем на чужой, если честно. какие у меня права здесь? а никаких. если я иду в больницу -я плачу деньги не за услуги по счету - я даю взятку, если мне нужно срочно решить мою проблему со здоровьем, а не бумажку купить. если мне был нужен белый билет, то несмотря на 2 явных диагноза его все равно выдали за связи. если у меня будет семья и дети, никто в этой стране не гарантирует их безопасность, даже я сам - потому что у нас нет закона о легализации оружия и нормальных гражданских правах. на улице меня не защитит милиция, если что не так, потому что я своими заявлениями порчу им статистику и таких вещей очень и очень много так что с тупыми шутками можно жить... и еще - уже в 4 часа дня в областном центре в центре города полно пьяных.. это нормально?! это нормально, что на дорогах днем с огнем нет гаишников, только если они не "косят капусту"? это нормально, что по ночам весь город, в котором я живу, в дыму из-за незаконно сжигаемого мусора, и всем по барабану? не знаю, мне хочется жить в цивилизованном обществе, а не в обезьяннике..
и то - у обезьян тоже какой-никакой порядок в стае
со всем этим можно жить, это моя родина, я ее по-своему люблю
но
из позитивного у нас наверное только девушки ))))
понимаешь, что меня раздражает в наших людях как только они пересекают границу ЕС - все, они пиво в пакетах носят, на газоны не плюют, мусор не бросают, не пристают на улицах, не быкуют в барах и на вокзалах..
наши люди там знают как себя вести даже самые простые, неграмотные и наглые зато как только они на родной земле то ведут себя как - извини - свиньи ты давно видела, чтобы люди семечки в пакетик выплевывали? а сигареты бросали в урну, а не под ноги хотя бы
я не идеализирую Запад там не мед, потому что нигде на земле не мед и люди везде одинаково подозрительны и эгоистичны по своей натуре
у нас не демократия, у нас базар и крики "ура, у нас демократия" у нас свобода - для тех, у кого деньги и власть это не свобода, это свобода как у панков: хотим строим, хотим рушим понимаешь, наша свобода не от уровня демократии - она от уровня безответственности. свобода делать что хотим, говоришь? а в чем она выражается? в том, что мы можем дома перед телевизором ругать правительство. или пойти на улицу посидеть в парке с пивом, и нам милиция не скажет "а че вы тут сидите, вам уже есть 21?" в том, что мы можем создать грантоедскую организацию, и отмывать деньги для кого-то. а можем не создавать. можем вообще забить, и не делать ничего. у нас есть выбор? неа. я не слушаю радио и не смотрю тв не потому, что это модно, а потому, что там нечего выбрать, оно все заточено под среднестатистического 16-летнего гопника или тех кому за... вот я сейчас тебе пишу и слушаю французскую хипхоп радиостанцию через iTunes. потому что здесь такая музыка никогда не станет эфирной. в стране, где RadioOne собственники переименовали в РадиоАлла и вместо качественной рок-поп-инди-музыки стали крутить совковую махру, ничего не будет развиваться. наша свобода декларирована, да. но я не вижу ни одной статьи конституции, которая бы выполнялась. образование в школе я получил не на том языке, который гарантирован конституцией. про бесплатную медицину и образование молчу вообще. про безопасность и защиту гражданских прав тоже. где обещанная контрактная армия? где гарантия прозрачных взаимоотношений с работодателем? я сейчас работаю в организации, оформленным как СПД, сбор в ПФ я не плачу, организация не считает нужным, а я из своего кармана не собираюсь оплачивать Тимошенко ее выборы (хотя не факт, что я не буду за нее же и голосовать, потому что не голосовать же мне за Яныка, а Ющенко провалился за эти 5 лет, а Яценюк - просто чей-то проект очередной; а против всех - это голос на ветер, это модно заявлять "я вот пойду и проголосую против всех", это все равно что сказать "пойду-ка я назло всем вам повешусь"). так вот - я не имею никаких социальных гарантий, потому что медицина у нас нелегально-платная, страховые компании у нас лопаются быстрее, чем мыльные пузыри, и у кого купить медполис я не в курсе; а пенсионный фонд я вообще молчу, мне-то до пенсии еще лет 40, но все равно - какое тут долгосрочное планирование?! в