Про копіпейстерство, псевдоунікалізм та англійську мову

Спостерігаю війни за оригінальний контент на декількох ресурсах. Великих і не дуже. Деякі з них - "з ім'ям", інші - просто окремі маленькі проекти. Доводять один одному у кого дов.. тобто у кого контент оригінальний, а у кого - крадений з оригіналу. Скромно мовчать про те, що оригінальний контент вони - в обох випадках - акуратно перекладають (більш-менш вдало, з подальшим рерайтом чи без нього) із іноземних ресурсів (не надто складно вказати на ті 15-25 джерел, які вітчизняними сайтами, блогами та агенціями онлайн-новин щоденно акуратно перекладаються російською чи українською мовами, а потім "зливаються" у рідери та фіди ру-уа-снг). Оригінальний контент - це не російський чи український рерайт із виконаного перекладу. Оригінальний - це той, під яким буде лінк by TechCrunch, by Engadget, by Arstechnica, by the Economist, by Mashable, by Lifehacker.com etc. Таке побачити можна вкрай рідко. Натомість десятки видань однаково "розроджуються" перекладними матеріалами, які потім намагаються захистити, мовляв, "інтелектуальна власність". Хлопці та дівчата, то інтелектуальна власність Скоббла, Кешмора, авторів з Техкранчу, Лайфхакер.ком чи Даррена Роуза і Сета Годіна. Ви - вдалі інтерпретатори, які володіють англійською та редакторськими навичками, дехто із вас має відповідну освіту, досвід, зв'язки та бажання продавати "оригінальний контент" у вигляді "актуальних" матеріалів. От і продаєте. Достатньо промоніторити анонси через фіди та тві, які йдуть із ваших ресурсів та із NYT, the Economist, TCh, Econsultancy, Mashable, SethGodin, Problogger, Lifehacker та ще десятка видань і блогів, і ми побачимо "люфт" у кілька годин чи днів між вашими вітчизняними ресурсами та "їхніми" закордонними першоджерелами. Хто в кого краде? Так вже склалось, що тих, хто пише про те, що дійсно має місце right here right now і при цьому дає 100% унікальний контент - їх в усьому світі не більше 300 осіб (навіть не видань, а осіб). Вітчизняний копіпейст? Та розслабтеся. Вони просто крадуть те, що ви успішно запозичаєте без посилань на першоджерела. Тільки вони беруть це безкоштовно, а вам за цю "актуальність" ще й гроші платять. Вихід - скоро-скоро західні видання та найбільші блоги введуть платні підписки і ось тоді - прогнозую - темпи росту інформації у вітчизняному сегменті значно знизяться. Knowing English gives you no right to behave like a monopolist. Let them copypaste or create something which is not "inspired by" the powerful 100 blogs of the world.

Казав і ще раз повторюсь - немає "унікальної" блогосфери рунету чи уанету. Є окремі проекти, автори, команди, які роблять те, що вони роблять, і не повторюють чужі новини. Є окремі автори, які пишуть про існуючі речі, але хоча б не в тому порядку, в якому пишуть англомовні першоджерела. Решта продукувала і продукують одне і те саме. Білий шум. Саме тому вітчизняні сайти мають або кардинально змінити свою модель подачі новин, або піти зі сцени. Копіпейстери їх однаково з'їдять з цього ринку. Питання просто в тому коли - зараз чи за пару років. Законодавство відносно авторського права в нас не працює і марно сподіватись, що воно запрацює відносно друкованого контенту. Навіть якби він був на малюнках у форматі JPEG, однаково знайшлись би ті, хто робив би копії, перекладаючи їх потрібною мовою. Копілефт? Не знаю. Але просто вітчизняний інформаційний простір дійшов до стану, коли інформації стає "забагато". Можливо, саме через це я читаю новини світу лише англійською і практично не дивлюсь ТБ стосовно новин чи аналітики міжнародних подій і навіть часто - внутрішніх, українських. Адже всі повторюються. Інформаційний ксерокс. Вам самим ще не набридло? Save the planet from informational overdose - study English.