(с)Coffee by Rodney SmithЖизнь - это гипермаркет самообслуживания.... главное на кассе не ах%еть от своего "выбора"...
(с) источник неизвестен
В центрі міста біля магазину припарковано великий чорний джип із "блатним" УА-номером на чотири однакових цифри і дві пари однакових літер. На джипові темним золотом через усі двері з обох боків напис "Иисус Господь" церковним шрифтом. Або в нас дуже заможні священнослужителі, або дуже круті прихожани..
(с) помічено вчора на вулицях Вінниці
.............................................
Власне, трішки про книжки. Читаю якось залпом одразу декілька книжок, а завершив читати Є. Нечипурука "Больно". Одразу скажу: лінк на книжку дати не можу, бо самому кинули на елпошту, тому напряму джерела не знаю. Загальні враження: це російський Чак Паланік у полегшеному (читай - "софтовому", для новачка) варіанті. Навіть ідею у другій частині роману він трішечки підчепив у "Бійцівському клубі". Але книжка для тих, хто освоїв і полюбив Чака, зможе читати і Нечипурука. Книжка трішки "з м'ясом", але порівнюючи за Паланіком - дитячі забавки. Сюжет переказувати не буду, а то все зведеться до кількох банальних речень, і ви мозком, шлунком, інстинктом цю книжку не відчуєте. Мова проста, а натуралізм суворо дозований. Є пару моментів, які варто занести в цитатник і прочитати по декілька разів. Вердикт: чтиво авангардне, жорсткувате, але не настільки, щоб вас вивернуло назовні (жартую). Тим, хто не читав попередньо Паланіка чи хоча б не дивився "Бійцівського клубу" чи фільмів на кшталт "Сука-Любов", краще почитати щось інше, наприклад, книгу "100 рецептів до вашого столу" )))
Наступна книжка, яка "в процесі", але власне,вже набрала чітких обрисів для читання - це Оксана Нєробкая "Будет больно: мой эротический дневник". Я б сказав, що це "Робскі від сучросліт на еротичну тематику": стилістика подачі як у "Casual" від Оксани Робскі, але із закосами під Де-Сада (до речі, абсолютно невдалими як на мене). Коротше, таке собі легке чтиво про дівчинку-дівчину, яка від нудьги та з власної "фішки" у голові, експериментує із БДСМ. Гумор чорний, але влучний. Тим, хто шукає еротичної розпусти, раджу Де-Сада; хто шукає легкого "тіпа соврємєнного" чтива - як раз саме воно. Вердикт: читати в офісі, вдаючи вигляд, що інтенсивно працюєте =)
На черзі: "iKoна: Стив Джобс" (ел.текст, вже почав читати), "Трициліндровий двигун любові" (друкований варіант, куплений вчора в ЕМПІК), "Ексгумація Міста" (звідти ж, ніяк не сягну середини книжки, не йде мені щось Поваляєва..), "Пейнтбол" (ел.текст), "Психологический вампиризм" (здається, аудіо), "Тактика словесной атаки" (аудіо).
Також днями мною помічено пару цікавих ресурсів бібліотечного характеру, де навіть є що почитати:
Про сучасну українську літературу і довкола неї
Журнали та книжки (включно із аудіоверсіями, щоправда, в основному фантастика в аудіо)
Такі ось справи. Всім гарного понеділка та цікавих книжок.
UPD:
На "Буквоїді" добігає фіналу чат із Іриною Цілик. Ось дещо з нього (читати знизу вгору):
Moderator 13:00:41
А я, Ви знаєте, із задоволенням би планувала щось таке, якби хтось інший за це взявся в сенсі організації:). Майже ніколи не відмовляюся, коли мені пропонують якісь виступи, читання і те де: можна сказати, я поки що не наїлася діалогу з аудиторією… Знаю точно, що в кінці грудня виступатиму у Харкові на фестивалі «Харківська барикада»…
Alexandr_UA 12:36:07
Доброго Вам дня! Ще раз - вкотре - висловлю захоплення Вашою творчістю )) і хочу запитати, чи не плануєте Ви виїзні автограф-сесії в інших містах України, окрім Києва та Львова? Чи якісь творчі вечори.. було б цікаво для тих, хто банально не має часу відвідати заходи із Вашою участю у Києві. Дякую за відповідь
Moderator 12:54:13
1. Я знаю, чого б я НЕ спитала. Наприклад, «про що Ваша книга?»:) Якщо чесно, маю не надто багатий досвід інтерв'ю, але вже встигла помітити, що запитання частіше за все є дуже одноманітними. От якби я мала можливість поставити запитання якомусь письменнику (припустімо, Уліцькій, бо я її майже всю останнім часом прочитала), я б жадібно розпитувала про деякі процеси писання, наприклад, роботу з прототипами або сюжетними лініями.