условиях нашей банковской системы и политики я не могу взять кредит на жилье (если создавать свою семью, например) потому что проценты по этому кредиту - это рабство при уровне наших зарплат. про практику "задержать зарплату", если ты работаешь не в бюджетном учреждении, я вообще молчу. у меня за плечами 5 лет универа, 2 красных диплома, магистратура, языковые знания. ничто из этого не применяется по месту работы на сегодняшний день. я работаю фактически на 2-х работах, чтобы получать зарплату в сумме равную чуть меньше, чем минимальная европейская, и считаю, что я клево еще устроился. и мы ходим на выборы, голосуем, работаем, учимся, что-то делаем... хотя и ежу понятно, что скоро уже надо будет как молдоване, булыжники из мостовой выковыривать. и чипов нам не надо - мы рождены с чипами. с чипами социальных комплексов и "так не делай", "это не положено" и т.д. если наши депутаты в ВР - лучшие среди нас, то тогда на нас всех можно поставить большой гранитный крестик )))))
уважение к человеку - вот чего у нас нет зимой 2004-го кто-то из тогдашних "руководителей" сказал "да мы вам этой биомассы нагоним столько, сколько надо". а мы есть биомасса. потому что они считают нас такими. они - это же и мы, что грустно. у нас нет деления продуктов на ГМО и экологически чистые, нет социальной ответственности; нет этики; по нашим городам стоят памятники лидерам красного фашизма, если на то пошло. мы такой большой социальный миф; только одни рассказывают миф про Совок, а вторые - про великую Украину. а Украина не великая - она несчастная страна, которую мы все сделали несчастной,
но согласись, что как можно развивать нормальных детей в среде, где социальное гетто? зачем правительства крупных стран выделяют деньги на борьбу с бедностью, на образование в гангста-районах и все такое? а потому что нельзя среди навоза вдруг выращивать бриллианты. можно сначала сделать условия лучше, чтобы было больше бриллиантов
я тоже не люблю политические разговоры потому что это просто разговоры прибалты ценят свою свободу, почти все восточноевропейские страны ценят свою свободу.. потому что она им досталась не путем подписи под одним док-том.. а мы говорим..
надійшли матеріали з вебінару від USABILITYLAB, на який я був підписаний, але не встиг приєднатись у онлайн-режимі. тому вдячний менеджерам компанії за те, що вони організували розсилку від організаторів із посиланням на інтерактивні матеріали. ще у email'і знайшлись матеріали у вигляді бріф-кейсу та бібліографії на тему. загалом вебінар носить описовий характер, загострює увагу на ключових моментах та корисних ресурсах. серед недоліків - монотонний голос Маркуса і якісь шуми та покашлювання протягом доповіді. решта інформації цілком корисна. більше скидається на інтерактивну лекцію чи конференційну доповідь. рекомендовано для тих, хто намагається обґрунтувати своє бачення юзабіліті та інтерфесів у діалогах із керівництвом у випадку, коли Ви не є веб-дизайнером із тривалим стажем чи не можете "тиснути" репутацією (такий собі допоміжний матеріал на основі практичних досліджень).
Сервис микроблоггинга Twitter известен уже чуть ли не каждому. Кто-то в нем сидит периодически, кто-то постоянно, кто-то просто регулярно (как я, к примеру:) ). Но не все новообращенные пользователи "щебечущего" сервиса знают, чем можно дополнить и расширить функционал своего аккаунта в Twitter. Именно для них - эта заметка с кратким обзором дополнительных сервисов и проектов, построенных на основе Твиттера. TweetDeck - софт позволяет в удобном формате просматривать, что у вас творится с контактами на Фейсбуке, Твиттере и ряде других сервисов, мониторить сообщения, статусы, директы и ответы вам. Основан на технологии Adobe Air (скачать Adobe Air можно тут).
StockTwits - платформа для поиска, обмена и обсуждения инвестиционных идей и проектов, рынка акций и венчурных инвестиций в малые проекты. Как говорится на самом сайте сервиса, "You can think of it as Bloomberg for the little guy and gal". Такой вот, значит, "карманный Блумберг".
Twitterrific - клиент для постинга и мониторинга твитов для Mac OS. Всем поклонникам и владельцам "яблочных" компьютеров пригодится.
