В очікуванні матчу з Англією

Євро-2012 не принесло в Україну очікуваних великих надходжень від туризму та HoReCa; дороги та транспортне сполучення в масі своїй не стали кращими; ціни на готелі та житло в аренду не стали нижчими; а європерспективи для нашої держави поки що так і залишаються перспективами (і то - далекого післявиборчого майбутнього, до яких повернуться не раніше 2013, а то й 2014 року - за умови зміни Кабміну та влади в цілому).

Що ж тоді приніс нам цей чемпіонат? Для чого тоді його проводили? За моїми спостереженнями, наслідків декілька.

Вперше за 20 років стадіон у Донецьку, заповнений вщерть, в єдиному пориві від початку і до кінця разом виконав гімн своєї держави, не боючись класти руку на серце і не соромлячись національного прапора (якого практично не побачиш на трибунах під час матчів тамтешнього "Шахтаря"). Навпаки: весь стадіон заповнила символіка збірної та держави, а не корпоративні кольори чи символи клубу.

Вперше за 20 років містами України по вулицях у будній день їдуть авто простих громадян із українським прапором на капоті, багажнику чи даху автівки (і це не політична акція чи "повозіть прапор, ми вам 50 грн. за годину роботи дамо").

Вперше за останні декілька років люди сприймають футбол як красиву командну гру, а не "зараз наші вашим рило начистять" (думаю, всі хто футболом цікавиться, знають про непростий характер стосунків між тими, хто за Шахтар, і тими, хто за Динамо).

Вперше іноземці побачили Україну зблизька і (о ні, це не заслуга уряду чи влади - це 100% заслуга моїх співвітчизників) переконалися, що тут не живуть якісь міфічні варвари чи расисти, які влаштують бозна-що і битимуть пики вболівальникам із іншого табору (порівняйте події із російьскими фанами на матчах у Польші та Україні, та приїзд іноземних вболівальників (в тому числі - команд-суперниць у групі) до України і те, як місцеві їх зустріли і сприйняли).

В країні залишилось багато мінусів та недоліків, які не закрили ні до Євро, ні під час цього чемпіонату (який за великим рахунком, більшості українців нічого не приніс і не змінив у їхній якості життя). І багато цих питань (хоча й обіцяють та клянуться-божаться) не закриють і після Євро. Але сьогодні ввечері сотні і десятки тисяч людей в різних українських містах вболіватимуть за наших в двобої із Англією, віритимуть в маленьке (чи велике) диво, переживатимуть щирі емоції та азарт. Україні не було потрібним Євро; Україні та українцям був потрібен заряд єдності. Зберегти його, цей заряд національної єдності, надалі і не змарнувати у потаканні політиканам, бюрократам та "толкувателям бажань народу" - ось це головне, про що всім нам нагадав цей чемпіонат, і про що - дуже хочеться вірити, - ми не забудемо після матчу із англійцями.

Spitting on a football grave

Вы смотрите футбол? Я очень редко смотрю. Раньше иногда Лигу Чемпионов смотрел (это так году в 2009-м было наверное). И последние 2 ЧМ смотрел (правда, от вувузел чуть не оглох, добрые обитатели ЮАР всем болельщикам планеты лет на 20 вперед запомнились). Украинский чемпионат не смотрю (кроме противостояний "Динамо-Шахтер", потому что как же без этого :) да и футбол отечественный давно не торт).

Когда объявили, что мы - до сих пор не понимаю, как (наверное, откаты были большие, не иначе) - станем страной, принимающей Евро-2012, подумалось: "ну славатебехоспади, хоть дороги построят. Биотуалеты на автовокзалах. Скоростные поезда всякие. ЛАЗы разваливающиеся на междугородних и пригородних рейсах уберут, чтоб не пугать европейцев этими гробами на колесах. Гайцы научаться вести себя хотя бы как люди. Ну и так по мелочи - безвизовый режим настанет, цены снизятся на ряд товаров из Европы, а там глядишь, может, в какие ассоциированные члены ЕС попадем" (я-то за рубеж не езжу, но когда зимняя брендовая куртка нормального пошива в магазине стоит как полноутбука, то поневоле задумаешься, что как бы евроинтеграция ни разу бы нам не помешала).

Но нет. Теперь могу уверенно сказать, что Евро ваше все нормальные украинцы (да и неукраинцы тоже - всякие туристы, экспаты и любопытствующие) видели в гробу на самом дне.

Originally posted by shurkala
В общем, я долго терпел, долго думал, но все-таки душа поэта не выдержала, и хочу написать все, что я думаю про эту ебучую подготовку к Евро 2012.


Когда мы получили право на проведение чемпионата, многие радовались, была эйфория у футбольных фанатов. Не фанаты, как я, думали: "Ну, наверное, хорошо, наконец-то к нам повалят всякие туристы, Украина еще одну статья доходную откроет - туризм". В общем-то, при желании и если вдуматься, у нас есть что показать. И, как наивный юноша, который взятку давал раз или два в жизни, подумал, что все-таки у чуваков наверху ума хватит не разворовать все; сделать по уму, чтоб не стыдно было людям приезжим показать. Теперь, когда до открытия этого евро осталось чуть больше два месяца, я хочу поделиться своими мыслями.


