а ви б хотіли "truth day"?

в якому світі ми всі живемо..

ми посміхаємось
наливаємо каву та чай
говоримo про погоду, політику, та Формулу-1

прo the same новини, про знайомих, радіємо чиїмось дітям, чиїмось успіхам, "дуже рада тебе чути", "та ти що?!" "не може бути!", "як чудово", а в голові дуже сильно болить і тисне в скронях, втома, недосипання через те, що багато спиш, апатія, асфіксія душі, гіподинамія офісів та будинків із безлімітним інетом, і лише зрідка "а може у відпустку, у гори..? та ну його, там цивілізації немає". і все по колу знов, і все по колу, кока і кола, і кокаїн сірих буднів, в обмін на посмішки із подвійним дном, на біль у скронях, на втомлені очі, на кошмари щоночі, на сни без снів, на телевізор.

ви б хотіли день правди? чи не так - День Правди. день, коли можна сказати все, що хочеться, все, що думаєш, що відчуваєш, вкласти істинні слова, сказати "я люблю тебе", "а тебе я ненавиджу", "а ось ти мене дістала", "а в тебе вічна звичка нити і падати на вуха", "а ти жахливо пишеш", "а твої фото не гріють", "а ти просто.. та не знаю що, але не подобаєшся".

день правди - це коли можна сказати, що ти ніколи не любив російський рок та гурт КІНО (а лише Сплін та старі пісні Акваріуму і Черного Кофе); що ти нічого не вбачаєш смішного в анекдотах із "бородою", довшою за "хвіст"; що милі домашні тваринки в тебе викликають відразу та жах, а не "щенячий восторг"; що ти любиш кішок, а собак ні; що в тебе хвора печінка, але ти ненавидів пити ще тоді, коли міг; що ти не розумієш, навіщо робити дурню, щоб її переробляти і називати це словом "процес створення чогось"; що для ідей існує теж ТЗ; що "я так не хочу" - це не мотивація і не вказівка, а вказівка і мотивація - це "я хочу, чтоби ви сделалі ето і вот ето". правда полягає в тім, що ти не за двомовність; що ти не любиш кремлівську Росію; що "тіпа крєатівниє фото" тебе задовбли і не подобаються; що віршомазія - це не пісні; що я ніколи не полюблю "Шахтар"; що в мене немає пієтету до посад і вчених звань в країні, де все купується на раз-два. день правди - це коли б можна було дивуватись, чому заперечення голокосту - це злочин, а заперечення геноциду українців з боку більшовицької Росії та вірменів з боку Туреччини - це "альтернатівная точка зрєнія на історічєскую проблєму". день правди - це коли ти не корчиш із себе позитивно налаштованого оптиміста, коли все чортзна-як і в тебе болить у скронях. коли замовнику, який намагається вигулькнути із небуття, можна сказати "знаєш, а мене задовбло займатись копірайтом, і я покинув, соррі, я тепер співпрацюю лише з однією людиною". і коли тобі дзвонять, щоб вилити чергове "горе", а ти так спокійнісінько кажеш "знаєш, а я тебе ніколи не любив, навіть коли казав, що обожнюю і все пробачу. ти дурна. йди собі з богом". день правди - то страшна штука. він міг би позбавити мене двох десятків (щонайменше) контактів із мобільного, десятка контактів із аськи, дурних розмов про вічні цінності. і просто надав би більше часу для того, аби із чашкою чаю в руках дивитись на захід сонця. і не думати про те, кому і що ти винен, мусиш чи маєш.

а ви б хотіли влаштувати собі такий День Правди?...