Если уж речь зашла о клиентах для постинга и чтения, то среди клиентов, которые построены на платформе Adobe Air для Виндовз и Линукс, я лично предпочитаю либо Twhirl, либо Spaz. Оба имеют приятный и удобный в настройке интерфейс с цветовыми темами оформления, быстро грузятся, поддерживают звуковое оповещение и разный интервал обновления ленты тви.
TweetFeed - сервис не только для расширенного мониторинга активности фолловеров или зафолловленных в Твиттере, но и для проведения целых Тви-конференций и ре-твиттинга в больших объемах. Ну и как всегда - шаринг ссылок и поиск интересующих вас тем.
Twitterfeed - самый простой и удобный способ создать бота-транслятора в Твиттере для Вашего блога или сайта, или же организовать трансляцию RSS-ленты вашего блога или сайта через ваш личный аккаунт. На сайте есть пошаговая инструкция прямо на главной странице. Штука удобная, пользуюсь сам, результатами доволен :)
TwitPic - сервис для размещения своих фотографий через Твиттер. Увидели что-то необычное? ЧТо-то пугающее, красивое или милое, о чем надо срочно рассказать / показать друзьям или знакомым, или просто всем? Или просто хочется сфотографировать свою вымазанную кетчупом физиономию во время корпоративной вечеринки или посиделок с друзьями на природе, и показать это фото миру? :) Тогда этот сервис вам и нужен.
Недавно нашел еще два сервиса - TwitThis (очевидно, построен на Twitter API) и TwitterVision (нечто вроде 3-дшного маппинга и локации на базе ваших тви-постов), если кто-то попробует, отпишитесь, пожалуйста, в комментариях.
А также можно попробовать измерить свой Тви-рейтинг с помощью сервиса TwitterGrader.
Вот такая небольшая подборка получилась.И в завершении - справка от Википедии, а также список топ-50 Твиттерян в Украине (указавших свою локацию). Адекватных вам фолловеров и интересных событий у ваших Тви.
С точки зрения авиации, пчела летать не может: тельце маленькое и толстое, крылья короткие, аэродинамика никакая... Но пчелы всё равно летают (с) Bee Movie ..............................
Цей простий висновок напрошується, коли реєструєшся в рамках великих блогосервісів на кшталт Technorati, деяких сервісів Google тощо. Тому що в графі, де країна, Україна є; а от в розділі "What is the main language of your blog" є і рашн, і інгліш, і якісь арабсько-індуські закарлючки, і три варіанти китайської, але дзуськи є українська мова! Немає нас на блогокарті світу, вважают експерти. Це образливо, але факт. І ще - я вважаю, що вони не дуже й помиляються. Поясню, чому.
Перше: українська блогосфера - українська за локацією айпішників, але не за контентом та спрямуванням цього контенту. Якщо ви ведете блог російською, де він індексується в першу чергу? Правильно, в Яндексі. Яндекс - це двигун для пошуку в якому сегменті? Правильно, в Рунеті (до речі - збочинський термін "рунет" взагалі вигадали люди із синдромом ЧСВ ("чувства собственного величия"), аби виправдати своє незнання англійської; вони тепер навіть лобіють ідею кириличних доменів та адрес, хоча це імхо - повний ідіотизм: уявіть собі, що виникнуть сайти "нокиа.ру" чи "моторола.рос"... це "шапкозакидательство" якесь).
Друге: українська блогосфера - це нечітка маса. Скільки україномовних нішевих блогів Ви можете назвати навмання? Якщо два-три - то Ви просто герой. Нішеві блоги та повноцінні standalonи політиків, фотографів, бізнесменів, журналістів в нашій країні здебільшого російською. Чому? Бо всіх цікавить що? - Правильно, рейтинг. Дебільне міряння показниками пейджранку, оптимізованості, "ссилочної маси" ет сетера ет сетера вже досягло космічних масштабів. В українській блогосфері (якщо навіть ризикувати і вжити цей термін) вже чималий прошарок людей буквально "фігачить" для того, аби "сайт каректна апазнавался яндексам" (при чому вони не лише пишуть про це стоси статей в себе у блозі; вони ще всю цю пургу тулять у каталоги, у біржі лінків; вони розмножують цю заразу, засмічуючи веб).
