Про українську навколокнижну онлайн-тусовку

Очільниця українського видавництва істеричить капсом в соцмережі, наче 16-тирічна школярка, через звинувачення спільноти в тому, що вони "позичили" обкладинку для україномовного видання. Блогери з'ясовують стосунки ненастанно, замість стати до праці над якимось значущим проектом і не марнувати час один одного. Автори онлайн-проектів навколокнижкової тематики настільки заклопотані та поважні персони, що вважають за непотрібне відповідати на листи та запити в соцмережах. Українські бібліотеки створили сайти та електронні скриньки не знати для чого: адже вони однаково не відповідають на цих адресах нікому. Знаєте, скільки бібліотек відповіли на пропозицію зробити про них матеріал в проекті із 20+ тисяч підписників в соцмережах? Дві. Дві з 12 вже розісланих листів. Уявляєте картинку: безкоштовно самі до вас стукають люди і кажуть: "Чуваки, ми хочемо розповісти про вашу історію, показати все найкраще, показати вас аудиторії молодих і недурних людей, котрі люблять та поважають літературу". А ви такі: "Та ну нах, що це таке, якийсь інтернет..." - і йдете далі шелестіти картками в своєму запиленому книгосховищі.

На Спільнокошті краудфандять паперову книжку. Знову. 2013-й рік на дворі, молодь має щонайменше 1 електронний пристрій, на якому читає книжки. Востаннє я бачив людину, котра купувала паперову книжку, 2 місяці тому. І то був підручник (бачите, в нас Міносвіти досі сидить в кам'яній добі і ще не в курсі, що то є - електронні книжки). Але ж краудфандери наче не належать до старперів в дешевих піджаках, звідки ця непереможна віра в папір?

Навколокнижкова індустрія в Україні борсається у багні та самозакоханості. Якби ж то були лише оффлайн-видавництва: інтернет-ресурси хворіють на ту ж хворобу.

7 років я ненастанно шукаю проекти українською, які б вибивались з цього багна. Політичний контент почуває себе непогано; решта загинаються за півроку-рік після старту. Приємні винятки - це Inspired, "Читомо", "ЛітАкцент" та "Казкарка". Контент-проекти зі стрижнем, які б пережили останні 5 років чи були створені в останні 5-7 років, на цьому закінчуються. І це сумно. Чи є в цьому якісь причини? Окрім фінансових, є пасивність, лінощі та манія величі - головні хвороби Уанету. І я, на жаль, не знаю, чи зміниться ця ситуація.