И, для начала, я решил, что надо сравнить Украину с другими странами, куда ездят туристы. Поскольку я живу в Киеве, то и говорить буду в основном про Киев. Еще немного про Львов и Одессу. Вот, давайте подумаем, зачем люди путешествуют и куда-то ездят: мир посмотреть, набраться впечатлений, ради развлечений и по каким-то делам аля бизнес-командировки.


Итак, я шел тут давеча и попытался представить себя среднестатистическим европейским туристом, который не знает, как бюджетно провести неделю летнего отпуск. Отпуск у меня летом, а я с любимой не очень люблю жару, поэтому не буду рассматривать всякие юга, тем более там людей летом уйма. А хочеться все-таки открыть для себя что-нибудь новое. А тут, опа, по CNN реклама Украины. Украина то, Украина се. Футболен, велкамишен биттер. Хм. Украина, где это? О, это Румыния там рядом, Русслянд, Венгрия, Словакия. Ок. Надо подумать, порыться в интернете. Ах да, вспомнил, у моего троюродного дяди жена из Украины. Я ее как-то раз видел, ниче такая. И у босса в Испании на вилле украинцы работают. Может и, правда, стоить съездить. Надо покопаться в интернете, чо да как.


Читать дальше (много буков, мат по делу, впечатления как есть)

"Так это ж иностранцы так подумают" - скажете вы. А вот тут возьмем и ррраз - законопроект от Кабмина: 6 лет за видео, 3 года за проектор либо большой телевизор, 3 месяца без прав за наклейку на бампере авто. Это уже не иностранцы, это уже мы с вами. А с другого бока уже вовсю скалится антифошизд всея Руси-"рЫгиАнал"-и-прочая-прочая, требующий, чтобы если болельщики зажгли фаер и трибуна трибуне ответила "Слава Україні! Героям Слава! Слава нації - смерть ворогам" - то сразу всех грузили в автозаки, а футбольный клуб платил стотыщ штрафа в бюджет (ну а чо, новый вертолет купим, или там пару тачек с мигалками на эти деньги, пусть киевляне в пробках постоят подольше; а то понимаешь, простые пацаны выучили гимн какой-то Украины и нарисовали растяжку с каким-то Бандерой, так уже и думают, что им всё можно; а чо простым макеевским нардепам делать?!).

Ладно, предположим ни одна, ни вторая инициатива настолько дебильные, что приняты не будут в первоначальном виде. Но я как-то не заметил признаков приближающегося "Евры" (ну кроме стадионов, где овоща гаранта освистывали каждую неделю, которые по телеку показывали; да еще консультантов в "Интертопе" в гейских обтягивающих ярко-голубых футболках с веселенькой символикой). Как-то не заметил поезда на вокзале другие, чем были до того (страшные, убогие вагоны, дополняющие новые, не страшные). Снижения цен на билеты, внутренние перевозки и развития нормальной инфраструктуры тоже как-то не видать. Эксперимент с семейной сука медициной, который проводится сейчас в Винницкой области - желаю создателям мучительной и тяжкой жизни, really (они, видимо, никогда не сталкивались с хроническими заболеваниями и не знают, что при обострении важно сразу попасть к профильному врачу, а не выстоять очередь к гребаному терапевту и ответить на кучу вопросов о том, не было ли у меня в роду наследственной свинки).

Как-то уже вторую неделю вся лента в фейсбуке пестрит отказами в визах в посольствах и консульствах (журналистам, студентам, предпринимателям, рекламистам - не гастарбайтерам с 8 классами образования или "девочкам с придороги", а вполне нормальным, грамотным, образованным людям со стабильным доходом, нормальным внешним видом и хорошим знанием английского, которые не стремятся убежать за границу, а хотят просто по делам съездить или в отпуск). Это, видимо, всё признаки грядущей "Евры".

Еще периодически СМИ подкидывают радостей вроде грядущего повышения тарифов, новых налогов от Тинаегипки, планируемого дефицита сахара (что такое "планируемый дефицит" вы не знаете, европейцы? мы тоже не знаем, но скоро узнаем, видимо). И периодически в кадр суют дебильно-серьезные лица вице-премьера и его помощников, которые раздувая щеки говорят, как всё "долго дорого охуенно (тм)" отлично продвигается в подготовке к Евро.

Страна с легким страхом ждет уже ваш дурацкий май, когда пройдет мимо нас ваш дурацкий чемпионат. Мало того, что 40% населения вообще не понимает, какой толк в беготне 22 миллионеров за 1 мячом, когда большей части зрителей в месяц едва ли 2К гривен платят на работе (если есть работа: мы пока по безработице скоро Грецию догоним). Оставшиеся 60% хоть и понимают суть всего футбольного противостояния, но предвкушают запреты, штрафы, толкотню и паранойю + скачок цен, связанные с этим вашим "Еврой".

"Боріться гідно, бийтесь до останнього!" (с). Главное - оставьте хоть что-то от страны, когда всё кончится.