Третє: в нас немає стовідсотково україномовних стендалонів на кшталт Techcrunch, Problogger. Що Ви мені хочете сказати, про Blox та ХайБлоггер? Про ХайВей? Це напівпроекти, де однаково переважає у питомій вазі блогів російськомовний контент.
Четверте: В нас мала присутність блогерів, які пишуть українською в оупен-блогресурсах типу ЖЖ (навпаки - як тільки людина "переходить" "за читачами" в ЖЖ - все, привіт, приїхали, вона починає писати російський контент), Blogger, WordPress.
П'яте: Дайрі, ЛіРу, МойМір, АйЮа - це імхо така ж блогосфера, як сліпий дивиться. Те, що в рамках даних ресурсів використовується форма подачі інформації, яка дає змогу ідентифікувати їх як "ресурс для блогів", не означає, що всі ці люди генерують блогоподібний контент. Блог, в якому одні "чесно зкопіпащені" тести з Аетерна - це не блог, це смітник. Блог, в якому пишеться "я вас всех ненавижу чтоб все сгорело" і ще сто кілометрів такого ж стафу чи "он меня не любит, козел он" чи "я его не люблю, козел он, пусть уходит к своей Машке" - це не блогосфера. Це соплі 13-річних дівчат та клімакс домогосподарок.
Якщо тверезо і критично оглянути ту блогомасу, яка крутиться в результатах видачі Гугла, Яндекса, Яхуу, Рамблера, то побачимо, що українською блогосферу можна назвати за географією, але - на превеликий жаль - не за контентом чи лексикою. Можливо, ми ще не доросли до ідентифікації себе із державою, в якій народились. Можливо, жадоба "рейтингу" та "кеш-мані" нам заважає бути такими, як шотландці, ірландці, китайці чи італійці. А можливо, Технораті таки цілком слушно чинить, коли поки що не вказує українську серед мов блогосфери. Бо адекватної зрілої україномовної української блогосфери (у великих і суттєвих іі обсягах) все ще не існує.
П.С.: думка автора є думкою автора, і залишиться нею попри дебати та спроби доводити протилежне, посилаючись на статистику чи ще подібні ефемерні речі. Крім того, автор даного блогу взагалі подумує над тим, аби писати англійською, оскільки до Рунету жодних симпатій не має.
Фактично виграють всі Твоя черга! (с) FАKтично Самі
Вбий покемона в собі (с) девіз на "бомбері" Ірени Карпи взимку 2004-го .....................................................
Ніколи не переймався надто політикою. Хоча б тому, що переважна більшість владних та опозиційних діячів по цей бік Карпат дуже швидко змінюють політичну орієнтацію та совість, залежно від "точки сидіння" у кабінетах та кріслах. Єдиним винятком в моїй політичній активності став листопад - грудень 2004 року, коли мені просто совість би не дозволила чинити інакше, бо спокійно дивитись на автобуси "лисих" із нетутешніми номерами під омонівською охороною в центрі провінційного міста на Півдні України, на БТР-и під обладміністрацією та заяву губернатора про те, що він нашого вуза віддасть під педуніверситет - це не моє. Ні про що не шкодую за той період, окрім єдиного - що не зміг в ті часи бути в Києві.
А тепер вочевидь прийшов час знову трохи поперейматись політикою. Одразу попереджаю, що все в цьому пості носить виключно характер моєї особистої думки, не є політичними чи іншими гаслами і закликами. Просто дяка Богу в цій країні ще ніхто не може відмовити мені у праві мати свою точку зору, так само як і Вам - свою.
