брешуть усі, виборці - найбільше

не люблю писати про політику і політиків, бо в нас в державі солідні тьоті та дяді у костюмах від Бріоні та Армані печуться про народ на численних політичних ток-шоу, щоб згодом поїхати по своїх хатинках за кілотонни баксів спати мирним сном. вони брешуть настільки фахово і щиро, що ми їм віримо знову і знову.

але фішка не в тому. дивлячись учора ефір із Яценюком по одному із ТБ-каналів, помітив, що політтехнологи і політтехнарі задають одні і ті самі запитання, аби отримавши відповідь, мати що розвазюкувати по своїх жежешечках, сайтах та виданнях впродовж місяця. брешуть вони, але брешемо і ми. ми брешемо собі, коли кажемо, що весь бардак почався сьогодні, а не в 1999 р.; коли кажемо "я не буду голосувати чи буду голосувати проти всіх"; коли ніхто не дає по шапці базарним розмовам про братські народи. ми настільки щиро і самозакохано мнимо себе "нелояльними" і до діючої влади, і до недоробленої "опозиції", що з нас варто сміятись хоча б тому, що ми і є та сама держава, яку ми так не любим. якщо ти не ідентифікуєш себе із цієї державою - квиток в зуби і рушай шукати щастя у світах.