ще раз слідами Кубку УЕФА

знаєте, що в моєму місті досі нагадує про перемогу "Шахтаря"? алея із двох десятків зламаних бидлом молодих дерев (дерева акуратно зламані навпіл на висоті людського зросту), розтрощені лавки у парку та акуратно побиті сходи. якщо таку ціну після "переможної" ночі заплатило кожне українське місто, тоді мені соромно, що останній Кубок УЕФА потрапив в Україну.

дивує дві речі. перша - чому серед нединамівських фанатів стільки тупого спальнорайонного бидла, яке варто було б посилати на якісь виправні роботи років так на 10 за їх "вболівальницькі" емоції. друга - чому футбол в пострадянському просторі став все більше належати до інтересів тих, хто лузає "сємки" і слухає музику з мобільного у парадних. сліди КУЕФА - це не єднання у позитивних емоціях. Кубок УЕФА - це відсутність державного прапору на всіх офіційних фотохроніках та сесіях для преси. це бидлятне "ми донецкіє, с намі бог". це обережне розчарування більшості тих, хто дійсно любить український футбол. це численні "сліди" "святкувань", за які ніхто не відповідатиме (як завжди в нашій країні). це все те, чим мені б дуже не хотілося, щоб стала Україна. але на жаль, вона вже цим потроху стає...

за Динамо

ну ось перший тайм завершився, ми (тобто динамівці) поки що програємо 1:0.

дуже бажаю "Динамо" перемоги. і не лише тому, що вболіваю за цю команду. просто на моє глибоке переконання, ця команда має представляти Україну в фіналі Кубку, а не "Шахтар". то також сильний клуб, але він побудований не історичними традиціями футболу в Україні, а просто великими грошима власника та пафосом "кротів".

за другий тайм. за Динамо!

UPD: ну що ж, 2:1, хлопці у апельсинових футболках з логотипом СКМ їдуть до Стамбула. хоча весь матч в атаці краще виглядали динамівці.

отже, "Динамо" варто придбати й собі ще пару бразильців. а от "Шахтар" майстерно вміє тягти час, створювати проблемні моменти; ну і гопник, який вибіг на поле і якого витягали з сітки воріт чомусь силами 1 охоронця (це ми так до Євро-2012 готуємось, ага... а що ж тоді ми робитимемо із набуханими англійськими фанами, які не схожі на хирлявих вухатих гопників?!) теж був доволі вдалим "винаходом".

шкода Сьоміна: він вкотре не проходить далі півфіналу. і ще як небо не допомагало нам постійними послизаннями футболістів "Шахтаря" в атаці, але користі з того вийшло замало. і навіть динамівська тактика "зажени Мілевського поближче до штрафмайданчика і хай він там впаде" не виправдала себе. і Бангура як не біг - теж не допомогло. тож маємо в фіналі Кубку український клуб, щоправда, не зовсім той, на які всі сподівались.

дві цікавих деталі: обмовка коментатора "і зупинилась тут атака збірної України.." в момент, коли динамівці не змоги реалізувати вдалий момент; і те, що всі події на полі через гучномовці (заміни і решта) оголошувались російською мовою (нагадую: В УКРАЇНІ грають 2 УКРАЇНСЬКІ клуби на УКРАЇНСЬКОМУ стадіоні; що, як Уельсі гратимуть лондонський клуб та якась із команд того регіону, то оголошення під час офіційної прямой трансляції будуть валлійською? та не смішіть мене.. ось в такій державі ми і живемо... на словах одне - на ділі інше).

а ще - це ганьба, коли на листівках (одну ви можете бачити на фото) в межах однієї країни написано "Мы - донецкие, с нами Бог!", а решта - це так, сміття?! ультраси італійських команд ніколи не протиставляють різні регіони Італії один одному, лише клуби (хоча там вболівальники куди більш навіжені, ніж у нас, вони трощать цілі стадіони і мотоцикли на поле викидають замість стільців). а в нас совково-регіональний поцреотизм - це штамп певних регіонів. дуже шкода і соромно за те, що в нашій країні є ті, хто це сповідує.

И я отвечу сегодня «Шахтеру», честно говоря, не зная, кто окажется в финале Кубка УЕФА, потому что видна усталость ключевых исполнителей «Динамо», и отсутствие достойной скамейки запасных, помноженное на травмы ряда ключевых исполнителей, на их желание воспользоваться успехом в нынешнем успехе, пытаясь забыть и затмить историю великого украинского клуба. «Динамо» - это мы, миллионы болельщиков, «Металлист» и «Шахтер» - это Александр Ярославский и Ринат Ахметов. Их деньги и умение тратить их с толком. Владелец «горняков», например, сумел относительно недорого (если сравнивать с серьезными благотворительными проектами и рекламой в СМИ) создать имидж себе и своей политической силе на Востоке страны. Нет, я не идеализирую братьев Суркисов, речь сейчас вообще не о них, потому что они уйдут, как и футболисты, и мы – болельщики, увы, вместе с ними, а «Динамо» будет всегда.

Надеюсь, это дойдет до ваших мозгов.

(с) джерело