2. Якщо говорити про мою першу повість «Післявчора», дуже дратує, що критика частіше за все пише про неї як «однозначно автобіографічну річ». Хоча, треба зізнатися, я використовувала переважно матеріал, який дуже добре знала (власні історійки, спостереження за близькими, друзями і те де), але перебріхувала його так, як мені було ліпше для книги. Тепер я пишу роман, де хочу створити повноцінні живі багатогранні образи, що не мають нічого спільного з моїм особистісним досвідом. Тільки для того, щоб вони вийшли повноцінними, я хочу добре попрацювати з прототипами, «наколядувавши» багато живого матеріалу в інших людей.
Bask 12:16:57
1. Если бы Вы были читателем, чтобы Вы сами у себя спросили в чате?
2. То, что Вы описываете в своих книгах это - Ваши личные переживания или просто Ваша буйная фантазия? Где в произведениях Вы, а где выдуманные персонажи?
Moderator 12:47:40
Пишу роман, як би патетично це не звучало. Не хочу розповідати, що там і як, бо все поки що дуже швидкозмінне. Єдине, чим хочу поділитися, так це власним ставленням до процесу створення цієї книги. Якщо «Післявчора» писалася стихійно, і зачаття якихось елементів структури неодноразово відбувалось одночасно з їхнім народженням, то тепер я жадібно аналізую кожен свій крок, намагаючись прорахувати всю внутрішню стратегію до кінця. Не знаю, добре це чи погано. Мабуть, симптоматично. От раніше я фільми теж дивилася, як нормальний живий глядач, а тепер бачу всі шви та кишки навиворіт…
mustafa 10:06:59
Іро, над чим Ви зараз працюєте?
Moderator 12:44:59
Певно, у кожного літератора має бути своя ефектна історія про те, як він/вона почав/-ла писати. От, наприклад, не так давно я була на творчому вечері Тетяни Толстої, то вона дуже гостро і смачно розповідала про те, як їй зробили серйозну операцію на очі, як довгий час вона не виходила за межі своєї «чорної кімнати» (бо сонячне світло нестерпно било в оперовані очі), а в результаті такої вимушеної медитації в неї нарешті проявилося бажання писати. В мене такої шикарної історії нема. Я почала писати років у 10 куценькі і дуже патетичні віршики про Батьківщину та всіх її великомучеників, потім разом із пубертатними метаморфозами перекинулася на гормональну лірику, а за тим пройшла кілька неодмінних етапів усушкі-утрускі власної геніальності:). Тепер пишу зовсім інші вірші. Що ж до прози, я ніколи не могла закінчити жодного оповідання, а минулого року несподівано для себе накатала повість. Тепер от працюю над романом. Я не знаю, ЧОМУ. Просто захотілося пи-са-ти!
А особливі книжки… Можу назвати, скоріше, авторів, які на різних етапах життя мене по-справжньому «стурбували»: Цвєтаєва (причому, проза в пріоритеті), Чехов, Достоєвський, Набоков, Кундера, наразі Уліцька…
Артур 14:07:59
Ірина, зазвичай творчі люди спираються на певний базис - чи то досвід, чи результат навчання, читання книжок, відносин з батьками, інколи, навіть трагічних подій. Що для тебе стало таким поштовхом до творчрсті та чи могла ти назвати 5 книжок, які тебе найбільше стурбували серед прочитаного?
Moderator 12:41:18
Насправді, поки що я зробила тільки одне короткометражне кінце, але повірте мені, зняти фільм на плівку своїми силами (в сенсі, без спонсорської підтримки) – це ціла пригода. Називається він «Blue Hour», хронометраж 10 хвилин. Не вмію ловко відповідати на запитання «Про що твій фільм/книга?», але в анотації написала таке: «“Blue hour” – це магічний час удосвіта, який здатен проявляти ті особливі моменти, деталі, звуки Великого Міста, що зазвичай приховані сутолокою та гаміром удень… Це історія про одну із таких передсвітанкових годин життя героїні, що змінює її внутрішній світ».
Назар 11:15:15
Розкажи про свої фільми. Чув, що ти представляла на цьогорічній Молодості фільм. Що це за фільм? Про що він?
Moderator 12:37:36
1. Я маю доволі розпливчастий образ своєї цільової аудиторії. Хто вони – ці люди? Мені це дійсно цікаво, але на відміну від, наприклад, актора на сцені, коли він бачить своїх глядачів та їхні реакції на власну творчість тут-і-тепер, літератор може лише здогадуватися, ХТО і ЯК його читає. Що ж до залежності від аудиторії… Останнім часом я внутрішньо прямую до гармонійного союзу писання, яке проходить через фільтр власної щирості, із зацікавленим зирканням у бік потенційного читача. Гадаю, письменник не повинен писати на догоду натовпу, але йому не слід і перерізати живу пуповину між власною творчістю та больовими точками суспільства.
2. На даному етапі література для мене стала пріоритетним заняттям у житті. Тому це все те, що Ви перерахували, і навіть більше. Правда, щодо намагання заробити цим гроші я можу поки що тільки тихенько (чи на весь голос?) похихотіти )
Андрій 12:11:56
1. Ти знаєш, хто читає твої тексти? Наскільки автор залежить від того, що хоче читач?
2. Що для тебе література? Самоствердження? Намагання заробити гроші? Професія?
No comments:
Post a Comment