Росія перекриває газ. Вкотре. Якщо погортати підручники з історії та паралельно - підручник з економічної історії, то можна побачити, що коли в Російській імперії починалась чергова фінансова криза, то питання вирішувалось легко: брали і йшли на кого-небудь війною. Коли нинішній очільник російського уряду вперше став президентом Росії, то він теж отримав країну у кризовому стані, і питання поставив руба: "мочить в сортире!" І всі радісно побігли "мочить". Спочатку "мочили" в Ічкерії (правда, в основному російських пацанів із глибинки, котрі на питання "куда едете?" відповідали "на убой, батя", а назад повертались "грузом 200"); потім - в Інгушетії; потім періодично "помочували" на рок-фестивалях, топили на підводних човнах, труїли "невідомою речовиною" в залі "Норд-Ост" та підривали гранатометами в школах тої ж таки Ічкерії. Згодом "мочить" стало нікого і ніде (ну, он ще в Південній Осетії спробували; але "розкручувати" побоялись - а раптом Америка дасть Саакашвілі статус натівської країни, і що ж тоді робить?). Тому вирішили "мочить" вкотре газом. Своїх на вулицях Москви та Пітеру "мочить" гумовими кийками та берцями вже нецікаво: а раптом ще якесь "падло" зніме на мобільний телефон, як відбивають нирки доблесні "омонівці" чи як дівчат замісюють ногами спецназівці під час чергових "маршей Несогласных". І взагалі - які ще "несогласні" в країні, де правлять мудрий ВП та ДМ? Тому погляд знову звернувся в напрямку "братських" народів.
Правда, цього разу.. немає в нас уряду, запроданого Кремлю. Немає в нас настроїв "та забірайтє даром, нашо нам та труба", які були ще років із 5 тому. Народ в нас трохи порозумнішав, став нашорошенішим щодо внутрішніх політиків наших, а ті й собі побоюються мимо крісел "пролетіти", навіть почали захищати хоча б деякі національні інтереси.
Особливо цікаво при цьому спостерігати за істерією, яка точиться в російських ЗМІ, за перекошеними обличчями керманичів "Газпром-кантрі", тобто вибачте - Російської Федерації, які ну ніяк не очікували, що наші політики раптом загадають про "правила", раніше ж нічого - вони з нас і не таку ціну могли вибити, а тут раптом в усьому світі нафта 40 доларів за баррель, газ дешевий що нікуди, а ми чомусь не хочему платити 480 баксів за тисячу кубів, правда нахаби, ці "хохли"!!?!
Фішка дуже проста: просто "хохли" закінчились. А грати треба не за фсб-шними прaвилами, а за загальноєвропейськими. Ну це нічого, це ще прийде. Петро І теж не одразу привчив бояр бороди брити.
Загалом Новий рік прийшов якийсь політичний. На Вконтакті у багатьох "промєлькнулі" аватарки із написом "Я за операцию "Литой свинец". Конец ХАМАСу, конец войне". Цікаво: тобто вбивати мирних ізраїльтян не можна, а от бомбувати жінок та дітей Палестини в новорічні та різдвяні свята, коли зазвичай навіть "джихад" припиняли, а фронти усіх війн мовчали хоча б два дні - їх можна нищити. Ті, хто ставить собі подібні аватарки, здебільшого ніколи не були ані в Ізраїлі, ані заглядали, напевно, і ті ж підручники історії, щоб побачити ким, як і в який спосіб було створено "землю обітованну" після Другої Світової. Так, все просто - "або вони, або ми". А більшості краще переглянути черговий мюзикл, спланувати до якого магазину йти за розпродажем із чергової колекції, придбати ще одне авто у кредит і т.п. Ми ж до політики індифирентні, нам байдуже.. Це не наших дітей убивають (поки що); не нашу незалежність придушують танками (поки що); це не нас ненавидить третина світу (лише 1/6, і то - в особі керманичів, але хіба то нас обходить?..)
Один німецький пастор за часів концтабірного буття Німеччини говорив: "Коли вони прийшли за комуністами, я мовчав: я не був комуністом. Коли вони прийшли за євреями, я мовчав: я не був євреєм. Коли вони прийшли за інтелігенцією, я мовчав: я не був інтелігентом. Але коли вони прийшли за мною, то підняти голос вже було нікому"
PS: оскільки в Росії за пост із рядками негативного характеру про міліцію блогерові дали рік умовно, то невеличка роз'яснювальна ремарка (бо в мене тут не просто про правоохоронців доблесних, тут аж про цілих декілька держав): Даний пост не є закликом до протистояння чи розпалювання будь-яких форм політичної, расової чи національної ворожнечі, а лише думкою людини, яка спостерігає за тим, що діється. Данный пост не является призывом к противостоянию на политической, расовой либо этнической почве, а лишь отображает мысли наблюдателя событий. This post is not in any form a try to start a political, racial or ethnical conflict, but a point of view from the man who watches all the occasion.
(c) by Erik Johansson
(c)
