365 (33-34): Про "хакерів", "правосуддя" та масовий психоз

Останні три доби пересічний українець не їсть, не п'є, не переживає за танцьопіснєкулінарно-шоу, не переймається політикою в Савіка Шустера, не ділить церкви між патріархатами і не опікується ціною на газ.

Останні три доби пересічні українці говорять про те, як важко тепер буде жити без єдиного в країні "доступного та зручного" - ба, "соціально значимого" - сайту, адже закрили EX.UA. Заслужені "підприємці у вигнанні", політологи, пророки, психологи (добре хоч не астрологи) - і звичайно, юристи, журналісти та стартап-підприємці дають різні оцінки тому, що в Україні закрито найбільший файловий обмінник. При цьому якось оминаючи увагою те, що було конфісковано й сервери цілком декларовано легального Megogo (і саме їх правоохоронці демонстрували на камеру у численних відео-сюжетах, які вчора поширювались телеканалами).

В мене враження, що те, що трапилося - це найгірша проблема. Тобто стан доріг, медицини, бродячі пси та вивезення сміття у містах, рівень соціальної незахищеності - ніщо не здатне створити атмосферу для конструктивних вимог для захисту / поновлення своїх прав. Але варто лише виключити сайт, яким до вчора користувався ледве кожен третій чи четвертий - і все, бунт, ідіть і клацайте, "тисніть лайк та ретвіт, ура-а-а"(тм).

Цей масовий психоз дуже-дуже схожий на ажіотаж навколо книги Ліни Костенко років півтора тому; на шум навколо "ТогоХтоПройшовКрізьВогонь" (хто придумав таку дурнувати назву, до речі?); на істерію про те, що "всі сірі айфони від завтра відключать".

Ніхто не впадає в ступор, істерику та "нарізання коментів" під час суспільно важливих речей (на кшталт медицинської чи освітньої реформи, зміни моделі оподаткування; визначення транспортних маршрутів). Ніхто не впадає в праведний гнів і не погрожує акціями протесту та DDOS-атаками скажімо ось через це. Адже для цього потрібно витягти голову з того місця, куди її зазвичай запихають пересічні українці, починаючи боротись за "права" шляхом лайків та ретвітів. Ну, про диванних активістів колись вже писав.

PS: яке щастя, вашу безкоштовну "кістку демократії" повернули і навіть син "самого" звернув увагу на проблему. Ви можете більше не протестувати. Втім, взагалі - а чи був протест як такий? Чи не було "много шума из ничего", до того ж - інспірованого не в останню чергу, аби відвернути увагу від більш незручних тем. Стратегія "два кроки вперед - один назад" робить свою справу: питання знищення архівів не помітили, питання знищення файлообмінника натомість - помітили, пишуть про революцію, про перемогу (OMG), про здобутки, навіть порівнюючи навіщось із подіями листопада-грудня 2004 року. Люди, та чи ви при розумі? Єдиний спосіб усунення ось цих і подібних речей та явищ - це відвикання від звички боротись за "кістку демократії" і починати робити щось не лише в блогосфері чи на сторінках газет.